Управління неторговими валютними операціями у ТОВ "Укрпромбанк"

Управління неторговими валютними операціями у ТОВ "Укрпромбанк"

99

Управління неторговими валютними операціями у ТОВ „Укрпромбанк”.

ПЛАН

• Вступ 3
• Розділ 1. Організація неторгових валютних операцій комерційного банку 6
• 1.1 Валютний ринок та його структура 6
• 1.2 Валютний курс та фактори, що на нього впливають 17
• 1.3. Поняття валютних операцій та їх класифікація 30
• Розділ 2. Аналіз управління неторговими валютними операціями у ТОВ „Укрпромбанк” 39
• 2.1 Фінансовий стан та результати діяльності банку 39
• 2.2 Діяльність ТОВ „Укрпромбанк” на валютному ринку 47
• 2.3 Методи управління неторговими валютними операціями 55
• 2.3.1 Обмінні операції з готівковою іноземною валютою 55
• 2.3.2 Організація роботи щодо обслуговування фізичних осіб пластиковими картками та дорожніми чеками міжнародних платіжних систем 59
• Розділ 3. Валютна політика та валютне регулювання. 64
• 3.1 Становлення системи валютного регулювання в Україні 64
• 3.2 Валютне обмеження та валютні ризики 71
• 3.3 Валютне регулювання щодо здійснення неторгових операцій в Україні 80
• Висновок 88
• Список використаної літератури 91

Вступ

Актуальність теми. Розвиток комерційної діяльності банків пов'язаний із розширенням банківських послуг для клієнтури. Сучасні банки західних країн можуть надавати сотні різноманітних послуг юридичним та фізичним особам і отримувати найбільшу частку доходів від здійснення цих операцій. Характерною в цьому аспекті є діяльність одного із найбільших банків Англії - «Barclays». Понад 95% доходів банк отримує за послуги, які надає своїм клієнтам [5, c. 135].

Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, на даний час комерційні банки пропонують своїм клієнтам великий діапазон послуг, пов'язаних із задоволенням їхніх фінансових потреб. За деякими оцінками комерційні банки європейських країн виконують понад 100 видів операцій з обслуговування клієнтури, банки США - понад 150, а фінансово-кредитні установи Японії - близько 300 видів [5, с.142]. Згідно з прогнозами, в умовах загострення конкуренції комерційні банки будуть змушені все більше уваги приділяти реалізації високоякісних фінансових послуг, як торгового так і неторгового характеру, з врахуванням спеціальних потреб клієнтів. Банки активніше виконуватимуть функції агентів з торгівлі такими послугами. Завдяки чіткішій диференціації груп споживачів за інтересами стане можливим більш обґрунтовано пропонувати банківські продукти, здійснювати додаткове обслуговування. Крім того, не може не залишатися поза увагою керівництва банку тенденція підвищення не кількості, а якості банківських продуктів, яка підсилюється сьогодні на міжнародних фінансових ринках. Про це свідчить розробка і застосування індексу задоволеності клієнтів як американськими, так і європейськими банками, створення систем управління якістю у банках

Ряд фахівців у галузі банківської справи, зокрема С. Аржевітін, прогнозуючи ситуацію на ринку банківських послуг на початку ХХІ століття, пише, що “в Україну дуже швидко приходять нові банківські послуги. Попри крихітний розмір цього сегмента ринку за якихось рік-два клієнти вже не визнаватимуть банків, у арсеналі яких бракує нових технологій”[65, c.15]. Отже, можна зробити висновок, що послуги неторгового характеру, з плином часу, будуть займати все більше питому вагу у загальній кількості послуг, що комерційні банки пропонують своїм клієнтам. Таким чином, актуальність проблеми управління неторговими послугами комерційного банку на сьогодення важко переоцінити.

Мета дослідження - обґрунтування необхідності нового підходу до управління таким банківським продуктом як неторгові послуги.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

· дослідження теоретичних аспектів організації неторгових операцій комерційним банком;

· аналіз стратегій управління неторговими операціями на матеріалах діючого вітчизняного банку;

· визначення шляхів покращення управління неторговими операціями в комерційному банку;

· напрацювання рекомендацій щодо вдосконалення процесу надання неторгових операцій в ТОВ „Укрпромбанк”.

Предметом дослідження є процес управління неторговими операціями в комерційному банку.

Об'єктом дослідження є особливості організації управління неторговими операціями в ТОВ „Укрпромбанк”.

Інформативною базою дослідження є праці вітчизняних фахівців в галузі банківської діяльності, матеріали спеціалізованої періодичної преси, нормативно-правові акти з регламентації банківської діяльності в Україні.

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу, методи прямого структурного аналізу, моделювання.

Структура робота. Дипломна робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження. Окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Основна частина присвячена дослідженню науково-теоретичної основи управління неторговими операціями в комерційному банку. У висновках сформульовано основні результати дипломного дослідження.

Розділ 1. Організація неторгових валютних операцій комерційного банку

1.1 Валютний ринок та його структура

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.

Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить валютний ринок за межі простого придатка до міжнародних розрахунково-платіжних відносин і надає йому статусу відносно самостійної економічної структури.

За своїм економічним змістом валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок - це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції [56, c.25].

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.

Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні - для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні - для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності.

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці.

За характером виконуваних операцій і ступенем їх ризику суб'єктами валютного ринку є:

· підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

· інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

· спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи;

· хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу;

· посередники: банки, брокерські контори, біржі тощо.

Провідне місце серед посередників валютного ризику займають банки. Оскільки вони ведуть рахунки (національні й інвалютні) та мають розвинуті системи телекомунікацій, їм дуже зручно виконувати доручення клієнтів з купівлі-продажу валюти. Тому банки постійно торгують валютою всередині країни і за її межами як безпосередньо один з одним, так і через валютні біржі. Торгівлю вони, ведуть за свої кошти і за кошти клієнтів. Для цього банки повинні одержати ліцензію від свого центрального банку [64].

Попит і пропозиція на валютному ринку мають ту особливість, що об'єктом та інструментом купівлі-продажу тут є гроші різної національної належності. Тому попит на іноземну валюту одночасно є пропозицією національної валюти, а пропозиція іноземної валюти є одночасно попитом на національну валюту. Проте коли мова йде про національні валютні ринки, то під попитом мається на увазі попит на іноземну валюту як бажання купити певну її суму, а під пропозицією - пропозиція іноземної валюти як бажання продати певну її суму.

Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти. Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв'язок між усіма суб'єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а й у світовому масштабі. Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному "майданчику", який називається валютною біржею. Хоч біржі звичайно не є комерційними підприємствами, проте за свої послуги вони стягують вагомі комісійні. Тому суб'єкти валютного ринку все менше звертаються до послуг традиційних бірж, і вони поступово згортають свою діяльність.

Прискорено розвивається позабіржова валютна торгівля, коли продавці і покупці валюти вступають у прямі зв'язки між собою. Сучасні засоби зв'язку й електронні інформаційні технології дають змогу зробити це значно швидше й дешевше, ніж через біржу. Ці тенденції захопили вже й Україну. З початку 2000 р. перестала здійснювати операції з торгівлі валютою Українська міжбанківсь-ка валютна біржа. Уся торгівля здійснюється через міжбанківський валютний ринок, на якому комерційні банки безпосередньо один в одного купують і продають валюту за свій рахунок чи за дорученнями клієнтів, які в цьому разі є кінцевими покупцями і продавцями валюти. Як свідчить світова практика, на секторі біржового ринку поступово зосереджується переважно окремі валютні операції, технологія здійснення яких передбачає централізоване виконання через біржу (ф'ючерсні, опціонні та ін.) [64].

Валютний ринок має свою структуру, яка включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Вони розрізняються за масштабами і характером валютних операцій, кількістю валют, що продаються-купуються, рівнем правового регулювання тощо.

Національні валютні ринки існують у більшості країн світу, вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством. Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Такі ринки регулюються скоріше за все міждержавними угодами, домовленостями самих учасників цих ринків, традиціями. Розміщуються вони переважно у містах із вдалим географічним положенням та з великою концентрацією транснаціональних банків, небанківських фінансових структур, комерційних компаній, яким потрібно здійснювати платежі на широких просторах світового ринку. Це, зокрема, Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Сінгапур, Гонконг та ін.

Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово. Це забезпечується географічним розміщенням окремих ринків: з початком доби відкриваються азіатські ринки Токіо, Гонконгу, Сінгапура, після їх закриття починають працювати ринки європейські - Франкфурта, Парижа, Лондона, а під кінець їх роботи відкриваються ринки американського континенту - Нью-Йорка, Лос-Анджелеса тощо. Завдяки цьому будь-який суб'єкт валютного ринку може в будь-який час доби купити-продати валюту, оперативно зв'язавшись з відповідним міжнародним центром валютної торгівлі. Щоденні обороти світового валютного ринку перевищують декілька трильйонів доларів США і швидко збільшуються, що свідчить про величезні розмахи валютних потоків на світовому ринку [64].

Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями:

· за характером операцій: ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;

· за територіальним розміщенням: європейський, північноамериканський, азіатський та ін.;

· за видами конверсійних операцій: ринок ф'ючерсів, ринок опціонів тощо;

· за формою валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок готівки.

Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей - їх валютного курсу.

Ринок депозитно-кредитних операцій - це досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента.

Валютний ринок виконує певні функції, в яких виявляється його призначення й економічна роль. Основними його функціями є:

· забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;

· створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

· забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

· формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

· страхування валютних ризиків;

· диверсифікація валютних резервів.

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій. Стан кон'юнктури валютного ринку виявляється у зміні співвідношення між попитом і пропозицією окремих валют, що, у свою чергу, є ключовим чинником впливу на валютний курс. Тому чинники, що визначають кон'юнктуру валютного ринку, одночасно є і чинниками зміни валютного курсу [40, 64, 60].

Питання валютно-курсової політики України завжди перебувають у центрі уваги уряду, банків, населення країни. Проте вони й досі залишаються не розв'язаними, складними і дискусійними, передусім через невизначеність шляхів здійснення цієї політики в умовах перехідної економіки.

Розглянемо ситуацію на валютному ринку України, яка склалася у 2005 р. Протягом 19-21 квітня 2005 року відбулося стрімке падіння курсу американського долара до української гривні. НБУ зміцнив офіційний курс гривні на 2,7% - з 5,19 грн./$1 до 5,05 грн./$1 й утримує його на цьому рівні. Наслідком цієї події стала дестабілізація валютно-фінансового ринку України. Які ж причини викликали падіння курсу американського долара до української гривні?

З боку Президента України, Кабінету Міністрів, НБУ висловлювалися різноманітні пояснення ситуації. Однак не було викладено аргументованих причин валютної дестабілізації, не зроблено системного аналізу її наслідків для розвитку народногосподарського комплексу країни, зовнішніх зв'язків, інвестиційного клімату. Ми впевнені, що падіння курсу долара - не випадкове кон'юнктурне явище. Воно обумовлене цілою низкою об'єктивних і суб'єктивних чинників.

По-перше, починаючи з грудня 2006 року, Кабмін активно здійснював розміщення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) серед резидентів і нерезидентів. 14 грудня 2006 р. Міністерство фінансів України продало ОВДП та залучило до Держбюджету близько 215,45 млн. грн., 5 січня 2005 р. - 543,12 млн. грн., 18 січня - майже 513,37 млн. грн., 1 лютого - близько 1 086,61 млн. грн. Таким чином, за січень-лютий 2005 р. головне фінансове відомство країни продало ОВДП загалом на суму 2 143,10 млн. грн.

1 березня 2005 р. Міністерство фінансів України провело додаткове розміщення 5-річних ОВДП на 245,63 млн. грн., а 5 квітня - ще на 265,02 млн. грн. Через тиждень Мінфін знову вдався до продажу облігацій - уже на суму 792,36 млн. грн., а 19 квітня - на 2 234,52 млн. грн. В цілому, за період від 14 грудня 2006 р. до 19 квітня 2005 р. Міністерство фінансів України випустило та розмістило ОВДП на суму близько 5 896,08 млн. грн.

Політика запозичень продовжилася й після істотного зміцнення гривні 19-21 квітня 2005 року. 27 квітня до Державного бюджету України шляхом продажу ОВДП було залучено 448,43 млн. грн.

Таким чином, з 14 грудня 2006-го по 30 квітня 2005 р. Міністерство фінансів України продало облігацій внутрішньої державної позики на суму 6 344,51 млн. грн. (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Динаміка продажу облігацій внутрішньодержавної позики за період
від 14 грудня 2006 р. до 30 квітня 2005 р.

(млн. грн.)

Період	31.12.2006	31.01.2005	28.02.2005	31.03.2005	30.04.2005
Залучено коштів від розміщення облігацій	215,45	1056,49	1 086,61	245,63	3740,33

Складено за даними НБУ

Необхідно підкреслити, що облігації внутрішньої державної позики придбали переважно нерезиденти України, які здійснюють валютні операції в американських доларах. Таким чином у країну надійшли величезні обсяги доларової маси. З другого боку, в результаті розміщення ОВДП була зв'язана велика маса гривні.

По-друге, від 31 грудня 2006 р. до 30 квітня 2005 р. значно зросли банківські вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті) - на $685,6 млн. (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Динаміка зростання банківських вкладів фізичних осіб у ВКВ
від 31 грудня 2006 р. до 30 квітня 2005 р.

Період	Банківські вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті), млн. дол. США
на 31.12.2006	3 614,2
на 31.01.2005	3 832,0
на 28.02.2005	4 076,4
на 31.03.2005	4 175,8
на 30.04.2005	4 299,8

Складено за даними НБУ

Зростання доларової маси на банківських рахунках фізичних осіб позитивно вплинуло на ліквідність банківської системи країни, сприяло стабілізації гривневої грошової маси, стримувало її емісію. Таким чином створювалася надлишкова пропозиція американської валюти.

По-третє, під час візиту Президента України В. Ющенка та голови НАК „Нафтогазу України” О. Івченка до Німеччини (березень 2005 року) нашій державі було відкрито кредитну лінію на суму 2 млрд. євро. Кредит наданий на 5-7 років під 8% річних. Відтак істотно зросли обсяги ВКВ, що обертаються в країні.

По-четверте, 5 млн. українських громадян, які працюють за кордоном, щомісяця переказують в Україну близько 1 млрд. євро. За І квартал 2005 р. в країну надійшло близько 3 млрд. євро.

По-п'яте, за чотири місяці поточного року на 18,7% зросли депозити, в тому числі на 21,4% у національній валюті та на 13,9% в іноземній валюті. Депозитні вклади фізичних осіб за цей період збільшилися на 24,5% (в тому числі в національній валюті на 34,3%), юридичних осіб - на 12,9% (в тому числі в іноземній валюті на 15,2%). Як бачимо, перевага віддавалася заощадженням у національній валюті. Відтак відбулося вивільнення американського долара та євро (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Динаміка зростання банківських вкладів за січень-квітень 2005 року

Основні показники	Період	Зміни від початку року (з 01.01. по 01.05.2005)
	01.01.2005р. (млн. грн.)	01.04.2005р. (млн. грн.)	01.05.2005р. (млн. грн.)	млн. грн.	%
1. Депозити, всього в т.ч.	83138	96656	98667	15529	118,7
- у національній валюті	52835	63902	54147	113311	121,4
- в іноземній валюті	30303	32754	34521	4218	113,9
2. Депозити юридичних осіб, всього: в т.ч.	41487	46539	46828	5341	112,9
- у національній валюті	30679	36213	34382	3703	112,1
- в іноземній валюті	10808	10326	12446	1638	115,2
3. Депозити фізичних осіб, всього: в т.ч.	41652	50117	51840	10188	124,5
- у національній валюті	22156	27689	29765	7609	134,3
- в іноземній валюті	19495	22428	22075	2580	113,2

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7