КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ(Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)

обвинувальним вироком чинності його не було виконано в такі строки:

1) один рік - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження

волі;

2) два роки - у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або

позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) чотири роки - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі

за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на

строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на

строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до

позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) десять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі

на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

(2) Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним

покаранням, призначеним за вироком суду.

(3) Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухилиться від відбування

покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення

засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому

разі строки давності, передбачені частиною першою цієї статті, подвоюються,

але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.

(4) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених

у частині першій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості,

тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку

починається з дня вчинення нового злочину.

(5) Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного

позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе

застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням

волі.

(6) Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та

безпеки людства, передбачені статтями 407-409, 413 цього Кодексу.

Стаття 77. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання

(1) До осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службового

обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в

дисциплінарній частині військовослужбовців або позбавлення волі, може бути

застосоване умовнодострокове звільнення від подальшого відбування

покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або

частково і від відбування додаткового покарання.

(2) Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване, якщо

засуджений зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє

виправлення.

(3) Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване після

фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин

невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний

тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у

вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття

судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до

позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за особливо

тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше

звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом

невідбутої частини покарання.

(4) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове

звільнення, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд

призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 67 і 68 цього

Кодексу.

(5) Умовно-дострокове звільнення від довічного позбавлення волі може бути

застосоване після фактичного відбуття засудженим двадцяти п'яти років

позбавлення волі, якщо судом буде визнано, що засуджений не потребує

подальшого відбування цього покарання.

(6) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове

звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі,

нового злочину протягом п'яти років з дня умовно-дострокового звільнення

суд призначає їй покарання за правилами, встановленими у частині 2 статті

67 цього Кодексу.

Стаття 78. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

(1) Особам, що відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення

волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким

покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах

строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду

покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання,

призначеного вироком.

(2) У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким

засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання.

Засуджений підлягає звільненню від додаткового покарання, якщо воно є більш

суворим, ніж нове основне покарання.

(3) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована,

якщо засуджений став на шлях виправлення.

(4) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після

фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин

невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий

злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у вигляді

позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості

знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення

волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за особливо

тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше

звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом

невідбутої частини покарання.

(5) До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване

умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 77 цього

Кодексу.

(6) Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд

до покарання за знову вчинений злочин додає невідбуту частину більш м'якого

покарання за правилами, передбаченими у статтях 67 і 68 цього Кодексу.

Стаття 79. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

мають дітей віком до трьох років

(1) Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали

вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених

до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо

тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку,

на який згідно законодавства жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку

з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

(2) Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка

має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка

має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

(3) Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органами внутрішніх

справ за місцем проживання.

(4) Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд

залежно від поведінки засудженої може звільнити її від відбування покарання

або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для

відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може

повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом

якого засуджена не відбувала покарання.

(5) Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання,

відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця

проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, порушує

громадський порядок, за що письмово більше двох разів попереджувалася

органом, який здійснює контроль за поведінкою засудженої, суд може за

поданням цього органу направити засуджену для відбування покарання,

призначеного за вироком.

(6) Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила

новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у

статтях 67 і 68 цього Кодексу.

Стаття 80. Звільнення від покарання за хворобою

(1) Особа, що вчинила злочин, не підлягає покаранню або звільняється від

подальшого його відбування, якщо до винесення вироку або під час відбування

покарання вона захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості

усвідомлювати свої дії або керувати ними. До такої особи можуть бути

застосовані примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 86 -

88 цього Кодексу.

(2) Особа, яка після вчинення злочину або винесення вироку захворіла на

іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути

звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні

цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер

захворювання, особу засудженого та інші обставини справи. Суд повинен також

вирішити питання щодо подальшого лікування звільненого.

(3) Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або

тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до

військової служби за станом здоров'я звільняються від відбування покарання.

(4) У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї

статті, вони можуть бути направлені для відбування покарання, якщо не

закінчилися строки давності, передбачені статтями 46 або 76 цього Кодексу,

або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час,

протягом якого до них застосовувалися примусові заходи медичного характеру,

зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині

п'ятій статті 68 цього Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює

одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.

Стаття 81. Звільнення від покарання на підставі акта амністії або

помилування

(1) На підставі акта амністії засуджений може бути повністю або частково

звільнений від відбування основного і додаткового покарання відповідно до

Закону України "Про застосування амністії в Україні".

(2) На підставі акта помилування засуджений може бути повністю або частково

звільнений від відбування основного і додаткового покарання.

Розділ XІV

СУДИМІСТЬ

Стаття 82. Правові наслідки судимості

(1) Особа визнається такою, що має судимість, з дня набуття чинності

обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

(2) Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також

в інших випадках, прямо передбачених законодавством України.

(3) Особи, звільнені від кримінальної відповідальності, а також засуджені

за вироком суду без призначення покарання або звільнені від відбування

покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність

якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

Стаття 83. Строки погашення судимості

Такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені відповідно до статті 71 цього Кодексу, якщо протягом

іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом

зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з умовою

не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк

додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа

визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового

покарання;

2) жінки, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом

строку відстрочення виконання покарання вони не вчинять нового злочину і

якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення

для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо виконання

призначеного жінці додаткового покарання не було відстрочене і його строк

перевищує строк відстрочення виконання основного покарання, то жінка

визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового

покарання;

3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю після виконання цього покарання;

4) особи, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для

військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні

військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також

військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

5) особи, засуджені до штрафу, виправних робіт або арешту, якщо вони

протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не

вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин

невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня

відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо

вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та

додаткового) не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони

протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не

вчинять нового злочину;

9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо

вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та

додаткового) не вчинять нового злочину;

10) особи, засуджені до довічного позбавлення за особливо тяжкий злочин,

якщо вони протягом десяти років з дня умовно-дострокового звільнення від

відбування цього покарання не вчинять нового злочину.

Стаття 84. Обчислення строків погашення судимості

(1) Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і

додаткового покарання.

(2) До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок

не було виконано і при цьому давність виконання вироку не переривалася.

Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків

давності виконання вироку.

(3) Якщо особу в порядку, передбаченому законом, було достроково звільнено

від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється

виходячи з фактично відбутого нею покарання - з моменту звільнення від

відбування покарання (основного та додаткового).

(4) Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням,

то строк погашення судимості обчислюється виходячи з фактично відбутого до

заміни більш суворого покарання - з моменту відбуття більш м'якого

покарання (основного та додаткового).

(5) Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення

судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості,

переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення

судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття

покарання (основного та додаткового) за останній злочин.

Стаття 85. Зняття судимості

(1) Якщо особа після відбуття покарання у вигляді обмеження волі або

позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці

довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення

строків, зазначених у статті 83 цього Кодексу.

(2) Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини

строку погашення судимості, зазначеного у статті 83 цього Кодексу.

(3) Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним

кодексом України.

Розділ XV

ПРИМУСОВІ ТА ІНШІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Стаття 86. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру

Примусовими заходами медичного характеру є поміщення особи, яка вчинила

суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого

Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою

її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно

небезпечних діянь.

Стаття 87. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного

характеру

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:

1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, що

підпадають під ознаки діянь, передбачених статтями Особливої частини цього

Кодексу;

2) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу

до винесення вироку або під час відбування покарання, що позбавляє їх

можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Стаття 88. Види примусових заходів медичного характеру

(1) Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого

діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або

інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) поміщення у психіатричну лікарню із звичайним наглядом;

2) поміщення у психіатричну лікарню з посиленим наглядом;

3) поміщення у психіатричну лікарню із суворим наглядом.

(2) Поміщення у психіатричну лікарню із звичайним наглядом може бути

застосоване судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і

характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у

психіатричній лікарні і лікування у примусовому порядку.

(3) Поміщення у психіатричну лікарню з посиленим наглядом може бути

застосоване судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне

діяння, не пов'язане з посяганням на життя громадян, і за своїм психічним

станом не становить загрози для інших осіб, але потребує тримання у

психіатричній лікарні та лікування в умовах посиленого нагляду.

(4) Поміщення у психіатричну лікарню із суворим наглядом може бути

застосоване судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне

діяння, пов'язане з посяганням на життя громадян, а також щодо психічно

хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно

небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує

тримання у психіатричній лікарні та лікування в умовах суворого нагляду.

(5) Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого

примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення

застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам

або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

Стаття 89. Зміна або припинення примусових заходів медичного характеру

(1) Зміна або припинення примусових заходів медичного характеру

застосовується судом за висновком лікувального закладу у разі змінення

психічного стану особи або її видужання, а також у разі відсутності потреби

в їх застосуванні.

(2) У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру

суд може передати особу на піклування родичам або опікунам з обов'язковим

лікарським наглядом.

Стаття 90. Застосування примусового лікування щодо осіб, які вчинили злочин

у стані алкогольного сп'яніння чи під впливом одурманливих засобів або осіб

обмежено осудних

(1) Суд незалежно від призначеного покарання, може направити на примусове

лікування особу, засуджену за злочин, вчинений у стані алкогольного

сп'яніння або під впливом наркотичних засобів чи інших одурманливих

засобів, або особу обмежено осудну.

(2) У разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження

волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У

разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у

спеціальних лікувальних закладах.

Розділ XVІ

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Стаття 91. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням

примусових заходів виховного характеру

(1) Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може

бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення

можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17