Туриз як галузь світового господарства

. слабо розвинена рекреаційна інфраструктура (розміщення

туристів, транспортні сполучення);

. природні умови в окремих районах (жара, суховії, чисельні

опади);

. нестабільне політичне положення в деяких країнах.

Але для африканського регіону є дуже важливим і вигідним розвивати

туристичну галузь. Уряди багатьох африканських країн приділяють увагу

розвитку рекреаційних ресурсів, вбачаючи в туризмі важливу статтю прибутку,

а інколи навіть єдиний шлях економічного підняття. Економіка таких країн,

як Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій, з

значній степені залежать від іноземного туризму, так як це є надійним

джерелом надходжень іноземної валюти. Тому у всіх перерахованих країнах в

складі уряду створений пост міністр по туризму.

Північна Америка. Цей рекреаційний регіон включає в себе такі

високорозвинуті країни як США і Канада. Північна Америка має вигідне

економіко-географічне положення, омивається трьома океанами – Атлантичним,

Тихим та Північним Льодовитим. Регіон знаходиться на перетині важливих

морських комунікацій та повітряних трас, має в розпорядженні велику

територію, яка володіє природнім та соціально-економічним потенціалами та

людськими ресурсами. Регіон має високий рівень рекреаційної інфраструктури,

включаючи всі види транспортних комунікацій.

Центральна та Південна Америка. Цей регіон включає всі країни

Латинської Америки. На міжнародному рекреаційному ринку він займає дуже

мале місце, не дивлячись на те, що дуже швидко розвивається туристичний

бізнес в Мексиці та в країнах Карибського моря. Існують фактори які мають

негативний вплив:

o віддаленість від інших щільно населених регіонів, де формуються

значні рекреаційні потоки (Європа, Азія);

o слабо розвинуті транспортні комунікації;

o недостатній розвиток рекреаційної інфраструктури в більшості

країн Латинської Америки;

o низький рівень економічного розвитку та тяжке матеріальне

становище населення в окремих країнах регіону;

o відсутність в більшості латиноамериканських країнах політичної

стабільності.

Основним видом транспорту, який використовується для перевезення

туристів, є авіаційний, на другому місті – автомобільний транспорт.

Залізничний транспорт в цьому регіоні практично не використовується.

Основними іноземними туристами є громадяни сусідніх держав, із

європейських країн: Іспанія, Італія, Німеччина, Англія, Франція. Поїздки

туристів із Латинської Америки в Європу є незначними.

Австралія та Океанія. Цей регіон знаходиться далеко від туристичних

ринків, а також від транзитних, повітряних та морських ліній. Однак швидкий

розвиток рекреаційної діяльності спостерігається останнім часом в цьому

регіоні.

За нашими дослідженнями за останнє десятиліття потік туристів

збільшився більш ніж на два рази. З кожним роком рекреаційна діяльність, а

точніше туристична індустрія, перетворюється у все більш прибуткову

діяльність. На Таїті рекреаційно-туристична галузь зайняла друге місце

(після експорту кокосового горіха) по надходженню іноземної валюти. На

Гавайських островах в цій галузі зайнято більш ніж третина працездатного

населення, і вона є більш прибуткова ніж експорт цукрового тростини або

бананів.

У більшість туристів викликають інтерес мистецтво та побут аборигенів.

Найбільша кількість туристів відвідують Австралію та Океанію в місяці, коли

в Європі та Північній Америці відбувається спад туристичної активності. Це

по-перше дозволяє згладити сезонні коливання в міжнародному туризмі в

загальному, а по-друге відкриває перед Австралією та Океанією широкі

можливості подальшого розвитку рекреаційної діяльності, а точніше

міжнародного туризму.

РОЗДІЛ 3

Туризм як галузь світового господарства

Для того, щоб сформулювати повне визначення поняття «туризм», необхідно

розглянути багатоаспектність туризму і його взаємодію з іншими видами

діяльності. Відсутність єдиних визначень ускладнює вивчення туризму як

учбової дисципліни.

Вивчення туризму з наукової точки зору (у ряді інших дисциплін) з

недавніх пір привернуло увагу вчених багатьох областей знань. У зв'язку з

цим виникла необхідність в розробці точних визначень і термінів. Ця

проблема не так проста, як здається на перший погляд. Нею щорічно

займаються різні організації, включаючи Організацію Об’єднаних Націй,

Всесвітню туристичну організацію, Організацію економічного співробітництва

і розвитку.

Міжнародні організації постійно звертаються до теми тлумачення

термінології, в основному з метою узгодження принципів міжнародної

статистики. Так, в 1937 р. визначення «міжнародний турист» було дано на

Конференції експертів за статистикою Ліги Націй. В 1950 р. International

Union Official Travel Organization (IUOTO) – Міжнародне об’єднання

офіційних туристських організацій (МСОТО), перетворений в 1975 р. у

Всесвітню туристичну організацію (ВТО), уточнив визначення «турист», ввівши

нові поняття: «екскурсант» і «транзитний мандрівник». При цьому було дано

чітке розмежування цих категорій від категорії «турист».

Певні групові і економічні інтереси країн істотно впливають на

тлумачення понять, що приймаються за основу в національних нормативних

актах, регулюючих певні відносини у сфері туризму.

Туризм у сучасному уявленні – велика економічна система з

різноманітними зв’язками між окремими елементами як у межах народного

господарства окремої країни, так і в межах зв’язків національної економіки

зі світовим господарством у цілому (4, с. 244(.

Туризм – це динамічне, розвинене, орієнтоване на споживача явище.

Всесвітня рада з туризму і подорожей вказала на наступні характеристики

сучасного туризму:

* це найбільша індустрія світу, що має приблизно 3,5$ трильйона

оборотного капіталу і включаюча такі компоненти як подорожі

(круїзи, автобуси, літаки, автомобілі, залізниці); мешкання

(готелі і мотелі, конференції, виставки, зустрічі); харчування

(ресторани, кафе, бари); відпочинок і дозвілля (ігри, парки,

розваги, атракціони);

* провідний платник податків;

* працедавець 127 млн. людей, тобто приблизно 15% зі всіх

працюючих;

* сама прогресивніша галузь не тільки європейської, але і світової

економіки.

Туристська індустрія - це сукупність засобів розміщення; транспортних

засобів; об'єктів харчування, розважального, пізнавального, ділового,

оздоровчого, спортивного і іншого призначення; організацій, що здійснюють

туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають

екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів.

В більш широкому плані туристську індустрію можна визначити як

міжгалузевий комплекс, що включає:

- пасажирський транспорт (повітряний, водний, автомобільний,

залізничний) з його розгалуженою мережею технічних служб;

- різні спеціалізовані туристські підприємства і підприємства

галузей, що не мають яскраво вираженого туристського характеру

(зокрема, транспортного машинобудування і автомобілебудування,

паливної промисловості, капітального і дорожнього будівництва,

місцевої промисловості по виготовленню сувенірів, харчової

промисловості, багатьох галузей сільського господарства і т.д.);

- широку сферу послуг, якими користується турист.

Розрізняють наступні види туризму (6, с. 58(:

. маршрутно-пізнавальний;

. спортивно-оздоровчий;

. діловий і конгрес-туризм;

. курортний, лікувальний;

. фестивальний;

. мисливський;

. екологічний;

. шоп-туризм;

. релігійний;

. учбовий;

. етнічний і ін.

Ці види туризму можна згрупувати в декілька загальних розділів:

Рекреаційний туризм. Цей вид туризму є для багатьох країн наймасовішою

формою. Поїздки іноземних туристів до Іспанії, Італії, в Болгарію

переслідують, перш за все, саме цю мету, причому характерна велика

тривалість всієї поїздки, менша кількість міст, що входять в маршрут, і

відповідно, велика тривалість перебування в одному місті.

Інша особливість масових поїздок на відпочинок полягає в широкому

використанні авіаційного транспорту і, перш за все чартерних перевезень.

Особливо відрізняються від інших видів туризму поїздки з метою

лікування. Перш за все, це суто індивідуальний вид поїздок, хоча окремі

туристи можуть об'єднуватися туристською фірмою для сумісних перевезень з

метою отримання групових знижок на проїзд. Звичайна тривалість туру на

лікування – 24 – 28 днів, тобто значно вище, ніж по інших видах туризму.

Екскурсійний туризм. Для екскурсійного туризму, як і для рекреаційного,

характерні поїздки як на індивідуальній, так і на груповій основі. Цей вид

туризму включає поїздки з пізнавальною метою.

Отже, при аналізі необхідно виділити по кожній країні категорії

населення, що цікавиться пізнавальними поїздками взагалі і в дану країну

зокрема, а також ті туристичні організації, які спеціалізуються на такому

виді туризму.

Необхідно мати на увазі, що пізнавальні цілі можуть поєднуватися з

метою відпочинку. Пізнавальна поїздка може передувати відпочинку на курорті

або під час відпочинку туристи можуть їздити на екскурсії, включаючи навіть

відвідини інших міст.

В багатьох країнах характерною особливістю пізнавальних поїздок є

тенденція вирушати на великі відстані з відвідинами за одну поїздку

великого числа країн і міст. Для цього виду туризму важко виділити який-

небудь один вид транспорту, що використовується. Разом із значним об'ємом

авіаперевезень, включаючи чартерні, можна відзначити зростаючу популярність

туристських поїздок по залізниці, річкових і морських круїзів.

Одним з різновидів пізнавальних поїздок є автомобільний туризм. Поїздки

на автомашинах і автобусах дають великі в порівнянні з іншими видами

транспорту можливості познайомитися з країною. В той же час вони мають таку

велику специфіку, що їх прийнято виділяти в окремий вид туризму. Необхідно

враховувати, що в даному випадку ними займаються тільки спеціалізовані

туристські організації і, перш за все автомобільні клуби і асоціації.

Велике значення мають фірми, що спеціалізуються на прокаті автомашин. Ще

вужче спеціалізація фірм, організуючих поїздки з розміщенням в кемпінгу.

Науковий туризм. Даний вид туризму, що включає поїздки з метою участі в

різних конгресах, симпозіумах і нарадах, займає все більше місце в

сучасному міжнародному туризмі. За наявними оцінками, учасники подібних

міжнародних заходів складають 6 – 7% загальної кількості іноземних

тимчасових відвідувачів, і на їх частку доводиться біля 10% валютних

надходжень від туризму. Учасники міжнародних заходів в основному

використовують авіаційний транспорт.

Діловий туризм. Поїздки з діловою метою розглядаються як одна з

найважливіших складових частин сучасного міжнародного туристського обміну.

Більш того, цей вид поїздок вважається одним з найперспективніших, оскільки

він базується на об'єктивній закономірності подальшого міжнародного

розподілу праці. Одним з різновидів ділових поїздок є також поїздки для

участі або для відвідин міжнародних і національних виставок і ярмарків.

Вельми поширеною формою ділових поїздок є конгреси і наради різних

міжнародних організацій. Ще однією формою ділового туризму є поїздки у

складі спеціалізованих груп по професіях. З останні роки попит на такі

поїздки також постійно зростає.

Етнічний туризм. Цей вид туризму, пов'язаний з відвідинами родичів або

місць народження батьків, займає важливе місце в міжнародному туризмі. В

цьому край своєрідному виді туризму за останні роки відбуваються певні

структурні зміни, що міняють його характер. Різновидом етнічного туризму є

прикордонний обмін, що дає для статистики значні цифри кількості тимчасових

відвідувачів, але не має такого великого економічного значення.

В той же час при всій різноманітності видів туризму можна прийти до

висновку, що самі загальні види туризму, такі як поїздки, з пізнавальною

метою, з метою відпочинку або для ділових зустрічей, в основі своєї

класифікації повинні мати територіальний принцип і усередині національного

ринку ділиться по видах туризму.

В даний час індустрія туризму є однією з форм міжнародної торгівлі

послугами, що динамічно розвиваються. В останні 20 років середньорічні

темпи зростання числа прибулих іноземних туристів в світі склали 5,1%,

валютних надходжень - 14%. Згідно даним всесвітньої туристичної

організації, в 2000 році в світі було зареєстровано 776 мільйонів прибулих

туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 572 мільярди

доларів (без урахування надходжень від міжнародного транспорту). В цілому

об'єми валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 2000 рік виросли

в 174 рази.

Всесвітня організація по туризму виділяє країни, що є переважно

постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова

Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і ті країни, що є, в основному,

приймаючими туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика,

Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

В таблиці 3.1 поданий перелік країн, які в 1999 р. отримали найбільшу

кількість доходів від туристичної діяльності.

Таблиця 3.1

Перелік країн, що отримали найбільшу кількість доходів від туристичної

діяльності, станом на 1999 р. (15(

|№ |Країна |Дохід, млрд. дол. |

|1 |США |74,2 |

|2 |Італія |30,4 |

|3 |Франція |29,7 |

|4 |Іспанія |29,6 |

|5 |Великобританія |21,3 |

|6 |Німеччина |16,8 |

|7 |Китай |12,5 |

|8 |Австрія |12,2 |

|9 |Канада |9,1 |

|10 |Австралія |8,6 |

За прогнозами експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму

продовжуватиметься і далі. Очікується, що при збереженні темпів зростання,

що склалися, число міжнародних подорожей до 2005 року досягне 900 млн.

людина, а до 2010 року збільшиться і складе порядка 937 млн. людина.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму

лежать наступні чинники:

* Економічне зростання і соціальний прогрес привели до розширення

об'єму ділових поїздок і поїздок з пізнавальною метою.

* Вдосконалення всіх видів транспорту здешевило поїздки.

* Збільшення числа найманих робітників і службовців в розвинених

країнах і підвищення їх матеріального і культурного рівня.

* Інтенсифікація праці і отримання трудящими більш тривалих

відпусток.

* Розвиток міждержавних зв'язків і культурних обмінів між країнами

призвів до розширення міжособових зв'язків між і усередині

регіонів.

* Розвиток сфери послуг стимулював розвиток сфери перевезень і

технологічний прогрес в області телекомунікацій.

* Ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і

спрощення прикордонних формальностей.

Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язаний із збільшеним

впливом туризму на економіку окремої країни. В економіці окремої країни

міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб

для забезпечення зайнятості. Позитивний вплив туризму на економіку

держави відбувається лише у тому випадку, коли туризм в країні

розвивається всесторонньо, тобто не перетворює економіку країни в

економіку послуг. Іншими словами, економічна ефективність туризму

припускає, що туризм в країні повинен розвиватися паралельно і у

взаємозв'язку з іншими галузями соціально-економічного комплексу.

. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.

. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі,

обслуговуючі сфери туризму.

. Із зростанням зайнятості у сфері туризму ростуть доходи населення і

підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної

інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином міжнародний туризм

слід розглядати, погодившися з економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входить до числа трьох найбільших галузей,

поступаючись нафтовидобувній промисловості і автомобілебудуванню, питома

вага яких в світовому експорті 14% і 11% відповідно. В 2000 році сумарний

дохід країн світу від міжнародного туризму складав 10% від загального

об'єму світового експорту і 6% від світового експорту послуг.

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення

зайнятості населення, розширення міжособових контактів зростає.

Велику увагу розвитку іноземного туризму надається не тільки на

національному рівні. Ці питання знаходяться в центрі уваги міжнародних

організацій. В цьому контексті слід вказати на такі найважливіші міжнародні

угоди, як (14(:

> Заключний акт Хельсинської Наради по безпеці і співпраці в

Європі в 1975 р., в якому значний розділ присвячений співпраці

країн — учасників цієї Наради в розвитку міжнародних туристських

зв'язків;

> Манільська декларація по світовому туризму, прийнята Всесвітньою

конференцією по туризму, що проходила в Манілі в 1980р.;

> Гаагська декларація Міжпарламентської конференції по туризму, що

проходила в 1989 р.

> Документ Акапулько (1982г.)

> Хартія по туризму і Кодекс поведінки туриста (Софія, 1985г.)

Узагальнюючи діяльність багатьох розвинених країн у сфері туризму,

Комісія ЄС опублікувала прогноз основних тенденцій розвитку туризму.

Зокрема, в ньому наголошується, що:

o В Європі доведеться витримувати жорстку конкуренцію за доходи від

туризму, яка буде вимагати від європейської індустрії туризму

підвищення якості послуг, що надаються.

o Витрати на всі види подорожей і, в першу чергу, витрати на

транспорт, збільшуватимуться швидше, ніж інші статті сімейного

бюджету. Подорожі стануть більш частими, але менш тривалими,

Страницы: 1, 2, 3, 4