Проблема рівності і соціальної справедливості в умовах ринкової економіки

Проблема рівності і соціальної справедливості в умовах ринкової економіки

Міністерство освіти України

Тернопільський державний технічний університет

імені Івана Пулюя

Кафедра українознавства та філософії

РЕФЕРАТ

на тему:

"Проблема рівності і соціальної справедливості в умовах ринкової економіки"

Виконав: ???????

Тернопіль 2000 р.

Зміст

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Ідея соціальної справедливості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Справедливість і рівність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Нові критерії справедливості в ринковій економіці . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . 11

Реалізація соціальної справедливості в ринкових умовах . . . . . . . . .

. . . . . . . 14

Соціальна справедливість і економічна ефективність . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . 16

Суперечливість між ефективністю і справедливістю . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . 18

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Використана література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Вступ

В духовному світі людства є поняття, яке має особливу долю. Це те

поняття, якому суджено стати найбільш концентрованим виразом надій багатьох

поколінь людства.

Серед таких ідеалів людства належне місце займає справедливість.

В ході історії справедливість по різному по різному трактується тими,

хто бере її на озброєння. Не однаковий зміст вкладається в ідею

справедливості на різних стадіях розвитку суспільства.

Визначну роль в розробці поняття справедливості та в розкриті її

соціальної ролі належить давньогрецьким філософам Платону і Арістотелю.

Реалізація вимог соціальної справедливості в суспільстві тісно пов’язана з

проблемами ефективності економічних, політичних, правових, етичних

соціальних норм, регулюючих життя суспільства.

Становлення ринкових відносин в Україні пов’язане з багатьма

соціальними та етичними проблемами життя людини і суспільства. Першочергове

значення тут набуває бачення ринкових відносин, що формуються з позиції

соціальної справедливості і несправедливості.

В якій мірі сумісні економічно жорсткі умови ринку та конкуркнція і

соціальна справедливість з її гуманітарною справедливістю?

Чи можна взагалі говорити про їх взаємозв’язок?

Економічний зміст справедливості не залишається не змінним, він

розвивається. Ринок завжди передбачає конкуренцію між товаровиробниками,

економічну свободу людини і підприємства, антимонопольну державну політику.

Людина повинна сама розпоряджатися собою, своєю продукцією, власністю.

В умовах переходу до ринку виникають нові економічні реалії і

формуються нові критерії соціальної справедливості.

Ідея соціальної справедливості

Ідея та ідеали справедливості, так як все інше, глибоко історичні.

Прагнення до справедливості завжди було для людства одним з головних

орієнтирів соціального прогресу. В них органічно зв’язане менуле і сучасне.

Ідея справедливості, рівності у суспільстві та суспільних відносинах між

людьми беруть свій початок з часів Стародавньої Греції і рабовласницького

суспільства.

Платон доказував, що справедливість властива як людині, так і можливо

цілій державі. В роботі "Держава" він розвив ідею про ідеальну, справедливу

державу, доказуючи при цьому, що саме держава створює людські необхідності.

Проблеми справедливості і несправедливості є головними соціальних,

економічних, правових і моральних питань кожної людини. Порушення

соціальної справедливості негативно відбивається на психології і моральному

стані людей. Будь–яка економічна діяльність, що побудована на

несправедливості, приречена на невдачу.

Представляє інтереси і роздуми Платона про рівність як критерії

справедливосіт. В основі цього вчення лежить ідея відтворення рівним за

рівне.

"Для нерівних рівне стало б нерівним, якщо б не дотримувалась

відповідна міра" – зазначає Платон. Ця необхідна міра встановлюється і

забезпечується державою, внаслідок чого відносять до державного устрою і

співпадає з справедливістю.

Будь–яка економічна діяльність, що побудована на несправеведливості,

приречена на невдачу. Рано чи пізно, але накопичення енергії соціальної

справедливості досягає "критичної" маси і тоді неменучий соціальний вибух

(соціальне потрясіння).

Важливе значення для розуміння суті та призначення справедливісті

мають роздуми Арістотеля про справедливість як соціальної категорії. Так, у

"Нікомахові етиці" Арістотель підкреслює, що справедливість є не що інше як

прирівняння власного інтересу до інтересу інших. Категорія справедливості

розглядається Арістотелем в тісному зв’язку з людською діяльністю, вчинками

людей. Щира народна віра у можливість торжества справедливості завжди була

мужньою силою у боротьбі трудящих мас – людей праці – за свої права і

свободи. Інша справа, що в умовах недостатносі знань, низької політичної і

економічної культури людей набули поширення спрощені, наївні уявлення про

соціальну справедливість.

Принцип соціальної справедливості почав розглядатись як рівність у

доходах, майнова рівність у доходах, майнова рівність і зрівняльний

розподіл. На практиці в умовах толітарної держави принцип соціальної

справедливості по суті перетворився в принцип рівності злиднів.

Якщо розглядати соціальну справедливість з позиції рівності доходів,

то ринок не має нічого спільного з нею. Адже перехід до ринку, як відомо,

спричиняє суттєві зміни у способі життя кожної людини, несе з собою

диференціацію в доходах. Значть, проблема взаємозв’язку ринку і соціальної

справедливості тоді взагалі знімається? Мабуть, що ні.

У найширшому розумінні справедливість означає наявність необхідних

умов для нормального цивілізованого розвитку економіки, забезпечення її

демократичного характеру, реалізації прав і свобод людини.

Класичне визначення суті та атрибутів "справедливості" дав К.Попер.

Під справедливістю він мав на увазі (4, с. 106):

- рівний розподіл тягара громадянства, тобто тих обмежень свободи,

які необхідні для суспільного життя;

- рівність громадян перед законом, звісно тоді, коли закони не

підтримують і не засуджують окремих громадян, груп чи класів;

- безсторонність громадянства;

- рівне користування перевагами (а не лише обмеженнями), які держава

може запропонувати громадянам.

Проблема справедливості, особливо її взаємозв’язок із свободою,

історично була центрі політичної боротьби в суспільстві. Причому вимога

свободи переважно вважаласть буржуазною ідеєю, а соціальної

справедливості – традиційно реалістичною. Проте сам хід суспільного

розвитку в сучасних умовах ставить питання про поєднання ідеалів свободи та

справедливості. Як свобода, так і справедливість завжди були палкими

бажаннями людини. У кінці двадцятого століття стало однозначно зрозуміло,

що розвиток демократії можливий тільки на основі становлення більш

рівноправного і справедливого суспільства. Поза справедливістю немає і не

може бути свободи особи і людської гідності, стабільного суспільства та

прогресивного соціально–економічного розвитку. Справедливість служить

прямим регулятором діяльності людини в кожній ситуації.

Призначаючи тільки за людиною властивість до чуйного відчуття таких

понять як добро і зло, справедливість і несправедливість, Арістотель

показує, що властивість саме цих якостей і складає основу сім’ї і держави.

Економісти і соціологи не мають єдиної думки про те, що розуміти під

соціальною справедливістю, як кваліфікуваті її. Найчастіше соціальна

справедливість розуміється як прояв справедливості в сфері розподілу

багатств, длаг і доходів між члетами суспільства. Як правило, виділяються

чотири основні підходи до проблеми соціальної справедливості з точки зору

розподілу благ [5, с. 433–435]:

- "елітарний" –усі члени суспільства отримують однакові блага, тобто

має місце рівний розподіл благ між індивідами;

- "утилітарний" – товари і послуги розподіляються таким чином, що

максимізувати загальну користь усіх членів суспільства, тобто

дається більше благ тому, хто зуміє зазнати більшої насолоди від

них; звичайно, якщо усі члени суспільства були б одинакові, то

утилітарна і егалітарна позиції співпадали б;

- "Роулсіанський" (на основі концепції Роулса) – максимізується

користність найбільш забезпечених осіб, що досягається за рахунок

підвищення продуктивності та ефективності праці високооплачуваних

робітників; у результаті створюються умови для більшого

перерозподілу коштів на користь найбідніших членів суспільства;

- "ринковий" – справедливість встановлюється ринком: результати

конкуренних ринкових процесів справедливі тому, що вони

винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий; справедливою є

така величина доходу, яка відповідає ефекту від вкладення праці і

капіталу у виробництво, що визначено на основі основі ринкових

критеріїв.

Поняття "соціальна справедливість" правомірно розглядати як важливу

соціоекономічну цінність суспільства, без якої неможливо забезпечити

ефективний економічний розвиток. Ідея відповідальності, адекватності,

еквівалентності величини доходу витратам праці і капіталу становить

основний зміст соціальної справедливості (чи несправедливості). Економічна

діяльність людини, її результати, їх суспільна оцінка на ринку – ось основа

соціальної справедливості, а зовсім не альтруїстична благодійність і

абстрактний рівноправний розподіл. хто ефективніше працює і діє на ринку,

той відповідно і більше отримує доходів.

Соціальна справедливість відображає оцінку реально існуючої системи

розподілу і формування доходів, її становлення з оптимальними принципами

організації сфери розподілу доходів і заробітку.

Сприйняття і оцінка справедливості в економіці носить відносний, а не

абстрактний характер. Люди суб’єктивно визначають співвідношення отриманого

доходу і загальних зусиль, потім співставляють його з доходами інших людей,

які виконують аналогічну роботу. Якщо співставлення виявляє

несправедливість – стимули до іношого виду економічної діяльності будуть

знижуватися, виникає почуття образи і незадоволення.

Соціальна справедливість передбачає порівняльну, суб’єктивну оцінку

людьми дійсного ("сущого") з точки зору його відповідальності повному

ідеалу ("належному"). У цьому зв’язку можна говорити про те, що соціальна

справедливість визначається системою оцінок і цінностей людей, моральними

стандартами, тобто соціально–етичними вимогами до реально існуючих

економічних відносин. Хоча оцінка справедливості тих чи інших економічних

процесів носить суб’єктивний характер, проте вона при накладанні на

об’єктивні умови є однією з суттєвих ознак вірності і обгрунтованості

економічних рішень і заходів.

Справедливість з точки зору її етичного змісту не піддається

більш–менш точному економічному визначенню. У цьому плані представники

класичної ліберальної теорії заперечують саме поняття соціальної

справедливості, яке передбачає нібито абстрактну досконалу модель

розподілу. Уявлення про соціальну справедливість є, на їх думку,

напіврелігійним забобоном, а її реалізація приводить до придушення

економічної свободи особи. Соціальна справедливість, яка кимось

впроваджується і забезпечується, не має нічого спільного з природним ходом

економічного розвитку, прямо суперечить логіці об’єктивних процесів і не

може у кінцевому підсумку вважатись виправданою з соціальної точки зору.

Постановка проблеми справедливоті в економічній сфері виправдана

настільки, наскільки вона є природним наслідком розвитку економічних

відносин.

Справедливість і рівність

Що ж традиційно мається на увазі, коли говориться про єдність

рівності і справедливості? Навряд чи можна дати на це чітко визначену

відповідь, оскільки ці поняття є дуже абстрактними і, як правило,

вживаються в багатьох значеннях. Це ж стосується взаємозв’язку

справедливості, рівності і свободи.

Прийнято виділяти три рівня розуміння суті рівності [6, с.69–70].

Перший рівень можна виразити формулою "Всі люди рівні перед Богом".

Історично це був перший підхід до розуміння проблеми рівності. У

релігійному контексті рівність означала, що люди – діти Бога, що в усіх нас

одне і те ж божественно – людська сутність. Свобода при цьому як свобода

індивіда – будувати своє життя за власним розсудом. Такий підхід до поняття

рівності грунтувався на тому, що кожна людина є цінністю в собі, а всі люди

наділені невід’ємними, даними від Бога, правами, на які ніхто не повинен

зазіхати. Кожна людина має право діяти у власних інтересах і не може

розглядатись як інструмент для досягнення цілей інших.

Другий рівень розуміння сутності рівності виражається ідеєю "рівності

можливостей". Історично в США ця ідея виникла після заборони рабства.

Йдеться про те, що ніхто не має права перешкоджати іншим використовувати

свої можливості для досягнення своїх цілей, які вони ставлять перед собою.

Найскладніша проблема тут у тому, що розуміти під "рівними можливостями".

Якщо "однакові можливості", то ця ідея нездійсненна, адже люди

відрізняються своїми генетичними та культурними характеристиками,

інтелектуальними здібностями, у них різний життєвий шлях. Діти народжуються

у різних сім’ях з неоднаковим рівнем доходів (багаті і бідні), соціальним

походженням та місцем у суспільстві. Отже, вже від народження перед людьми

відкриваються і неоднакові можливості. Причому ті можливості практично не

можуть бути вирівняні потім.

Ідею "рівності можливостей" не можна тлумачити буквально. Її дійсний

смисл краще можна виразити формулою часів Французької революції кінця XVIII

століття: Une carriere onverte aux les talents (талантам усі шляхи

відкриті). Ніякі соціальні перешкоди не повинні заважати людям досягти того

положення у суспільстві, яке відповідає їх здібностям і до якого вони

прагнуть. Можливості і шанси, які відкриваються перд людиною, повинні

визначатись тільки її здібностями, а несоціальним походженням,

національністю, кольором шкіри, релігією, статтю тощо.

При такому підході поняття "рівність можливостей" просто грунтовніше

розкриває зміст ідеї перед законом.

Ідея рівності можливостей, як і ідея рівності перед Богом, не

супуречить принципу свободи кожної лбдини будувати власне життя за своїм

розсудом.

Третій рівень розуміння сутності рівності виражається ідеєю "рівності

результатів". Йдеться про те, що всі повинні жити на одному рівні,

отримувати однакові доходи, іншими словами "завершувати економічне

змагання" з однаковими результатами. Проте саме таке розуміння рівності

суперечить ідеї свободи.

У цьому плані можна привести цікавий приклад з казки Л.Керолла "Аліса

в країні чудес". Після завершення бігу–змагань постало питання: "Хто ж

переміг?" І тоді птах Додо проголошує таку фразу: "Перемогли всі! І кожен

отримує нагороду". Але всі перемогти не можуть, інакше втрачається сенс

змагання. Крім того, відразу ж виникає проблема – "А хто ж буде роздавати

нагороду?" Роздавати нагороди буде держава (у казці нагороди роздає сама

Аліса), що неминуче посилить еголітарні тенденції в розподілі і, як

наслідок, звузить свободи громадян.

Ідея рівності кінцевих результатів несумісна з принципом свободи.

М.Фрідмен підкреслив, що суспільство, яке станить рівність (у смислі

рівності результатів) вище від свободи, втратить і рівність, і свободу.

Якщо ж для досягнення рівності воно вдається до сили, то це знищить

свободу, а сила, застосована спочатку в ім’я найкращих цілей, виявиться в

руках людей, які використовують її в своїх власих інтересах. На

протилежність цьому суспільство, яке ставить свободу понад усе, здобуде – і

навіть не ставлячи перед собою це завдання – і більшу свободу, і більшу

рівність [6, с.99].

Прихильники соціалістичних ідей визначають рівність як знищення

експлуатації людини людиною. Однак ліквідація капіталістичної експлуатації

не забезпечила в колишніх країнах соціалізму рівності і справедливості, а

навпаки, з’явились нові форми несправедливості. Рівність умов існування

людей навряд чи можна забезпечити на практиці. Скоріше можна прагнути

досягти не абсолютно рівного, а більш справедливого і більш рівного

розподілу, тобто забезпечити більшу рівність, ніж має місце зараз.

Надмірної соціальної поляризації в демократичному суспільстві не повинно

бути. Що ж до повної рівності (зрівнялівки), то при ній втрачаються

будь–які стимули до ефективної економічної та трудової діяльності.

Рівність у бідності, до якої, як правило, прямує на практиці

соціалізм, породжує ті ж утриманські домагання людей до держави. Даржава в

командній економіці нездатна вирішувати проблему бідності, вона сроможна

лише регламентувати бідність. У кінцевому підсумку метою досягнення

соціальної справедливості має бути не відсутність у суспільстві багатих, а

відсутність бідних. Якщо люди однаково бідні, то це не є вирішенням

проблеми справедливості. Подолати бідність у суспільстві можна тільки за

рахунок надання кожній людині реальної економічної свободи, щоб вона могла

одержувати такі доходи, які б забезпечили її нормальний у цьому суспільстві

рівень життя. Економічна свобода створює всі необхідні стимули до

виробничої діяльності.

Двоякий соціальние ефект економічної свободи: з одного боку вона

призводить до соціальної нерівності в суспільстві, але з іншого – піднімає

рівень реальних доходів і рівень життя всіх індивідів.

Цього двоякого соціального ефекту не зможе досягти держава

"загального добробуту". У цьому плані можна стверджувати: економічна

свобода базується як на філософії нерівності, так і на ідеях рівності. Чим

більше у людей економічних прав і свобод, тим більше у суспільства шансів

забезпечити всім своїм членам безбідне заможне життя.

Нові критерії справедливості в ринковій економіці

Ринкова економіка зміцнює критерії соціальної справедливості. На

перше місце тут виходить проблема стовення рівних можливостіе для кожної

людини, реалізації її творчого і професійного потенціалу, забезпечення

Страницы: 1, 2