Аналіз фінансових результатів комерційного банку

Цілком зрозуміло, що, зазвичай, найчастіше в цих програмно-аналітичних інструментах використовується функція аналізу, яка, перш за все, надає можливість автоматично отримувати звітні аналітичні документи. Але надалі, після того як користувач (аналітик чи, навіть, керівництво банку) отримує документ, в нього можуть виникнути питання, як та внаслідок чого даний показник прибутковості склався саме таким чином. Для відповіді на це використовуються інтерактивні засоби аналізу, які дають можливість користувачу «розкласти» будь-який показник прибутковості, побачити, які інші показники його склали, як цей показник склали данні від підзвітних підрозділів (розріз «банк в цілому - бізнес-напрямок - підрозділ»), як показник змінювався в попередній період і яким чином виглядить його поведінка в порівнянні, наприклад, з поведінкою зовнішніх макроекономічних показників (темпи інфляції, динаміка курсів валют). Після з'ясування, як і чому склалося таке значення показника, можна спробувати передбачити його подальшу поведінку за допомогою «режимів прогнозу» які існують в сучасних програмно-аналітичних інструментах в найбільш розвинутих комерційних банках на Заході та поступово знаходять своє впровадження і в Україні. Ці «режими прогнозу» засновані на використанні методів статистики. При цьому, тут часто використовується регресійний аналіз для виявлення аналітичних взаємозалежностей між показниками. Для більш чіткого прогнозування показників прибутковості або, точніше кажучи, врахування впливу операцій та дій, що плануються, на стан показників діяльності банку в цілому, використовується задача обліку заявок і плану, задача побудови прогнозного стану фінансового портфеля на основі договорів залучення та розміщення, обслуговування, тобто на основі найбільш вагомих показників кредитно-ресурсного плану та бюджету банку. Безумовно, якість прогнозування показника прибутковості буде залежати в даному випадку від якості складання кредитно-ресурсного плану та бюджету. Після з'ясування, наприклад, що природній хід справ суто технічно прогнозує незадовільний стан окремих, найбільш важливих з точки зору оцінки прибутковості, показників, ці програмно-аналітичні інструменти (в принцип дії яких доцільно закласти вищезапропоновану модель) повинні давати змогу використовувати задачу моделювання, яка дає можливість аналітику «програти» декілька сценаріїв, і кожен - одразу ж оцінювати. Результатом такої творчої роботи повинен бути перелік найбільш необхідних рекомендацій для їх впровадження з метою підвищення значень прибутковості банку за умови прийнятного рівня ризиків та збереження високої надійності - все це разом і створює систему раннього реагування.

3.2 Вдосконалення управлінням фінансовими результатами за допомогою моніторингу

Економічний розвиток будь-якої банківської установи повинен ґрунтуватися на дослідженні поточної діяльності та її фінансових результатів, як необхідних складових у досягненні фінансової гнучкості та стабільності банківської установи. Швидкий розвиток економічних відносин, нестабільність ринкового середовища, впровадження найсучасніших методів конкурентної боротьби вимагають адекватного розвитку інструментарію управління, який здатний швидко визначити і оцінити ситуацію, що дасть змогу оперативно і найбільш правильно прийняти необхідне і виважене управлінське рішення.

Стабільний економічний розвиток банківської діяльності залежить від прийняття ефективних управлінських рішень, які, в свою чергу, базуються на ґрунтовному аналізі, плануванні фінансової діяльності та контролю за виконанням цих планів.

В сьогоднішніх умовах діяльності відсутність єдиної методології, що поєднувала б у єдиній системі діагностики досвід ведення банківського бізнесу й подальших перспектив його розвитку зумовлює необхідність пошуку нових підходів до управління банківськими установами. Виходом з даної проблеми є побудування економіко-математичних моделей і методів на основі ведення та використання єдиних інформаційних баз даних, які б забезпечували якісний підбір, систематизацію та аналіз інформації. Все це є передумовою для прийняття виважених управлінських рішень, і саме розробка єдиної аналітичної бази даних є основою для проведення фінансового моніторингу.

Фінансовий моніторинг є важливим напрямком економічної роботи банку і повинен вирішувати наступні завдання:

здійснення контролю за дотриманням обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків;

уточнення фактичних показників комерційних банків;

структурний аналіз активів і пасивів банку з метою оптимізації їх структури для отримання максимального прибутку за умови збереження ліквідності банківської установи;

аналіз фінансової стабільності банку, оцінка адекватності і достатності капіталу;

аналіз банківських ризиків;

аналіз фінансових результатів діяльності банку;

коригування прогнозних показників.

Аналіз достатності капіталу банку і його прибутковості дає можливість оцінити ефективність управління і, таким чином, визначити спроможність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макроекономічної політики на діяльність банківської установи.

Завданнями фінансового моніторингу є оцінка поточного і минулого фінансового стану банку та основних результатів його діяльності, пошук та оперативне надання інформації щодо основних фінансових показників діяльності, забезпечення фінансової стійкості та надійності банку завдяки постійному контролю за фінансовою роботою, а отже і зміцненню комерційного розрахунку як основи стабільної роботи банківської установи і виконання нею своїх фінансових зобов'язань. При цьому першочерговою метою моніторингу є узагальнююча оцінка і прогноз майбутніх результатів діяльності банку.

Проте в науковій літературі немає єдиного розуміння терміна «фінансовий моніторинг». Тому часто виникають розбіжності у розумінні даного поняття. Так, Плікус І.Й. визначає фінансовий моніторинг як «спеціально організоване, систематичне і безупинне спостереження за фінансовим становищем об'єкта й оперативною його оцінкою» [67]. Проте фінансовий моніторинг слід розглядати не тільки як збір, систематизацію та проведення аналітичних заходів, як сукупність облікових операцій, аналізу, діагностики виявлених результатів і створення прогнозів на перспективу.

«Моніторинг поточної фінансової діяльності - система постійного спостереження за найважливішими поточними результатами фінансової діяльності підприємства в умовах постійно змінної кон'юнктури фінансового ринку. Метою такого моніторингу є: своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів фінансової діяльності підприємства від передбачуваних, які (відхилення) призводять до погіршення фінансового стану підприємства; з'ясування причин цих відхилень; розробка пропозицій щодо відповідного коригування окремих напрямів фінансової діяльності з метою її нормалізації та підвищення ефективності» [34].

Дане визначення не передбачає ранжування інформації за ступенем значимості, періодичності зміни, відповідності цілям і задачам проведених моніторингових досліджень, а, отже, не передбачає створення єдиної бази даних. Крім того, дана система повинна бути спрямована на виявлення не тільки негативних, а і позитивних сторін діяльності підприємства, оскільки це надасть можливість більш ґрунтовно визначати фактори впливу на кінцевий результат досліджень, відшукати приховані резерви економічного зростання.

Фінансовий моніторинг повинен відтворювати всі процеси в динаміці, а також містити бази даних для порівняння поточних показників з прогнозними, ця система повинна забезпечувати необхідним обсягом інформації різні рівні управлінської структури відповідно до їхніх вимог. Саме ця система повинна бути базою для створення системи фінансових планів. [58]

Тому, на нашу думку, фінансовий моніторинг варто визначати як єдину систему безперервного збору, систематизації та обробки інформації і побудування на її основі прогнозних показників діяльності з метою прийняття управлінських рішень.

Фінансовий моніторинг можна умовно поділити на два етапи, які різняться в часі. (рис. 3.1). Перший етап - збір, систематизація, обробка інформації та складання попередніх прогнозів діяльності. Другий - збір, систематизація, обробка інформації та складання прогнозів діяльності в час настання заданого періоду ретроспективного аналізу (це може бути місяць, декада, тиждень або робочий день).

Рис. 3.1. Схема фінансового моніторингу

В ході фінансового моніторингу на основі узагальнення облікової інформації у формах фінансової звітності здійснюється прогнозний та ретроспективний аналіз фінансових результатів, визначається ефективність фінансово-господарської діяльності, проводиться оцінка впливу факторів на зміну величини прибутку та рентабельності, надається загальна оцінка політики комерційного банку щодо управління його активами та джерелами їх фінансування. Саме ця інформація, досліджена протягом тривалого періоду, є основою прогнозування майбутніх грошових потоків, пов'язаних з операційною діяльністю банку.

Як елемент контролю операційної діяльності банку ретроспективний аналіз ґрунтується на даних первинного обліку і безпосередніх спостережень, направлених на фіксацію та кількісну і якісну оцінку відхилень визначених характеристик об'єкта дослідження від попередньо встановлених стандартів контролю. Методику ретроспективного аналізу спрямовано на перевірку правильності розрахунків доходів та витрат за даною операцією, оцінку доходності активних операцій та рівня витрат за пасивними операціями. За попередньо розробленими і введеними у нормативну базу даних алгоритмами здійснюється перевірка правильності розрахунків суми і рівня доходів за активними операціями банку та суми і рівня витрат за пасивними операціями.

На завершення ретроспективного аналізу фінансових результатів передбачається визначення і кількісна оцінка відхилень, які є наслідком операцій, здійснених протягом досліджуваного оперативного періоду. В даній сфері переважає контроль дотримання термінів виплати процентів та повернення суми основного боргу за одержаними кредитами, термінів отримання суми основного боргу та процентних платежів за виданими кредитами. На цій стадії здійснюється оперативний аналіз і контроль банківських ризиків, до яких належать, перш за все, ризик неповернення, неповного або несвоєчасного повернення кредитного боргу та ризик неможливості відшкодування повної або часткової вартості зобов'язань банку.

Ретроспективний аналіз фінансових результатів діяльності комерційного банку здійснюється з метою визначення напрямів і можливостей збільшення його прибутку та підвищення рентабельності шляхом забезпечення ефективного управління доходами і витратами. [58]

Прогнозний аналіз досліджує фінансово-господарську діяльність комерційного банку з позицій її подальшого розвитку. Прогнозний аналіз основних параметрів, що характеризують явища і процеси фінансово-господарської діяльності з позицій майбутнього, дозволяє здійснити проекцію найбільш постійних елементів попередніх періодів і визначити їх майбутні значення. Визначення майбутніх значень обраних показників, що характеризують основні параметри досліджуваного об'єкта, дозволяє окреслити прогнозний простір, який заповнюється шляхом деталізації попередньо визначених показників.

Застосування фінансового моніторингу є доцільним та ефективним і дозволяє з мінімальними витратами робочого часу кваліфікованих фахівців отримати результати на кожний конкретний момент часу, використовуючи єдину інформаційну базу. Результати, отримані в ході фінансового моніторингу є базою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень і коригування раніше прийнятих рішень при зміні зовнішніх або внутрішніх умов функціонування.

Висновки

Ефективне функціонування національної економіки, її розвиток разом з постійним зростанням добробуту населення не уявляється можливим без вирішення завдань забезпечення ефективного функціонування банківської системи та її основних елементів - комерційних банків.

Банк розглядається в науковому дослідженні як економічна установа зі складною багаторівневою організаційною та фінансовою структурою, що виконує специфічні функції в економіці. Поряд з зовнішніми факторами, що впливають на стан банківської системи України, на розвиток банків за часів незалежності України першочерговий вплив здійснювали і здійснюють особливості системи управління кожним з них. Діюча система управління комерційними банками, ключовим елементом якої виступає аналіз, потребує більш ефективних систем контролю, аналізу та впливу на показники фінансових результатів.

В першому розділі наукової роботи було представлено теоретичне обґрунтування концептуальних засад аналізу фінансових результатів, розглянуті підходи до тлумачення самих термінів «прибуток» та «прибутковість».

Результати проведеного дослідження підтверджують, що фінансовий результат залежить від прибутковості роботи банку, що в свою чергу є результатом ефективної взаємодії кожного компонента системи організації сучасного банку. Зазначено, що кількість коефіцієнтів, які можуть бути використані при аналізі фінансового результату, обмежена лише кількістю рахунків балансу та звіту про фінансові результати, а при поглибленому аналізі - обмежена лише кількістю рахунків бухгалтерського обліку. Було здійснено комплексне дослідження проблем використання основних коефіцієнтів прибутковості в практичній діяльності вітчизняних банків, систематизовано показники оцінки прибутковості та проаналізовано можливості застосування цих підходів в вітчизняній практиці. Доведено, що сучасна практика використання банківського аналізу, вимагає застосування різноманітних підходів до аналізу серед яких комплексний аналіз відрізняється глибиною дослідження, рівнем деталізації об'єктів аналізу та аналітичних процедур, змістом і кількістю аналізованих показників, спрямованістю на найбільш повну оцінку діяльності банку. З допомогою факторних моделей було доведено недостатність спроб аналізувати діяльність банку спираючись виключно на загальні показники його оцінки. Було досліджено та проаналізовано практичну діяльність банку з допомогою комплексного аналізу в аспекті прибутковості його діяльності. В науковій роботі здійснено комплексне дослідження основних факторних моделі цієї системи, схема її організації, інформаційного забезпечення та основні принципи взаємодії. Доведено, що з допомогою такого підходу до аналізу фінансового результату банку забезпечується всебічна оцінка стану та перспектив розвитку, повноцінна підтримка системи прийняття рішень керівництвом банку.

В рамках розвитку методики комплексного аналізу нами досліджена і запропонована до використання модель проведення факторного аналізу як основи системи оцінки ефективності та раннього реагування. При цьому, враховується вплив максимально можливої і доцільної кількості факторів, які розкривають природу формування того чи іншого значення прибутковості банку, дають можливість максимально ефективно, миттєво реагуючи на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ, керувати ефективною діяльністю банку. Модель проведення факторного аналізу показників фінансових результатів дозволяє простежити формування показника прибутковості від самого верхнього рівня до самого нижнього, навіть до кожної банківської трансакції (проводки), чи кожного окремого клієнта чи документа. Важливим як наукової точки зору, так і з точки зору практичної реалізації є те, що ця модель представлена за алгоритмом інформаційного забезпечення і алгоритмом контролю та аналізу в практичному використанні. При цьому всі внутрішні фінансові фактори, що спричиняють вплив на показник прибутковості розбиваються на аналітичні фактори 1-5 рівня деталізації. Все це забезпечує можливість мати не тільки високі значення поточної прибутковості банку за умови прийнятного рівня ризиків та забезпеченні високої надійності, а й створює умови для адекватного прогнозування і стратегічного планування перспективної діяльності.

Досліджуючи комплекс питань, пов'язаних з проблемами підвищення прибутковості банку, автор дійшов до висновку не тільки необхідності використання комплексного аналізу при оцінці діяльності банку, а й необхідності глибокого розуміння факторів впливу, їх складових, тенденцій та перспектив подальшого розвитку. Складність організації і технологій роботи сучасного банку вимагає знань не тільки методик, а й адекватного інформаційного та технічного забезпечення, постійного вдосконалення систем управління, наявності оптимальних технологій продажу банківських продуктів, високого рівня освіти та культури банківської справи. Дане дослідження допомагає у вирішенні питання щодо методичного посилення управління прибутковістю банку з врахуванням складності організації роботи сучасного банку та великого розмаїття факторів, що впливають на його прибуткову і надійну роботу.

Використання теоретичних і методичних положень даного наукового дослідження комплексного аналізу фінансового результату діяльності банку та шляхів його вдосконалення будуть сприяти, на думку автора, процесам реформування, оптимізації та подальшого розвитку систем управління банками України.

Список використаних джерел

1. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник: Видавництво. - Т.: Карт-бланш, 2002. - 278 с.

2. Бажан А.И. Денежно-кредитная политика: неудачное заимствование западной модели // Банковское дело. - 2003. - №6. - С. 2-8.

3. Білан О.М. Дослідження ефекту ліквідності на міжбанківському ринку // Матеріали науково-практичної конференції «Стратегія монетарної політики: проблеми вибору та застосування». - Київ: НБУ. - 2002. - С. 139-146.

4. Борщ Л.М. Грошово-кредитна політика та її вплив на інвестиційний процес // Фінанси України. - 2003. - №12. - С. 16-23.

5. Бюлетень Національного банку України. - 2006. - №1 // www.bank.gov.ua.

6. Бюлетень Національного банку України. - 2006. - №2 // www.bank.gov.ua.

7. Бюлетень Національного банку України. - 2003. - №5 // www.bank.gov.ua.

8. Бюлетень Національного банку України. - 2002. - №5 // www.bank.gov.ua.

9. Гальчинський А. Стабільність гривні та проблеми її забезпечення // Економіка України. - 2004. - №2. - С. 4-12.

10. Геращенко В.О. О денежно-кредитной политике и ходе реструктуризации банковской системы // Финансовый бизнес 2001. - №6. - C.10

11. Гребеник Н. Головна мета - стабільність національної валюти // Вісник Національного банку України. - 2000. - №6. - С. 2-3.

12. Гриценко А. Стабільність грошової одиниці як ціль монетарної політики // Вісник Національного банку України. - 2002. - №11. - С. 20-22.

13. Дзюблюк А. Некоторые аспекты денежно-кредитного регулирования // Финансы и кредит. - 2001. - №6. - С. 42-45.

14. Дзюбко О. Деякі аспекти грошово-кредитного регулювання економіки // Економіка України (укр.). - 2000. - №4. - C.17-24.

15. Долан Э.Дж., Кэмпбелл К.Д., Кэмпбелл Р.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика: Навчальне видання: англ. - М.: АНК, 1996. - 448c.

16. Енциклопедія з банківської справи України.

17. Ершов М.В. Денежно-кредитная сфера и экономический кризис // Рынок ценных бумаг (рус.). - 1999. - №22. - C.20-24.

18. Жданов В.І. Передумови встановлення ставки рефінансування як тактичної мети грошово-кредитної політики центрального банку // Формування ринкових відносин в Україні. - 2002. - №1. - C.85-88.

19. Жуков Е.Ф. Деньги. Кредит. Банки: М.: ЮНИТИ, 2003. - 600 с.

20. Жуков П.Е. Монетаризм и современная денежно-кредитная политика // Финансы 2004. - №10. - С. 64-66.

21. Казимагомедова А.А., Ильясов С.М. Организация денежно-кредитного регулирования - М.: Финансы и статистика, 2001.

22. Коваленко В.В. Обов`язкове резервування як інструмент грошово-кредитної політики // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 9: Збірник наукових праць: Наукове видання. - Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2004. - 374 c.

23. Коваленко В.В., Коренєва О.Г. Тенденції і перспективи розвитку грошово-кредитної політики Національного банку України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 5. - Суми: Мрія ЛТД, 2002. - 288 c.

24. Ковзанадзе И.К. Роль денежно-кредитной политики в преодолении последствий банковских кризисов // Деньги и кредит. - 2003. - №2. - C.45-48

25. Комарська Л.М. Проблеми реалізації грошово-кредитної політики НБУ в сучасних умовах // Проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної системи України: Збірник наукових статей. - Х.: Штрих, 2002. - 274 c.

26. Кондиріна А. Методи грошово-кредитного регулювання та їх аплив на процес економічної трансформації // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - №4. - С. 13 - 15.

27. Костина Н.І., Сучок С.В. Моделювання діяльності Національного банку України методом імовірнісно-автоматичного моделювання // Матеріали науково-практичної конференції «Стратегія монетарної політики: проблеми вибору та застосування». - Київ: НБУ. - 2002. С. 134-139.

28. Костюк О. Основні тенденції розвитку облігацій внутрішньої державної позики // Вісник Української академії банківської справи. - 2002. - №2. - С. 25

29. Костюк О. Моделювання поведінки ставок грошового ринку у форматі існуючої операційної структури монетарної політики НБУ // Вісник Української академії банківської справи. - 2004. - №1. С. 55-63.

30. Кротюк В.П. Національний банк - центр банківської системи України: організаційно-правовий аналіз: Начальне видання: К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. - 248 с.

31. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник: К.: Товариство «Знання», 1998. - 168.

32. Лагутін В.Д., Кричевська Т.О. Довіра до монетарної політики: вибір грошово-кредитної стратегії в Україні // Вісник Національного банку України (укр.). - 2001. - №11. - C.22-25.

33. Лагутін В. Догматизм грошово-кредитної політики як гальмо економічного зростання в Україні // Банківська справа. - 2001. - №4. - С. 33-40.

34. Луців Б.Л. Грошово-кредитна політики держави та інвестиційна діяльність банків // Економіка України (укр.). - 2001. - №10. - C.20-25.

35. Лютий І. Роль грошово-кредитної політики НБУ в стабілізації кредитного ринку // Банківська справа. - 2000. - №3. - С. 7-10.

36. Майборода Т. Грошово-кредитна політика: підсумки виконання її основних засад за 2002 рік // Цінні папери України (укр.). - 2003. - №3. - C.7-8.

37. Мамедханова З. Тенденції грошово-кредитної політики в Україні // Молода економіка. - 2003. - №1. - C.28-34.

38. Мельник А. Основные параметры денежно-кредитной политики в Украине // Економіка України. - 2000. - №7. - С. 25-32.

39. Мельник О.М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики // Фінанси України. - 2000. - №7. - C.34-45

40. Михайленко О.Г. Цільова спрямованість грошово-кредитної політики та її інструменти // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва (Міжнародний науковий ж-л. - 1999.- №3): Зб.наукових праць СумДУ. - Суми: СумДУ, 1999. - 274 c.

41. Моисеев С.Р. Трансмиссионный механизм денежно-кредитной политики // Финансы и кредит (рус.). - 2002. - №18. - C.38-52.

42. Мороз А.М. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник: К.:1999. - 366 с.

43. Науменкова С.В. Проблемы сбаланстрованости денежного рынка Украины. - К.: Наукова думка, 1997.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9