Безготівкові розрахунки в іноземній валюті за експортно-імпортними операціями, їх види та характеристика

В “Уніфікованих правилах” визначено:

види акредитивів;

спосіб та порядок їх виконання і передачі;

зобов'язання та відповідальність банків;

умови, яким повинні відповідати надані за акредитивом документи.

Крім того, в цьому документі подаються тлумачення різних термінів, вирішуються інші питання, які виникають у практиці акредитивних розрахунків. “Уніфіковані правила" є складовою частиною кожного докумєтарного акредитива, на шо вказує примітка, яка обов'язково повинна міститися в акредитиві.

Акредитив, який використовується у розрахунках за зовнішньоторговельними угодами, незалежно від того, який він - “документарний акредитив", “акредитивний лист” - це одностороннє умовне грошове зобов'язання банку - емітента, видане ним за дорученням клієнта - наказодавця акредитива на користь його контрагента за контрактом бенефіціара. За цим грошовим зобов'язанням банк, який відкрив акредитив, повинен здійснити бенефіціару платіж чи акцептувати тратти бенефіціара та сплатити їх в строк. [26; c.43]

1. За способом використання акредитиви поділяються на:

а) документарні (товарні) - використовуються для розрахунків за товари та послуги при наданні обумовлених в акредитиві документів;

б) грошові (циркулярні) - це такі акредитиви, виплата за якими не обумовлена наданням документів. [14; c.55]

2. За формою акредитиви поділяються на документарні акредитиви та акредитивні листи.

У більшості країн терміни “документарний акредитив" та “комерційний акредитивний лист” - синоніми. Але, наприклад, у Сполучених Штатах Америки, Великобританії та Китаї, а також у закордонних відділеннях найбільших банків Англії та США технологічні процеси та можливості акредитивних листів суттєво відрізняються від запропонованих документарними акредитивами. Розрахунки у формі акредитивних комерційних листів повинні бути погоджені сторонами у контракті купівлі-продажу. Особливість акредитивних комерційних листів у тому, що вони направляються не банку в країні продавця, а безпосередньо бенефіціару. При цьому банк у країні продавця може використовуватися лише як проміжна інстанція. Бенефіціар після відправлення товару та отримання усіх необхідних, передбачених у акредитивному листі, документів може або передати їх банку, вибраному на свій розсуд, або направити для сплати безпосередньо банку, який виписав акредитивний лист. [26; c.43]

3. За способом повідомлення бенефіціара про відкриття акредитива на його користь акредитиви поділяються на:

а) прямо авізовані та авізовані через авізуючий банк;

б) попередньо авізовані.

Прямо авізовані акредитиви банк-емітент направляє безпосередньо бенефіціару без втручання іншого банку. Бенефіціар у свою чергу повинен звертатися з вимогами до закордонного банку, що його обслуговує. Ця форма авізування має ряд недоліків, характерних при розрахунках. Перш за все бенефіціар не має необхідних умов для контролю справжності акредитива, більше того, це ускладнює процес з'ясування платоспроможності банку-емітента. Акредитиви, які направляються безпосередньо бенефіціару, тобто без втручання іншого банку, використовуються підробниками документації навіть щодо банків, які є досить надійними та мають досконалу технічну базу. Експортер, котрий бажає захистити себе від подібної практики, повинен вимагати авізований акредитив або підтверджений банком у його власній країні

Авізований акредитив - це акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку, щоб сповістити бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання з боку авізуючого банку.

Акредитив із попереднім авізо - це акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку, щоб попередньо сповістити бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання як із боку авізуючого банку, так і з боку банкуєм ітента.

4. За ступенем гарантованості оплати сум, які мають бути сплачені експортеру, акредитиви поділяються на відкличні та безвідкличні.

Відкличний акредитив - це акредитив, який може бути в будь-який час зміненим або відкликаним банком-емітентом за дорученням імпортера, що доручив банку-емітенту відкрити цей акредитив, без обов'язкового повідомлення бенефіціара. [15; c.89]

Юридичне зобов'язання банку-емітента, який відкрив безвідкличний акредитив, не може переглядатися у межах встановленого терміну дії без згоди всіх заінтересованих сторін - покупця, його банку та продавця. Встановлюється юридичний зв'язок, з одного боку, між покупцем та банком, а з іншого - між банком та експортером. Однак слід зазначити, що у цій конструкції відсутній прямий зв'язок між покупцем та продавцем. Справді, лише торговельний контракт пов'язує їх та накладає зобов'язання на експортера за поставку товару, а на імпортера - за оплату цього товару.

5. За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку акредитиви поділяються на підтверджені та непідтверджені.

53

Рис.1.3 Порядок здійснення розрахунків з використанням підтвердженого акредитива: 1 - підписання зовнішньоекономічного контракту, що передбачає використання акредитива; 2 - подання заяви на відкриття акредитива; 3 - відкриття акредитива; 4 - перевірка дійсності отриманого акредитива; 5 - підтвердження акредитива; 6 - авізування бенефіціара про відкриття акредитива; 7 - перевірка відповідності умов акредитива платіжним умовам договору; 8 - відвантаження товару перевізнику; 9 - одержання від перевізника транспортних документів; 10 - подання у виконуючий банк документів, зазначених у акредитиві; 11 - перевірка відповідності умовам акредитива; 12 - переказ платежу за акредитивом на рахунок бенефіціара; 13 - пересилання в банк - емітент документів отриманих від бенефіціара; 14 - перевірка відповідності документів умовам акредитива; 15 - переказ відшкодування за акредитивом; 16 - передача документів заявнику акредитива; 17 - переказ банку - емітенту суми платежу за акредитивом і комісії за його відкриття.

Безвідкличний акредитив може бути авізований бенефіціару через інший банк без будь-якої відповідальності з боку авізуючого банку. Разом з тим безвідкличний акредитив за дорученням банку-емітента може бути підтверджений іншим банком. Банк, який підтвердив акредитив, зобов'язаний перед бенефіціаром своєчасно здійснити обумовлені акредитивом платежі.

Тому підтвердженим може бути тільки безвідкличний акредитив. Таким чином, підтверджений безвідкличний акредитив - це акредитив, за яким банк-емітент звертається з проханням до іншого банку взяти безпосередню участь в операції шляхом надання свого власного зобов'язання до безвідкличного зобов'язання банку-емітента. Загальна схема використання підтвердженого акредитива зображена на рис.1.3 [25; c.22]Згідно з практикою роботи ряду іноземних банків, зокрема швейцарських та англійських, до надання їхнього підтвердження необхідно не тільки депонувати кошти за акредитивом у підтверджуючому іноземному банку, але й підписати заставну угоду. Ліберальнішим стосовно цього є валютне законодавство Німеччини. При взаємодії з найнадійнішими українськими банками такі авторитетні німецькі банки, як Дойчебанк, Комерцбанк у ряді випадків надають своє підтвердження за відкритими українськими банками акредитивами навіть без грошового покриття, що свідчить про досить тісне співробітництво українських та німецьких банків у цьому напрямі. Непідтверджений акредитив - це акредитив, який не містить зазначеного вище зобов'язання. У цьому випадку авізуючий банк обмежується тільки авізуванням експортера щодо відкриття акредитив та платить лише у тому випадку, коли банк-емітент перерахує йому відповідну суму. [14; c.56]

6. За валютою платежу акредитиви поділяються на такі, що сплачуються:

а) у національній валюті бенефіціара;

б) у національній валюті імпортера;

в) у третій валюті.

Якщо за акредитивом платіж передбачено у іншій валюті, ніж валюта, в якій відкрито акредитив, у його умовах повинен чітко зазначитися курс перерахунку з валюти акредитива у валюту платежу, який необхідно використовувати при здійсненні виплат з акредитива.

7. Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарської діяльності акредитиви поділяються на акредитиви на імпорт та акредитиви на експорт:

а) акредитиви на імпорт - використовуються для розрахунків за імпортовані іноземними фірмами товари та надані послуги і відкриваються українськими банками за дорученням українських фірм-імпортерів.

б) акредитиви на експорт - використовуються для розрахунків за експортовані інофірмами товари та надані послуги і відкриваються іноземними банками за дорученням іноземних фірм-імпортерів.

У розрахунках за український експорт акредитиви відкриваються, як правило, іноземними банками з авізуванням їх через українські банки. Найвигіднішим у цьому випадку є призначення виконуючим банком уповноваженого українського банку.

8. За способом виконання акредитиви поділяються на акредитиви, які виконуються:

а) шляхом платежу за пред'явленням;

б) шляхом акцепту;

в) шляхом платежу з відстрочкою.

Платіж за пред'явленням здійснюється, як правило, авізуючим або підтверджуючим банком у країні експортера при наданні відповідних фінансових та комерційних документів. Такий спосіб виконання акредитива дає змогу експортеру отримати платіж одразу після надання відповідних документів до банку-платника. [12; c.111]

Акредитиви, які виконуються шляхом акцепту. При акцептуванні акредитива надається також вексель. Незалежно від того, на кого виставлено вексель, банк-емітент, а за необхідності - підтверджуючий банк зобов'язуються акцептувати та здійснити платіж у зазначений строк.

Акредитиви, які виконуються шляхом платежу з відстрочкою. Вибір між відстроченим платежем та акцептом обумовлюється головним чином звичаями та законодавством країни-експортера. Наказодавець може уникнути оплати мита та митних зборів на цінні папери ряду країн, якщо вибрав відстрочений платіж замість акцепту. При цьому способі виконання платежу банк-емітент та підтверджуючий банк, якщо акредитив підтверджений, зобов'язуються здійснити платіж у визначений термін.

9. Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку акредитиви поділяються на покриті та непокриті.

Покритими вважаються такі акредитиви, при відкритті яких банк-емітент попередньо надає у розпорядження виконуючого банку валютні кошти у сумі акредитива на строк дії зобов'язань банку-емітента з умовою можливості їх використання для виплат за акредитивом. [14; c.98]

Валютне покриття може надаватися шляхом:

кредитування на суму акредитива кореспондентського рахунка виконуючого банку у банку-емітенті або іншому банку;

надання виконуючому банку права на списання всієї суми акредитива з кореспондентського рахунка, відкритого у нього банком-емітентом у момент отримання акредитива до виконання;

відкриття банком-емітентом у виконуючому банку депозитів покриття або страхових депозитів.

Загальний порядок використання покритого акредитива зображена на рис.1.4

53

Рис.1.4 Порядок здійснення розрахунків з використанням покритого акредитива: 1 - підписання зовнішньоекономічного договору, що передбачає використання акредитива; 2 - подання заявки на відкриття акредитива; 3 - відкриття акредитива; 4 - переказ відкриття за акредитивом; 5 - перевірка дійсності отриманого акредитива; 6 - авізування бенефіціара про відкриття акредитива; 7 - перевірка відповідності умов акредитива платіжним умовам договору; 8 - відвантаження товару перевізнику; 9 - одержання від перевізника транспортних документів; 10 - подання у виконуючий банк документів, зазначених в акредитиві; 11 - перевірка відповідності документів умовам акредитива; 12 - переказ платежу за акредитивом на рахунок бенефіціара; 13 - пересилання в банк - емітент документів отриманих від бенефіціара; 14 - перевірка відповідності документів умовам акредитива; 15 - передача документів заявнику акредитива; 16 - переказ банку - емітенту суми платежу за акредитивом і комісія за його відкриття. [25; c.22]

Непокритими вважаються такі акредитиви, при виставленні яких банк не депонує кошти клієнта на окремому рахунку і відповідно не надає попередньо у розпорядження виконуючого банку валютні кошти.

10. Залежно віл наявності других бенефіарів акредитиви поділяються на переказні (трансферабельні) та непереказні.

У статті 48 “Уніфікованих правил” дається таке тлумачення переказного акредитива - це акредитив, за яким бенефіціар має право уповноважити банк, що здійснює платіж, платіж з відстрочкою платежу, або будь-який банк, уповноважений негоціювати переказуючий банк, на те, щоб акредитивом могли користуватися повністю або частково одна чи декілька інших осіб. [27; c.77]

У свою чергу акредитив, який не може бути використаний другим (и) бенефіціаром (бекефіціарами) є непереказним акредитивом.

11. Спеціальні форми акредитивів.

Компенсаційний акредитив має багато схожого з переказним, але існують також і суттєві відмінності. При трансферабельному акредитиві виставляється лише один акредитив, який потім переказується першим бенефіціаром другому бенефіціару. При компенсаційному акредитиві використовуються два акредитиви:

1) за дорученням іноземного покупця виставляється банком покупця, де посередник виступає у ролі бенефщіара;

2) за дорученням посередника виставляється банком посередника, де справжній постачальник товарів виступає у ролі бенефіціара. [12; c.110]

Зустрічні акредитиви схожі з компенсаційними за винятком того, що при зустрічному акредитиві банк - емітент для другого акредитива не приймає перший акредитив як “забезпечення". Замість цього банк отримує інструкції дебетувати рахунок експортера за всіма платежами, які здійснюються за другим акредитивом. Перший акредитив використовується як потенційне джерело надходження грошових коштів на рахунок експортера.

Резервні акредитиви, або акредитиви “стенд-бай” які інколи ще називають чистими, є спеціальними видами акредитивів і за своєю суттю більше тяжіють до банківської гарантії.

Револьверні акредитиви - це акредитиви, які автоматично поновлюються на їх початкову суму або після закінчення визначеного заздалегідь періоду, чи в міру використання у межах наперед визначених загальної суми та терміну дії.

Акредитив із червоною смугою - згідно з ним авізуючий або підтверджуючий банк здійснює авансування бенефіціара (експортера) до надання визначених документів. Ця спеціальна умова зазначається в акредитиві за вимогою заявника акредитива.

2. Аналіз використання безготівкових розрахунків за експортно-імпортними операціями

2.1 Сучасний стан ринку безготівкових розрахунків в Україні у зовнішньоекономічній діяльності

Із здобуттям Україною незалежності дедалі більше вітчизняних підприємств виходить на зовнішній ринок. Знайти за кордоном партнера досить важко, але, якщо певні контакти встановлено, постає проблема розрахунків. Зазвичай іноземний партнер маловідомий, його фінансовий стан та надійність важко оцінити; це справедливо як для нерезидентів, так і з точки зору останніх - стосовно резидентів України. Тому бажано обрати таку форму розрахунку, яка незалежно від економічної та політичної стабільності країни-контрагента давала б змогу захистити інтереси як експортера, так і імпортера. Між іншим, слід враховувати, що використання деяких форм розрахунків значно збільшує строк надходження коштів внаслідок тривалого документообігу, що в свою чергу, не задовольняє експортера.

Особливість українського ринку безготівкових розрахунків за експортно-імпортними операціями полягає у його вразливості до зовнішніх і внутрішніх економічних чи політичних змін через невпевненість у надійності вітчизняних банків. Одужання економіки, яке спостерігається в останні роки, зумовило збільшення частки цих операцій.

На жаль, через брак практичного досвіду у цій галузі як перед банками, так і їхніми клієнтами постає ряд серйозних проблем, що призводить до різного роду помилок і затримок у розрахунках. Ситуація ускладнюється ще й тим, що українські банки мають недостатню внутрішню інструктивно методологічну базу.

Для детального дослідження сучасного стану ринку безготівкових розрахунків, проаналізуємо динаміку їх розвитку за останні роки на прикладі всіх банків і окремо взятого. [29]

Частка окремих форм міжнародних розрахунків у загальному обсязі експортно-імпортних операцій в Україні за 2004 рік зображено у таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Форми міжнародних розрахунків у загальному обсязі експортно-імпортних операцій в Україні за 2004 рік

Форми розрахунків	За кількістю здійснених операцій, у%	У грошовому вираженні, у%
Акредитиви	2,5	6
Інкасо	0,5	1
Банківські перекази	97	93
Разом	100	100

Дані таблиці свідчать, що у 2004 році основну частку безготівкових розрахунків займали банківські перекази: за кількістю здійснених операцій - 97% і у грошовому вираженні - 93%; на другому місці перебувають акредитиви: за кількістю здійснених операцій - 2,5% і у грошовому вираженні - 6%, а інкасо - відповідно 0,5% і 1%. [29]

Частка міжнародних розрахунків у загальному обсязі експортно-імпортних операцій в Україні за 2004 рік (за кількістю здійснених операцій) зображено на рис.2.1

Рис.2.1 Частка міжнародних розрахунків у загальному обсязі експортно - імпортних операцій в Україні за 2004 рік (за кількістю здійснених операцій).

Частка окремих форм міжнародних розрахунків за експортно - імпортними операціями в Україні за 2004 рік (у грошовому вираженні) зображена на рис.2.2

Рис.2.2 Частка окремих форм міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями в Україні за 2004 рік (у грошовому вираженні).

З розвитком економіки України почала зростати кількість банків, яка займається міжнародними розрахунками; частка експортно-імпортних операцій збільшилась, змінився їх структурний склад.

В одному з провідних банків України - КБ “Експобанк", структура зовнішньоекономічних розрахунків його клієнтів зображена у таблиці 2.2 [28]

Таблиця 2.2

Структура зовнішньоекономічних розрахунків КБ “Експобанк” за 2001-2004 р.

Форми розрахунків	Роки
	2001	2002	2003	2004
Частка банківських переказів,%	91	90,5	90	89
Частка інкасо,%	1	1	0,8	0,7
Частка документарного акредитива,%	8	8,5	9,2	10,3
Разом	100	100	100	100

З таблиці 2.2 видно, що структура безготівкових міжнародних розрахунків КБ “Експобанк” змінюється так: частка банківських переказів протягом останніх чотирьох років знизилась з 91% у 2001р. до 89% у 2004р.; використання інкасо знизилось з 1% у 2001р. до 0,7% у 2004р., а частка документарних акредитивів навпаки має тенденцію до зростання, що пояснюється вищим ступенем захисту інтересів клієнта, відповідно - 8% у 2001р. і 10,3% - 2004 рік. [30]

Рис.2.3 Структура міжнародних розрахунків КБ “Експобанк” за 2001 - 2004р.

У загальному обсязі міжнародних розрахунків, частка акредитивної форми розрахунків із року в рік збільшується. В останні роки спостерігається тенденція до значного збільшення експортних акредитивів як у кількісному, так і в сумарному вираженні. Серед українських виробників акредитивній формі розрахунків надають перевагу підприємства машинобудування, авіапромисловості, радіоелектроніки, сільського господарства, хімічної промисловості тощо. Географія здійснення банком експортно-імпортних акредитивів досить широка та охоплює близько 100 країн світу. Значною є частка експортної продукції, що постачається в Іран, Китай, Індію. Єгипет, Шрі-Ланку, В'єтнам, країни СНД, особливо Росію та Туркменістан, а також Японію, Францію. Імпортуються товари переважно з країн Західної Європи - Німеччини, Швейцарії, Італії, Франції, Великобританії, а також Росії. У зовнішньоекономічних зв'язках України інкасова форма розрахунків в останні роки стала застосовуватися значно менше, ніж акредитивна, що пояснюється збільшенням числа несвоєчасних платежів у практиці українських організацій.

Страницы: 1, 2, 3, 4