Цивільно-правовий статус релігійних організацій в Україні

Що стосується такого джерела форму-вання майна релігійних організацій, як прид-бане або створене за рахунок власних коштів, то воно є досить поширеним майже для будь-якого з видів релігійних організацій (ре-лігійної громади, управління (центру), релі-гійного братства, монастиря, місії, духовних навчальних закладів). Так, зусиллями вірую-чих релігійної громади можуть проводитися роботи з будівництва тих чи інших примі-щень, створення будь-яких предметів, які ви-користовуються при проведенні богослу-жінь, здійснення реставраційних робіт тощо. Право власності на майно, набуте за рахунок власних коштів, виникає у релігійних орга-нізацій на підставі укладення таких цивіль-но-правових договорів, як купівля-продаж, міна, поставка.

Серед релігійних організацій досить по-ширеним джерелом формування майна є по-жертвування майна громадянами, організа-ціями або передача його державою. До цього джерела можна віднести як добровільні внес-ки засновників, так і добровільні пожертву-вання фізичних чи юридичних осіб будь-якій релігійній організації. Пожертвування можуть мати і цільовий характер, визначати-ся окремими особами, відповідною програ-мою чи конкретною вказівкою ними особами на мету використання майна. Так, пожертву-вання з конкретним призначенням, у біль-шості випадків на користь релігійних ор-ганізацій, здійснюються юридичними особами. При цьому цілі використання пожертву-ваного майна пов'язані з відновленням неру-хомості релігійних організацій.

Істотним джерелом формування майна будь-якого з видів релігійних організацій є прибутки, які отримують ці організації від здійснення виробничої та господарської діяль-ності. Слід зауважити, що чинний Закон не містить визначення поняття виробничої або господарської діяльності релігійних органі-зацій, а лише розкриває юридичні межі здійснення такої діяльності, а саме вона по-винна бути спрямована на виконання статут-них цілей. Здійснювати таку діяльність релі-гійні організації можуть лише шляхом заснування видавничих, поліграфічних, рестав-раційно-будівельних, сільськогосподарських та інших підприємств, а також добродійних закладів (притулків, інтернатів, лікарень), які мають права юридичної особи. Аналізую-чи дану норму, слід зазначити, що чинний Закон не закріплює за релігійними організа-ціями право на підприємницьку діяльність, а встановлює лише право на здійснення ви-робничої або господарської діяльності. Відповідно до ст. 86 Ци-вільного кодексу України непідприємницькі товариства нарівні із своєю основною діяль-ністю можуть здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено зако-ном і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені [2]. Як бачимо, чинне законодавство містить певні обмеження що-до здійснення непідприємницькими товари-ствами, в тому числі релігійними організа-ціями, підприємницької діяльності. По-пер-ше, така діяльність повинна відповідати цілям створення цих організацій, а також сприяти їх досягненню, по-друге, прибуток від такої діяльності не може бути розподіле-ний між учасниками цих організацій.

Що стосується такого джерела формуван-ня майна, як сплата членських внесків, то во-но має місце лише в окремих видах релігійних організацій. Наприклад, таке джерело формування майна передбачається статутни-ми документами релігійного братства. Пи-тання про розмір і порядок сплати членських внесків чітко не встановлений у статуті, оче-видно, що такі внески робляться добровільно і не мають встановленого фіксованого роз-міру У статуті, зокрема, закріплюється поря-док вступу і виходу з членів братства. Так, у разі виходу з членів релігійного братства по-винно бути виконано щонайменше дві умови: по-перше, подання заяви про вихід з релігій-ного братства на ім'я голови братства і отри-мання резолюції засідання ради братства, а також дозвіл контрольно-ревізійної комісії щодо відсутності майнової чи фінансової за-боргованості.

Одним із поширених джерел формування майна, яке поступає у власність релігійних ор-ганізацій, є доходи від здійснення культової діяльності. Так, відповідно до розділу 11 п. 10 Статуту про управління Української Право-славної Церкви Московського Патріархату одним із джерел формування майна є грошові надходження від здійснення богослужінь, таїнств, обрядів [20, с.93]. У більшості випадків куль-тові послуги, перелік яких затверджений пос-тановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку культових послуг та предметів культового призначення, операції з надання і продажу яких звільняються від обкладання податком на додану вартість» від 12.09.1997 р. № 1010, здійснюються як на безоплатній основі, так і за певну плату.

До джерел формування права власності на майно релігійних організацій можна віднести і доходи цих організацій, які вони одержують у результаті здійснення культурно-освітньої діяльності, а саме: проведення виставок, семі-нарів, організації паломницьких поїздок; ос-вітньої, видавничої діяльності.

Слід звернути увагу на те, що об'єкти права власності релігійних організацій ма-ють певні особливості. Перелік таких об'єк-тів закріплений в нормах законів України «Про свободу совісті та релігійні організації» (ст. 18), «Про власність» (ст. 29) [8]. Відповідно до ст. 18 Закону у власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, со-ціального і добродійного призначення, тран-спорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності [3]. Перелік об'єктів права власності не є вичерпним, тому релі-гійні організації можуть мати у власності й інше майно, необхідне для здійснення їх ста-тутних цілей. Майно, яке знаходиться у власності релігійних організацій, можна кла-сифікувати за різними критеріями:

на рухоме і нерухоме;

залежно від цільового призначення: на
майно релігійного призначення й інше майно;

майно, яке вноситься до пам'яток icтоpii та культури й iнше майно.

Так, що стосується нерухомого майна, то воно може мати як культове, так і не культове призначення. До об'ектів культового призначення виносяться будівлі (церкви, костьоли, мечеті, тобто тi мйсця, які спеціально призначені для проведения богослужінь, здійснення різних релігійннх обрядів.

До нерухомого майна, яке не має специаль-ного культового призначення, можна віднести об'екти виробничого, навального, благодійного призначення, будівлі релігійних управлінь (центрів), будь-якi складські npиміщення.

Слід зазначитн, що не всі об'екти нерухо-мого майна, в тому числи культового призна-чення, можуть знаходитись у власності релігійннх організацій. Вдповідно до ст. 17 Закону культові будівлі, майно, які станов-лять державну власність, передаються організаціям, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійннх оргашзацій безоплатно віповідно до рішень обласних, місцевих державних адміністрацій. З аналізу да-ної норми не зрозуміло, яке саме майно, крім культовнх будівель, може безоплатно передаватися у користування чи у власність релігійним організаціям. Kpiм того, чинне законодавство не містить усталеної термінології щодо визначення такого майна єдиним терміном. Так, у ряді підзаконних актів, зокрема в указах Президента Украши «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталитарної политики колишнього Со-юзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков i релігійних оргашзацій» від 21.03.2002 р. № 279/2002 використовується термін «церковне майно» [10]; «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культо-вого майна» від 04.03.1992 р. № 125/2003 вживається термін «культове майно» [11].

Зважаючи на викладене, доцільно було б на законодавчому piвні, по-перше, визначити найбілъш повний перелік такого майна, по-друге, використовувати позначення такого майна єдиним терміном, оскільки, з цивьльно правової точки зору, особливість такого об'єкта, як культове чи церковне майно, полягає в тому, що передача його у користуван-ня чи у власність релігійних організацій здійснюється безоплатно. До того ж, відпо-відно до ст. 20 Закону, саме на майно культо-вого призначення не може бути звернене стягнення за претензіями кредиторів.

Що стосується визначення такого майна єдиним терміном, то можна запропонувати термін «майно релігійного призначення». Під майиом релігійного призначення слід розуміти майно, яке має цільове призначення i тісно пов'язане з метою створення цих організацій, а саме із задоволенням релігійних потреб громадян сповідуватн та поширювати вipy.

Особливим правовим статусом наділяються такі об'єкти права власності релігійних організацій, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, тобто пам'ятки історії та культури. Відповідно до ч 3 ст. 17 Закону культові будівлі i майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям та використовуються ними з додержанням встановлених правил охорони i використання пам'яток історії та культури. Такі правила користування встановлені За-коном України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р. № 1805-Ш [9].

Забезпечення охорони і збереження культових будівель та іншого майна - пам'яток історії та культури покладається на ті релігійні організації, у власності яких чи у користуванні яких вони перебувають. Релігійні організації також зобов'язані утримувати пам'ятки в належному стані, своєчасно проводити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення (ч. 1 ст. 24 Закону «Про охорону культурної спадщини») [9]. Слід зазначити, що в сучасному законодавстві містяться і обмеження щодо передачі культових споруд - визначних пам'яток архітектури, які не підлягають у постійне користування релігійним організаціям. Зокрема, перелік таких пам'яток закріплений у постанові Кабінету Міністрів «Про використання культових споруд - визначних пам'яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям від 09.08.2001 р. № 1005» [12].

Викладене дозволяє зробити висновок, що джерела формування і об'єкти права власності на майно релігійних організацій мають певну специфіку. Право власності на майно релігійних організацій в тому, що числі і на майно релігійного призначення (культові будівлі, предмети культу), повинно вирішуватися як на законодавчому рівні, так і самими релігійними організаціями. У цьому випадку, можливо, держава не буде порушувати принцип, закладений у ст. 5 Закону, відповідно до якого держава не втручається у здійснювану у межах цього Закону діяльність релігійних організацій.

Висновки

Проаналізувавши предмет даної курсової роботи дослідник може зробити наступні висновки.

На сьогодні держава не знає, існує з юридичної точки зору релігійне об'єднання чи ні, бо в неї (держави) відсутні формально-юридичні критерії визначення релігійного об'єднання. Це означає, що держава не спроможна дати задовільну відповідь принаймні на такі запитання. По-перше, скільки релігійних організацій можуть утворити релігійне об'єднання: дві, три, десять, сто? По-друге, чи можуть бути засновниками або співзасновниками релігійного об'єднання релігійні організації, що не мають статусу юридичної особи (для релігійних громад можливість діяти без державної реєстрації статутів і навіть без будь-якого повідомлення держорганів про їх утворення прямо передбачена ч. 3 ст. 8 Закону про свободу совісті)? По-третє, що вважати моментом утворення релігійного об'єднання?

Створення в Україні релігійного об'єднання не є юридичним фактом, оскільки воно не породжує будь-яких юридичних наслідків. Релігійні організації мають певні особливості щодо своєї дієздатності та, зокрема, прав власності на майно.

Отже, Верховна Рада України для вирішення вище перелічених питань правого статусу релігійних організацій повинна прийняти відповідний закон - або на базі діючого, але з урахуванням всіх зауважень, або скласти абсолютно новий.

Додаток 1.

ПРОТОКОЛ №1

Загальних зборів віруючих громадян

м. Київ, вул. …. … , буд. … ___.___.2003 р.

Початок зборів 17-00

Присутні:

Петров Іван Іванович Сидоров Дмитро Петрович Іванов Петро Петрович ………………………..… …………………………..	…………………. …………………….. …………………….. …………………….. ……………………..	……………………. ……………………….. ……………………….. ……………………….. ………………………..

З числа присутніх віруючих громадян для ведення Зборів одноголосно обрано:

- Головою Зборів: Петрова Івана Івановича;

- Секретарем Зборів: ………………………...

Слухали:

Пропозицію Голови Зборів щодо визначення наступного порядку денного Зборів:

1. Про утворення релігійної громади та надання їй назви.

2. Про прийняття Статуту релігійної громади.

3. Про вибори керівних та ревізійних органів релігійної громади.

4. Про уповноваження 10 членів релігійної громади написати заяву про реєстрацію Статуту.

Інших пропозицій не надійшло.

Ухвалили:

Затвердити наступний порядок денний Зборів:

1. Про утворення релігійної громади та надання їй назви.

2. Про прийняття Статуту релігійної громади.

3. Про вибори керівних та ревізійних органів релігійної громади.

4. Про уповноваження 10 членів релігійної громади написати заяву про реєстрацію Статуту.

Результати голосування: “За” - 15 громадян; “Проти” - немає; “Утримався” - немає.

По 1-му питанню порядку денного:

Слухали:

Громадянина Іванова Петра Петровича, який запропонував створити релігійну громаду та надати їй назву: “Релігійна громада (церква) євангельських християн “Джерело надії”.

Ухвалили:

Створити релігійну громаду та надати їй назву: “Релігійна громада (церква) євангельських християн “Джерело надії” (далі по тексту - Церква).

Результати голосування: “За” - 15 громадян; “Проти” - немає; “Утримався” - немає.

По 2-му питанню порядку денного:

Слухали:

Громадянина Петрова Івана Петровича, який запропонував затвердити Статут Церкви, зразки якого роздані громадянам для обговорення до початку Загальних зборів (зразок Статуту - додаток до даного протоколу).

Ухвалили:

Затвердити Статут Церкви, що розданий громадянам для обговорення (зразок Статуту - додаток до даного протоколу).

Результати голосування: “За” - 15 громадян; “Проти” - немає; “Утримався” - немає.

По 3-му питанню порядку денного:

Слухали:

Громадянина Сидорова Дмитра Петровича, який запропонував обрати:

1) Пастором Церкви _______________________;

2) Церковну раду у складі 7 чоловік: ________________________________________

3) Ревізійну комісію у складі 3 чоловік: _______________________________________

Ухвалили:

Обрати:

1) Пастором Церкви _______________________;

2) Церковну раду у складі 7 чоловік: ________________________________________

3) Ревізійну комісію у складі 3 чоловік: _______________________________________

Результати голосування: “За” - 15 громадян; “Проти” - немає; “Утримався” - немає.

По 4-му питанню порядку денного:

Слухали:

Громадянина Петрова Івана Петровича, який запропонував уповноважити громадян:

1. ………………… 2. ………………… 3. …………………	4. ………………… 5. ………………… 6. …………………	7. ………………… 8. ………………… 9. ………………… 10. …………………

подати заяву до Київської міської державної адміністрації для реєстрації Статуту Церкви.

Ухвалили:

Уповноважити громадян:

………………… ………………… …………………	………………… ………………… …………………	………………… ………………… ………………… …………………

подати заяву до Київської міської державної адміністрації для реєстрації Статуту Церкви.

Результати голосування: “За” - 15 громадян; “Проти” - немає; “Утримався” - немає.

Голова Зборів ______________

Секретар Зборів ______________

Додаток 2.

		Голові Київської міської державної адміністрації О.О.Омельченку Релігійної громади (церкви) євангельських християн “……………………………”

__.__.2003

З А Я В А

Ми, уповноважені представники релігійної громади (церкви) євангельських християн “………………………………..”, яка знаходиться в Дніпровському районі м. Києва по вул.. ……………, …, для одержання правоздатності юридичної особи просимо Вас зареєструвати статут релігійної громади церкви євангельських християн “……………………………………”, що був прийнятий на загальних зборах релігійної громади __.__.2003 року (протокол №1).

№ п/п	ПІП	Рік народження	Адреса	Підпис
1.	Іванов Іван Іванович	1960	Київ, вул. Ревуцького, 18, кв. 404
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.

Додатки:

4 примірники Статуту релігійної громади;

Протокол загальних зборів релігійної громади №1 від 17.11.02.

Лист № від , про надання приміщення для зборів релігійної громади

Список використаних джерел

Нормативні акти

1. Конституція України від 28 липня 1996 р.

2. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року.

3. Про свободу совісті та релігійні організації. Закон України від 23 квітня 1991 року № 987-XII. - http:// www.rada-gov.ua.

4. Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України від 22 травня 1997 року - http:// www.rada-gov.ua.

5. Про підприємства в Україні. Закон України від 27 березня 1991 року (втратив чинність) - http:// www.rada-gov.ua.

6. Про благодійництво та благодійні організації. Закон України від 16 вересня 1997 року - http:// www.rada-gov.ua.

7. Про об'єднання громадян. Закон України від 16 червня 1997 року - http:// www.rada-gov.ua.

8. Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 року (із змінами та доповненнями) - http:// www.rada-gov.ua.

9. Про охорону культурної спадщини. Закон України від 08.06.2000 р. № 1805-III - http:// www.rada-gov.ua.

10. Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення церков та релігійних організацій. Указ Президента України від 21.03.2002 р. № 279/2002 - http:// www.rada-gov.ua.

11. Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна. Указ Президента України від 04.03.1992 р. № 125/2003 - http:// www.rada-gov.ua.

12. Про використання культових споруд - визначних пам'яток архітектури. Постанова Кабінету Міністрів від 09.08.2001 р. № 1005 - http:// www.rada-gov.ua.

Наукові та літературні джерела

13. Губар А. Взаємовідносини української держави та церкви: проблеми сучасного законодавства// Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні. - К.: Право - 1996. - с.184-186.

14. Джунь В. Правні основи щодо використання культових споруд і майна в Україні// Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні. - К.: Право - 1996. - с. 172-174.

15. Колодний А. Лобовик Б. Релігієзнавчий словник. - К., 1996. - с.63.

16. Лилак Д. Судовий захист майнових прав релігійних організацій// Свобода віровизнання. Церква і держава і Україні. - К.: Право - 1996 . - с. 157-166.

17. Павлов А. С. Курс церковного права. - СПб.,2002.

18. Піддубна В. Релігійні організації як юридичні особи//Право України. - 2005. - №4. - с. 107-109.

19. Піддубна В. Щодо спеціальної правоздатності релігійних організацій// Право України. - 2004. - № 11. - с. 112-115.

20. Піддубна В. Деякі питання щодо права власності релігійних організацій// Підприємство, господарство і право. - 2005. № 3. - с. 92-95.

21. Плохій С. Вибір: церковна політика в Україні і Росії: порівняльний аналіз//Людина і світ. - 1998. - № 7. - с. 8-12.

22. Рублюк О. Перспективи реформування державно-церковних відносин// Політичний менеджмент. - 2004. - № 1(4). - с. 111-118.

23. Друзенко Г. Статус юридичної особи для церкви: мрія чи реальність?// Юридичний журнал «Юстініан». - 2003. - № 10. - http://justinian.com.ua/magazines.php

Array

Страницы: 1, 2, 3