Грошово-кредитні інструменти як засіб економічного зростання

Таблиця 2.1. Динаміка процентних ставок банківських установ області за кредитами та депозитами (в НВ) (млн. грн.)

Період	Облікова ставка	Кредити	Депозити	Спред
		Україна	Область	Україна	область	Україна	область
1995	226	202	192	171	151	31	41
1996	131	107	105	61	77	46	28
1997	62	77	92	34	52	43	40
1998	25	49	67	18	33	31	34
1999	62	55	58	22	32	33	26
2000	50	53	68	21	34	32	34
2001	31	40	50	14	15	26	35
2002	20	32	34	11	12	21	22
2003	10	25	28	8	11	17	17
2004	7	20	18	8	9	12	9

Попит на кредити в реальний сектор економіки в НВ був вищим, ніж в ІВ. За рік заборгованість за кредитами наданими в НВ зростала швидше (156%) ніж в ІВ (133%), що підтверджувала зростаюча їх частка з початку року в загальному обсязі з 57% до 61%.

Обсяг кредитування промисловості з початку року збільшився на 204 млн. грн. (або на 31%) і становив 863 млн. грн. Слід відзначити зростання обсягів в кредитуванні сільського господарства, який з початку року зріс на 159 млн. грн. (або в 2,2 рази) і на 1.01.04 становив 295 млн. грн. Привабливість криється у частковій компенсації з бюджету процентних ставок (фактично 4,8 млн. грн. з п.р при нарахованої - 5,1 млн. грн.), створенні сприятливої податкової системи для цієї галузі (Додаток Д).

Кредитування банками економіки залишається короткостроковим (86%). За станом на 1.01.06 заборгованість за короткостроковими позичками банків становила 1374 млн. грн. і за рік зросла на 43 млн. грн. Короткостроковий характер кредитування економіки характеризує переважну спрямованість кредитів на фінансування поточної діяльності підприємств (62% від загальних залишків на 1.01.06).

Головні зусилля НБУ концентрувалися на розвитку довгострокового кредитування, поступово використовуючи відповідні інструменти і механізми для стимулювання бажаних структурних зрушень у активах.

Область за обсягами довгострокових кредитів по Україні посідає на 9 місці (після м. Київ, Дніпропетровської, Харківської, Одеської, Донецької, Львівської, Полтавської областей та АР Крим). Питома вага довгострокових кредитів в загальному обсязі кредитів залишилась на рівні початку року і на 1.01.06 становила 14%, що на 14 п.п. менше показника по Україні (28%).На 1 січня 2006 р. на 1 гривню наданих банками регіону довгострокових позичок припадало 1,39 грн. грошових ресурсів, залучених на строк понад 1 рік, тоді як на 1 січня 2005 р. цей показник дорівнював лише 53 коп., тобто основним джерелом довгострокового кредитування з п.р. були наполовину власні кошти банків або зобов'язання з короткими термінами залучення, наприкінці року банки мали можливість збільшити (на 40%) довгострокове кредитування за рахунок залучених коштів.

Динаміка розподілу кредитних вкладень за формами власності підприємств-позичальників свідчить про зацікавленість банків у кредитуванні переважно недержавних господарств. Основна частка кредитів припадала на колективні підприємства (75%), незначна - на приватні господарства (21%) та державні підприємства (4%).

Задоволення попиту економіки регіону на кредити заважає досить вагомий обсяг проблемних кредитів - 70 млн. грн.

Основний борг за проблемними кредитами належить підприємствам:

- промисловості - 33 млн. грн. або 47% від загального портфелю прострочених та сумнівних кредитів;

- торгівлі - 24 млн. грн. або 35% від загального портфелю прострочених та сумнівних кредитів.

Проблема покращення якості кредитного портфеля у деяких банків області залишається однією з найбільш нагальних. До того ж, на балансі окремих банків обліковуються значні суми нарахованих прострочених доходів, під які на 1.01.06 сформовано резерви в сумі 5,7 млн. грн.

Щоб зменшити вразливість від негативних зовнішніх і внутрішніх впливів, банки формують резерви під заборгованість за кредитами з урахуванням ризиковості, в області на 1.01.06 вони сформовані у сумі 109 млн. грн., при цьому комерційні банки в повній мірі виконали цей нормативний показник, що склало 52 млн. грн. (або 47% від всього обсягу резерву).

Про ефективну діяльність банків свідчить значна питома вага процентного доходу - 76% у структурі загального обсягу доходів банків області, що на 1 п.п. більше відповідного періоду минулого року. Це підтверджує зростаючий обсяг процентних доходів за кредитами на 49 млн. грн. (або на 19%) порівняно з відповідним періодом минулого року, за 2005 рік він становив 404 млн. грн. В той же час слід зауважити, що обсяг кредитів наданих суб'єктам господарської діяльності за відповідний період зростав швидше ніж розмір процентних доходів по них, що пояснюється зменшенням прибутковості кредитів з 23,9% до 22,9% та в свою чергу зменшенням процентних ставок в НВ з 31% до 23% річних (це є позитивним зрушенням банківської системи для розвитку економіки регіону). Чистий процентний дохід за цей же період становить 185 млн. грн., що на 18 млн. грн. (або на 11%) більше відповідного періоду минулого року.

2.2 Вплив грошово-кредитної політики на економічне зростання

Розробка ефективної грошово-кредитної політики та дослідження її впливу на рівень економічного зростання в державі має важливе значення для будь-якого суспільства. Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах пошуку шляхів стабілізації економічного розвитку в країнах, де економіка знаходиться на стадії трансформаційного періоду. Грошово-кредитна політика має розглядатися як джерело економічних зрушень, підвищення реальної заробітної плати і, відповідно, рівня життя населення; виступає засобом стримування інфляційних процесів, що, в свою чергу, відповідає стратегічним цілям грошово-кредитної політики.

Світовий досвід свідчить, що підбір ефективних інструментів грошово-кредитної політики впливає на підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання та економічному зростанню країни в цілому. Тому питання визначення фінансових чинників у розрізі компонентів грошово-кредитної політики, що впливають на економічне зростання в державі, виступає актуальним питанням для дослідження.

Економічне зростання визначається системою постійної взаємодії сукупності причин, умов та чинників. В загальному вигляді чинник економічного зростання доцільно визначати як рушійну силу, одну з необхідних умов, що визначає його характер або певні риси.

Під чинником економічного зростання в економічній літературі розуміють ті явища і процеси, які визначають розміри збільшення реального обсягу виробництва, можливості підвищення ефективності і якості економічного зростання.

В науковій літературі існують різні класифікації чинників економічного зростання за тими чи іншими критеріями.

Залежно від типу економічного зростання виділяють екстенсивні та інтенсивні чинники. Перші характеризуються кількісним збільшенням чинників виробництва, збільшенням випуску продукції за рахунок зростання чисельності працівників і засобів виробництва. До інтенсивних чинників відносять: підвищення ефективності використання предметів праці, зниження матеріало-, фондо-, праце- та енергомісткості продукції, транспортних витрат, підвищення кваліфікації робочої сили, використання принципово нової техніки, підвищення організації праці.

Залежно від того, чи визначають чинники динаміку сукупної пропозиції або попиту, їх можна поділити на такі групи (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Чинники економічного зростання

Групи чинників	Склад групи чинників
Чинники пропозиції	1. Кількість і якість природних ресурсів. 2. Кількість і якість працездатного населення. 3. Наявність основного капіталу. 4. Рівень технології, що застосовується для виробництва продукції
Чинники попиту	Зростання споживчих, інвестиційних та державних видатків
Чинники розподілу	Порядок розподілу доходів між суб'єктами господарської діяльності, розподіл виробничих ресурсів за галузями, підприємствами та регіонами країни
Інші чинники	1. Соціальна та культурна атмосфера в суспільстві. 2. Політична ситуація в країні

До першої групи відносять чинники, що безпосередньо впливають на фізичний обсяг виробництва з метою забезпечення різноманітності пропозиції товарі і послуг.

До другої групи відносять чинники попиту. Для реалізації потенційного обсягу виробництва необхідно, щоб на нього був потенційний попит з метою використання обсягу продукції, що збільшується.

До третьої групи відносять чинники розподілу. Зростаючий обсяг ресурсів слід розподіляти таким чином, щоб отримати найбільший обсяг продукції.

До четвертої групи відносять чинники, кількісний вимір яких неможливий. Наприклад, рівень бюрократизації та корумпованість державної влади, відношення до власності, ділова культура.

Існують і інші підходи до класифікації чинників економічного зростання. Наприклад, виділяють внутрішні та зовнішні, довгострокові та короткострокові, кількісні та якісні тощо.

Для України зазначені чинники можна поділити як за групами, так і на внутрішні і зовнішні (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Основні чинники економічного зростання в Україні

Група чинників	Внутрішні чинники	Зовнішні чинники
Чинники попиту	Внутрішній споживчий попит. Державні видатки	Кон'юнктура світових цін на ринках сировини
Чинники пропозиції	Інвестиції в основний капітал. Збільшення пропозиції грошей	Приплив фінансових ресурсів
Інші чинники	Удосконалення законодавчої бази	Світовий розподіл праці, глобалізація

Таким чином, з цього приводу слід розглядати грошово-кредитну політику як механізм управління грошовою пропозицією або як механізм створення умов доступу для економічних суб'єктів господарювання до кредитів банківської системи в обсягах і під відсоткову ставку, яка б відповідала економічним цілям.

В цьому аспекті складовими грошово-кредитної політики, на наш погляд, виступають: політика регулювання кількості грошей в обігу, політика регулювання загального рівня відсоткових ставок в економіці, політика регулювання рівня і динаміки курсу національної валюти до іноземної.

Виходячи з вищезазначеного, вирішення питання про активізацію грошово-кредитної політики з метою стимулювання економічного зростання викликає необхідність визначення меж і наслідків можливого впливу такої активізації на економіку держави, і, перш за все, на динаміку виробництва і темпи зростання цін (табл. 2.5).

Таблиця 2.5. Макроекономічні показники економічного розвитку України у 2002-2005 рр.

Показник	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2005 р., у% до 2002 р.
У% до попереднього року
Валовий внутрішній продукт	105,2	109,3	112,1	102,4	132,9
Обсяги промислової продукції	107,0	115,3	112,5	103,1	160,3
Обсяги продукції сільського господарства	101,2	89,8	119,1	100,0	110,1
Інвестиції в основний капітал	108,9	131,3	128,0	-	-
Оборот роздрібної торгівлі	116,6	120,1	121,9	123,0	171,4
Доходи населення	117,1	116,5	125,0	138,4	118.2
Індекс реальної заробітної плати працівників	115,6	113,8	123,8	131.5	161,0
Вклади населення в банках України	117,1	116,5	125,0	138,3	118,1
Експорт товарів і послуг	110,7	124,0	137,2	106,7	96,5
Імпорт товарів і послуг	105,0	128,3	126,0	120,8	115,7
Індекс споживчих цін	99,4	108,2	112,3	110,3	152,3
У млн. дол. США
Золотовалютні резерви, млн. дол. США	4417,0	6937,4	9524,74	19390,4	у 4,7 р.б.*
Сальдо поточного рахунку платіжного балансу, млн. дол. США	3173	2940	-	-
У% до ВВП
Доходи зведеного бюджету	27,4	28,2	26,3	25,9	-
Видатки зведеного бюджету	26,7	28,4	29,4	25,4	-
Дефіцит зведеного бюджету	0,7	0,2	3,4	0,4	-
Сальдо поточного рахунку платіжного балансу	7,5	5,8	10,5	2.8	-

Протягом чотирьох років українська економіка демонструє досить високі темпи зростання (табл. 2. 5). Така динаміка зростання має вагомі економічні передумови. Вона стала результатом, насамперед, глибоких ринкових перетворень, а також ефективної економічної політики, спрямованої на забезпечення стабільної макроекономічної ситуації в українській економіці. Йдеться про стабілізацію національної грошової одиниці, відчутне підвищення монетизації економіки, забезпечення мінімальної дефіцитності Державного бюджету, суттєве зростання позитивного сальдо поточного рахунку платіжного балансу, вагоме скорочення державного боргу, у т.ч. зовнішнього, істотне нарощування міжнародних валютних резервів Національного банку України.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9