Аналіз фінансових результатів комерційного банку

Розглянемо теоретичні засади аналізу прибутковості деяких видів операцій, по яких банк отримує доход або несе, відповідно, витрати, практичні приклади розрахунку яких наведено в додатку К.

Операції, пов'язані з отриманням доходу (див. табл. 2.10)

Якщо провести факторний аналіз даних приведених в таблиці 2.10, то будемо мати наступні результати.

Зміна прибутку від реалізації кредитів =1410,2 - 473,0 = 937,2 тис. грн. В тому числі за рахунок впливу:

зміни обсягу виданих кредитів: 473,0 (+25,4 / 100) = +120,1 тис. грн.

структури: 177,2 - (473,0 (125,4 / 100)) = - 415,9 тис. грн.

процентного доходу за кредитами: 5456,8 - 1960,6 = + 496,2 тис. грн.

процентних витрат за депозитами: - (4046,6 - 1783,4) = - 2263,2 тис. грн.

Загальний вплив: 120,142 - 415,942 + 496,2 - 2263,2 = 937,2 тис. грн.

Процентні доходи від кредитування займають переважну долю не тільки в процентних доходах банку, а й взагалі в усіх доходах комерційного банку. Так, по ЗАТ КБ ПриватБанк в 2005 році процентні доходи по кредитуванню клієнтів склали 41% всіх доходів, отриманих банком.

Факторний аналіз доходності кредитних операцій аналіз дає кількісну характеристику тому, який з двох факторів (середні залишки по кредитам або середній рівень доходності кредитних операцій) в більшому розмірі впливав на розмір процентних доходів банку. Так по ЗАТ КБ ПриватБанк існують данні приведені в таблиці 2.11. по факторному аналізу доходності кредитних операцій (як елемента комплексного підходу до аналізу прибутковості банку). За результатами проведеного аналізу, можна стверджувати, що зростання процентних доходів відбулося в основному (майже на 99%) за рахунок збільшення обсягів кредитування. Зміна відсоткових ставок мала незначний вплив. Це пояснюється в першу чергу тим, що на ринку банківських послуг в цей період спостерігалося падіння реальних відсоткових ставок кредитування, незначне зростання ставки доходності кредитних операцій пояснюється тим, що була зменшена питома вага проблемних кредитів в портфелі банку.

Таблиця 2.11. Факторний аналіз доходності кредитних операцій

Показник	2004 р.	2005 р.	Відхилення	Вплив
Обсяг наданих кредитів, млн. грн. в середньому за рік (фактор 1)	1017,09	1229,60	212,50	42,68
Середній рівень процентної ставки, % (фактор 2)	20,07	20,10	0,03	0,40
Процентні доходи за наданими кредитами, млн. грн. (результуючий показник)	204,08	247,16	43,08	43,08

Операції, пов'язані з нарахуванням витрат.

При проведенні аналізу сукупних витрат, так само як і доходів, необхідно виходити з їх поділу на процентні та непроцентні. Аналіз витрат слід проводити за тією ж схемою, що і аналіз доходів комерційного банку. Процентні витрати складають, як правило, більшу частину витрат. Так по ЗАТ КБ ПриватБанк ці витрати складали в 2005 році маже 40% всіх витрат. Ці витрати стосуються процентних витрат за коштами НБУ, по залученню строкових коштів клієнтів банку, по сплаті за залишки на поточних рахунках клієнтів, процентних виплат за цінними паперами власного боргу, процентних витрат за позабалансовими операціями та інших процентних витрат.

Таблиця 2.12. Факторний аналіз процентних витрат за строковими коштами клієнтів

Показник	1.01.2005 р.	1.01.2006 р.	Відхилення	Вплив
Обсяг залучених депозитів, млн. грн. (фактор 1)	310,1	566,0	255,9	69,3
Середній рівень процентної ставки, % (фактор 2)	27,08	15,51	-11,57	-65,5
Процентні витрати за залученими депозитами, грн. (результуючий пок.)	84,0	87,8	3,8	3,8

Цей аналіз дає кількісну характеристику тому, який з двох факторів (середні залишки по депозитами або середній рівень витратності депозитних операцій) в більшому розмірі впливав на розмір процентних витрат банку. Так, по ЗАТ КБ ПриватБанк існують данні по факторному аналізу процентних витрат за депозитами (як елемента системного підходу до аналізу прибутковості банку), які приведено в таблиці 2.12.

Як видно з таблиці, при збільшенні в 2005 році залишків на строкових рахунках клієнтів на 80%, процентні витрати за цими рахунками збільшилися порівняно незначним чином - лише на 4,5%. Сталося це з-за впливу другого фактору, який компенсував зростання депозитних коштів - процентної ставки за депозитами. За 2004 рік вона впала з середнього рівня по банку 27,08% на початок року до 15,51%. Це позитивне для банку явище, яке вплинуло на зниження витрат банку (а тим самим збільшився прибуток), обумовлено об'єктивними факторами, що діяли на протязі року на ринку. Враховуючи позитивні тенденції розвитку економіки України, збільшення довіри до банків та збільшення реальних доходів населення, певна частина цих коштів була покладена на депозитні рахунки в банках. При цьому рівень цих вкладень на протязі останніх трьох років постійно зростав досить значними темпами. Факторний аналіз процентних витрат є яскравим прикладом, що відображає ці тенденції.

Факторний аналіз комісійних витрат проводиться за тими ж підходами, що і факторний аналіз комісійних доходів. Необхідно зазначити, що комісійні витрати, як правило, складають незначну частку витрат комерційного банку. По ЗАТ КБ ПриватБанк ця частка в 2005 році склала лише 1,6% всіх витрат. Серед інших витрат, найбільш значну частку займають витрати на утримання персоналу. Так в 2005 році вони в середньому складали 23,7% всіх витрат ЗАТ КБ ПриватБанк.

Роблячи висновки по розділу можемо відзначити позитивне зростання майже всіх показників, що свідчить про доволі вміле управління прибутком керівництвом банку. Але на мою думку необхідно вдосконалити методики комплексного аналізу прибутковості, зокрема:

· побудувати моделі проведення факторного аналізу;

· запровадити та покращити стратегічний аналіз та планування прибутковості банку;

· створити системи управлінського обліку та звітності як бази для побудови «вертикальної» моделі оцінки прибутковості банку.

3. Вдосконалення методики комплексного аналізу фінансових результатів комерційного банку

3.1 Побудова моделі проведення факторного аналізу - основа системи оцінки ефективності та раннього реагування на фінансовий результат

Теорія та методики аналізу фінансових результатів банку, викладені в попередніх розділах дослідження, дають уяву про основні підходи до факторної оцінки прибутковості банку. На підставі цього дослідження можна зробити висновок, що вони є недостатніми, неповністю розкривають природу формування того чи іншого значення прибутковості банку, не охоплюють всіх факторів, що формують прибутковість, а отже не дають можливості ефективно, миттєво реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ. Це дає підстави стверджувати, що при оцінці прибутковості роботи банку слід використовувати комплексний підхід до оцінки прибутковості банку. При цьому слід враховувати вплив максимально можливої і доцільної кількості факторів.

Зокрема серед внутрішніх факторів можна виділити цілу низку балансових статей, кожна з яких пов'язана з відповідною статтею доходів та витрат. Технологія аналізу показників прибутковості включає:

розрахунок фактичного значення коефіцієнтів прибутковості на основі даних балансу, звіту про прибутки та збитки, інших необхідних форм внутрішньої і зовнішньої звітності;

порівняльна оцінка коефіцієнтів з їх рівнем в попередні періоди;

виявлення основної тенденції в динаміці коефіцієнтів;

виявлення факторів, що здійснюють найбільш визначальний вплив на визначену тенденцію в зміні коефіцієнтів;

оцінка факторів з позиції ліквідності і банківських ризиків;

розробка рекомендацій по підвищенню прибутковості банку, планування відповідних заходів.

В рамках дослідження напрямків вдосконалення методик аналізу прибутковості, розроблено підходи до моделі проведення факторного аналізу показників прибутковості. В її основі використані принципи, закладені в методиці Дюпона. Так, зокрема, модель одного з головних показників прибутковості банку ROE можна подати за схемою впливу певних факторів, кожен з який в свою чергу розбивається на групу додаткових (критично значимих з точки зору аналітика) факторів. Показник ROE відображає фундаментальну залежність між прибутковістю й ризикованістю, визначеною на основі показника адекватності капіталу - головного вимірювача надійності банку за вимогами Базельського комітету. Розбивка показника ROE на його складові - дає широкий вибір напрямів для аналізу обсягу й вартості ресурсів, доходних та недоходних активів, витрат на утримання апарату управління та інших витрат, що впливають на обсяг і норму прибутковості - головних факторів фінансової стійкості комерційного банку й збільшення його капіталу.

Відповідно до розробленої моделі проведення факторного аналізу, дослідження ROE проходить за певної, чітко визначеною і логічною схемою, що розбивається, як це було зазначено вище, на декілька етапів:

(3.1)

Тобто, на першому етапі здійснюється розклад прибутковості капіталу на два фактори. Один з цих факторів характеризує ефективність роботи менеджменту банку, а другий може виступати індикатором надійності банку (мультиплікатор капіталу). При цьому останньому показнику приділяється на сучасному розвитку банківської системи України все більше уваги. Оберненим значенням цього показника є адекватність капіталу (норматив Н2 за методикою Національного банку) - а вимоги до нього тільки за півтори роки мають посилитись та значення цього показника повинно змінитися з 8% до 10% станом на 1 березня 2005 року, а починаючи з 1 січня 2006 року становити 12% відповідно до [58, 85].

(3.2)

На другому етапі фактор «прибутковість активів» додатково розбивається ще на два (загальна рентабельність і доходність активів). Мета - прояснити як чином було отримано те чи інше значення прибутковості активів. Показник надійності банку - мультиплікатор капіталу, за цієї моделі залишається без декомпозиції. На цьому етапі ще простежується «стандартна» методика Дюпона.

(3.3)

На третьому етапі фактор «загальна рентабельність» додатково розбивається ще на два через введення до показників статті «зобов'язання». І це не дивно, зважаючи на базове правило балансу комерційного банку: Активи = Зобов'язання + Капітал. Мета даної деталізації по факторах - зберегти суть закладену в правилі балансу, ув'язати вплив на прибутковість як активів, так і пасивів, та прояснити яким чином було отримано те чи інше значення прибутковості капіталу виходячи з впливу зобов'язань (особливого того факту, що вони є платними для банку).

(3.4)

тобто (3.5)

Ця формула є базовою для подальшого факторного аналізу показника прибутковості.

На четвертому етапі додається компонента (фактор) аналізу витратності зобов'язань банку. Таким чином, можна проаналізувати вплив доходності активів, витратності пасивів, надійності, мультиплікатора зобов'язань (сума зобов'язань на 1 грн. доходів) - тобто найбільш значимих внутрішніх факторів, що впливають на показник прибутковості капіталу банку.

Але основними, за рівнем охоплення чинників, є наступні етапи. Вони розроблені на основі правила прибуток = доходи - витрати. Таким чином, на розмір прибутку в абсолютному виміри впливає кожна стаття, що формує доходи чи витрати банку. Ці статті є додатковими показниками (факторами найнижчого рівня), що будуть впливати на прибутковість роботи банку. Відповідно, при застосуванні цієї моделі до оцінки показника прибутковості капіталу (ROE) можна проаналізувати в повному взаємозв'язку та певній послідовності вплив на нього кожної статті активів, пасивів, доходів та витрат.

Так, фактор «витратності зобов'язань» аналізується за наступними напрямками:

(3.6)

Це дає можливість проаналізувати вплив кожної статті витрат на кінцевий результат ROE. Відповідним чином можна проаналізувати вплив також компонентів:

процентних витрат - процентних витрат за коштами НБУ (700-ї групи рахунків Плану рахунків банків), коштами банків (701-ї групи рахунків), коштами суб'єктів господарської діяльності (702-ї), бюджетними коштами (703-ї), коштами фізичних осіб (704-ї), цінними паперами власного боргу та іншими процентними витратами (705-709-ті групи рахунків);

Комісійних витрат - комісійних витрат за розрахунково-касове обслуговування (рахунок 7100), за кредитне обслуговування (рахунок 7101), за операціями з цінними паперами (рахунок 7103), за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів (рахунок 7104), інші комісійні витрати (рахунки 7106-7109, 7180);

Інших операційних витрат - витрати на зовнішній аудит (рахунок 7392), витрати на оперативний лізинг (рахунок 7395), штрафи, пені, що сплачені за банківськими операціями (рахунок 7397), інші (зокрема, рахунки 7380, 7394, 7396, 7399);

Загальноадміністративних витрат - витрати на утримання персоналу (740-ї групи рахунків), сплата податків крім податку на прибуток (741-ї), витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів (742-ї), інші експлуатаційні та господарські витрати (743-ї), інші (744-749-ті групи рахунків);

Інші витрати - відрахування в резерви (77-мий розділ рахунків), непередбачені витрати (78-мий), податок на прибуток (79-й).

Так само фактор «мультиплікатор зобов'язань» розбивається на декілька додаткових факторів, кожен з яких, дозволяє проаналізувати вплив тієї чи іншої статті, що формує зобов'язання банку.

(3.7)

Відповідним чином можна проаналізувати вплив таких статей пасиву: кошти НБУ (як до запитання, так і строкові - 13-й розділ рахунків Плану рахунків банків), кошти банків (16-й), кошти клієнтів (25-й і 26-й), цінні папери власного боргу та субординований борг (33-й та рахунок 3660), інші зобов'язання (серед них кредиторська заборгованість, доходи майбутніх періодів, нараховані витрати, інші - відображаються за відповідними рахунками 1-4 класів рахунків Плану рахунків банків).

Фактор «доходність активів» додатково розбивається на фактори, що дозволяють аналізувати відносний вплив різноманітних статей доходів.

(3.8)

Відповідним чином можна проаналізувати вплив таких компонентів:

Процентних доходів - процентних доходів за коштами в НБУ (600-ї групи рахунків Плану рахунків банків), коштами, розміщеними в інших банках (601-ї), кредитами суб'єктам господарської діяльності (602-ї), кредитами органам загального державного управління (603-ї), кредитами фізичним особам (604-ї), цінними паперами та іншими процентними доходами (605-609-ті групи рахунків);

Комісійних доходів - комісійних доходів за операціями з банками (610-ї групи рахунків Плану рахунків банків), за операціями з клієнтами (611-ї), за операціями з філіями (618-ї));

Результат від торговельних операцій - результат від торгівлі цінними паперами на продаж (рахунок 6203), результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами (рахунок 6204), результат від торговельних операцій з іншими фінансовими інструментами (рахунок 6205).

Інші операційні доходи - дивідендний дохід (рахунок 6300), позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані і дочірні компанії (рахунок 6394), доходи від оперативного лізингу (рахунок 6395), штрафи, пені, що отримані за банківськими операціями (рахунок 6397), за операціями з філіями (рахунок 6380), інші (рахунки 6399).

Інші небанківські операційні доходи - за операціями з філіями (група рахунків 648), позитивний результат від продажу основних засобів та нематеріальних активів, штрафи (рахунок 6497), інші (рахунки 6493, 6499).

Інші доходи - повернення списаних активів (група рахунків 671), непередбачені доходи (група рахунків 680).

Фактично при використанні цієї методики можна простежити формування показника прибутковості від самого верхнього рівня до самого нижнього, навіть до кожної банківської трансакції (проводки), чи кожного окремого клієнта чи документа. Таким чином, всі внутрішні фінансові фактори, що спричиняють вплив на розглянутий показник прибутковості капіталу ROE, можна розбити на аналітичні фактори 1-5 рівня деталізації.

Так факторами 1 рівня при аналізі показника ROE фактично є його складові - тобто прибуток і капітал. Слід за одним з методів (наприклад, ланцюгових підстановок, відносних чи абсолютних різниць) розглянути вплив зміни кожного з них на кінцеве значення показника прибутковості капіталу банку. Аналітичні фактори 2 рівня - це фактори, отримані шляхом декомпозиції (розчленування) показника ROE на додаткові фактори. Здійснюється вона методами, зазначеними в розділі 2. Ці фактори фактично представлені вище в 1-4 етапах моделі проведення факторного аналізу показника ROE. Фактори 3 рівня пояснюють вплив агрегованих статей активів, пасивів, доходів та витрат. В разі необхідності, для з'ясування причини формування того чи іншого значення цих агрегованих статей, аналітик може звернутися до блоку факторів 4 рівня. Ці фактори характеризують кожну окрему (неагреговану) статтю активів, пасивів, доходів чи витрат. Фактично це рівень поглинання до балансового рахунку.

В окремих випадках, з метою оперативного контролю та аналізу, прийняття відповідних виважених рішень цього керівництву банку недостатньо. Пропонується при аналізі впливу факторів на діяльність банку враховувати максимально можливу (і доцільну) кількість і рівень деталізації факторів. Доцільною, на думку автора, може бути навіть деталізація до рівня аналітичних рахунків, клієнтів та документів. Таким чином здійснюється повне інформаційне забезпечення аналізу впливу факторів на показники прибутковості. Як відомо, запис інформації про операції, які виконуються банком, та відображення цих операцій в агрегованому вигляді в балансовій та фінансовій звітності для аналізу та управління, забезпечується за допомогою синтетичного обліку. Але це є недостатнім для виявлення негативного впливу факторів, з'ясування причин, усунення недоліків та максимально кращого використання переваг банку. Таким чином, фактори 5 рівня допоможуть усунути ці недоліки та надати змогу детально прояснити за яким документом, по якому клієнту та якому відповідному рахунку проведена транзакція мала, наприклад, найбільший вплив на певний, заздалегідь визначений, показник прибутковості.

Все це дає змогу керівництву банка оперативно реагувати на відповідні зміни і фактори що їх спричинили, та які призвели до відповідної зміни або безпосередньо показників прибутковості або показників певним чином пов'язаними з ними. Керівництво банку може створити систему раннього реагування на зміну показників зовнішнього та внутрішнього середовища (які відповідним чином впливають на прибутковість банку) і здійснювати щоденний контроль за станом найбільш вагомих показників прибуткової та надійної діяльності банку. Це надасть змогу аналізувати зміну показника прибутковості як зверху донизу (від показника прибутковості, тобто від факторів 1 рівня, до найбільш деталізованих показників, тобто факторів 5 рівня), так і знизу вверх (наприклад, можна прогнозувати передбачаємий вплив зміни по кожному фактору 5 рівня, через вертикальний прояв по всій моделі і таким чином на показники прибутковості) приймати адекватні рішення щодо усунення недоліків та підвищення прибуткової діяльності за різноманітними напрямками в різних розрізах. Зазвичай, таку систему найпростіше створювати з використанням централізованих баз даних, що знаходяться на серверах головного офісу банку. Такі бази даних отримали назву сховища даних. Сховище даних - предметно-орієнтований, інтегрований, прив'язаний до часу та незмінний набір даних, призначений для підтримки прийняття управлінських рішень. По суті та спрямованості може містити дані внутрішнього та зовнішнього середовищ (як фінансового так і нефінансового характеру). Щоденно всі данні, взяті з відповідних операційних днів балансових підрозділів (філій) банку, а також данні в розрізі клієнтів та документів, повинні бути занесені до цього Сховища даних. Зокрема, дані в розрізі «клієнти» повинні мати такі параметри: дата вікриття/закриття, характеристика клієнта, ознаку резидента, код країни, ознаку інсайдера, частку державної власності або іноземного капіталу, кількість співробітників, МФО банка, особисті дані для фізичних осіб (прізвище, ім'я, по батькові), паспортні дані, номера реєстрації в державній та податковій адміністраціях, коди платника податків, ознаку форми власності, сектору та галузі економіки, інші додаткові дані. Дані в розрізі «рахунки» повинні мати обов'язкові параметри, що передбачені як в структурі кожного відповідного аналітичного рахунку, так і за його межами. При цьому ці обов'язкові параметри поділяються на дві групи - обов'язкові параметри, що визначені вимогами Національного банку України та обов'язкові параметри за внутрішніми вимогами самого комерційного банку. Параметри рахунків поділяються на загальні і спеціальні. Загальні параметри застосовують до усіх рахунків. Спеціальні параметри застосовуються до окремих груп аналітичних рахунків і використовуються для автоматизованого ведення деяких операцій та надання спеціальної звітності. Це, зокрема, такі параметри як номер балансового рахунку, дата відкриття/закриття, код клієнта (а це в свою чергу дає змогу за необхідності виходити на блок «клієнти»), код валюти, сума залишку (номінал та, окремо, гривневий еквівалент), вид рахунку, тариф (якщо передбачено нарахування доходів чи витрат за цим рахунком) та інші додаткові дані. Дані в розрізі «документи» можуть мати такі параметри як дата проводки документу, номер документу, вид документу, тип операції, МФО банка-кореспондента, номера рахунків і назви платника та отримувача, код валюти, сума проводки (номінал та, окремо, гривневий еквівалент), призначення платежу, код операції та інші додаткові дані. Всі ці параметри та вимоги до них поширюються і є обов'язковими до виконання в усіх установах комерційного банку. Таким чином, це дає змогу, аналітику, а, відповідно, і керівництву банку, отримувати найбільш деталізовану інформацію про причини зміни показників прибутковості, аналізувати їх, знаходити залежності, та, відповідним чином, приймати оперативні рішення. Фактично аналітик за наявності таких даних «бачить всю картинку» діяльності банку. Для обробки вищезазначеного масиву даних розроблюються та використовуються спеціальні програмно-аналітичні інструменти. Вони надають змогу простежити формування показників прибутковості, прогнозувати та планувати їх зміну, знаходити резерви підвищення показників прибутковості і відповідним чином усувати недоліки та стимулювати підвищення якісних та кількісних характеристик показників прибутковості банку, що фактично і є метою факторного аналізу прибутковості банку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9