реферат бесплатно, курсовые работы
 

Грошово-кредитні інструменти як засіб економічного зростання

Як свідчать дані таблиці 2.8 капітал (балансовий) банків збільшився на 39,5% і становить 25689,7 млн. грн. Зростання капіталу банків відбулося за рахунок збільшення статутного капіталу - на 4502,3 млн. грн. або на 38,8%, загальних резервів, резервного фонду та інших фондів банку - на 1126,8 млн. грн. або на 61,3%, емісійних різниць - на 125,2 млн. грн. або на 30,0%. Капітал (балансовий) банків має таку структуру. Статутний капітал складає 62,7% від капіталу, результат минулих років - 4,4%, результат переоцінки основних засобів, нематеріальних активів та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії - 9,9%, результат поточного року - 9,4%, загальні резерви та фонди банків - 11,5%, емісійні різниці - 2,1%.

За 2005 рік зобов'язання банків України збільшилися на 62,4% (за 2004 рік - на 32,7%) і на 01.01.2006 становили 188245,1 млн. грн., в т.ч. нерезиденти - 16,7% від зобов'язань. Збільшення зобов'язань банків відбулось за рахунок збільшення вкладів фізичних осіб - на 31333,5 млн. грн.

Таблиця 2.9. Динаміка основних статей пасивів банківської системи, млн. грн.

Статті пасивів

На 1.01.2004

На 1.01.2005

На 1.01.2006

Процентне відношення 1.01.2006 до

1.01.2004

1.01.2005

балансовий капітал

12882

18421

25451

197.7

138.1

статутний капітал

8116

11605

16111

198.5

138.8

частка капіталу у пасивах

12.9

13.7

11.9

92.2

86.9

зобов'язання банків

87352

115927

188427

в 2 рази

162.5

з них: кошти суб'єктів господарської діяльності

27987

40128

61214

в 2 рази

152.5

з них: строкові кошти суб'єктів господарської діяльності

10391

15377

26807

в 2 рази

174.3

вклади фізичних осіб

32113

41207

72542

в 2 рази

176.0

усього пасивів

100234

134348

213878

в 2 рази

159.2

Зобов'язання банків мають таку структуру. Вклади фізичних осіб складають 38,5% від загальної суми зобов'язань банків; кошти суб'єктів господарської діяльності - 32,5%; строкові вклади (депозити) інших банків та кредити, що отримані від інших банків - 14,7%; кошти Національного банку України - 0,4%; кошти небанківських фінансових установ - 2,9%; кошти бюджету та позабюджетних фондів - 1,1%; субординований борг - 1,4%; цінні папери власного боргу - 1,5%; кредити, отримані від міжнародних та інших фінансових організацій - 1,8%, інші зобов'язання - 5,2%.

Банки мають таку структуру вкладів населення з точки зору строковості. Строкові вклади складають 55256,9 млн. грн. або 76,2% від загальної суми вкладень, а вклади до запитання - 17283,4 млн. грн. або 23,8%. Населення віддає перевагу вкладам в національній валюті, які складають 57,3% від загальної суми вкладів фізичних осіб.

Збалансоване зростання активів та покращення їх структури і якості є необхідною умовою стабільного функціонування і розвитку банків (табл. 2.10).

Таблиця 2.10. Динаміка основних статей активів банківської системи, млн. грн.

Статті активів

На 1.01.2004

На 1.01.2005

На 1.01.2006

Процентне відношення 1.01.2006 до

1.01.2004

1.01.2005

чисті активи (не скореговані на резерви під активні операції)

100234

134348

213878

в 2 рази

159.2

високоліквідні активи

16043

23595

36482

в 2 рази

154.6

кредитний портфель

73442

97197

156385

в 2 рази

160.9

Із даних таблиці 2.10 видно, що за 2005 рік чисті активи (загальні активи за мінусом сформованих резервів за активними операціями) збільшилися на 59,2% і становлять 213934,9 млн. грн. Загальні активи збільшились на 57,6% (за 2004 рік - на 34,1%) і складають 222951,2 млн. грн., в т.ч. нерезиденти - 5,5% від загальних активів. Збільшення загальних активів відбулось за рахунок збільшення кредитів, наданих банками - на 59196,0 млн. грн. або на 60,9% (з них: кредитів, що надані суб'єктам господарської діяльності - на 36152,6 млн. грн. або на 49,6%, кредитів фізичним особам - на 18557,3 млн. грн. або в 2,3 рази), вкладень в цінні папери - на 6145,5 млн. грн. або на 75,3%, основних засобів та нематеріальних активів - на 2812,8 млн. грн. або на 31,4%, нарахованих доходів до отримання - на 500,6 млн. грн. або на 35,2%.

Банки мають таку структуру загальних активів. Високоліквідні активи складають - 16,4% від суми загальних активів, кредити надані - 70,1%, вкладення в цінні папери - 6,4%, дебіторська заборгованість - 0,5%, основні засоби та нематеріальні активи - 5,3%, нараховані доходи до отримання - 0,9%, інші активи - 0,4% від суми загальних активів.

Кредити, надані банками, мають таку структуру. Кредити, що надані суб'єктам господарювання, складають 69,7% від загального обсягу наданих кредитів; строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках та в НБУ, і кредити, що надані іншим банкам - 9,0%; кредити, надані фізичним особам - 21,2%, кредити, надані небанківським фінансовим установам - 0,1%.

Продовжували зростати довгострокові кредити та кредити в інвестиційну діяльність. За 2005 рік довгострокові кредити збільшилися на 89,4% і на звітну дату становили 86224,3 млн. грн. або 55,1% від наданих кредитів. Кредити в інвестиційну діяльність збільшилися в 2,2 рази і складають 13479,8 млн. грн. (12,4% від кредитів, наданих суб'єктам господарської діяльності).

Одним з важливих завдань для банків залишається забезпечення прибуткової діяльності та підвищення ефективності діяльності банків (таблиця 2.11).

За 2005 рік прибуток банків склав 2407,6 млн. грн., що у 1,9 разів більше, ніж за 2004 рік (1262,7 млн. грн.). Позитивним є те, що доходи банків зростають більш високими темпами порівняно з витратами.

Рентабельність активів збільшилась з 1,07% до 1,31%, рентабельність капіталу - з 8,43% до 10,28% (за станом на 01.12.2005 р.).

Таблиця 2.11. Основні результативні показники діяльності банків

Показники

За станом на

Відхилення на 01.01.2006 р. порівняно з 01.01.2005 р.

1.01.2002

1.01.2003

1.01.2004

1.01.2005

1.01.2006

Доходи,

млн. грн.

8583

10470

13949

20072

27537

7465

Витрати,

млн. грн.

8051

9785

13122

18809

25367

6558

Рентабельність капіталу, %

7.50

7.97

7.61

8.43

10.39

1.96

Рентабельність активів, %

1.27

1.27

1.04

1.07

1.31

0.24

Чистий спред, %

8.45

7.20

6.97

5.72

5.78

0.06

Чиста процентна маржа, %

6.94

6.00

5.78

4.90

4.90

-

Порівняно з 2004 роком доходи банків збільшились на 7408,3 млн. грн. або на 36,9% і склали 27480,6 млн. грн., в т.ч. процентні доходи становили 19029,6 млн. грн. (або 69,3% від загальних доходів), комісійні доходи - 5777,9 млн. грн. (21,0%), результат від торговельних операцій - 1185,0 млн. грн. (4,3%), інші операційні доходи - 1245,0 млн. грн. (4,5%), інші доходи - 229,8 млн. грн. (0,8%), повернення списаних активів - 11,8 млн. грн. (0,1%), непередбачені доходи - 1,5 млн. грн.

Порівняно з 2004 роком витрати банків збільшились на 6263,5 млн. грн. або на 33,3% і склали 25073,1 млн. грн., в т.ч. процентні витрати становили 10901,2 млн. грн. (або 43,5% від загальних витрат), комісійні витрати - 537,4 млн. грн. (2,1%), інші операційні витрати - 1599,1 млн. грн. (6,4%), загальні адміністративні витрати - 8693,6 млн. грн. (34,7%), відрахування в резерви - 2619,7 млн. грн. (10,4%), непередбачені витрати - 0,8 млн. грн., податок на прибуток 721,3 млн. грн. (2,9%).

З метою забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи банки мають вживати заходів щодо підвищення рівня концентрації капіталу, зниження рівня ризиковості здійснюваних операцій та формування в необхідному обсязі резервів під ризики за активними операціями, покращення якості активів і пасивів та забезпечення їх збалансованого зростання, оптимізації витрат і доходів та підвищення ефективності діяльності.

Вищевикладені положення дають підстави стверджувати, що потенціал впливу банківської системи на розвиток економіки в Україні існує. Частково він не задіяний через вплив загальноекономічних чинників об'єктивного характеру, зокрема нерозвиненість фінансового ринку, високі ризики кредитування виробничої сфери, нерозвиненість ринків землі й нерухомості, неналежне забезпечення інтересів кредиторів, частково - через нерозв'язаність назрілих проблем банківської системи.

В цілому грошово-кредитна політика в Україні для досягнення темпів економічного зростання, які б відповідали стандартам світового фінансового середовища, повинна формуватися за наступними напрямками:

· здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси, що відповідав би приросту прогнозованого рівня валового внутрішнього продукту та запланованому рівню інфляції;

· збільшення кредитної підтримки вітчизняних виробників шляхом інтенсифікації кредитної активності комерційних банків, а також підтримання Національним банком України ліквідності комерційних банків;

· стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення у банківську систему шляхом підвищення гарантій їх повернення через запровадження механізмів страхування депозитів;

· сприяння у відновленні довіри інвесторів як внутрішнього, так і зовнішнього ринку до подальшого розвитку та функціонування фондового ринку державних цінних паперів як одного з основних сегментів руху капіталів та ефективного інструмента управління грошово-кредитним ринком;

· стимулювання інвестиційної діяльності банків, насамперед збільшення обсягів довгострокового кредитування завдяки забезпеченню фінансової стабілізації і на цих засадах - сприяння зростанню обсягів довгострокових депозитних вкладів суб'єктів господарювання та населення;

· забезпечення такого рівня купівельної спроможності національної валюти, який давав би змогу збалансувати як державні інтереси, так і інтереси суб'єктів національної економіки, включаючи зовнішньоекономічну діяльність та утримання визначеного рівня інфляції;

· приведення Національним банком України обсягів золотовалютних резервів до рівня, який забезпечував би належну підтримку національної валюти за умов короткострокових кон'юнктурних коливань економіки;

· захист економічних інтересів суб'єктів грошово-кредитного ринку.

2.3 Фінансові інструменти реалізації грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика Національного банку України ґрунтується на основних критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного і соціального розвитку на певний період. До таких макроекономічних показників належать: обсяг валового внутрішнього продукту, прогнозований рівень інфляції, розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття, платіжний і торговельний баланси.

Процентна політика як інструмент грошово-кредитного регулювання економіки полягає в тому, що НБУ визначає рівень процентних ставок за ломбардними й обліковими кредитами, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій 42.

Практично у всіх країнах світу комерційні банки можуть отримати кредитні ресурси у центрального банку, котрі останній надає за певними процентами. Дисконтна чи облікова ставка, що застосовується центральним банком при операціях з комерційними банками щодо врахування короткострокових державних облігацій і перерахування комерційних векселів та інших видів цінних паперів, що відповідають вимогам центрального банку, називається офіційною обліковою ставкою. Іншими словами, офіційна облікова ставка - це плата, яку бере центральний банк при купівлі в комерційних банків цінних паперів до настання термінів їх оплати.

Офіційна облікова ставка є орієнтиром для ринкових ставок за кредитами. Встановлюючи офіційну облікову ставку, центральний банк визначає вартість залучення кредитних ресурсів комерційними банками. Що вищий рівень офіційної облікової ставки, то вища вартість кредитів рефінансування центрального банку. Тобто політика зміни облікової ставки є варіантом регулювання якісного параметру грошового якісного параметру грошового ринку - вартості банківських кредитів 70.

Наприклад, у 2001 р. офіційні облікові ставки центральних банків провідних промислово розвинутих країн були встановлені в таких розмірах (див. табл. 2.11).

Таблиця 2.11. Офіційні облікові ставки центральних банків, %

Велика Британія

4,5

Франція

4,0

Німеччина

3,5

Європейський центральний банк

3,75

США

3,5

Японія

2,0

Найнижчі процентні ставки були встановлені в Японії, де створені умови для отримання дешевшого кредиту порівняно з іншими країнами, і, отже, сприятливіші умови інвестицій.

Разом з тим різний рівень офіційної облікової ставки стимулює також переміщення «гарячих грошей», тобто капіталів, які шукають прибуткового застосування, з країн із низькими ставками до країн, де ставки високі, що значно впливає на стан балансу руху капіталів і на платіжний баланс різних країн. Отже, зміна офіційної облікової ставки використовується і як метод валютного регулювання.

Регулювання облікової ставки відноситься до ринкових інструментів грошово-кредитного регулювання. Механізм регулювання за допомогою змін офіційної облікової ставки доволі простий, що і є причиною його широкого використання як в розвинутих країнах, так і в тих, що розвиваються. Наприклад, якщо центральний банк ставить за мету зменшення кредитних можливостей комерційних банків, - він підвищує облікову ставку, роблячи тим самим дорожчими кредити рефінансування. Якщо ж метою центрального банку є розширення доступу до кредитів комерційним банкам, - він знижує рівень облікової ставки. Проте центральному банкові не завжди вдається досягти наміченої мети. Наприклад, підвищення облікової ставки центрального банку не буде ефективним, якщо на грошовому ринку в даний момент спостерігається тенденція зниження вартості кредитів у результаті їх значної пропозиції, оскільки у цьому випадку комерційні банки використовуватимуть дешевші кредити міжбанківського ринку, ніж дорогі кредитні кошти центрального банку. Якщо ж офіційна облікова ставка центрального банку вже до її пониження знаходилась на рівні, що нижчий від ринкового. То здешевлення й без того дешевих кредитів призведе до відповідної реакції грошового ринку.

Доповненням облікової політики служить ломбардна політика, що полягає в наданні центральним банком кредитним закладам позик під забезпечення векселів, цінних паперів і державних боргових зобов'язань. У зв'язку з можливістю підвищеного ризику, з ломбардного кредиту встановлюється вищий процент (на 1-2% вище), ніж щодо врахування векселів. Окрім того, наприклад у Німеччині, вводиться спеціальний ломбардний кредит, ставки за яким можуть змінюватися щоденно 1.

Починаючи з 1992 р. облікова політика використовується Національним банком України головним чином для забезпечення надійності та стабільності банківської системи (функція кредитора останньої інстанції для комерційних банків) та регулювання обсягів грошової маси в обігу країни.

Хоча облікова ставка НБУ, починаючи з 1994 р. відповідала цим двом принципам, в умовах перехідної економіки України облікова і ломбардна політика не використовуються в повному обсязі як інструмент грошово-кредитного регулювання. Цьому заважає недостатній розвиток вексельного обігу, а також використання Національним банком своїх ресурсів переважно для кредитування уряду, а не комерційних банків. Тому рефінансування комерційних банків здійснюється переважно через переоблік векселів чи ломбардне кредитування. В цих умовах Національний банк встановлює ставку облікового процента не стільки для досягнення цілей грошово-кредитної політики, скільки для приведення її у відповідність до динаміки рівня інфляції.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.