Аналіз фінансових результатів комерційного банку

Із таблиці видно, що у ІV кварталі поточного року порівняно з ІV кварталом минулого року загальна сума витрат банку зросла на 1095609 тис. грн., або на 37,7%, за рахунок збільшення банківських витрат на 472976 тис. грн. і небанківських видатків на 622633 тис. грн. Постатейний аналіз витрат банку показав, що у ІV кварталі поточного року порівняно з тим же періодом минулого року значно зросли процентні видатки за коштами клієнтів банку, за коштами, отриманими від інших банків, за коштами, отриманими від НБУ, крім того - витрати на утримання основних засобів (на 128277 тис. грн.), на утримання персоналу (на 187515 тис. грн.), інших операцій (на 127696 тис. грн.). Так, вище наведено (див. таблицю 2.6), що у структурі витрат банку найбільшу питому вагу становлять небанківські операційні витрати - 56,3%, у тому числі витрати на утримання персоналу - 15,2%, витрати на утримання основних засобів - 14,4%, інші небанківські витрати - 7,1%, відрахування в резерви - 17,6%.

Для того, щоб зробити висновки, обчислимо співвідношення за витратами до сукупних активів 18749381 тис. грн. і порівняємо їх з оптимальними значеннями (таблиця 2.7).

Таблиця 2.7. Оцінка дотримання банком оптимального значення операційних витрат (%)

Статті витрат	Оптимальне значення	Фактичний рівень	Дотримується (+), не дотримується (-)	Сума витрат, тис. грн.
Витрати на утримання персоналу	2,0	3,0 (558257/18749381)	-	558257
Інші операційні витрати (небанківські)	1,5	1,4 (263316/18749381)	+	263316
Операційні банківські витрати	3,5	8,6 (1609409/18749381)	-	1609409
Відрахування в резерви	0,5	3,5 (647462/18749381)	-	647462

За період, який аналізується, витрати банку значно збільшилися (на 37,7%), із таблиці видно, що банк дотримується оптимального значення тільки одного виду витрат.

2.3 Оцінка фінансових результатів банку з використанням іноземних та вітчизняних методик факторного аналізу загальних показників прибутковості банку

Для ефективного управління ресурсами банку, необхідно, як мінімум, вміти правильно цю ефективність вимірювати. Найважливішими та загальноприйнятими основними показниками прибутковості є прибуток на власний капітал та прибуток на одиницю активів. Як правило, різні коефіцієнти прибутковості розраховують виходячи і з так званої «бухгалтерської» моделі банку. Прибуток, який отримує банк, формується внаслідок складного переплетіння вхідних та вихідних грошових потоків банку. Метод кількісної оцінки прибутковості банку базується на дослідження двох основних коефіцієнтах прибутковості: ROE і ROE. І.В. Ларіонова вважає, що ключовим показником, що вимірює прибутковість банку, є ROE - показник рентабельності капіталу. Цілком зрозуміло, що цей показник знаходиться в центрі уваги перш за все акціонерів (власників банку). Цей показник дозволяє власнику банку оцінити ефективність роботи керівництва банка, що безпосередньо оперативно розпоряджаються капіталом, що їм довірив цей власник (акціонер). І ця увага власників є цілком зрозумілою, якщо згадати, що в разі банкрутства банка, їх черга отримувати гроші буде останньою. Це означає, що власники банку як інвестори, зацікавлені як можна раніше отримати віддачу від вкладених ними коштів, протримати цей стан як можна далі, і тим самим знизити можливі втрати.

Значення ROE в західних країнах засновано на показниках ринку, відповідно його значення постійно змінюється. В даний момент рівень цього показника коливається в границях 6-8% максимум. В його основі лежить ставка LIBOR плюс премія за ризик, яку західний інвестор (за існуючою там методикою) згоден сплатити. Для вітчизняної практики цей показник має виключно розрахункове значення і не базується на ринкових показниках з тієї причини, що ринок цінних паперів фактично не розвинутий. Розглянемо основні підходи, що використовуються західними аналітиками при аналізі цього показника. Керівництво банку при прогнозі рівня прибутковості на одну акцію (зазвичай, при складанні фінансового плану діяльності банку на наступний рік), спирається на величину дивідендів, сплачену акціонерам в звітному періоді та курсову вартість акцій банку на початок і кінець звітного періоду. Так, зокрема, широко використовують так звану «модель Гордона». Увагу цій проблематиці приділяють, також, й вітчизняні науковці. При цьому використовують дані про рівень ставки дохідності, яка необхідна інвестору. Можна сказати, що це ринкова величина, тому що всі інвестори потребують одного рівня прибутку. Відповідно, формула ROE (прогнозна) для керівництва банку буде мати вигляд:

(2.2)

де Дивідендів на 1 акцію - сума дивідендів на 1 акцію,

і - курсова вартість однієї акції на початок і кінець періоду.

Так, наприклад, якщо банк сплачував в звітному році 3 грн. на одну акцію, курсова вартість акцій на початок року становила 100 грн., а на кінець року 112 грн., то в такому випадку ROE (прогнозна) буде складати 15% [3/100+(112-100)/100].

Ціна акціонерного капіталу банку (Р) залежить від доходності акцій (Е), темпів зростання доходів на одну акцію (G), коефіцієнта виплати дивідендів (DPR) і рівня ризику. Цю залежність математично можна записати як Р/Е = F (G, DPR, RISK).

Власники (акціонери) банку спираються в західних країнах на дещо інші данні при оцінці пропозицій керівництва банка. Так як в розвинутій ринковій економіці капітал переливається з одного сектора економіки в інший досить легко, то й очікування інвесторів по прибутковості акцій (показнику ROE) базуються на співставленні з аналогічними інвестиціями та адекватним рівнем ризику. В останні роки для розрахунку рентабельності банку усе частіше стали використовувати формулу Шарпа. Професор Шарп запропонував досліджувати очікувану ставку доходності з використанням безризикової ставки. Тому в західних країнах [62] очікувана прибутковість капіталу (з метою більш чіткого розуміння вона дещо модифікована автором) розраховується за формулою:

(2.3)

де - очікувана власниками (акціонерами) прибутковість капіталу;

- безризикова процентна ставка, що діє на ринку (в даному випадку при цьому підході доцільно використовувати облікову ставку НБУ);

- прибутковість, що очікується на ринку;

- ринковий ризик в цьому секторі економіки.

В даний час на Заході існують спеціальні компанії, що розраховують очікуваний ринковий рівень доходності, прибутковості для кожного банку і кожної компанії. Ці дані використовують для аналізу роботи банків в динаміці. Відомо, що ступінь ризику - це результат роботи банку: чим більше відхилення, коливання результатів, тим більше ризик. Отже в розвинутих країнах, серед потенційних банківських інвесторів, існують три основних методи розрахунку ставки прибутковості для банку, які вони використовують при розгляді проектів щодо доцільності інвестування коштів в банківську діяльність. Це:

* рентабельність власного капіталу банку - ROE;

* загальна рентабельність банку - ставка доходності, запропонована банком, що розраховується на кінець періоду;

* очікувана ставка доходності, що розраховується на початок періоду.

Переваги акціонерів залежать від наступного: (1) чи зможуть вони реінвестувати кошти на більш вигідних умовах із погляду доходності (з урахуванням ступеня ризику), чим їм може запропонувати банк, акціонером якого вони є; (2) наявності податкової системи, що стимулює одержання ними дивідендів або інших прибутків на капітал; (3) пріоритетного використання коштів акціонерів на поточне або відстрочене споживання. Для урахування цих переваг акціонерів, в банках проводять аналіз елементів дивідендної політики банку.

Показник прибутковості банку ROA вважається коефіцієнтом, що характеризує ефективність роботи керівництва банку. Цілком зрозуміло, що чим вище його значення, тим більше прибутковість банку. Але, відповідно до економічної теорії, чим більше прибутковість, тим більше ризик. Зрозуміле і інше - чим крупніше сам банк, тим більше його активи, а як наслідок це понижує коефіцієнт ROA. Окрім того, активи на протязі розрахункового періоду мають тенденцію коливатися, і тому при розрахунку ROA беруть середні загальні активи.

При факторному аналізі показників ROA і ROE, як правило використовують так званий метод Дюпона (Du Pont). Метод Дюпона заснований на аналізі співвідношень, що утворюють коефіцієнти прибутковості ROE та ROA, з їх подальшою деталізацією (декомпозицією). Виходячи з формули 2.3 коефіцієнт ROE залежить від прибутку та власного капіталу. При цьому розрізняють двофакторну модель та трифакторну. Так за двофакторною моделлю:

(2.4)

де LR - мультиплікатор капіталу або так званий фінансовий важіль - леверидж (Leverage Ratio).

Далі проводимо кількісну оцінку впливу факторів на зміну показника ROE. Факторний аналіз за даної моделлю можна провести за допомогою методу абсолютних різниць.

ROE(ROA)=ROALR0 - вплив зміни ROA

ROE(LR)= LR ROA1 - вплив зміни LR

Оцінка сукупного впливу факторів на зміну показника ROE:

ROE=ROE(ROA)+ ROE(LR)

Цілком зрозуміло, що виходячи з даної формули, показник ROE тим більше, чим більше прибутковість активів (показник ROA). Слід відмітити, що фінансовий важіль не знижує рівень надійності банку до тих пір, поки прибутковість активів вище вартості запозичень з зовнішніх джерел, так як за діючою методикою за рахунок прибутку поповнюється капітал [59, 57].

За трифакторною моделлю ROE розпадається на наступні фактори:

(2.5)

де NPM (Net Profit Margin) - загальна рентабельність (маржа прибутку);

AT (Asset Turnover) - доходність активів (оборотність активів).

Факторний аналіз за даної моделлю можна провести за допомогою методу абсолютних різниць:

ROE(NPM)=NPMAT0LR0 - вплив зміни NPM

ROE(AT)= AT NPM1LR0 - вплив зміни AT

ROE(LR)= LR NPM1AT1 - вплив зміни LR

Оцінка сукупного впливу факторів на зміну показника ROE за трифакторною моделлю:

ROE=ROE(NPM)+ROE(AT)+ ROE(LR)

Аналіз показників прибутковості комерційного банку за останні 3 роки наведений в додатку Г. Так за даними аналітичного балансу ЗАТ КБ ПриватБанк фактори впливали наступним чином:

Таблиця 2.8. Факторний аналіз ROE за трифакторною моделлю

Показники	Січень 2005 р.	Січень 2006 р.	Відхилення	Вплив на розрахунковий показник
NPM	0,20 (20,16%)	0,05 (4,89%)	-0,15	-0,021
AT	0,03 (3,42%)	0,02 (2,32%)	-0,01	-0,002
LR	4,08 (407,52%)	5,28 (528,34%)	1,20	0,001
ROE (розрахунковий показник)	0,028 (2,81%)	0,006 (0,6%)	-0,022	-0,022 (сумарний вплив)

У 2005 році на прибутковість капіталу ROE був позитивний вплив тільки одного фактора - LR (мультиплікатор капіталу або леверидж). Керівництво банку не зробило належних висновків, а тому зростання LR на майже 30% (банк збільшив масштаби діяльності), не змогло перекрити негативний вплив двох інших факторів - NPM (маржа прибутку) та AT (доходність активів). Так чином, сумарний вплив цих трьох факторів призвів до зменшення показника прибутковості ROE. Резервом зростання прибутковості капіталу є доходність активів та маржа прибутку. Наслідком проведеного аналізу повинно було стати прийняття рішення щодо зростання доходів отриманих на 1 гривню активів та зменшення витрат.

В західній теорій та практиці факторного аналізу прибутковості пропонується при оцінці ROE (як одного з головних показників прибутковості банку) розбивати цей показник на п'ять факторів:

(2.6)

де NI (Net Income) - чистий прибуток;

EBT (Earings before Taxes) - прибуток до сплати податків;

EBIT (Earings before Interest and Taxes) - чистий прибуток плюс податок на прибуток і плюс процентні витрати;

NS (Net Sales) - доходи банка;

TA (Total Assets) - сукупні активи банку;

CE (Common Equity) - сукупний капітал банку;

TB (Tax Burden) - податкове навантаження;

IB (Interest Burden) - процентне навантаження;

OM (Operating Margin) - операційна рентабельність банку

Відповідний факторний аналіз пройде наступні етапи:

ROE(TB)= TB IB0 OM0 AT0 LR0 - вплив зміни TB

ROE(IB)= IB TB 1 OM0 AT0 LR0 - вплив зміни IB

ROE(OM)= OM TB 1 IB1 AT0 LR0 - вплив зміни OM

ROE(AT)= AT TB 1 IB1 OM1 LR0 - вплив зміни AT

ROE(LR)= LR TB 1 IB1 OM1 AT1 - вплив зміни LR

Оцінка сукупного впливу факторів на зміну показника ROE:

ROE=ROE(TB) + ROE(IB) + ROE(OM) + ROE(AT) + ROE(LR)

За п'ятифакторною моделлю фактори впливали наступним чином:

Таблиця 2.9. Факторний аналіз ROE за п'ятифакторною моделлю

Показники	Січень 2005 р.	Січень 2006 р.	Відхилення	Вплив на розрахунковий показник
TB	0,95 (95,21)	0,36 (36,34%)	-0,59	-0,017
IB	0,54 (54,40%)	0,44 (43,77%)	-0,10	-0,002
OM	0,39 (38,93%)	0,31 (30,74%)	-0,08	-0,002
AT	0,03 (3,42%)	0,02 (2,32%)	-0,01	-0,002
LR	4,08 (407,52%)	5,28 (528,34%)	1,20	0,001
ROE (розрахунковий показник)	0,03 (2,81%)	0,01 (0,60%)	-0,02	-0,02 (сумарний вплив)

У 2005 році на прибутковість капіталу ROE був позитивний вплив тільки одного фактора - LR (мультиплікатор капіталу або леверидж). Зростання LR на майже 30% (банк збільшив масштаби діяльності), не змогло перекрити негативний вплив всіх інших факторів. Так чином, сумарний вплив цих п'яти факторів призвів до зменшення показника прибутковості ROE. Резервом зростання прибутковості капіталу є як мінімум всі показники крім LR, вплив якого є позитивним. Наслідком проведеного аналізу повинно було стати прийняття рішення щодо зростання доходів отриманих на 1 гривню активів та зменшення витрат. Водночас слід відмітити, що вплив TB регулюється законодавчо і вплинути на нього банк не може. Як бачимо, аналіз з допомогою прийому декомпозиції є досить ефективним засобом виявлення недоліків в роботі банку та підвищення його прибутковості.

Як неодноразово зазначалося вище, аналіз прибутковості банку не може обмежуватися аналізом коефіцієнтів ROA і ROE. Аналіз показника ROA слід більш детально розглянути за допомогою факторного аналізу, коли цей коефіцієнт розкладають на інші коефіцієнти (як, наприклад, було зроблено вище) та аналізують причини зміни кожної складової показника ROA. Банківським аналітикам слід починати аналіз ROA з простого розкладу цього коефіцієнта на множення маржи прибутку NPM та коефіцієнта доходності активів АТ. Звичайно ж, що в основі цього аналізу лежить модель Дюпона. З допомогою даної моделі можна зробити досить простий поглиблений факторний аналіз прибутковості банку. Метод Дюпона торкається трьох альтернативних показників прибутковості: ROA, ROE і загальної рентабельності NPM (маржа прибутку). Оскільки всі вони мають однаковий чисельник (прибуток), але різні знаменники (середні загальні активи, середня величина сумарного власного капіталу і загальні доходи банку), то вони дозволяють розглянути поняття прибутковості з різних точок зору, кожна з яких є не менш важливою ніж інша. Бухгалтерська модель ROE вимірює прибутковість з точки зору власників. Головний її недолік полягає в тому, що цей показник може бути високим з-за недостатності власного капіталу, або в тому разі коли банк тільки розпочав свою роботу і більшість його пасивів складає власний капітал. Крім того, банку з від'ємною оцінкою власного капіталу, але позитивним прибутком, слід показувати і від'ємне ROE. Ця ділемма може бути вирішена шляхом поділу ROE на множину ROA (прибуток на активи) і LR (мультиплікатор капіталу). Таким чином ROA є по суті бухгалтерським показником прибутковості в цілому, тобто вимірюючим прибутковість використання всіх банківських активів. Поділивши ROA на NPM (загальна рентабельність або маржа прибутку) та АТ (доходність активів або оборотність активів), слід перейти до ще одного аспекту факторного аналізу. А.Г. Саркісянц [36] зазначає, що оскільки банки не можуть продати більше, ніж мають сукупних активів, що роблять більшість нефінансових компаній, показник використання активів описує цей процес краще, ніж оборотність активів. Здатність банку генерувати доход виміряється за допомогою АТ, а компонент NPM цієї моделі відображає здатність банку контролювати свої доходи. На наступному етапі слід розглянути всі фактори, які впливають на компоненти показників ROA, ROE і AT (доходність активів). Цей взаємозв'язок може бути досліджений з допомогою системи фінансових коефіцієнтів.

Таблиця 2.10. Аналіз впливу чинників на прибуток від реалізації кредитів (процентний прибуток)

Показники	ІІ квартал	ІІ квартал на фактичний обсяг виданих кредитів за IV квартал	IV квартал
Процентний доход, тис. грн.	1 563,2	1 960,6	5 456,8
Процентні витрати, тис. грн.	1 090,2	1 783,4	4 046,6
Прибуток від реалізації кредитів, тис. грн.	473,0	177,2	1 410,2
Темп збільшення обсягу кредитів, %	Х	125,4%	Х

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9