КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ(Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)

неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, які не є покаранням і

передбачені частиною другою статті 99 цього Кодексу.

(2) Примусові заходи виховного характеру, які не є покаранням і передбачені

частиною другою статті 99 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до

досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність,

вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння,

передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Стаття 92. Види покарань

(1) До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

2) виправні роботи;

3) арешт;

4) позбавлення волі.

(2) До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді

конфіскації майна, штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або

займатися певною діяльністю.

Стаття 93. Штраф

(1) Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход

або майно, на яке може бути обернене стягнення.

(2) Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого

злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до

п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

Стаття 94. Виправні роботи

(1) Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому за місцем роботи

на строк від двох місяців до одного року.

(2) Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт,

здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком

суду, в межах від п'яти до п'ятнадцяти відсотків.

Стаття 95. Арешт

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення

вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально

пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

Стаття 96. Позбавлення волі

(1) Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення

злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше

десяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення

волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

(2) Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше

вчинив злочин невеликої тяжкості.

(3) Покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому:

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше двох

років;

2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років.

Стаття 97. Призначення покарання

(1) При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин,

передбачених у статтях 61 - 63 цього Кодексу, враховує умови його життя та

виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи

неповнолітнього.

(2) При призначені покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів

остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати десяти

років, а при призначенні покарання за сукупністю вироків, якщо хоча б один

із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі не може

перевищувати п'ятнадцяти років.

Стаття 98. Звільнення від відбування покарання з умовою

(1) Звільнення від відбування покарання з умовою застосовується до

неповнолітніх відповідно до статей 71 - 74 цього Кодексу, з урахуванням

положень, передбачених цією статтею та статтею 93 цього Кодексу, в межах

від п'яти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за

корисливі злочини - в межах від двадцяти до двохсот неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян.

(2) Звільнення від відбування покарання з умовою може бути застосоване до

неповнолітнього лише у разі його засудження до виправних робіт або

позбавлення волі.

(3) Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

(4) У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з умовою суд

може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок

щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

Стаття 99. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів

виховного характеру

(1) Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути

звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого

розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення

вироку не потребує застосування покарання.

(2) У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи

виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки

неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють,

чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також

окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг шістнадцятирічного віку і має

майно або доход, обов'язку відшкодування заподіяних збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи

для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує

трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх

залишення визначаються спеціальними положеннями.

(3) До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів

виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті.

Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пункті 2 та 3

частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

(4) Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому

вихователя в порядку, передбаченому відповідним Положенням.

(5) У разі систематичного невиконання неповнолітнім примусових заходів

виховного характеру ці заходи скасовуються і неповнолітній може бути

притягнений до кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Стаття 100. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування

покарання у зв'язку із закінченням строків давності

(1) Давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання

обвинувального вироку до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти

років, застосовується відповідно до статей 46 та 76 цього Кодексу з

урахуванням положень, передбачених цією статтею.

(2) Щодо цих осіб встановлюються такі строки давності притягнення до

кримінальної відповідальності:

1) один рік - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) три роки - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) п'ять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

4) сім років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

(3) У разі застосування до таких осіб строку давності виконання

обвинувального вироку встановлюються такі строки:

1) один рік - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням

волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за

злочин невеликої тяжкості;

2) три роки - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за

злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у вигляді

позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

3) п'ять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі

на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за

особливо тяжкий злочин.

(4) У разі зупинення перебігу строків давності правила про їх подвоєння,

передбачені в частині другій статті 46 та частині третій статті 76 цього

Кодексу, не застосовуються. При цьому загальний строк давності не може

перевищувати десяти років.

Варіант: частину 4 виключити (див. ч. 2 ст. 46).

Стаття 101. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання

(1) До осіб, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт або

позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може

бути застосоване умовно-дострокове звільнення від покарання незалежно від

тяжкості вчиненого злочину.

(2) Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване, якщо

засуджений зразковою поведінкою, сумлінним ставленням до праці та навчання

довів своє виправлення.

(3) Умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання може

бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти

років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у вигляді виправних

робіт, а також покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої або

середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання у вигляді позбавлення волі,

призначеного судом за тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала

покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або

зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний

злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання у вигляді позбавлення волі,

призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше

відбувала покарання у вигляді позбавлення волі і була умовнодостроково

звільнена, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення

вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона

засуджена до позбавлення волі.

(4) До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

покаранням не застосовується.

(5) У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове

звільнення, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд

призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 67 і 68 цього

Кодексу.

Стаття 102. Погашення та зняття судимості

(1) Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до

досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до статей

82 - 85 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

(2) Визнаються такими, що не мають судимості, неповнолітні:

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після

виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої

тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не

вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох

років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони

протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

(3) Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула

покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин,

вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в

частині другій статті 85 цього Кодексу, після закінчення не менш як

половини строку погашення судимості, зазначеного в пунктах 3 і 4 частини

другої цієї статті.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Стаття 103. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення

конституційного ладу або на захоплення державної влади

(1) Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного

ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з

конфіскацією майна.

(2) Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного

ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів

із закликами до вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

(3) Дії, передбачені частиною 2 цієї статті, вчинені особою, яка є

представником влади, або повторно, або організованою групою, або з

використанням засобів масової інформації,

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Стаття 104. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

(1) Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або лінії державного

кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а

також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до

вчинення таких дій -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

(2) Ті самі дії, якщо вони вчинені особою яка є представником влади, або за

попереднім змовленням групою осіб, або поєднані з розпалюванням

національної чи релігійної ворожнечі, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(3) Дії, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, які призвели до загибелі

людей або інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Стаття 105. Державна зрада

(1) Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на

шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності,

обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України:

перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного

конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або

їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти

України,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з

конфіскацією майна.

(2) Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України,

завербований іноземною державою, іноземною організацією або їхнім

представником, якщо він на виконання одержаного злочинного завдання ніяких

дій не вчинив і добровільно заявив органам влади про свій зв'язок з ними.

Стаття 106. Посягання на життя державного діяча

Убивство або замах на вбивство Президента України, Голови Верховної Ради

України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена

Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України,

або Верховного Суду України, або вищих судів України, Генерального

прокурора України, вчинені у зв'язку з їхньою державною діяльністю,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або

довічним позбавленням волі.

Варіант статті:

Стаття... Посягання на життя державного чи громадського діяча

Убивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча або

представника влади, вчинене у зв'язку з їхньою державною чи громадською

діяльністю,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або

довічним позбавленням волі.

Стаття 107. Диверсія

Вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій,

спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи

іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які

мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з

тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове

отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з

конфіскацією майна.

Стаття 108. Шкідництво

Дія або бездіяльність, спрямовані на підрив промисловості, транспорту,

зв'язку, сільського господарства, грошової системи, торгівлі або інших

галузей економіки України, а також діяльності органів державної влади з

метою ослаблення держави, якщо діяння вчинене шляхом використання

діяльності підприємств, установ, організацій або шляхом протидіяння їх

нормальній роботі, -

карається позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років з

конфіскацією майна.

Варіант: статтю до Кодексу не включати.

Стаття 109. Шпигунство

(1) Передавання або збирання з метою передавання іноземній державі,

іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять

державну чи військову таємницю, а також передавання або збирання за

завданням іноземної розвідки інших відомостей для використання їх на шкоду

інтересам України, якщо шпигунство вчинене іноземним громадянином або

особою без громадянства,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з

конфіскацією майна.

(2) Звільняється від кримінальної відповідальності особа, що припинила

діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, та добровільно

повідомила органи влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів

було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.

Розділ ІІ

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ОСОБИ

Стаття 110. Умисне вбивство за обставин, які обтяжують відповідальність

Умисне вбивство:

1) двох або більше осіб;

2) жінки, яка зазнаки для винного перебувала у стані вагітності;

3) вчинене з особливою жорстокістю;

4) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

5) з корисливих мотивів;

6) з хуліганських мотивів;

7) особи чи її близьких у зв'язку з виконанням цією особою службового або

громадського обов'язку;

8) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

9) поєднане із зувалтуванням, насильним задоволенням статевої пристрасті

неприродним способом або мужолозтвом;

10) вчинене на замовлення;

11) вчинене за попередньою змовленою групою осіб;

12) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком

убивства, передбаченого статтями 112 - 114 цього Кодексу,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або

довічним позбавленням волі з конфіскацією майна у випадках, передбачених

пунктами 5 або 10 цієї статті.

Стаття 111. Умисне вбивство

Умисне вбивство, вчинене за відсутності ознак, зазначених у статтях 110,

112 - 114 цього Кодексу,-

карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Стаття 112. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово

виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку

потерпілого,-

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на

той самий строк.

Стаття 113. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або

відразу після пологів -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на

той самий строк.

Стаття 114. Вбивство у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі

перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне вбивство, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, а також

у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, -

карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі

на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 115. Вбивство через необережність

(1) Вбивство, вчинене через необережність,-

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на

той самий строк.

(2) Вбивство, вчинене через необережність двох або більше осіб -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на

той самий строк.

Стаття 116. Доведення до самогубства

(1) Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство що є

наслідком жорстокого з нею поводження або систематичного приниження її

людської гідності -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на

той самий строк.

(2) Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або

іншій залежності від винного,-

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на

строк до семи років.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17