Газета "Сільські вісті" як об’єкт висвітлення проблеми сільського господарства України

Газета "Сільські вісті" як об’єкт висвітлення проблеми сільського господарства України

КУРСОВА РОБОТА

За темою:

Газета “Сільські вісті” як об'єкт висвітлення проблеми сільського господарства України

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальна характеристика газети “Сільські вісті”

1.1 Загальні відомості про видання

1.2 Історія видання

1.3 Діяльність газети протягом 2003-2006 років

2. Проблематика сільського господарства України на сторінках газети “Сільські вісті”

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

Тема курсової роботи - газета “Сільські вісті” як об'єкт висвітлення проблеми сільського господарства України.

Мета роботи - проаналізувати проблематику сільського господарства України у матеріалах газети “Сільські вісті”.

Завданнями курсової роботи є:

- охарактеризувати видання “Сільські вісті” і визначити його основні риси, описати історію та діяльність газети в роки політичних змін у країні;

- дослідити проблематику сільського господарства України через її відображення в матеріалах газети, дати чіткий аналіз проблемам, навести конкретні приклади, користуючись використаними джерелами;

- зробити відповідні висновки.

Джерелом інформації для курсової роботи слугує періодичне видання “Сільські вісті”, а також наукова література та тематичні ресурси глобальної мережі Інтернет.

Розділ 1. Загальна характеристика газети “Сільські вісті”

1.1. Загальні відомості про видання

Газета “Сільські вісті” - загальнополітичне видання, газета захисту інтересів селян. Засновником та видавцем її являється приватне підприємство “Сільські вісті”. Газета була заснована в березні 1920 року. Періодичність виходу - тричі на тиждень (вівторок, четвер, пятниця). Друкується видання на комбінаті друку “Преса України”. Тираж на 2005 рік - 528244 прим. (див. дод. 1).

Головний редактор газети “Сільські вісті” - Василь Дмитрович Грузін. До редакційної ради входять:

І.В. Сподаренко - голова ради, народний депутат України,

Ю.В. Луценко - міністр внутрішніх справ України,

Б.І. Олійник - голова Українського фонду культури, академік НАН України,

М.М. Рудьковський - народний депутат України,

К.М. Ситник - академік НАН України.

Членами редакційної колегії є: В.Д. Грузін, В.В. Біленко - заступник головного редактора, Б.М. Поліщук, С.М. Скоробагатько, І.В. Сподаренко, Н.П. Цюпа, П.В. Лотоцька, О.В. Черевко, В.К. Ясиновський.

Свідоцтво про реєстрацію друкованого засобу масової інформації: КВ № 2123 від 27 серпня 1996 року.

В питаннях тематики інформації газета є консервативною, більшість рубрик традиційні. На її полосах розміщують такі основні матеріали:

На першій полосі друкуються рубрики новин “За рубежем” та “З повідомлень інформагентств”. Аналітична інформація представлена рубриками “У Верховній Раді”, “Події”, “Міжнародне співробітництво”. Періодично друкуються звернення керівників держави до громадян, уривки з промов тощо.

Статті під заголовками “Герой України” та “Слава України” присвячені людям, які зробили значний внесок в історію Батьківщини.

На другій сторінці чотири рази на місяць публікуються листи читачів, відповіді працівників державних служб на запитання дописувачів, прохання про допомогу у рубриці “Наша пошта”.

Третя сторінка віддана під комерційну рекламу сільськогосподарського спрямування.

Четверту полосу займають розважальні та тематичні рубрики: “Весела світлиця”, дитяча сторінка “Соняшник”, збірки порад “Добрий господар”, “Пост здоровя”, сторінка для жінок “Вербиченька”, літературно-мистецькі “Криниця” та “Літа молодії. Думай - дерзай - твори”.

Суботні випуски мають додаткову полосу телевізійної програми.

Газета “Сільські вісті” спрямована на окрему частину загальної аудиторії друкованих засобів масової інформації - жителів сільської місцевості, і має достатню кількість тематичної інформації, потрібної цій аудиторії.

1.2 Історія видання

Газеті “Сільські вісті” передувало кілька видань сільськогосподарського спрямування. Першими були “Колгоспник України” та “Тваринництво України”, засновані у 1939 році. Обидві не випускалися під час Другої світової війни та відновили діяльність у 1944 році перша та у 1946 - друга. У 1945 році друкувалася газета “Радянський селянин”. Проіснували вони до 1949 року. Замість них у цьому році розпочався випуск газети “Колгоспне село”.

З середини 1960-их років в Україні була також масово поширена російська централізована газета “Сельская жизнь”, заснована у 1918 році у Москві, а потім одночасно у Києві, Харкові, Сімферополі та Львові. Наклад разом складав майже один мільйон примірників російською та українською мовою. Причому українські селяни отримували більшу кількість російськомовних примірників.

Сучасну специфіку газеті “Сільські вісті” створив її колишній головний редактор Іван Васильович Сподаренко. Він окреслив своє бачення видання, “яке має по-справжньому зацікавити сільського читача - і голову, і бригадира, і доярку, і механізатора, і матір, і свекруху, і невістку, і навіть дитину...”

Були створені нові рубрики, які збереглися до цих часів. Тираж видання у Радянському Союзі складав більше мільйона примірників. До сьогодні газета користується попитом та повагою у своєї аудиторії.

1.3. Діяльність газети протягом 2003 - 2006 років

Зі своїми відверто антисемістськими поглядами газета «Сільські вісті» постала у центрі конфлікту з Міжнародним антифашистським комітетом, що ознаменувався судовими справами 2003 року. Журналіст Валерій Варавка у 2004 році з цього приводу опублікував на інтернет-сайті “Партактив” статтю. Вона містила спробу відповісти на питання, яке в Україні задавалося багатьма: для чого соціалістам та їх лідеру Олександру Морозу знадобилося розігрувати антисемітську карту в історії з публікаціями професора Яременка у газеті “Сільські вісті”, котрі рішенням Шевченківського райсуду в Києві були визнані як розпалюючі міжнаціональну ворожнечу. Ця тема вийшла далеко за кордони простого конфлікту між Міжнародним антифашистським комітетом, що ініціював позов до суду, та газетою “Сільські вісті”. Все більшій кількості людей було зрозуміло, що Мороз використовував цю тему для передвиборчих спекуляцій. Деякі виписки зі статті Варавки:

“Соціалістичний Інтернаціонал, членом якого стала Соцпартія Олександра Мороза, завжди пишався національною та конфесіальною толерантністю своїх членів. Але, схоже, що з приходом туди українських соціалістів ситуація може змінитися. В Україні ні для кого не є секретом, що формально незалежна газета “Сільські вісті”, що називає себе “газетою захисту інтересів селян”, насправді вірою та правдою дбає про інтереси соціалістів. Важко знайти номер, в якому не було б славлень Олександру Морозу та його партії. Нерідко головний соціаліст виступає в ній особисто. Для нас цікаво, про що пише неформальний орган соцпартії у перервах між виступами на його полосах Олександра Мороза.

Дуже цікавий матеріал опубліковано в ній 30 вересня 2003 року, тобто у річницю трагічних подій в Бабиному Яру. У статті професора Василя Яременка “Євреї в Україні: реальність без міфів” цілком в дусі останніх досліджень відомого своїм антисемітизмом 90-річного Олександра Солженіцина в Росії стверджується, що “як і в минулих століттях, єврейство сьогодні прагне панувати, і вже панує над українським народом та збагачується за його рахунок”.

Автор щедро цитує листи “свідомих” українців, котрі пишуть про “зухвалі єврейські морди на телебаченні” та про те, що “розфарбований та оплаканий ними голокост у порівнянні з українською трагедією дуже блідий”. А дехто Анатолій Миненко з Броварів питає у сіяча “мудрого доброго, вічного”: як, мовляв, так вийшло, що ніхто серед народних депутатів-українців не повідомив, що “останні 12 років Україною правлять жиди?”. І додає до сказаного: “Так, жиди, або євреї - це ті, котрі розбудовують свою батьківщину - Ізраїль”.

Зрозуміло, що публікації такого плану, тим більше, в рідних для соцпартії Олександра Мороза газетах, не можуть не турбувати широкі кола української громадськості. Вони і турбують. Так, Міжнародний антифашистський комітет подав до Шевченківського районного суду столиці та в Генпрокуратуру заяву про закриття газети “Сільські вісті”. Голова комітету Олександр Шлаєн тоді зазначив, що цей “матеріал переповнив чашу терпіння”. Як він вважав, “публікація в газеті “Сільські вісті” брехлива від першого до останнього рядка. Статтю можна порівняти з тим, що публікувалося в геббельсівській “Фелькішер беобахтер” в фашистській Германії... І все це не можна розцінювати інакше, як відкрите розпалювання міжнаціональних конфліктів”.

В день початку розгляду справи соціалісти влаштували власний шабаш біля будівлі суду. Зібрані ними пікетувальники зустрічали суддів та представників громадськості з погрозами та закликами “не йти на поводу світового сіонізму”.

Суд, в кінці кінців, газету закрив. Однак неквапливість вітчизняного правосуддя і потік апеляцій з боку редакції та соціалістів зробили свою справу: газета продовжує виходити. Більш того, вона продовжує займатися вигадками щодо того, що суддя Людмила Охримчук начебто отримала від Вадима Рабиновича безпосередньо у своєму робочому кабінеті 30 тис. доларів. Самого Рабиновича газета іронічно іменує “президентом всіх українських євреїв”. Тільки два цих моменти - використання неперевірених і явно невідповідаючих дійсності даних та образа словом - вже претендують на збудження нового позову проти газети. Тим часом газетярі почувають себе настільки вільно, що заявили про зниження підписної ціни на видання. Як раз до початку виборчої кампанії!

З таким розвитком подій пішов з життя Олександр Шлаєр.

На цьому конфлікти не вичерпались. Народний депутат України О. Фельдман у жовтні 2005 року подав позов до суду про захист честі та достоїнства у відношенні до газети “Сільські вісті”. Про це заявив Фельдман на прес-конференції в агентстві УНІАН.

“Коли на сторінках газети роздмухуються міжнаціональні конфлікти, а на міських вулицях б'ють представників іншої раси, віри чи національності - це не проблема євреїв, кавказців чи афроамериканців. Це наша спільна проблема.” - наголошував Фельдман. Предметом позовної заяви являлася абсолютно неприкрита та систематична пропаганда на сторінах “Сільських вістей” матеріалів ксенофобського та антисемістського змісту, які не тільки ображали честь та достоїнство представників національно-етнічних общин в Україні, але й шкодили міжнародній репутації держави.

Важлим етапом для усіх ЗМІ, в тому числі і для “Сільських вістей” стала так звана “помаранчева революція” 2004 року. Про це у грудні 2004 року написав Евген Букет у статті “Сторінками революційного самвидаву” на порталі Kipiani.Org: “Третій тиждень помаранчевої революції. Окрім наметового містечка в центрі Києва, надзвичайної моди на помаранчеві речі, фольклорного вибуху, вона народила ще й силу-силенну усілякого друкованого продукту, який безкоштовно розповсюджувався серед учасників страйку. А почалося все, пам'ятаю, зі спецвипуску газети “Експрес”, яка величезними літерами повідомляла з першої сторінки про початок Всеукраїнського страйку. Вже за кілька днів до неї долучилися “Сільські вісті”, “Слово Просвіти”, “Хрещатик”, “Високий замок”, “Україна молода”, бюлетень “Так!” та інші, засвітився помаранчевим кольором і знайомий багатьом поколінням киян “Вечірній Київ…”.

На річницю помаранчевої революції прихильність до неї ЗМІ різко змінилася. 24 листопада 2005 року в № 137 (17815) газети захисту інтересів селян України вміщено інформаційно-аналітичний огляд “Майдан - живе”. Автор Сергій Скоробагатько, розглядаючи плюси та мінуси наслідків Помаранчевої революції, відзначає: багато хто в Україні досі ставиться до неї негативно. Тож констатує: “Ще тижнів зо два тому з'явилися пропозиції відтепер святкувати перемогу Помаранчевої революції щороку - як День Свободи. Та чи ж усі громадяни України згодні з таким визначенням і таким святкуванням? Он і нині навіть у Києві 22 листопада мали місце протестні акції. А в Донецьку, Луганську, ряді інших міст відбувалися мітинги під гаслом “Рік Майдану - рік обману”. У Харкові прихильники СДПУ(о) влаштували шоу під назвою “Хто більше локшини на вухах нам навішав” - кидали макаронні вироби у відра з іменами деяких політиків. У Сімферополі взагалі демонстративно витирали ноги помаранчевими прапорами... На думку оглядача, нинішній владі слід негайно розпочати виправлення помилок, частіше звітувати перед народом за свої дії, зрештою припинити перетягування владного каната, бо дедалі частіше Помаранчеву революцію іменують “революцією ілюзій”. Адже, принагідно нагадує автор, Президент іще тоді сказав: люди зрозуміли, що владу можна перемогти...”

Загалом, за період 2003 - 2006 років під час судових справ навколо видання та змін у державній владі газета “Сільські вісті” не змінювала своєї традиційної мови та тематики, залишаючись в першу чергу газетою для селян.

Розділ 2. Проблематика сільського господарства України на сторінках газети “Сільські вісті”

Україна зараз стоїть на шляху розбудови. У зв'язку з цим у різних галузях, зокрема, у сільському господарстві, виникає та існує багато проблем. Газета “Сільські вісті” своїми матеріалами намагається торкнутися їх як на державному рівні, так і на прикладі людських доль жителів села. Саме тому видання користується повагою та попитом серед мешканців сільської місцевості.

2006 рік для охарактеризувався такими ключовими проблемними питаннями для села: урожай року, проблема подорожчання енергетичних ресурсів, проблема зростання сільського безробіття. Вони були висвітлені та проаналізовані газетою “Сільські вісті”.

Тема урожаю стоїть дуже гостро. Після неврожайного 2004 року, коли хліб доводилося закупляти за кордоном, а більшість фермерських господарств не змогли розплатитися з кредитами, перед сільським господарством постала ще одна проблема - морози січня-лютого 2006 року, що знищили посіви озимих. Більшість зернових довелося засівати заново. Влітку на сході та півдні України була спека, що теж негативно вплинуло на майбутній хліб. Всі ці події були відображені на сторінках “Сільських вістей”.

Зокрема, газетою періодично надавалася інформація про хід посівної та збиральної кампаній під заголовком “Хліб України” в рубриці першої полоси “З повідомлень інформагентств”.

“Український коровай з кожним днем стає все важчим, а сільгосптоваровиробники тим часом долають останні рубежі жнив... Станом на 16 серпня ранні зернові та зернобобові скошено майже на 10,9 млн. га, або 89 відсотках запланованого. Зерна намолочено 27,445 млн. тонн при середній врожайності 25,4 ц/га...” [“Сільські вісті”, № 96, 22 серпня 2006 року]

“За оперативними даними, на 23 серпня 2006 року в Україні зернові та зернобобові культури скошено більш як на 14,6 млн. га (78 %), намолочено зерна близько 29 млн. тонн... Активно ведеться підготовка ґрунту під посів озимих культур: вже зорано 7,5 млн. га, або 75 % запланованих площ.” [“Сільські вісті”, № 98, 26 серпня 2006 року]

“За оперативними даними з регіонів, станом на 28 серпня, в Україні зернові та зернобобові культури скошено на площі 11 млн. 872 тис. га (81 %), намолочено зерна 29 млн. 654 тис. тонн... Розпочато сівбу озимого ріпаку. Вже засіяно 175 тис. га, що становить 39 % від запланованого.” [“Сільські вісті”, № 100, 31 серпня 2006 року]

“В Україні на 1 вересня обмолочено 82 % посівів зернових і зернобобових культур (11,968 млн. га)... Намолочено 29,84 млн. тонн зерна проти 33,16 млн. тонн на аналогічну дату минулого року. Середня врожайність ранніх зернових і зернобобових культур становить 24,9 ц/га (на 1 вересня 2005 р. - 26,4 ц/га)... [“Сільські вісті”, № 102, 5 вересня 2006 року]

Інформативні блоки “Хліб України” в осінніх випусках газети змінили назву на “Осінь на ланах України”.

“За оперативними даними з регіонів, станом на 8 вересня 2006 року в Україні зернові та зернобобові культури скошено на площі 12 млн. 109 тис. га (83 %), намолочено зерна 29 млн. 979 тис. тонн. З них пшениці отримано 14 млн. 774 тис. тонн (середня врожайність - 27,1 ц/га)... Розпочато збирання цукрових буряків. Солодких коренів викопано на площі 6 тис. га, накопано 151 тис. тонн при середній врожайності 265 ц/га... Триває підготовка ґрунту під посів озимих культур: уже зорано 6 млн. 633 тис. га, або 88% від запланованих площ… У степовій зоні країни, а також у Харківській, Полтавській, Сумській, Чернігівській і Житомирській областях розпочато сівбу озимих зернових культур. Всього посіяно озимих на площі 336 тис. га (близько 5 % від запланованого).» [“Сільські вісті”, № 105, 12 вересня 2006 року]

Аналізуючи ці блоки інформації, можна зробити певні висновки: інформація, що надавалася для них в основному Прес-службою Міністерства аграрної політики України, містить у собі тільки статистичні дані, порівняння результатів тощо, ціллю яких є інформування читача про хід польових робіт. З їх допомогою підіймаються такі проблеми: порівняно затримані сроки ходу жнив, нижча, ніж у 2005 році врожайність культур. Але відсоток експорту зерна залишиться на минулому рівні:

“Експорт зернових культур в поточному році становитиме не менш ніж 10 млн. тонн... Особливістю нинішнього сезону є те, що практично на всі сільськогосподарські культури зросла ціна... Найближчі 10 років можуть бути дуже вдалими для аграріїв, оскільки на зовнішніх ринках є попит на сільгосппродукцію і складається вигідна ціна.... На сьогодні в Україні близько 4 млн. тонн пшениці перебуває “поза ринком”, оскільки за протеїном ця пшениця продовольча, але пошкодження клопом-черепашкою перевищує 2 %, тому таке зерно може бути експортоване лише як фуражне... У 2005 - 2006 маркетинговому році Україна експортувала рекордний обсяг зернових - понад 13 млн. тонн. ” [“Зерно - на експорт”, “Сільські вісті”, № 106, 14 вересня 2006 року]

Ця стаття відкриває ще дві важливі проблеми: втрати від шкідників урожаю, якість майбутнього хліба та встановлення нових цін на зерно.

Питання якості стало нагальним ще на початку жнив:

“Істотні розбіжності в оцінках якості хліба, доставленого на елеватори, почали викликати занепокоєння у багатьох сільгоспвиробників. В одних випадках клас зерна експерти визначають за вмістом білка, в інших - по клейковині... У питанні визначення якості мусять бути абсолютна чіткість, однозначні критерії оцінки. Інакше аграріям не уникнути перманентних конфліктів і значних матеріальних втрат... Якість має визначатися виключно до білку. Однак наявність численних суб'єктивних підходів дійсно потребує термінового втручання Кабміну...” [“Як оцінити якість вирощеного хліба”, “Сільські вісті”, № 81, 18 липня 2006 року]

Хоча були й винятки:

“Справжньою сенсацією цьогорічних жнив на Волині стала висока якість вирощених озимих культур. Так, у пшениці вміст клейковини становить 15, а білка - навіть більш як 16 %. То ж якість - вище першокласної. Адже, за прийнятими стандартами, пшениця першого класу повинна мати вміст білка не менше 14 %... Отже, волинське зерно перевершує європейські стандарти, де вміст білка у зерні повинен становити 15,5 %. А це значить, що зарубіжні трейдери готові закупити такий урожай навіть без будь-яких митних платежів.” [“Сенсаційна новина”, “Сільські вісті”, № 92, 11 серпня 2006 року]

Торкалася газета і проблеми ціни на зерно:

“Мінагрополітики рекомендує аграріям не поспішати з реалізацією зерна... Міністр упевнений, що сільгоспвиробники не продаватимуть зерно нижче 700 грн. за тонну... Міністерство зробить все для того, щоб ціна на ринку “була пристойною”. [“Мінагрополітики рекомендує”, “Сільські вісті”, № 79, 13 липня 2006 року]

“На світових ринках спостерігається тенденція до подорожчання пшениці, що пов'язано з неврожаєм у ряді країн, зокрема у США та Австралії. Наприклад, у Росії ціни на пшеницю нового врожаю тільки за останній тиждень зросли на 10 %... Французька пшениця подорожчала з 144 до 162 доларів за тонну, американська - з 147 до 149 доларів США. Ця ситуація вигідна для українських хліборобів...” [“Це мають знати хлібороби”, “Сільські вісті”, № 83, 21 липня 2006 року]

“Кабінет Міністрів України вживатиме регуляторних заходів на ринку зерна... Передбачається, що Аграрний фонд закупить до державного резерву 400 тис. тонн продовольчого зерна врожаю 2006 року. Віце-прем'єр-міністр ініціював зустріч з провідними зернотрейдерами для розробки сприятливих умов експорту українського зерна...” [“Уряд регулюватиме ринок зерна”, “Сільські вісті”, № 100, 31 серпня 2006 року]

“Міністерство агарної політики України пропонує виділити з держбюджету на 2006 рік 470 млн. грн. на закупівлю Аграрним фондом 155 тис. тонн цукру до продовольчого резерву України... Разом з тим... на засіданні Комітету Верховної Ради з питань АПК і земельної політики... висловлювалося незадоволення роботою Міністерства фінансів України з фінансування АПК. Наголошувалося, що деякі цільові програми не були профінансовані взагалі... Аграрний фонд має намір закупити в 2006/2007 МР 565 тис. тонн пшениці і жита, а також 180 тис. тонн бурякового цукру для формування державного продовольчого резерву.” [“Цукор - у продрезерв”, “Сільські вісті”, № 106, 14 вересня 2006 року]

Страницы: 1, 2