реферат бесплатно, курсовые работы
 

Управління неторговими валютними операціями у ТОВ "Укрпромбанк"

Джерело: Экономический анализ деятельности банка/ учебное пособие - М.: ИнфраМ, 1996, - c. 57

Розглянемо докладніше кожну групу операцій, що відносяться до валютних.

Конверсійні операції:

· угоди з негайною поставкою типу “today”, “tomorrow”, “spot”;

· строкові угоди: форвардні, ф'ючерсні, опціонні;

· угоди типу “swap”;

· валютний арбітраж: просторовий, часовий, конверсійний валютний.

Кореспондентські відносини з іноземними банками:

· встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;

· самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;

· досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках;

· робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків;

· встановлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.

Відкриття та ведення валютних рахунків:

· відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам і нерезидентам), фізичним особам;

· нарахування процентів по залишках на рахунках;

· надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно з рішенням керівництва банку);

· надання виписок у міру здійснення операції;

· оформлення архіву рахунку за будь-який проміжок часу;

· виконання операцій з розпорядження клієнтів відносно коштів на їхніх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);

· списання сум, передбачених законодавством;

· контроль експортно-імпортних операцій.

Неторгові операції:

· купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті;

· інкасо іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;

· випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;

· купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;

· оплата грошових акредитивів і виставлення аналогічних акредитивів;

· організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

Операції із залучення та розміщення валютних коштів:

· кредитні;

· депозитні;

· з цінними паперами;

· лізингові;

· форфейтингові;

· факторингові.

Валютні операції здійснюються на внутрішньому і міжнародному ринках. На внутрішньому ринку - з резидентами України у межах, встановлених нормативними актами Національного банку України. На міжнародному ринку - з нерезидентами у межах, встановлених нормативними актами НБУ [63, c.14-15].

Валютні операції поділяються на активні і пасивні операції. Пасивні операції - створення валютних резервів в іноземній валюті та прийом депозитів в іноземній валюті:

· продаж за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентами України і номінованих у національній валюті (включаючи власні цінні папери банку);

· отримання кредитів в іноземній валюті від інших уповноважених банків.

Активні операції - використання створених валютних резервів:

· видача кредитів в іноземній валюті;

· купівля за іноземну валюту цінних паперів, номінованих у національній валюті.

Здійснення валютних операцій вимагає спеціальної ліцензії НБУ. Існує два види ліцензій на проведення валютних операцій: індивідуальна та генеральна.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а) вивезення, переказ і пересилка за межі України валютних цінностей, за винятком:

· вивезення, переказ і пересилка за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

· платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі Україні на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо сплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей;

· платежів у іноземній валюті за межі Україні у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

· вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

б) ввезення, переказ, пересилка в Україну валюти України, за винятком сум у валюті України, що були:

· вивезені;

· переказані;

· переслані за кордон раніше на законних підставах.

в) надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття фізичними особами - резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном;

е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок надання Генеральної ліцензії НБУ на право здійснення комерційними банками операцій з валютними цінностями. Банки - юридичні особи, які здійснюють свої операції на території України не менше ніж один рік, мають розмір статутного фонду і власних коштів, що встановлюються Національним банком України на право здійснення операцій з валютними цінностями, повинні:

1) протягом одного року не мати зауважень від органів банківського нагляду та податкової інспекції щодо виконання ними вимог чинного законодавства;

2) забезпечити відповідність проведення операцій технічним вимогам, які необхідні для здійснення саме валютних операцій (згідно з Переліком технічних вимог до комерційних банків для здійснення операцій з валютними цінностями);

3) мати в штаті фахівців, рівень освіти яких відповідає кваліфікаційним вимогам, висунутим щодо здійснення валютних операцій;

4) звернутися до відповідного регіонального управління Національного банка України за рекомендаціями на отримання ліцензії додавши до заяви такі документи:

· копію нотаріально посвідченого Статуту та установчих документів банку (з усіма змінами та доповненнями);

· перелік операцій, які банк має намір виконувати;

· опис структури установи та підрозділів, які здійснюватимуть валютні операції, з переліком технічних засобів, що використовуватимуться в них;

· довідки про керівників установи, які здійснюватимуть нагляд за операціями з валютними цінностями, та безпосередніх виконавців валютних операцій (бухгалтерів, касирів, брокерів, економістів та ін.), посвідчені нотаріально або в установленому порядку у банку копії документів, які підтверджують відповідність рівня виконавців кваліфікаційним вимогам (дипломи, сертифікати та ін.)

· баланси установи на останню звітну дату та звіт про прибутки та збитки;

· річний звіт банку;

· письмове підтвердження трьох іноземних банків про згоду на встановлення кореспондентських відносин (у тому разі, якщо банк має намір одержати ліцензію з правом самостійно встановлювати кореспондентські відносини з іноземними банками).

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для їх одержання, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Відмова у видачі Національним банком України ліцензії може бути оскаржена в суді або арбітражному суді.

Залежно від якості наданих комерційним банком документів, технічних умов, кваліфікації керівників і виконавців валютних операцій НБУ може дозволити проведення валютних операцій [63].

У літературі немає як чіткого визначення, так і класифікації неторгових операцій. Однак, виходячи з практики їх проведення, неторгові операції можна розглядати з кількох позицій.

1. Залежно від суб'єкта надання послуг неторгового характеру вони поділяються на:

· послуги, які надаються банківськими установами, спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та іншими установами й організаціями, тобто банківські;

· послуги комерційних банків, що надають ширший спектр послуг, до яких належать практично всі можливі операції, тобто послуги, що надаються спеціалізованими інститутами;

· послуги компаній фірм (небанківських обмінних пунктів валют, клубних пластикових карток, переказів коштів своїх клієнтів тощо), що займаються обслуговуванням пластикових карток, грошових переказів тощо, тобто послуги, що надаються іншими суб'єктами.

В Україні переважна більшість послуг неторгового характеру надається банківськими установами.

2. Залежно від типу клієнтів, що отримують послуги:

· операції, що проводяться для юридичних осіб (сплата витрат на відрядження та операції з корпоративними пластиковими картками);

· операції, що проводяться для фізичних осіб (фізичні особи можуть отримати весь спектр неторгових операцій).

В Україні найбільш поширеними є послуги з обміну валюти та переказу коштів фізичних осіб за кордон і отримання надходжень з-за кордону. Останнім часом набули популярності операції з дорожніми чеками. Надання послуг з обслуговування пластикових карток є перспективними і перебувають на стадії розвитку [59].

3. Залежно від виду неторгові операції можна поділити на три групи: переказні, конверсійні та ведення валютних рахунків клієнтів (останнє частіше виступає складовою переказних операцій).

Переказні операції - це такі операції, в основі яких лежить переказ коштів однієї особи на користь іншої, або трансформація грошових коштів особи для використання їх тією ж особою (операції з дорожніми чеками).

До переказних операцій належать:

· операції з дорожніми чеками;

· операції з пластиковими картками;

· послуги з переказу коштів клієнта за кордон;

· оплата переказів з-за кордону та сплата інших платіжних документів.

Конверсійні операції - купівля та продаж іноземної валюти через обмінні пункти.

4. Залежно від джерела фінансування можна визначити такі види неторгових операцій:

· за рахунок власних коштів клієнта;

· за рахунок кредитних ресурсів банку;

· операції з кредитними картками;

· змішані.

Основні інструменти:

· дебетна картка з овердрафтом;

· чекова гарантійна картка.

5. Залежно від місця здійснення це можуть бути операції, що проводяться на внутрішньому та міжнародному ринках.

З переліку неторгових операцій в іноземній валюті на внутрішньому ринку здебільшого здійснюються операції з обміну іноземної валюти через мережу обмінних пунктів та ведення валютних рахунків фізичних осіб. Переважна більшість неторгових операцій в іноземній валюті (перекази коштів, операції з дорожніми чеками та пластиковими картками тощо) проводиться на міжнародних ринках.

6. Залежно від джерел регулювання неторгові операції поділяються на:

· операції, які регулюються законами України та нормативними актами НБУ;

· операції, які регулюються міжнародними угодами;

· операції, які регулюються міжнародними правилами;

· операції, які регулюються змішаним чином (таке регулювання в Україні найбільш поширене).

7. Залежно від виду валюти - операції, що проводяться в конвертованій або неконвертованій валюті.

Операції з пластиковими картками та дорожніми чеками здійснюються, як правило, у конвертованій валюті. Щодо операцій з переказу та отримання коштів або ведення валютних рахунків клієнтів вид валюти залежить від конкретної країни (так, перекази з України в країни СНД відбуваються в національній валюті України) та виду валюти, що вноситься клієнтом на рахунок. Конверсійні операції можуть проводитись з будь-яким видом валюти [23, 59].

8. Неторгові операції можна класифікувати за видом доходу, що отримує банк від їх здійснення:

· комісійна винагорода (банк отримує її практично за всі види неторгових операцій);

· проценти та комісійна винагорода (такий дохід банк отримує по операціях з кредитними та дебетними картками з овердрафтом).

Таким чином, можна зробити висновок, що спектр неторгових операцій є досить різноманітним і надавати їх можуть як банківські установи так і небанківські фінансові установи.

Отже в даному розділі дипломної роботи автором було розглянуто особливості функціонування валютного ринку України, визначено чинники, які впливають на валютний курс гривні. Також даний розділ розкриває поняття валютних та неторгових операцій комерційного банку, тут наведено їх класифікацію та розглянуто основні моменти отримання комерційним банком ліцензій на здійснення валютних операцій.

Розділ 2. Аналіз управління неторговими валютними операціями у ТОВ „Укрпромбанк”

2.1 Фінансовий стан та результати діяльності банку

ТОВ „Укрпромбанк” створено у 1989 році. Банк виконує поставлені стратегічні і тактичні завдання, значно збільшує і розширює обсяги активних і пасивних операцій. За рахунок збільшення капіталу і приросту депозитної бази ТОВ „Укрпромбанк” нарощує обсяг кредитного портфеля. При цьому, необхідною умовою залишається підтримка на достатньому рівні ліквідності банку, якісна оцінка власних можливостей і можливостей партнерів при кредитуванні, хеджування ризиків, захист у повному обсязі довірених банку коштів клієнтів, підтримка їхнього бізнесу, формування необхідного обсягу резервів і підтвердження надійності банку як стабільного фінансового інституту.

Банк є повноправним членом Першої фондової торгової системи, асоційованим членом Міжнародної платіжної системи MasterCard International та афілійований член Міжнародної платіжної системи Visa International.

Банк є корпоративним членом УкрСВІФТ та міжнародної організації S.W.I.F.T/ SCRL.

Проаналізуємо фінансовий стан банківської установи. Основою для аналізу діяльності банку слугує балансовий звіт, у якому активи відображаються ліворуч, а зобов'язан-ня та капітал (пасиви) -- праворуч. Існує така рівність:

Активи -- Зобов'язання = Капітал.

Активи й пасиви подаються у балансовому звіті в поряд-ку зниження їх ліквідності. Щоб спростити аналіз балансу, його перетворюють у консолідований.

Основними видами аналізу балансового звіту банку є:

· структурний аналіз, який дає змогу оцінювати зміни у структурі активів і пасивів протягом певного часу;

· коефіцієнтний аналіз, за допомогою якого можна з'ясу-вати якісні характеристики активів і пасивів (при цьому ви-користовують ряд коефіцієнтів).

Проаналізуємо докладніше структуру і склад капіталу банківської установи на основі фінансової звітності банку, що наведена в додатка А і Б (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Аналіз структури капіталу ТОВ „Укрпромбанк”

Показники

2004

2005

2006

Сума, тис.грн.

Структура, %

Сума, тис.грн.

Структура, %

Сума, тис.грн.

Структура, %

Статутний капітал

147296,8

38,88

283113,8

54,10

942406,9

78,49

Нерозподілені прибутки

153624

40,55

145261

27,76

132465

11,03

Прибутки поточного року

77917

20,57

94964,1

18,15

125866,3

10,48

Усього капіталу

378837,8

100,00

523338,9

100,00

1200738

100,00

Як бачимо з наведеної таблиці у 2006 році капітал банку в основному сформовано за рахунок статутного капіталу, проте у попередніх роках на долю статутного капіталу припадало лише 54,1 та 38,9% у 2005 та 2006 роках. А у 2004 році основна частина капіталу припадала на нерозподілені прибутки.

Також доцільно обчислити чистий капітал, який регулюється з боку НБУ, у таблиці 2.2 наведені дані розрахунки.

Таблиця 2.2

Розрахунок чистого капіталу ТОВ „Укрпромбанк”

тис. грн.

2004

2005

2006

Основний капітал

259018,8

550218,8

889438,4

Додатковий капітал

77917

94964,1

125866,3

Відверненя

170398

102961

125182

Чистий капітал

166537,8

542221,9

890122,7

Коефіцієнтний метод дозволяє провести аналіз достатності капіталу (див. табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Розрахунок коефіцієнтів достатності капіталу ТОВ „Укрпромбанк”

Показник

Формула

Норматив

Значення

2004

2005

2006

Коефіцієнт К1

капітал / пасиви

рекомендоване значення в межах 0,15-0,20

0,19

0,19

0,22

Коефіцієнт К2

чистий капітал / загальні активи

не менш ніж 0,04

0,04

0,10

0,14

Коефіцієнт К4

чистий капітал / зобов'язання

не менш ніж 0,25-0,3

0,05

0,12

0,18

Коефіцієнт К1 визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані його значення -- у межах 0,15--0,20, як бачимо за аналізований період цей показник відповідав нормативному.

Коефіцієнт К2 показує співвідношення чистого капіталу і загальних активів. Значення даного показника повинно бути не меншим 0,04. Тільки у 2004 році цей показник був на рівні нижньої границі нормативу, в подальшому спостерігається його поступове збільшення.

Коефіцієнт К4 показує максималь-ну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нет-то-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25--30% покривати його зобо-в'язання. Як бачимо в аналізованому періоді цей показник є меншим за нормативне значення, проте спостерігається стала тенденція до його збільшення.

Розглянемо структуру зобов'язань банку (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Структура зобов'язань ТОВ „Укрпромбанк”

Зобов'язання банку

2004

2005

2006

Сума,
тис. гри.

Структура, %

Сума,
тис. гри.

Структура, %

Сума,
тис. гри.

Структура, %

Коррахунки банків

987

0,03

1023

0,03

1245

0,03

Міжбанківські кредити

11796

0,41

0

0,00

52601

1,18

Кошти клієнтів до запитання

2682582

93,95

3708318

94,67

4156234

93,54

Строкові депозити

2111

0,07

22084

0,56

27155

0,61

Цінні папери власного боргу

0

0,00

0

0,00

0

0,00

Інші зобов'язання

157818

5,53

185801

4,74

206253

4,64

Усього зобов'язань

2855294

100,00

3917226

100,00

4443488

100,00

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.