Туриз як галузь світового господарства

оскільки витрати на одну поїздку знизяться. В цілому ж витрати на

подорожі зростуть за рахунок споживання більш якісного

відпочинку.

o Число поїздок збільшуватиметься за рахунок міжконтинентальних

подорожей з Європи до Америки, Азії і Океанії.

o Сезонні зміни ринкової кон'юнктури в найближчому майбутньому

перестануть бути проблемою для індустрії туризму, оскільки вдалий

маркетинг сприятиме їх вигідному використанню. Для цього буде

потрібно активна співпраця між державами і приватними

туристськими структурами.

o Використання повітряного транспорту розширятиметься швидше

завдяки збільшенню числа зручних прямих рейсів.

o Групи, включаючи сімейні, зменшуватимуться і вибиратимуть все

більш гнучку програму відпочинку.

o По мірі все більш активного упровадження комп'ютерних систем

бронювання зменшуватимуться терміни бронювання.

o Активніше за інші подорожуватимуть дві вікові групи: люди

похилого віку і молодь.

o Продовжуватиме рости попит на туризм, пов'язаних з відвідинами

культурних визначних пам'яток, а також з активним відпочинком.

o Стан навколишнього середовища стане одним з домінуючих чинників в

залученні туристів, особливо в сільських і прибережних районах.

o Маркетингова сегментація ринку стане більш чітко вираженою.

Пропозицію необхідно буде підстроювати під потреби кожної групи

споживачів.

Нами було проведено ряд досліджень. Метою проведених нами досліджень

було:

1. встановити залежність між станом економіки країни (за основу

використовувався показник обсягу ВНП країни) і кількістю прибулих

в країну іноземних туристів;

2. встановити вплив на стан економіки (за основу використовувався

показник обсягу ВНП країни) таких показників як кількість прибулих

в країну іноземних туристів та прибуток отриманий від прибулих

іноземних туристів.

Досліджувані країни ми розділили по регіонах для отримання більш

об’єктивних результатів. Для отримання результатів використовувалася

комп’ютерна програма Econometric Views.

1. Європа:

Дослідження 1.1. За основу використовувалися показник обсягу ВНП і

кількість прибулих туристів. Для проведення тесту Гренжера

використовувались показники 25 європейських країн.

Висновок: з отриманих результатів можна зробити наступні висновки, що:

. між економічним станом країни і кількість прибулих не існує

залежності;

. існують більш важливі фактори які впливають на показник прибуття

міжнародних туристів:

o унікальний клімат;

o багата культурна спадщина;

o політичне становище в середині країни;

o легкість/важкість відкриття віз і вирішення документальних

проблем;

o розташування міжнародних центрів туризму;

o галузева структура туристичного сектора країни.

Дослідження 1.2. Метою було встановити вплив на стан економіки (за

основу використовувався показник обсягу ВНП країни) таких показників як

кількість прибулих в країну іноземних туристів та прибуток отриманий від

прибуття іноземних туристів.

GNP = 27,843019 + 0,069783PROFIT + 0,209102TOURIST (3.1)

Висновок: при збільшенні показника прибуття міжнародних туристів на 1

одиницю, показник обсягів ВНП буде збільшуватись на 0,209102. Саме тому

найефективнішим для економіки країни буде збільшення показника прибуття

міжнародних туристів, а не збільшення доходу від туристичної діяльності і

сфери послуг в ній. Країна має проводити політику заохочування міжнародних

туристів, шляхом оновлення туристичного продукту, організовуючі нові

туристичні маршрути і поліпшуючи інфраструктуру.

2. Америка:

Дослідження 2.1. За основу використовувалися показник обсягу ВНП і

кількість прибулих туристів. Для проведення тесту Гренжера

використовувались показники 20 країн.

Висновок: з отриманих результатів можна зробити висновок, що економічна

ситуація в країні на 90% впливає на обсяг прибулих туристів і всього лише

на 10% впливає кліматичні та інші негативні фактори. Отже можна

стверджувати, що лише покращивши своє економічне становище і стабілізувавши

політичне становище в середині країн, цей регіон може розраховувати на

збільшення обсягів прибуття міжнародних туристів.

Дослідження 2.2. Метою було встановити вплив на стан економіки (за

основу використовувався показник обсягу ВНП країни) таких показників як

кількість прибулих в країну іноземних туристів та прибуток отриманий від

прибуття іноземних туристів.

GNP = 0,5079 + 160,7181PROFIT – 4,9231TOURIST (3.2)

Висновок: при збільшенні доходу від туристичної діяльності на 1, обсяг

валового внутрішнього продукту буде збільшуватися на 160,7181. Тому урядам

країн цього регіону треба проводити політику направлену на збільшення

доходу якій отримують від туристичної діяльності. Вони повинні вибрати

правильний метод ціноутворення (докладніше в розділі 5) при яких збільшення

витрат на туристичні послуги не призведе до зменшення обсягів прибуття

туристів в цей регіон.

3. Азія:

Дослідження 3.1. За основу використовувалися показник обсягу ВНП і

кількість прибулих туристів. Для проведення тесту Гренжера

використовувались показники 20 країн.

Висновок: з отриманих результатів можна зробити висновок, що економічна

ситуація в країні на 84% впливає на обсяг прибулих туристів. Тому можна

зробити припущення що зв’язок є слабким. В азіатському регіоні існує багато

інших негативних факторів які впливають на обсяги прибуття туристів.

Дослідження 3.2. Метою було встановити вплив на стан економіки (за

основу використовувався показник обсягу ВНП країни) таких показників як

кількість прибулих в країну іноземних туристів та прибуток отриманий від

прибуття іноземних туристів.

GNP = 287,6886 + 204,6204PROFIT + 3,3755TOURIST (3.3)

Висновок: при збільшенні доходу від туристичної діяльності на 1, обсяг

валового внутрішнього продукту буде збільшуватися на 204,6204. Доцільно

буде проводити політику збільшення прибутку від туристичної діяльності

шляхом вибору правильного методу ціноутворення.

РОЗДІЛ 4

Економічний вплив туризму

Оцінка економічного впливу туризму грунтується на витратах туристів.

Дуже важливо розглядати різні аспекти економіки, на які відбувається вплив

з боку витрат туристів.

Розрахунок економічного впливу витрат туристів виконується за допомогою

мультиплікаторів.

Так як місцеві фірми залежать від інших підприємств-постачальників, усі

зсуви в витратах туристів в туристичній місцевості призведе до змін на

виробничому рівні економіки, прибутку, зайнятості, обмінного курсу.

Мультиплікатор туризму – це відношення змін одного з ключових

економічних показників, наприклад, виробництва (зайнятості, прибутку) до

зміни витрат туристів.

Рис 4.1. Мультиплікаційний процес (7, с. 71(

де І – імпорт,

Д – внутрішнє надходження;

МБ – місцевий бізнес;

У – уряд.

Існує деякій коефіцієнт, на який треба помножати втрати туристів. Для

оцінки загальної зміни виробництва їм є мультиплікатор виробництва. Для

оцінки зміни загального прибутку використовується інший коефіцієнт, на який

теж повинні помножатися витрати туристів.

З рис. 4.1 видно, що витрати в першу чергу йдуть на туристичні

підприємства, які безпосередньо обслуговують туристів. Далі ці кошти

витрачають фірми. Частину грошей з економічного обороту йдуть на оплату

послуг, які пропонують туристичні підприємства, які знаходяться в іншій

місцевості. Гроші, які туристи витрачають на ці послуги, в подальшому не

відіграють ніякої ролі в генеруванні економічної діяльності. Тому кількість

грошей, які активно циркулюють в місцевій економіці, скорочується на цю

суму. Гроші, які залишилися, використовуються на оплату праці, виплату

податків та інших зборів. В кожному циклі видатності деяка частина грошей

осідає у місцевого населення у вигляді прибутку (заробітна плата, дохід і

інше). Деяка частина грошей накоплюється і завершує свій оборот в

економіці. Дохід, який не накоплюється, витрачається на оплату імпорту і

йде у вигляді податків в бюджет уряду. Таким чином, з кожним разом дохід

зменшується і відбувається втеча капіталу з системи. Прибутки витрачаються

в великій кількості в результаті подальшого генерування економічної

діяльності за рахунок витрат туристів.

Але треба відокремлювати мультиплікатор від акселератора. Перший – це

відношення нових інвестицій до збільшення виробництва та прибутків, і інший

– це відношення додаткового споживання до виробництва та прибутків.

Математично мультиплікатор виражається такою формулою (7, с. 72(:

К = 1 / (1 - МРС)

(4.1)

де МРС – гранична схильність до споживання;

1 – МРС – гранична схильність до накопичення.

Для оцінки впливу витрат туристів на дохід, зайнятість та імпорт

розроблені різні моделі розрахунку мультиплікаторів. Одну з таких моделей

розробили Арчер та Оуен в 1971 р. (7, с.73(:

(4.2)

де j – категорія туристів, j = 1,…,N;

і – види підприємства, i = 1,…,n;

Qj – частина витрат, які припадають на туристів j-го типу, в

загальних витратах;

Kij – частина витрат які виробляють туристи j-го типу через

підприємства і-го типу;

Vi – прямі та побічні прибутки, генеровані одиницею витрат

підприємства і-го типу;

Хі – частина витрат місцевого населення, які припадають на

підприємства і-го типу, в загальних споживацьких витратах;

Zi – частина від Хі, яка стосується зони, яка вивчається.

При оцінці значення мультиплікатора дуже важливо вибрати не лише

методику, але й вид мультиплікатора. Кожен вид виконує свої специфічні

функції.

Мультиплікатор продажу вимірює додаткові обороти бізнесу в результаті

збільшення витрат туристів (7, с. 73(.

Мультиплікатор виробництва вимірює об’єм додаткового виробництва в

економіці за рахунок збільшення витрат туристів(7, с. 73(.

Оцінка мультиплікатора за допомогою ще одного підходу (витрати-випуск)

порівняно з попередніми моделями, які базуються на принципі часткової

рівноваги, базується на принципі загальної рівноваги. Згідно цього принципу

економіка туристичної місцевості виражається в матричній формі. Зміна

витрат, яка викликана витратами туристів, можна визначити за формулою (7,

с. 74(:

(Р = В(І - КА)-1(Т

(4.3)

де Р – витрати;

В – матриця коефіцієнтів витрат, В = m(n;

І – матриця ідентичності (в елементарній алгебрі І = 1);

К – матриця, де значення по діагоналі відображають рівень

конкурентного імпорту, які пов’язані з кожним сектором економіки,

яка при звернені до матриці А скорочує компонент внутрішнього

випуску на необхідну кількість;

А – матриця міжгалузевих угод в економіці;

Т – витрати туристів.

Цей метод можна застосовувати також для визначення зайнятості в

залежності від збільшення витрат туристів. Тоді модель приймає такий вигляд

(7, с. 74(:

(L = Е(І - КА)-1(Т

(4.4)

де L – зайнятість;

Е – матриця коефіцієнтів зайнятості, Е = m(n.

Мультиплікатор доходів вимірює додаткові доходи (заробітна платня,

орендна платня, відсотки від позик і прибутку), що утворюються в економіці

в результаті збільшення витрат туристів.

Мультиплікатор зайнятості характеризує кількість робочих місць,

створених за рахунок додаткових витрат туристів.

Туризм - це багатопродуктивна індустрія, безпосередньо пов'язана з

великим числом секторів економіки і для розрахунку мультиплікатора потрібна

велика база даних (7, с. 74(.

Існуючі моделі розрахунків мультиплікатора міжнародного туризму мають

недоліки, які долаються на практиці.

Обмеження, пов'язане з нееластичністю пропозиції, може стати стримуючим

чинником при пропозиції необхідної кількості і якості товарів і послуг при

збільшенні витрат туристів. Якщо зайвий попит не задовольняється місцевим

виробництвом, то додаткові витрати туристів створюють інфляцію і бракуючі

продукти і послуги імпортуються. Тому розмір мультиплікатора скорочується.

Багато видів мультиплікатора по своїй природі статичні і негнучкі. Для

усунення цих обмежень можуть бути побудовані динамічні моделі. Обмеженість

моделі полягає в тому, що виробнича функція і функція споживання лінійні і

характер внутрішньосекторних витрат стабільний, звідси і припущення, що

додаткові витрати туристів надають таку ж дію на економіку, як і рівна

кількість попередніх витрат. Отже, коли збільшується виробництво,

передбачається, що товари купуватимуть в таких же пропорціях, що і раніше,

без урахування рівня майбутніх заощаджень. Статичність мультиплікатора

також не враховує тривалість часу мультиплікативної дії на економіку.

Значення мультиплікатора різні залежно від характеру місцевої економіки

і міри взаємозв'язаної різних її секторів. Для розробки політики і

планування мультиплікатор доходу, наприклад, є найціннішим, оскільки він

забезпечує інформацією про національний дохід перш, ніж проведені продукція

або оборот.

Докладний аналіз мультиплікаторів проводиться з метою аналізу

ефективності інвестицій державних або приватних секторів в туристські

проекти на національних і регіональних рівнях, перевірки відносних величин

дії різних видів туризму і дії туризму в порівнянні з іншими секторами

економіки.

РОЗДІЛ 5

Ціноутворення в туризмі

Ціноутворення в туризмі – це комплексна міра, обумовлена різноманітністю

продукту, високим рівнем конкуренції та складністю чіткої оцінки

майбутнього попиту (7, с.140(.

Політика ціноутворення в туризмі визначається різними факторами, тому

перелік методів, що використовуються є дуже великім. Але я б хотіла

зупинитися на тих методах, які частіше всього використовуються не тільки в

вітчизняній практиці, а лей і на міжнародному рівні.

Витрати-плюс. Це метод ціноутворення, суть якого полягає в додаванні на

витрати деякого відсотка з метою отримання прибутку після покриття витрат

на створення продукту і його представлення на ринку. Цей метод відносно

легкий, але має недоліки, особливо в сфері готельного бізнесу з-за високих

постійних витрат. Цей метод не враховує попит, а також ціни, які пропонують

на ринку конкуренти.

Норма рентабельності. Цей метод пов’язаний з фінансовим аналізом і

визначає наскільки туристична фірма діє для повернення вкладених

інвестицій. На відміну від попереднього методу, якій базувався на витратах

бізнесу, це метод керується рівнем прибутку, який генерується капіталом, що

інвестували. Але в той же час він не враховує деякі фактори, яки впливають

на ціноутворення, наприклад, об’єм продажу.

Зворотне ціноутворення. Метод, заснований на ринковій ціні товару та

запланованому прибутку. За допомогою цього методу компанії намагаються

досягти прибуток, за рахунок зниження витратних компонентів продукту,

одночасно регулюючі якість і різноманітність послуг. Але для того щоб не

втрати клієнтів, компанії зазвичай проводять ретельні дослідження потреб

туристів, приймаючи в увагу конкуренцію на ринку.

Дискримінаційне ціноутворення. Цей метод називається також гнучким

ціноутворенням, враховує ринковий попит, пропонує зміну цін в залежності

від часу, місця, виду продукції або об’єму продаж. Туристичні фірми

практикують сегментацію ринку і пропонують різні ціни для різних сегментів

в залежності від готовності і можливості платити цю ціну. Наприклад,

студентам і людям похилого віку пропонуються знижки на проживання або

транспорт.

Ціни дискримінуються за місцем, наприклад коли вартість однакових

номерів є різною в залежності від виду з вікна.

Ще один приклад дискримінації, дискримінація за об’ємом. Це знижка при

наданні готельних номерів туристичним фірмам при умові, що вони повинні

підтримувати обіцяний рівень обслуговування туристів. Якщо ця умова не

виконується, знижки анулюються. Цей метод орієнтований на ринок і вимагає

постійної уваги к фактору ринку.

У вітчизняній практиці найпоширенішими є два методи ціноутворення:

“зняття вершків” та “проникнення на ринок”. Крива руху рівня цін залежно

від цінового фактора відображено на рис. 5.1.

[pic]

Рис 5.1. Рух рівня цін залежно від методу ціноутворення

на нові послуги (1, с. 246(

“Зняття вершків”. Цей метод є рідкісним явищем на міжнародному ринку

послуг, оскільки важко винайти нові послуги, за які споживачі погодяться

платити найвищі ціни. Тому у міжнародній практиці метод “зняття вершків”

більше застосовується в галузях виробничої сфери з високими витратами на

дослідження та розробку нових товарів.

Іншою є ситуація для вітчизняних туристичних підприємств. Нині досить

популярними є екзотичні тури, що обіцяють незабутні відчуття та враження,

за які туристи погоджуються сплатити будь-яку ціну. За короткий проміжок

часу на таких турах підприємство може заробити значний прибуток (“зняття

вершків”). Якщо клієнт залишається задоволеним від наданих послуг, імідж

фірми зростає, а конкуренти намагаються використати цей самий досвіт і тоді

ціни доводиться знижувати до середніх ринкових. Якщо ж клієнт повертається

зі скаргами, фірма втрачає свій імідж і ставить під сумнів своє подальше

існування.

“Проникнення на ринок”. Цей метод базується на встановленні низького

рівня цін з метою залучення більшої кількості клієнтів. Низька ціна в

даному випадку являє собою своєрідну плату за впровадження послуги на

ринок. Така стратегія застосовується новими фірмами або фірмами, які

прагнуть захопити більшу частку ринку. Із зростанням обсягів реалізації та

зміцненням фірми на ринку, ціна поступово підвищується до

середньогалузевого рівня, але це не призводить до зменшення попиту.

Стратегія “проникнення на ринок” може бути використана для широко

розповсюдження на внутрішньому туристичному ринку України, але за таких

умов (1, с. 247(:

. власні витрати фірми мають бути низькими, щоб навіть при низьких

цінах була можливість отримати необхідний прибуток;

. необхідно, щоб на ринку склалася така ситуація, коли конкуренти не

встигнуть відреагувати на зниження ціни. Якщо в гру вступають

Страницы: 1, 2, 3, 4