Вплив іноземного перестрахування на платоспроможність вітчизняних страхових компаній на прикладі ЗАТ УАСК "АСКА"

Проте через нерівномірність розподілу страхових випадків у часі, можли-вої невідповідності фактичної збитковості і збитковості, закладеної у розрахун-ку тарифів, активи страховика повинні враховувати вільні від будь-яких зобо-в'язань кошти, достатні для виконання зобов'язань за позовами у випадку недо-статності коштів страхових резервів. Ця частина власних коштів має назву мар-жі платоспроможності і визначається як частина активів страховика, не зв'язана з будь-якими видимими зобов'язаннями.

В останні десятиліття маржа платоспроможності у багатьох країнах стала використовуватись органами страхового нагляду для визначення фінансової стійкості компаній.

Маржа платоспроможності встановлює деякий рівень, вихід за який вик-ликає регулюючі дії зі сторони страхового нагляду. Цей рівень повинен бути достатньо високим, щоб дати можливість здійснити втручання в справи компа-нії на першій стадії виникнення фінансових труднощів чи з метою виправлення становища, або, якщо крах компанії неминучий, з метою мінімізації втрат для страховиків. Інакше кажучи, маржа платоспроможності повинна бути такою, щоб забезпечити високий рівень ймовірності того, що компанія здатна викону-вати свої зобов'язання протягом певного проміжку часу.

Гарантом платоспроможності страховиків є адекватні зобов'язанням стра-хові резерви і власний капітал.

Формування зобов'язань страховика суттєво відрізняється від аналогіч-ного процесу, що здійснюється всіма іншими комерційними суб'єктами. Стра-ховик має закріплені договором страхування зобов'язання перед кожним стра-хувальником, які виражені страховою сумою за даним договором. Але це не означає, що зобов'язання страховика рівні сукупній сумі страхових зобов'язань, оскільки страхування за своєю суттю передбачає імовірнісний характер настан-ня страхових випадків і певний розподіл збитку.

Виходячи з цього, сукупні зобов'язання страховика визначаються тією частиною страхових внесків (премій), що призначені для виплат (нетто-премії). А засобом розрахунку цих зобов'язань є страхові тарифи. Саме страховий тариф визначає кількість премій і страхових зобов'язань.

Абсолютна величина статутного капіталу повинна розглядатися як кри-терій платоспроможності страховика, оскільки вимоги про достатність капіталу щодо прийнятих зобов'язань перекривають шлях страховику, який не виконав цей норматив, можливість виходу на ринок страхових послуг.

Основним елементом платоспроможності страховика є страховий тариф, який дає можливість сформувати страховий фонд у достатніх розмірах і забезпечити прибуток, який буде прямо збільшувати власні кошти страховика шляхом збільшення статутного чи інших фондів, що створюються за рахунок прибутку в процесі розподілу, або опосередковано шляхом залучення коштів юридичних і фізичних осіб, які зацікавлені в отриманні доходу на вкладений капітал. Регулювання тарифних ставок -- один із основних важелів жорсткої конкуренції і збереження платоспроможності страховиків.

Забезпечення платоспроможності страховиків контролюється Законом України "Про страхування". Вищезазначене законодавство зобов'язує страхови-ків дотримуватись таких умов забезпечення платоспроможності:

-- наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фон-ду страховика;

-- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхо-вих сум і страхових відшкодувань;

-- перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Закон формулює поняття "гарантійний фонд" до якого належать додатко-вий та резервний капітал, що створюються за рахунок прибутку страховика, а також сума нерозподіленого прибутку. Гарантійний фонд є однією з умов за-безпечення платоспроможності, але його величина не впливає на прийняття обсягів страхових зобов'язань і на рейтинг страхової компанії з погляду на їх платоспроможність. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку також можуть створювати вільні резерви.

Вільні резерви як самостійний елемент страхового фонду страховика формуються для покриття непередбачуваних витрат за рахунок власних коштів, але вони, як і гарантійний фонд, не враховуються у визначених законодавством нормативах, що не стимулює страховиків до формування вищезгаданих фінан-сових ресурсів, вільних від зобов'язань.

З метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового від-шкодування страховиками створюються страхові резерви залежно від видів страхування (перестрахування). Страхові резерви - це, виплати, відкладені до запитання, тобто такі, що не мають конкретного строку виконання. За своєю суттю страхові резерви є одночасно і зобов'язаннями страховика і, як будь-які зобов'язання, потребують певного капіталу.

Правильно організована страхова компанія з грамотним андеррайтингом, фінансовим менеджментом, перестрахуванням і організацією виплат має досить високий рівень платоспроможності і всіма своїми активами відповідає перед страхувальником.

У країнах із розвинутою страховою індустрією використовується декілька різних схем оцінки платоспроможності. В ЄС -- це підхід, який базується на визначенні мінімальної маржі платоспроможності і мінімального гарантійного фонду, в США в останні роки починає використовуватись підхід до оцінки пла-тоспроможності на базі концепції ризикового капіталу, дедалі більшу популяр-ність завойовує динамічне тестування. З одного боку, оцінка платоспромож-ності страхової компанії є завданням самої компанії, яка вирішується групою спеціалістів-актуаріїв, а з іншого-- проводиться органами страхового нагляду, які виробляють систему вимог і ряд обмежувальних заходів, якщо ці вимоги не дотримуються.

Діяльність страхових компаній, які працюють на Європейському страхо-вому ринку, координується спеціальними страховими директивами ЄС. Перші угоди з встановлення єдиної маржі платоспроможності з'явились там у 1973 р для видів страхування, які не відносяться до страхування життя. Пізніше (1979 р ) були прийняті угоди щодо встановлення маржі платоспроможності зі стра-хування життя. Це стало значним кроком вперед як для розвитку органів стра-хового нагляду, так і для розвитку європейського співробітництва на ринку страхування.

Платоспроможність компанії означає:

1) фінансову стійкість компанії;

2) готовність компанії відповідати за своїми зобов'язаннями.

Платоспроможність страхової компанії залежить від рівня страхових резервів та від розміру власного капіталу (вільних резервів).Страхові резерви відображають величину зобов'язань страховика по укладених договорах стра-хування, термін виконання за якими не настав на даний момент часу.

Відповідність розмірів власного капіталу обсягу прийнятих зобов'язань є одним з важливих критеріїв оцінки платоспроможності страхової компанії. Компанія є неплатоспроможною, якщо розмір її активів є недостатнім, або як-що вони є неліквідними, а відповідно компанія неспроможна виплатити страхо-ві відшкодування або виконати інші зобов'язання.

Причинами неплатоспроможності компанії можуть бути як об'єктивні фактори (природні катастрофи, валютні ризики), так і суб'єктивні (неефективні вкладення, неправильна оцінка страхових та балансових ризиків).

Фінансовий стан компанії визначають на підставі ряду фінансових коефі-цієнтів, оцінки стратегії компанії та її виконання, враховуючи при цьому умови ринку, що здійснюють вплив на діяльність компанії.

При аналізі фінансового стану страхової компанії здійснюють: 1) Загальну оцінку діяльності компанії:

- Структура страхового портфеля

- Сегмент ринку (національного, міжнародного)

- Компетентність керівника

- Організаційна структура компанії (сильні та слабкі сторони)

- Ефективність каналів продажу

- Чи отримує компанія прибуток

- Система внутрішнього контролю

- Походження капіталу та чи може компанія залучити капітал 2) Аналіз балансових ризиків:

- Структура активів

- Інвестиційна політика компанії в цілому

- Можливість компанії вільно інвестувати

- Склад інвестицій, яка доля основних засобів, довгострокових вкладень, грошових коштів

- В яких обсягах компанія інвестує в похідні цінні папери і на яких умовах 3) Аналіз фінансових ризиків:

- Яким чином компанія розширює свою діяльність (через нові канали продажу, через нові продукти)

- Чи має компанія політику формування страхового портфеля

- Грошові потоки протягом минулих 5 років (відстежуються тенденції)

- Тенденції зміни коефіцієнта платоспроможності протягом останніх 5 років і фактори, які вплинули на цей процес

До основних фінансових коефіцієнтів, що використовуються при оцінці фінансового стану компанії, належать:

1. Коефіцієнт межі (маржі) платоспроможності характеризує фінансові можливості страхової компанії. У компаній, що займаються ризиковими видами страхування розмір страхових премій (нетто), як правило, на 200-300 % більше величини власного капіталу.

К пл. = (Страхові премії (нетто) / Акціонерний капітал) * 100 %

2. Коефіцієнт поточної ліквідності

К п.л. = (Поточні активи / Короткострокові зобов'язання) * 100 %

Коефіцієнт має бути не нижчим 200 %. Високий рівень величини даного коефіцієнта свідчить про стійкий фінансовий стан компанії та інвестиційну привабливість компанії.

3. Коефіцієнт термінової ліквідності Має бути не нижчим 100 %.

К т.л. = ((Грошові кошти + цінні папери, які швидко реалізуються + чиста дебіторська заборгованість) / Короткострокові зобов'язання) * 100 %

Коефіцієнт показує відношення ліквідних активів до короткотермінової заборгованості та характеризує здатність компанії виконати свої поточні зобов'язання.

4. Коефіцієнт реальних активів Зазначений коефіцієнт має бути нижчим за 100 %, оскільки він відображає залежність страхової компанії від ситуації на ринку. Реальні активи забезпе-чують довгостроковий захист від інфляції, оскільки вони не є такими, що швидко реалізуються (н-д, інвестиції в нерухомість).

К р.а. = (Вартість акцій + вартість нерухомості) / Власний капітал) *100%

5. Коефіцієнт технічних резервів Має бути меншим 100 %.

К т.р. = (Вартість технічних резервів/Вартість ліквідних активів) *100%

До ліквідних активів відносяться цінні папери, депозитні вклади, грошові кошти.

6. Коефіцієнти дебіторської заборгованості

К д.з1 = (Дебіторська заборгованість / Загальна сума активів) * 100 %

Або

К д.з.2 =(Дебіторська заборгованість/Вартість власного капіталу)*100%

Зазначені коефіцієнти мають бути меншими 25 %. Дебіторська заборгованість впливає на рівень доходів від інвестицій, проте вона не є ліквідним активом, а значить являє собою елемент ризику, оскільки капітал знаходиться в руках дебіторів, і страхова компанія (кредитор) не може контролювати дату погашення заборгованості.

7. Коефіцієнти доходу від інвестицій

К д.і.1 = (Доходи від інвестицій / Зібрані премії (нетто)) * 100 %

Або

К д.і.2 = (Доходи від інвестицій / Активи (нетто)) * 100 %

Високий рівень зазначених коефіцієнтів може означати надто високий рівень ризику страхового портфеля. Якщо коефіцієнт має низьке значення - компанія не є конкурентоздатною. Показники ефективності діяльності компанії При аналізі ефективності роботи страхової компанії слід пам'ятати, що оцінювати її результати складніше, ніж діяльність промислового підприємства. Це визначається такими факторами: страхові компанії не мають товарно-матеріальних запасів, в діяльності компанії важливим є процес виробництва продуктів (страхових), необхідно враховувати такі тенденції, як скорочення чисельності кадрів, скорочення (збільшення) кількості філій, появу нових методів просування страхових продуктів на ринок, які підвищують ефективність роботи компанії.

Показники структури капіталу:

1. Коефіцієнт власності

К в. = (Власний капітал / (Загальна сума зобов'язань + Власний капітал)) * 100 %

Високий рівень даного коефіцієнта свідчить про стабільність структури капіталу, а також слугує гарантією повернення позикових коштів. Низький рівень свідчить про значне використання позикових коштів, а відповідно і про значну фінансову залежність страхової компанії.

2. Коефіцієнт позикового капіталу

К п.к. = (Позиковий капітал / (Загальна сума зобов'язань + Власний капітал) * 100 %

Коефіцієнт показує, яку частину в загальних зобов'язаннях компанії складають позикові кошти. 3. Коефіцієнт фінансової залежності

К ф.з. = (Позиковий капітал / Власний капітал) * 100 %

Високий рівень зазначеного коефіцієнта свідчить про загрозу банкрутства страхової компанії. Для здійснення аналізу діяльності компанії необхідно розглянути структуру заборгованості та долю короткострокових боргів. У великих страхових групах слід визначити, чи надає материнська компанія дочірнім компаніям кредити та позики, тобто визначити їх фінансову залежність.

4. Коефіцієнт самофінансування

К с.ф=(Грошові кошти/Загальна вартість інвестованого капіталу)*100%

Зазначений коефіцієнт свідчить про те, чи може компанія з фінансової точки зору розвиватись самостійно, чи потребує залучення капіталу інвесторів.

5. Коефіцієнт покриття відсотка

К п.в. = (Прибуток до сплати відсотків та податків / Витрати по виплаті відсотків) * 100 %

Коефіцієнт відображає рівень прибутку до оподаткування, який спрямовується на виплату відсотків та ступінь захищеності кредиторів від невиплати відсотків.

6. Показники дохідності акціонерного капіталу

Прибуток на одну акцію П акц. = (Чистий дохід акціонерів / Середня кількість акцій, що обертаються)

Показує чистий дохід акціонерів (дивіденди, що виплачуються власникам акцій)

7. Відношення ринкової ціни акції до доходу на одну акцію

К ц/д = (Ціна однієї акції / Прибуток на одну акцію) *100 %

Цей показник визначає частину доходу, яку інвестори готові сплатити та розкриває перспективи розвитку компанії на фондовій біржі.

8. Коефіцієнт виплати дивідендів

К в.д. = (Дивіденди / Чистий прибуток) *100 %

Коефіцієнт показує долю прибутку на одну акцію, яку компанія розподіляє у вигляді дивідендів. Його розмір залежить від структури акціонерного капіталу та перспектив розвитку страхової компанії.

Технічні показники:

1. Коефіцієнт резервів

К р = (Технічні резерви / Страхові платежі (нетто)) * 100 %

Коефіцієнт має бути більшим 100 %. Він не відображає якість страхового портфеля або терміну виконання зобов'язань. Для довготермінових видів страхування резерви мають збільшуватися з періодом часу.

2. Технічні резерви

К т.р. = ((Технічні резерви + Акціонерний капітал) / Страхові платежі (нетто)) * 100 %

Коефіцієнт має бути більшим 150 %. Компанії з недостатнім розміром власного капіталу формують більші за розміром технічні резерви.

3. Коефіцієнт резервів на капітал

К р/к = (Технічні резерви / Акціонерний капітал) *100 %

Якщо обсяг технічних резервів недостатній, то компанія вимушена використовувати власний капітал для покриття зобов'язань. Потрібно дуже обережно підходити до оцінки даного показника, оскільки велика різниця між величиною страхових резервів та власного капіталу вказує на наявність значного фінансового ризику, тобто того, що компанія буде використовувати власні кошти для покриття збитків.

4. Коефіцієнт власного утримання

К в.у. = (Страхові премії (нетто) / Страхові премії (брутто)) * 100 %

Коефіцієнт має бути більшим 50 %. Цей коефіцієнт показує рівень ризику, який компанія залишає на власному утриманні. При цьому, рівень власного утримання для компаній зі страхування життя має бути значно вищим від такого для компаній з ризикових видів страхування.

5. Коефіцієнт збитковості

К зб. = (Врегульовані збитки / Зібрані страхові премії) * 100 %

6. Коефіцієнт відшкодування

К в.=(Виплачені страхові відшкодування/Зібрані страхові платежі)*100%

Коефіцієнт показує рівень страхових виплат та витрат із врегулювання збитків.

7. Коефіцієнт витрат

К вит. = (Адміністративні витрати / Зібрані страхові премії) * 100 %

Цей коефіцієнт дозволяє оцінити рівень адміністративних витрат компанії. Сума коефіцієнтів відшкодування (К в.) та витрат (К вит.) формує зведений коефіцієнт, який має бути меншим 100 % для отримання технічного прибутку. Проте, на практиці цього досягають рідко. Значення даного показника можна доволі легко змінити, якщо компанія скорочує або збільшує обсяг зібраних страхових премій. Слід пам'ятати, що цей коефіцієнт не відображає якості страхового портфеля, а лише свідчить про ефективність тарифної та інвестиційної політики компанії.

Згідно Закону України «Про страхування» [1] страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:

наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика;

створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.

Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.

Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди затверджується Уповноваженим органом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визна-чається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхо-вих. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом.

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

перша - підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 відсотків страхових премій, належних перестраховикам;

друга - підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Таблиця 2.3

Розрахунок рівней нормативної та фактичної платоспроможностей, а також коефіцієнтів запасу фактичної платоспроможності над нормативним рівнем в УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки

Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування пере-вищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір пере-страхування. Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10