Ідентифікація у сучасній соціології

В.А. Ядов дає визначення соціальної ідентифікації як способа співвіднесення себе із групами й спільнотами, які індивід сприймає своїми, близькими, здатний сказати й відчути: «це - ми». [41, 164]

У роботах Є.М. Авраамової дається більше розгорнуте визначення соціальної ідентифікації, яка представлена як «механізм ототожнення особистості з певною соціально-значимою цілісністю, сприйманою на емоційному й свідомому рівні в загальних символах і категоріях». [1, 20]

Таке розуміння ідентифікації можна взяти за основу визначення категорії «ідентифікації особистості». Тим більше що в сучасній російській соціологічній науці дається коротке визначення «соціальної ідентифікації» з урахуванням того змісту, яке подане В.А. Ядовим. Наприклад, «соціальна ідентифікація - це процес визначення себе через членство в соціальній групі». [26, 75]

Однак дані теоретичні позиції не послужили початком серйозних практичних досліджень або розробок теорій соціальної ідентифікації особистості. Проте, проблема прямого й непрямого впливу самосвідомості індивіда, його приналежності до тих або інших груп, викликала інтерес більшості соціологів кінця XIX - початку XІX століть.

Трохи з інших позицій представлений механізм формування соціальної ідентифікації особистості в біхевіористичній парадигмі. Відповідно до даної парадигми, зміст ідентифікації - процес побудови загальних для суб'єкта й об'єкта цінностей і їхнє засвоєння суб'єктом. Позитивним внеском біхевіоризму є включення в зміст поняття «ідентифікація» не тільки біолого-психологічної складової, але й соціальної. Соціальна ідентифікація особистості розуміється представниками даного напрямку як процес, за допомогою якого досягається «баланс» устремлінь і інтересів, стан соціальної рівноваги між групою в цілому, і її окремим членом. Усвідомлення членами конкретної соціальної групи своїх загальних, групових потреб, тут є слідством, але не вирішальним фактором соціальної ідентифікації, якими являються, наприклад, міжгрупові конфлікти. Таке бачення досліджуваного феномена обумовлене тим, що при біхевіористичному підході групова ідентифікація розглядається в поведінковому контексті.

Діяльнісний підхід представлений, головним чином, психологічною школою А.Н. Леонтьєва, розглядає потребу індивіда в соціальній ідентифікації не з погляду «вродженої» потреби особистості, що істотно відрізняє його від інших концепцій, але в якості обумовленого зовнішніми факторами властивості, наприклад, факторами міжгрупової взаємодії.

Цікавим представляється дослідження проблем ідентифікації особистості в рамках діяльнісного підходу. Так, В.С. Агєєв визначив, що ідентифікація особистості - це не спонтанно функціонуючий механізм, а залежна змінна, обумовлена рядом об'єктивних факторів. [2, 49]

Однак даний підхід, акцентування уваги на «групових» факторах ідентифікаційних процесів, не враховує індивідуально-особистісні особливості, пріоритетне значення яких приділялося прихильниками психоаналітичної концепції й теорії соціальних уявлень; крім того, не розглядаються соціальні процеси й особливості соціокультурної ситуації.

Соціальна ідентифікація як спосіб пізнання набуває дедалі більшого значення у філософських дискусіях та емпіричних соціальних дослідженнях. Всебічного аналізу ця проблема зазнала у працях українських дослідників Є.І. Головахи, О.Г. Злобіної, С.А. Макеєва, В.Л. Оссовського, А.О. Ручки, М.О. Шульги.

Проведений аналіз дозволяє визначити ідентифікацію особистості як процес зіставлення одного об'єкта з іншим на підставі якоїсь однієї ознаки або комплексу властивостей, у результаті чого відбувається встановлення їхньої подібності. Соціальна ідентифікація особистості в умовах українського суспільства, що трансформується, є складним багатогранним процесом і являє собою об'єкт міждисциплінарного характеру. Детальне концептуальне оформлення поняття соціальної ідентифікації особистості повинно здійснюватися за допомогою синтезу макросоціологічних, мікросоціологічних і соціопсихологічних пізнань про особистість, включену в соціокультурний контекст. Саме на перетинанні зазначених площин аналізу особистісна ідентифікація з'являється як динамічний процес, а соціальна ідентифікація - як соціологічна категорія, здобуває методологічну обґрунтованість.

2.3 Соціальні ідентифікації населення України

У рамках дослідницького проекту «Соціальні й соціально-психологічні механізми формування соціальної ідентифікації особистості» використовувався метод повторного опитування по загальноукраїнській вибірці населення. Обсяг вибірки - 2000 чоловік, середня помилка - 3%. З березня 2003 р. по червень 2004 р. проведені чотири опитування. У ході інтерв'ю респондентів запитували: «Зустрічаючи у своєму житті різних людей, з одними ми легко знаходимо спільну мову, духовну близькість, розуміємо їх. Інші ж, хоч і живуть поруч, завжди залишаються чужими. Якщо говорити про Вас, як часто Ви відчуваєте близькість із різними групами людей - з тими, про кого Ви могли б сказати: «Це - ми»?» Варіанти відповідей: «часто»; «іноді»; «практично ніколи»; «важко сказати». [5, 45]

Об'єкти ідентифікації були попередньо розподілені по наступних категоріях: (а) ідентифікація зі співтовариствами різного масштабу - від первинних до самих великих: родиною й близькими друзями, жителями даного міста (селища), людьми тієї ж національності, всіма людьми на планеті; (б) вікова ідентифікація; (в) ідентифікація по професійному, виробничо-організаційному й матеріально-майновому критеріях: з людьми тієї ж професії, товаришами по роботі (навчанню), з тими, хто має такий же статок; (г) цивільна ідентичність: відчуття близькості з українцями, громадянами СНД, спільністю «радянський народ»; (д) політико-ідеологічні ціннісні ідентифікації: з поділяючою переконання людиною і її поглядами на життя; із близькими по політичних позиціях; з тими, хто не цікавиться політикою; (е) ідентифікації, формовані на основі поведінкових стратегій: з тими, хто не любить «висовуватися», бажає жити «як більшість інших»; з тими, хто впевнений, що від його дій мало що залежить; з тими, хто не чекає манни небесної, сам робить свою долю й життя; з тими, хто не зневірився в майбутньому.

Прийнята класифікація груп ідентифікацій досить умовна й може бути побудована на інших підставах. При аналізі результатів ми будемо оперувати поняттями «позитивна ідентифікація» і «негативна ідентифікація». Якщо на питання про ототожнення себе з тією або іншою групою респондент вибирав відповіді «часто» або «іноді» - його ідентифікація кваліфікувалася як позитивна. Відповіді «практично ніколи не почуваю спільності», «важко сказати» інтерпретувалися як негативна ідентифікація.

Зміни ідентифікацій з березня 2003 р. по травень 2004 р. Ранжирування позитивних ідентифікацій по ступені їх «чинності» (табл. 1) показує, що порядок переваг практично не змінився: дві третини опитаних респондентів ідентифікують себе із групами найближчого повсякденного оточення (родина, близькі, однолітки, товариші по роботі), утворюють безпосереднє поле соціальної ідентифікації особистості. Великі спільності («радянський народ», «громадяни СНД» і т. п.) - розміщаються наприкінці переліку. Такого роду групи породжують значною мірою символічні ідентифікації, що формуються під впливом телебачення й друкованих видань. Проте, і вони є значимими елементами соціального простору. [5, 48]

Другий блок параметрів ідентичності пов'язаний з факторами соціальної диференціації: професією, місцем проживання, рівнем матеріального статку. Ідентифікації за цим критерієм мають високу інтенсивність (до 70% - табл. 2) і конкурують із ідентифікаціями по національній приналежності й світогляді («ті ж погляди на життя»).

Третій блок утворюють ідентифікації по поведінкових стратегіях і політико-ідеологічних поглядах (до 50%). Як і у випадку з менш популярними «символічними», ідентифікації цього типу є, швидше за все, продукт категоризації соціального простору й атрибутивних пояснень власного поводження в термінах цього простору. [5, 49]

Таблиця 1. Динаміка позитивної ідентифікації, % опитаних

Об'єкти ідентифікації	Березень 2003 р.	Травень 2004 р.	Ранг
	%	%
Родина, близькі, друзі	90	85,9	1
Товариші по роботі, навчанню	82,4	77,2	2-3
Люди того ж покоління, віку	83,6	77,1	2-3
Люди тієї ж національності	77,7	73,6	4-5
Люди тієї ж професії, роду занять	79,9	71,6	4-5
Люди, які поділяють ті ж переконання й погляди на життя	76,6	71,6	6-7
Люди, що живуть в тому ж місті, селищі	74,7	70	6-7
Українці	72,7	64,9	8
Люди того ж статку	68,4	64,9	9
Ті, хто не зневірився в майбутньому	68,2	61,9	10-11
Ті, хто не чекає манни небесної	67,3	60,5	10-11
Ті, хто не любить «висовуватися»	51,8	54,3	12-13
Ті, хто впевнений, що головне - везіння	46,5	54,2	12-13
Близькі по політичних поглядах, позиціях	57,1	52,6	14-15
Ті, хто не цікавиться політикою	49	50,7	14-15
Радянський народ	47,8	43,8	16
Громадяни СНД	51,1	38,1	17
Всі люди на планеті	35,5	31,9	18

Результати дослідження виявляють також упорядковану ієрархію негативних ідентифікацій - областей відчуження в міжгрупових зв'язках (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка негативної ідентичності, % опитаних

Об'єкти ідентифікації	2003 р. березень	2004 р. травень	Зміни з березня 2003 р. по травень 2004 р.	2004 р. червень	Зміни із травня по червень 2004 р.	Ранг
Всі люди на планеті	59,7	68,1	+8,4	70,8	+2,7	1
Громадяни СНД	43,7	61,9	+18,2	64,3	+2,4	2
Радянський народ	47,3	56,2	+8,6	60,7	+4,5	3
Ті, хто впевнений, що головне - везіння	48,3	45,8	-2,5	51,5	+5,7	4-6
Ті, хто не цікавиться політикою	45,7	49,3	+3,6	50,8	+1,5	4-6
Близькі по політичних поглядах, позиціях	38,0	47,4	+9,4	48,0	+0,6	4-6
Ті, хто не любить «висовуватися»	43,3	45,7	+2,4	47,7	+2,0	7
Ті, хто не чекає манни небесної	28,2	39,5	+ 11,3	40,3	+0,8	8
Ті, хто не зневірився в майбутньому	26,8	38,1	+ 11,3	37,0	-1,1	9
Люди такого ж статку	26,8	35,3	+8,7	33,9	-1,4	10-11
Українці	22,2	34,0	+ 11,8	32,9	-1,1	10-11
Люди тієї ж національності	17,8	26,4	+8,6	28,4	+0,2	12
Ті, хто живе в тому ж місті, селищі	20,5	28,0	+7,5	24,3	-3,7	13-15
Люди тієї ж професії, роду занять	15,0	28,4	+ 13,4	23,7	-4,7	13-15
Ті, хто поділяє ті ж переконання й погляди на життя	18,7	28,4	+13,7	23,4	-5,0	13-15
Товариші по роботі, навчанню	12,6	22,8	+ 10,2	18,3	-4,1	12-13
Люди того ж віку, покоління	12,0	22,9	+ 10,9	18,7	-4,2	12-13
Родина, близькі, друзі	5,3	14,1	+8,8	8,0	-6,0	14

З березня 2003 р. по травень 2004 р. в Україні гостро відчувалися економічне неблагополуччя (інфляція, ріст цін, зниження доходів більшості населення) і політична нестабільність. Стало помітним ослаблення професійно-виробничих і ідентифікацій поколінь. Слабшає солідарність із українцями й тими, хто вірить у майбутнє. Знижується ідентифікуюче значення таких ознак, як майнове положення й політичні погляди. Особливо різко ослабнула цивільна солідарність (на 18 процентних пунктів). Таким чином, процес соціальної дезінтеграції наростає. [5, 50]

Однак в 2004 р. спостерігається своєрідна адаптація до кризових соціальних умов. Статистично значимо збільшується частка «інтерналістів», які відкидають принцип везіння й схильних опиратися на власні сили (6 процентних пунктів), зменшується частка солідарних з «радянським народом» (4-5 пунктів). У той же час зростає частка, тих, хто солідаризуються по принципу виробничо-професійної приналежності й по поглядах на життя.

Опора на власні сили сполучається, таким чином, з поглядами про спільність життєвої позиції й виробничо-професійної приналежності.

Висновки

Особистість це певна підсистема біопсихосоціальних утворень, де біо - та психогенні характеристики людини формуються за допомогою спадкових механізмів, а соціогенні риси пов'язуються з процесом соціалізації. При цьому, в процесі соціалізації за посередництвом активізації взаємодії з соціо - та націо - середовищем відбувається становлення суб'єктності особистості та самоототожнення її з певними групами.

Індивід стає «повноцінною людиною», коли усвідомлює свою ідентифікацію як складну систему різних рівнів свідомості: індивідуальних і колективних, онтогенетичних і соціогенетичних.

Ідентифікація, у загальній своїй сутності, співпадає з тлумаченнями, які дослідники пов'язують з поняттям «Я» в найрізноманітніших формах: «Я-концепції», «Я-системи», «Я-досвіду» (Шилдер, Федерн), з поняттям «его» у формах «его-ідеалу», «его-ідентичності», «супер-его» (З. Фрейд, Е. Еріксон). Так, за З. Фрейдом, «супер-его» дитини будується за моделлю «супер-его» батьків і стає провідником традицій та всіх вічних цінностей, які передавались цим шляхом від покоління до покоління.

Ідентифікація є складним пізнавальним процесом визначення причетності індивіда до певної спільноти. Це виявлення не просто тотожності чи самототожності соціальних явищ, це - важливий момент міжособистісних і групових відносин на підставі емоційного сприйняття і раціонального усвідомлення індивідами і групами солідарності або відчуження, поділу людей на тих, хто входить в певне коло, й тих, хто є іншим, чужим або ворожим стосовно тієї верстви, з якою людина ідентифікує себе.

Метод ідентифікації передбачає визначення сукупності ознак, що складають системну цілісність ідентичності. Ці ознаки можна розглядати як індикатори становлення ідентичності. Їх поділяють на дві групи: одні з них визначають істотні властивості, які дозволяють ідентифікувати певну особистість з певною соціальною групою, а інші розглядають як ознаки-символи, які вказують на приналежність до своєї спільноти.

Процес ідентифікації є двобічним, в якому відбувається, з одного боку ототожнення індивіда з групою, а з іншого - розпізнавання ним у своєму соціальному оточенні тих ознак, за якими особистість може ідентифікувати себе з певною групою, використовуючи статево-вікові, моральні, економічні, політичні та естетичні індикатори, за якими люди визначають своє коло спілкування і взаємодії.

Реалізуючи себе як полісоціальний процес, соціальна ідентифікація (групова, корпоративна, колективна) за умов сучасної кризи суспільства має тенденцію до обмеження сім'єю, друзями та партнерами по роботі, а самоідентифікація з більш широкими спільнотами (з нацією, державою, країною) відходить у суспільній свідомості на другий план. Тому особистість змушена розв'язувати гострі протиріччя між процесами інтроекції (засвоєння індивідом нових соціально-моральних цінностей) та природним прагненням зберегти свою цілісність (ідентичність) за кризових умов.

Сучасні соціальні дослідження неможливі без застосування техніки й процедур методу ідентифікації, які передбачають встановлення відповідності феномена, що розпізнається, з певною групою близьких за змістом соціальних явищ.

Отже, проблеми пізнання соціальної ідентифікації охоплюють усі сфери суспільних відносин, відображають зростання ролі суб'єктивного чинника в історії й тому потребують подальшого і поглибленого соціально-філософського осмислення.

Список використаної літератури

1. Авраамова Е.М. Формирование новой идентичности // Общественные науки и современность. - 1998. - №4. - С. 20;

2. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. - М., 1990;

3. Баранова Т.С. Психологическое исследование социальной идентичности личности // Социальная идентификация личности. - М.: ИС-РАН, 1994. - С. 203-237;

4. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания: Пер. с англ. Е. Буткевич. - М.: Медіум, 1995. - 336 с.;

5. Бродська С.С., Оксамитна С.М. Класова самоідентифікація населення України. // Наукові записки НаУКМА. Соціологічні науки. - Т. 19. - 2005. - С. 44 - 50;

6. Бурдье П. Начала. - М., 1994. - С. 193, 194;

7. Гнатенко П. І, Павленко В.М. Ідентичність: філософський та психологічний аналіз. - К.: Арт-Пресс, 1999. - 466 с.;

8. Голенкова З.Т., Витюк В.В., Гридчин Ю.В., Черных А.И., Романенко Л.М. Становление гражданского общества и социальная стратификация. // Социс. - 1995 - №6 - С. 14 - 24;

9. Головаха Е.И. Изменение социальной структуры и формирование среднего класса в Украине. // Социологический журнал. - 1997. - №4. - С. 37 - 42;

10. Губогло М.Н. Идентификация идентичности: Этносоциологические очерки. - М.: Наука, 2003. - 763 с.;

11. Данилова Е.Н. Проблема социальной идентификации в постсоветской России // Экономические и социальные перемены: Мониторинг общественного мнения. - М., 1997. - №3. - С. 12-19;

12. Данилова Е.Н., Ядов В.А. Контуры социально-групповых идентификаций личности в современном росийском обществе // Социальная идентификация личности. - М.: ИСРосАН, 1993. - С. 124-149;

13. Даудрих Н.И. Социальная идентичность: методологический аспект // Социология. - М.: Изд-во Ин-та фонда общественное мнение, 2002. - 285 с.;

14. Дудченко О.Н., Мытиль А.В. Социальная идентификация и адаптация личности // Социологические исследования. - 1995. - №6. - С. 110-119.;

15. Заславская Т.И. Социоструктурный аспект трансформации российского общества. // Социс - 2001 - №8 - С. 3 - 11;

16. Іванова О.Б. Ідентифікація як ознака соціальної зрілості соціальної групи. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2001. - 19 с.;

17. Качанов Ю.Л., Шматко И.А. Базовая метафора в структуре социальной идентичности // Социологические исследования. - 1996. - №1;

18. Комарова Э.И. Личность как субъект и объект социального развития // Социально-политические науки. - 1992. - №4-5;

19. Кон И.С. Социология личности. - М. 1964;

20. Макеєв С.О. Оксамитна С.М. Тенденції становлення середнього класу. / Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців). / За ред. В.М. Ворони, М.О. Шульги. - К.: Ін-т соціології НАН України, 2001. - С. 286 - 297;

21. Макєєв С.О. Процеси соціальної структуризації в сучасній Україні. / Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Кол. монографія. / Під ред. М.О. Шульги. - К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. - 687 с.;

22. Макеев С.А. Социальная мобильность и идентичность в структурной перспективе. // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Вид. центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 1999. - C. 9 -14;

23. Мостовая И.В. Социальное расслоение: символический мир метаигры. М., 1996. - С. 91;

24. Мусиездов А.А. Социальная трансформация сквозь призму изменения идентичностей в украинском обществе. // Посткоммунистические трасформации: векторы, направления, содержание. / Под ред. О.Д. Куценко и др. - Харьков: 2004. - 418 с. - С. 275 - 307;

25. Павленко В.Н., Корж Н.Н. Трансформация социальной идентичности в посттоталитарном обществе // Психологический журнал. - 1998. - №1. - С. 75;

26. Соціальні технології Матвієнко В.Я. Соціальні технології. - К.: Українські пропілеї, 2001. - С. 446.;

27. Социальные идентификации и идентичности. / С.А. Макеев, С.Н. Оксамитная, Е.В. Швачко. - К.: Ин-т социологии НАН Украины. -1996. - 185 с.;

28. Социальная идентификация личности / Под ред. В.А. Ядова. М.: Институт сошю. кч ил РАН, 1993;

29. Соціологія: Підручник /За загальною редакцією проф. В.П. Андрущенка, проф. М. І. Горлача. Харків - Київ. 1998. 624 с.;

30. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 560 с.;

31. Старовойтова І.І. Ідентифікація як метод наукового пізнання // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук праць. Відп. ред. В.В. Лях. - Вип. 1. - К.,: Стилос, 1998. - С. 192-202;

32. Старовойтова І.І. Ідентифікація як соціальний процес // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук праць. Відп. ред. В.В. Лях. - Вип. 1. - К.: Стилос, 1998. - С. 182-192;

33. Старовойтова И.И. Личностная идентификация и реидентификация в переходном обществе // Перспективы. - Одесса, 1998. - N4. - С. 114-117;

34. Старовойтова І.І. Соціальна ідентифікація як основа формування соціальних спільнот // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук праць. Відп. ред. В.В. Лях. - Вип. 4. - К.,: Укр. Центр духов. культури, 1999. - С. 3-20;

35. Чапська І. Майновий стан громадян у суспільстві, що трансформується. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - №10. - С. 63 - 75;

36. Черныш М.Ф. Социальная идентификация претерпевающих восходящую и нисходящую социальную мобильность // Социальная идентификация личности: Годичный отчет за 1992 год по разделу общеинститутской программы Альтернативы социальных преобразований в российском обществе¦/Под ред. В.А. Ядова. М: Российская академия наук; Институт социологии, 1993;

37. Шимченко Л.А. Проблеми професійної ідентифікації особи в умовах сучасного управління освітою // Статті, доповіді Всеукр. наук.-теорет. конф. «Наукові засади економіки та управління освітою» 14 квітня 2004 р., м. Переяслав-Хмельницький. - Київ: Підручники і посібники, 2004. - С. 152-155;

38. Шульга М.О. Етнічна самоідентифікація особистості. - К., 1993. - 267 с.;

39. Ядов В.А. Символические и примордиальные солидарности. // Проблемы теоретической социологии. - СПб., 1994 - С. 171;

40. Ядов В.А. Социальные и социально-психологические механизмы формирования социальной идентичности личности // Мир России. - №3-4. - 1995. - с. 158 - 179.

Страницы: 1, 2, 3