Вплив іноземного перестрахування на платоспроможність вітчизняних страхових компаній на прикладі ЗАТ УАСК "АСКА"

В табл.А.1 - А.2 додатку А наведені баланси та звіти про фінансові результати діяльності УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки [69].

В таблиці 2.3 наведені результати розрахунку рівней нормативної та фак-тичної платоспроможностей, а також коефіцієнтів запасу фактичної платоспро-можності над нормативним рівнем в УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки, які показують стійкий фінансовий стан забезпечення платоспроможності.

На графіку рис. 2.5 наведене порівняння фактичних коефіцієнтів запасу платоспроможності , розрахованих без врахування перестрахування та з врахуванням зменшення рівня страхових премій на 50% від рівня премій, відданих у перестрахування.

Рис.2.5. Вплив перестрахування на підвищення коефіцієнтів запасу платоспроможності УАСК «АСКА» за 2004 -2007 роки

Таким чином, для політики перестрахування УАСК «АСКА» коефіцієнт запасу платоспроможності за рахунок перестрахування зростає в 1,2 рази.

2.3 Економетричне моделювання впливу перестрахування на рівень платоспроможності ЗАТ «УАСК АСКА» в программі 2004-2007рр.

Економетричне моделювання впливу перестрахування на рівень платоспроможності ЗАТ УАСК «АСКА»» в дипломному дослідженні виконано з застосуванням кореляційно-регресійних економіко-математичних моделей.

На основі даних спостережень основних показників діяльності ЗАТ УАСК «АСКА», будуються лінійні одновимірні Y=f(X1) регресійні моделі, яка встановлюють залежність рівня основних прогнозуємих характеристик підприємства від суми показників факторів впливу в часі , (, n - кількість періодів, що розглядаються) в і-тий період [48].

Одновимірна лінійна регресійна модель представляється як:

, (2.1)

де - постійна складова доходу (початок відліку);

- коефіцієнт регресії;

- відхилення фактичних значень доходу від оцінки (математич-

ного сподівання) середньої величини доходу в і-тий період.

Існують різні способи оцінювання параметрів регресії. Найпростішим, найуніверсальнішим є метод найменших квадратів [48]. За цим методом параметри визначаються виходячи з умови, що найкраще наближення, яке мають забезпечувати параметри регресії, досягається, коли сума квадратів різниць між фактичними значеннями прогнозує мого параметра та його оцінками є мінімальною, що можна записати як

. (2.2)

Відмітимо, що залишкова варіація (2.2) є функціоналом від параметрів регресійного рівняння:

(2.3)

За методом найменших квадратів параметри регресії і є розв'язком системи двох нормальних рівнянь [48]:

, (2.4)

.

Середньоквадратична помилка регресії, знаходиться за формулою

, (2.5)

Коефіцієнт детермінації для даної моделі

(2.6)

повинен дорівнювати : >0,75 - сильний кореляційний зв'зок, 0,36>>0,75 - кореляційний зв'язок середньої щільності; <0,36 - кореляційній зв'язок низької щільності [48].

На рис.2.6 наведені результати побудови лінійної регресійної моделі на основі результатів за 2004 -2007 роки (табл.2.2), виконані за допомогою «електронних таблиць» Excel -2007.

Як показує аналіз графіку рис.2.6 при підвищенні рівня перестрахування в УАСК «АСКА» запас коефіцієнту платоспроможності знижується. Тобто спільний аналіз графіків рис.2.5 та рис.2.6 свідчить про доцільність оптимізації рівня перестрахування, оскільки підвищення рівня перестрахування веде до зростання 50% норми суми перестрахування в нормативному запасі платоспро-можності та знижує коефіцієнт запасу платоспроможності.

Розділ 3. Розвиток іноземного перестрахування як важель забезпечення фінансової стійкості страхових компаній в Україні

3.1 Ефективність заходів по декриміналізації процесів іноземного перестрахування в Україні як основа розвитку реального іноземного перестрахування в Україні

Український страховий ринок усе ще перебуває на етапі вдосконалення (як законодавче регулювання та система оподаткування, так і фінансовий по-тенціал). Як відомо, недокапіталізація страхового ринку є проблемою нестачі грошей у країні. Перестрахування в іноземних перестраховиків у цьому випад-ку є логічним виходом. Це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормалізації діяльності вітчизняного страховика.

З іншого боку, з перестрахуванням пов'язано багато нелегальних схем перекачування грошей за кордон. Наприклад, страхування фінансових ризиків є ідеальним інструментом для відмивання коштів. Загалом ризик зловживань підвищується при роботі з перестрахувальними компаніями-нерезидентами, які не мають рейтингу Standart&Poors або MOODY [49].

Недосконалість законодавства дозволяє створювати компанії-одноденки, які працюють протягом одного кварталу. Провівши через них дуже великі пла-тежі за кордон, відразу їх знищують, здаючи ліцензію й купуючи іншу «тран-зитну» фірму (наприклад, фіктивні структури, зареєстровані в пільговій Чор-нобильській зоні).

Результати досліджень Держфінпослуг у 2003 році показали, що не біль-ше 2% сум, виведених через перестрахування, повертаються в Україну у вигля-ді страхових виплат. Близько 80% коштів було переказано до нестрахових ор-ганізацій країн Балтії, які навіть не мають ліцензій на право займатися страху-ванням та перестрахуванням і не перебувають під наглядом у своїх країнах [49].

У 2004 р. в Україні розпочалася кампанія боротьби з незаконним виве-денням капіталів за кордон через перестрахування. З'явився Указ Президента «Про систему заходів по усуненню причин і умов, що сприяють прояву зло-чинності й корупції», у якому Національному банку й Держфінпослуг доручено посилити протидію відмиванню грошей та їх вивезенню за кордон.

Затверджено постанову №24 «Про затвердження Порядку й вимог до здійснення перестрахування в страховика (перестраховика) - нерезидента», якою посилено контроль за перестрахуванням нерезидентами українських страховиків [5].

Крім того, постанова зобов'язує страховиків протягом 10 днів повідом-ляти Держфінпослуг про укладання договору перестрахування з компанією-нерезидентом.

У січні 2005 року введена норма, яка зобов'язує страхові компанії перед одержанням дозволу на купівлю валюти узгодити договори перестрахування з Держфінпослуг (постанова НБУ від 14.01.2005 р.) [10]. У результаті цих ново-введень під санкції потрапили 68 страхових компаній, яких було зобов'язано розірвати договори зі страховиками-нерезидентами, які не відповідають чин-ному законодавству.

На рис.3.1 - 3.7 наведений аналіз зміни структури іноземного перестрах-хування у 2004 - 2008 роках (до та після прийняття актів державного антикри-мінального регулювання процесів використання іноземного перестрахування для відмивання «брудних» валютних коштів та податкової мінімізації податку на страхові доходи).

Як показує аналіз графіків рис.3.1 -3.7, якщо у 2004 році більше 62% перестрахувальних премій перераховувались у Литву, яка не має професійних перестрахувальників, то у 2008 році більше 53% перестрахувальних премій перераховано в Великобританію, яка є реальни світовим центром перстрахуван-ня з багатовіковим досвідом та реальними фінансовими активами перестрах-хувальних компаній з світовим рейтингом.

Рис.3.1. Структура перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2004 році [24]

Рис.3.2. Структура перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2005 році [25]

Рис.3.3. Структура перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2006 році [26]

Рис.3.4. Структура перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2007 році [28]

Рис.3.5. Динаміка структури перестрахування у перестраховиків-нерезидентів в зарубіжних країнах у 2004 -2008 роках

Рис.3.6. Динаміка сумарних рівнів іноземного перестрахування на страховому ринку України у 2001 -2007 роках

Рис.3.7. Динаміка сумарних рівнів виплат перестрахування на страховому ринку України у 2001 -2007 роках

Як показує аналіз графіків рис.3.6, впровадження декриміналізаційних заходів Держфінпослуг на ринку іноземного перестрахування привело до того, що при рівні перестрахування у валових преміях в Україні в 2004 р. 60%, з яких 35% перестраховувалися у іноземних страховиків, з 2005 року в Україні розпочалися процеси:

різкого зниження іноземного перестрахування з 35% валових премій у 2004 році до 4- 5% у 2006 -2008 роках ( результати боротьби з фіктивним перестрахуванням - переведенням валюти за кордон);

одночасного поступового зниження рівня вітчизняного перестра-хування з рівня 50% валових премій у 2005 році до рівня 31% у 2007 році (боротьба з податковими мінімізаторами в сфері перестрахування).

При цьому рівень перестрахування у резидентів, закономірно, зростав, хоча в цілому на ринку частка перестрахування у валових преміях знижува-лася через зменшення операцій з основним капіталом. У 2003 - 2004 роках близько 80% обсягів перестрахування скеровувалось до країн Балтії. У 2005 році обсяги перестрахування за кордоном різко впали, оскільки канал закрив-ся.

Характерні ознаки страхової компанії, залученої до схеми відмивання [49]:

-- низька платоспроможність; рівень виплат - менше 20% надходжень;

-- великий обсяг страхових платежів за найбільш популярними для відмивання видами страхування (фінансові ризики, майно);

-- високі показники за обсягом перестрахувальних операцій (особливо з нерезидентами);

-- «закритість» інформації та непублічність компанії.

Ознаки схем перестрахування за кордоном:

-- низькі рейтинги фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів або різка зміна рейтингу протягом строку дії договору перестрахування;

-- місцезнаходженням страховиків та перестраховиків-нерезидентів є країна, яка не бере участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом, або офшорна зона чи країна зі сприятливим податковим режимом;

-- укладання договорів ретроцесії із сумнівними особами;

-- нестандартні чи очевидно економічно не вигідні умови договору страхування/перестрахування (об'єкт страхування, страхові суми, страховий/перестраховий платіж та порядок сплати тощо).

Схема може реалізовуватись шляхом:

-- залучення фіктивних осіб (в т. ч. страхових компаній-«одноденок»);

-- здійснення операцій зі страховиками (перестраховиками) нерезидентами, які не мають ліцензії та не є об'єктами страхового нагляду;

-- фальсифікації рейтингу фінансової стійкості (штучне завищення);

-- фальсифікації страхового випадку;

-- невиконання перестраховиками умов договорів перестрахування/страхування;

-- укладання договорів перестрахування за участю підставних брокерів-нерезидентів.

За українським законодавством, такі брокери повинні мати постійні представництва в Україні, зареєстровані платниками податків і включені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів.

Поширені варіанти легалізації кримінальних доходів через страхову компанію:

- Схема із перестрахуванням може реалізовуватись і в межах країни. Але тоді різко знижується її ефективність: реалізація значно ускладнюється - збільшуються витрати та ризик викриття (з огляду на категорії та рівень ризиків, які може прийняти на себе внутрішній ринок перестрахування). Договір страхування перестраховується за кордоном, кошти на цілком законних підставах надсилаються в іноземну компанію (часто з офшорної юрисдикції).

- Виплату за договором страхування (полісом) здійснює або клієнт, який бажає легалізувати кошти, або афілійована зі страховиком фірма.

- Для реалізації схеми страховик може через афілійовані структури створити ще і перестрахувальну компанію в офшорній зоні (це може коштувати лише кілька сотень доларів). Розкрити й довести протизаконність злочинного механізму вкрай складно.

- Часто така страхова виплата або неможлива, або малоймовірна (наприклад, ризик руйнування великого столичного об'єкта нерухомості від падіння авіатранспорту). Такий договір перестраховується за кордоном в іноземній компанії, яка не має ліцензії на страхову діяльність.

- Жодних виплат за таким договором немає, при цьому обсяги страхових внесків можуть сягати великих розмірів.

- За даними Держфінпослуг, протягом останніх років українські компанії переказували сотні мільйонів гривень у литовські страхові компанії, які були позбавлені ліцензій за незаконну діяльність. По суті, вони не належали ні до страхових, ні до перестрахових.

Україною підписано та ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) від 5 лютого та 10 квітня 2008 року відповідно. У зв'язку з чим 16 травня Україна стала 152-м членом СОТ.

Участь України в СОТ передбачає створення багатостороннього зводу принципів і правил для торгівлі послугами з метою розширення такої торгівлі на умовах гласності й поступової лібералізації та як засіб сприяння економічному росту всіх торгових партнерів і розвитку країн, що розвиваються. Також передбачає сприяння участі країн, що розвиваються у міжнародній торгівлі, в тому числі, розширення ними експорту шляхом посилення потенціалу їх національної сфери послуг, їх ефективності, конкурентноздатності тощо.

Регулювання сфери страхування зазнало деяких змін. 16 травня 2008 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” [1] № 1110-V від 31 травня 2008 року, згідно з яким на території України встановлено заборону здійснення страхової діяльності страховиками-нерезидентами, крім видів страхової діяльності, визначених у підпункті 2 пункту 1 цього Закону [1], зокрема, перестрахування.

Забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової діяльності [1]:

- виключно із страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезен-нями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаю-чи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'я-зані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким во-ни транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;

- перестрахування;

- страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції сто-совно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов'язаних з мор-ськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майно-ві інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;

- допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.

Перестрахування, як і інші не заборонені зазначеним Законом [1] види страхової діяльності, можуть здійснюватися страховиком-нерезидентом за умови виконання ряду вимог, встановлених частиною дванадцятою статті 2 Закону України “Про страхування” (далі - Закон) (зміни внесені Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” № 357 - V від 16 листопада 2006 року, який набув чинності також 16 травня 2008 року).

Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяльність в Україні за таких умов [1]:

1) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав - членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

2) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидеит, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

3) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

4) між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

5) страховик-нерезидент розташований на території країн або окремих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на території інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтверджений висновком відповідної торгово-економічної місії;

6) страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;

7) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Уповноваженим органом.

Таким чином, на законодавчому рівні затверджені умови переведення іноземного перестрахування в легальне економічне поле страхової діяльності в Україні.

3.2 Оптимізація складу та структури перестрахування страхового портфеля як ефективний захід підвищення платоспроможності страхової компанії

Склад страхового портфеля страховика істотно впливає на його фінан-сову стабільність. Основними критеріями його збалансованості є рівні одно-рідності і диверсифікованості обсягу взятих зобов'язань (ризиків), а також рівень виконання обмеження на обсяг власного утримання, залежно від роз-міру власних коштів страховика. Законом “Про страхування” (ст. 29) [1] встановлена норма, згідно з якою страховику дозволений обсяг власного ут-римання ризику (максимальна величина страхової суми за окремим об'єктом страхування) в межах не більше 10% від суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів. Усі перевищення встановленої межі відпо-відальності повинні обов'язково перестраховуватися страховиком в інших страховиків.

Перестрахування - це процедура задоволення потреби страховика у підвищенні його фінансової усталеності, коли виконуються страхові операції в умовах ризикового характеру кругообігу фінансових коштів, яка реалізу-ється через розширення принципу розподілу у просторі і часі завданої шкоди між декількома страховиками. Передаючи частину взятого на себе ризику іншим страховикам (перестрахувальникам), перший страховик (перестраху-вальник) продовжує відповідати перед його страхувальником в обсязі всього прийнятого ним ризику, але при цьому набуває право вимоги до його пере-страховувальників в обсязі перестрахованих у них ризиків (зобов'язань). Перестраховування є реальним інструментом формування оптимального (збалансованого) страхового портфеля, що істотно підвищує фінансову стабільність страховика.

При здійсненні перестрахування кожна страхова компанія виходить з того, що даний процес повинен бути економічно .ефективним при досягненні поставленої цілі, а також повинен враховувати вартість перестрахування.

Вартість перестрахування включає:

частину страхової премії, що передасться перестраховику;

витрати компанії на ведення справи у зв'язку з передачею ризиків.

В самому процесі перестрахування закладене певне протиріччя. З одно-го боку, перестраховик, фінансове підтримуючи страхову компанію, сприяє збалансуванню її страхового портфелю, розширенню її страхової діяльності, з іншого, перестрахування пов'язане з передачею доволі значної частини страхової премії, а значить є можливість погіршення підсумкових показників діяльності страхової компанії [33].

Виходячи із зазначеного, правильне визначення розміру перестраху-вання має важливе значення для кожної страхової компанії. У зв'язку з цим, визначальним є власне утримання цедента, яке представляє собою економіч-но обґрунтований рівень суми, в межах якої страхова компанія утримує на своїй відповідальності певну частку ризиків, які страхує, та передаючи в пе-рестрахування суми, що перевищують даний рівень. Існує багато теорій та практичних рекомендацій по встановленню лімітів власного утримання. Про-те вони не враховують специфіки кожної окремої страхової компанії. В рі-шенні зазначеної проблеми важливим с врахування багатьох факторів (серед-ньої збитковості за ризикам, що страхуються, обсяг премії, середня доход-ність чи прибутковість операцій по відповідному виду страхування, терито-ріальний розподіл застрахованих об'єктів, величина витрат на ведення стра-хової справи) та професійний рівень андерайтерів.

У процесі здійснення діяльності страхова компанія піддається ризику недостачі коштів для виконання зобов'язань по виплатах.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10