Права профспілок в Україні

спираються на її статути і зв'язані з правами. У результаті надані

профспілкам права одночасно означають і їх обов'язок. Це - особлива

юридична категорія права-обов'язку, де право і зобов'язання знаходяться в

нерозривній єдності;

по-друге, це обов'язок не перед державою, а перед працівниками, чиї

інтереси профспілки повинні представляти і захищати;

по-третє, юридичні обов'язки профспілок полягають у необхідності реалізації

наданих їм прав. Інакше вони не зможуть захистити працівників;

по-четверте, виконання такого роду обов'язків забезпечується, насамперед,

силою суспільного, морального (внутрішньопрофспілкового) впливу.

Профспілки як громадська організація не відповідають перед державою за

реалізацію своїх прав і обов'язків (Виключенням є майнова відповідальність

в суді за проведення страйку, визнаного судом незаконним.) Але тут юридична

відповідальність, випливає з порушення норм трудового законодавства, носить

усе-таки цивільно-правовий характер). Держава впливає на здійснення

профспілками їх прав та обов'язків шляхом сприяння реалізації наданих їм

прав, створення гарантій для їхньої успішної діяльності.

До юридичної (дисциплінарної) відповідальності можуть бути притягнуті

звільнені від основної роботи в організації працівники профспілкових

органів, винні в тім, що права профспілок не здійснюються. Юридична

відповідальність таких осіб настає за поданням профспілкових органів як

роботодавців.

Права і обов'язки профспілок ,як особлива категорія містять одночасно

юридичну можливість і зобов’язання. У нормативних правових актах містяться

права, а не вимоги до профспілок. Права здобувають ознаки обов'язків у силу

потреби в їх здійсненні. У них закладена соціальна необхідність. Тому що

без надання права не може бути зобов'язання для його реалізації, виправдане

використання терміна “права профспілок”, припускаючи під цим як власне

права, так і єдину категорію прав-обов'язків.

Концепція нерозривності прав і обов'язків профспілок має практичне

значення: якщо здійснення прав залежить від волі суб'єкта, то юридичні

обов'язки треба завжди виконувати. Отже, при наявності відповідної ситуації

профспілки повинні використовувати надані їм права.[4]

2. Особливості діяльності профспілок в умовах перехідного періоду до

ринкової економіки.

Як показує досвід світової історії періоди економічних спадів і

потрясінь приводили до кризи профспілкового руху . Криза профруху в

перехідний період неминуча. У країнах СНД, зокрема -в Україні, вона

виявляється у формі відриву профспілок від мас, падінні ефективності їхніх

дій, скорочення чисельності їх членів. Як показує практика, система

соціально-трудового захисту у нашій країні знаходиться поки в зародковому

стані. У період тривалого і хворобливого становлення нової системи трудових

відносин працівники більшості підприємств країни виявилися зовсім

незахищеними. Це підтверджують дані соціологічного обстеження ринку праці в

2002 році.

У ході обстеження працівниками 246 підприємств п'яти регіонів України було

задане питання про те, хто їх захищає. Більш 13 відсотків опитаних

відповіли, що ніхто, а 16 - що захищають самі себе. Таким чином, понад

чверть працівників не розраховують на захист, а змушені самі шукати шляхи

для вирішення своїх проблем і конфліктів.

Досвід країн з розвинутою соціально - орієнтованою ринковою економікою

показує, що для успішного соціального захисту трудящих в сфері трудових

відносин встановлення співпраці між роботодавцями і найманими робітниками

- потрібно, щоб трудові ,соціально-трудові питання на підприємствах

вирішували рівноправно і уповноважені представники інтересів працівників,

так і роботодавців.

Поряд з іншими громадськими організаціями профспілки в нашій країні

претендують на те, щоб бути захисниками інтересів найманих працівників.

Разом з тим, судячи з результата обстеження, самі працівники не часто

знаходять захист від сваволі адміністрації в особі цих профспілок. Тільки

13 процентів опитаних указали, що їх захищає профспілка, а 41 працівників

сподіваються на захист зі сторони адміністрації підприємства.

Здавалося би, ситуація повинна розвиватися в протилежному напрямку,

адже звичайно роботодавець зацікавлений не в захисті, а в обмеженні прав

найманих працівників - він скорочує їх, затримує видачу зарплати, часом і

зменшуючи її і т.д. А працівники як і раніше шукають у нього захисту! Що

стосується професійних союзів, що для того вони і створені, щоб допомагати

трудящим у кризових ситуаціях, та в даній ролі вони рідко виступають.

Утім, керівники думають по-іншому. Більш третини профспілкових

лідерів і дві третини директорів вважають себе захисниками працівників. У

даному випадку в наявності переоцінка своєї ролі в сфері соціально-

трудового захисту працівників як першої, так і другої категорій опитаних.

Відповіді (опитування) працівників на аналогічні питання сильно

відрізняються від відповідей адміністрації і профспілкових керівників.

Цікаво й інше. Також більш третини голів профспілкових організацій з

числа опитаних вважають, що працівників захищає адміністрація. Ще

залишилися 25 відсотків які указали, що або працюючі самі себе захищають,

або їх ніхто не захищає, або їх захищає мікроколектив (найближчі колеги по

роботі).

З одного боку, такий розподіл відповідей означає, що профспілки

усвідомлюють свій незначний вплив на підприємствах, що вони не мають

належний авторитет. У даному випадку зрозуміло, чому майже половина

опитаних працівників сподівається на захист керівника й адміністрації

підприємства, оскільки за ними залишається пріоритет у прийнятті остаточних

рішень у трудових суперечках.

З іншого боку, відповіді профлидерів говорять як про пасивність і

небажання профспілок виступати на стороні працівників проти адміністрації,

так і про прагнення перекласти захисні функції на роботодавців, що має

інтереси, протилежні інтересам працівників. Недивним у цьому зв'язку

виглядає і те, що частина голів профорганізацій вважає, начебто робітники

самі себе захищають, думаючи, що іншої форми підтримки вони не потребують.

Більшість відповідей показує, що працівники як і раніше вбачають у

профспілках розподільника соціальних благ, потім збільшення заробітної

плати. Звертання ж за допомогою при рішенні трудових суперечок далеко не

на першому місці.

Як і раніше на промислових підприємствах, в установах охорони

здоров'я, науки профспілки активно обговорюють з адміністрацією питання

продуктивності праці. І якщо в промисловості це майже з'ясовано, то

незрозумілий вплив профспілок на продуктивність праці в бюджетній сфері, де

навіть визначення її, як відомо, проблематично. Тому не дивно виглядає той

факт, що захищеність працівників бюджетної сфери є одою з найнижчих у

народному господарстві. Видно, значно простіше брати участь у господарських

дискусіях, і при цьому не нести ніякої відповідальності.

Тим часом адміністрація найчастіше намагається самотужки вирішувати

виробничі проблеми, одноосібно відповідаючи за наслідки своїх дій. Особливо

це відноситься до приватних підприємств, де більшість керівників (більш 58

процентів) відзначили, що тільки директор і адміністрація несуть

відповідальність за господарські невдачі.

Як показало обстеження, у даний час ні традиційні, ні знову утворені

профспілки не володіють достатньою силою , щоб захистити працівників від

зубожіння і правового нігілізму. Знову створені профспілкові групи звичайно

складаються з кількох осіб, що залежать від волі “роботодавця”, і бояться

втратити роботу.

Профспілкові комітети домагаються деяких поступок з сторони

адміністрацій підприємств для своїх членів, але роздрібний характер

протестів не робить помітного впливу на покращення положення найманих

працівників у України.

Та й взагалі про яку рівноправність соціальних партнерів може йти

мова, якщо керівники підприємств лише на 8,5 відсотка вважають, що

профспілка захищає їхніх працівників. Це знову підтверджує той факт, що

керівництво підприємств не бачить в профспілках реальної сили, здатної їм

протистояти. Директор на підприємстві - і роботодавець, і захисник

інтересів найманих працівників одночасно. Під крилом “директорського

захисту“ у багатьох працівників виникає страх залишитись без роботи що не

дивно .Цей страх не дозволяє багатьом працівникам активно пручатися

сваволі адміністрації і змушує погоджуватися з порушеннями їхніх трудових

прав, що виявляються й у затримках заробітної плати, і в її зменшенні, і в

погіршенні умов праці .Більшість працівників не готові до відстоювання

своїх інтересів, вираженню своїх претензій до керівництва, тому що не мають

необхідної інформації, як треба поводитися у випадку обмеження їхніх

законних прав. Все той же страх втратити роботу не дозволяє працівникам

вступати у відкриті конфлікти з адміністрацією. Навіть у випадках грубих

порушень адміністрацією трудових прав тільки незначна частина працівників

звертається в судові інстанції. Це говорить про безсиллі і трудовому

безправ'ї працівників. А найчастіше вони і не знають своїх прав. Бувають

випадки, коли на підприємствах складають колективні договори, а працівники

не знайомі з їх змістом.[5]

На підставі викладеного зовсім очевидно, що профспілкам країни пора

чітко визначитися з приводу того, як вести себе у випадку сваволі з боку

адміністрації,( найбільше це стосується приватних підприємств) і як

захищати

права й інтереси найманих працівників.

Які ж шляху підвищення ефективності діяльності профспілок і їхньої ролі

не тільки в захисті прав і інтересів найманих працівників, але й в області

встановлення і покращення умов праці?

Розглянемо це питання в наступній главі на прикладі Білоцерківського

кого міськкому профспілки працівників середнього і малого бізнесу на базі

Бізнес-інкубатора

3. Профспілки ,як один з гарантів розвитку середнього і малого бізнесу

Як ми уже відзначили в попередній главі (п. 2.3) криза профcпілкового

руху в перехідний період неминучий. Не обійшли труднощі перехідного періоду

і Білоцерківський міськком профспілки працівників середнього і малого

бізнесу.

Наприкінці 90-х років функції міськкому були досить широкі.

Профспілка керувала фондом соціального страхування, у штаті були технічні

і правові інспектори. Кошти, що збирались, з соціального страхування

дозволяли всім працівникам виплачувати по лікарняним аркушам зарплату в

розмірі 100 % незалежно від безперервного стажу роботи., втому числу і

працюючим за сумісництвом.

Позиція профспілки ґрунтувалася на тім, що якщо на фонд зарплати

сумісників нараховуються внески по соціальному страхуванню, що, працюючі на

декількох роботах втрачають більше сил, енергії, здоров'я, то вони повинні

одержувати на відновлення сил 100 %, якщо, звичайно, кошти профспілки

дозволяють. Такими коштами профспілка була забезпечена, чого не можна було

сказати про інші профспілки. Але після відокремлення фонду соціального

страхування від профспілок ситуація повністю перемінилась.

Профспілка в інтересах працюючих будувала бази відпочинку,

фінансувала розвиток фізичної культури і спорті, надавала матеріальну

допомогу (медикаменти, побутова техніка і т.д.).

В даний час функції профспілки фактично скоротилися до правозахисних.

Незважаючи на це, міськком не падав духом, став діяти гнучкіше, творчо

підходячи до рішення питань залучення в профспілку нових членів. Не

форсуючи подій, міськком спочатку став надавати допомогу окремим

підприємцям по захисту їхніх прав і інтересів, коли в них виникали трудові

конфлікти з міською адміністрацією та іншими органами влади і управління,

а також іншим фізичними і юридичними особами. В міру росту кількості

виграних профспілкою трудових суперечок і зміцнення її авторитету

збільшилося і

число підприємців, що прагнуть стати членами профспілки працівників

середнього і малого бізнесу.

В даний час підприємці через громадський благодійний фонд “Допомога”,

створений при обласному комітеті профспілки працівників середнього і малого

бізнесу, можуть створювати нові робочі місця і реанімувати старі, що

існували. Користь від створення виробництва в місті

Мабуть зрозуміла кожному, адже у виграші виявляються усі: і виправна

установа Департаменту виконання покарань, яка знаходиться в нашому місті ,

з якою укладені угоди про виробництво кухонного принаддя, ремонт

транспортних засобів тощо, і самі підприємці. До цього залишається додати,

що в січні 2002 року Білоцерківський міськком профспілки працівників

середнього і малого бізнесу звернувся з ініціативою в адміністрацію і до

депутатів міста розробити вже найближчим часом програму соціальної

реабілітації колишніх ув'язнених. Сам же міськком уже неодноразово виділяв

Кошти для придбання медикаментів, продуктів харчування і одягу для установ

виправних установ.

Міськком профспілки працівників середнього і малого бізнесу, повз

свою основну діяльність, організував і веде бесплатні курси для підприємців

- членів профспілки. У ході занять, що проводять фахівці- правознавці,

слухачі вивчають різні законодавчі й інші нормативні акти, одержують

кваліфіковану консультацію по спірних питаннях, що виникають у процесі

повсякденної трудової діяльності.

Ще дуже важливий момент, який на мою думку необхідно відзначити:

юридична консультація міськкому профспілки працівників середнього і

малого бізнесу крім складання скарг і заяв, ведення справ у народному і

господарському суді , складання договорів (контрактів), консультацій

громадянам і підприємцям, надає послуги нестандартного характеру в

вирішенні конфліктів.

Прикладом таких послуг може послужити наступний випадок. Командування

одної з місцевих військових частини при звільненні військовослужбовця І. з

військової служби за контрактом відмовило йому в наданні житла, хоча за

Законом, що має термін вислуги не менш 10 років, при

звільненні в запас держава зобов'язана надати квартиру. Міськком

профспілки, куди звернувся І. за допомогою, уклав з ним договір про

представлення його інтересів у суді й інших правоохоронних органах.

Рішення командування військової частини було оскаржено у Військовій

прокуратурі Білоцерківського гарнізону. У результаті чого справедливість у

відношенні І. була відновлена: наказ командира частини був відмінний, а І.

надане житло. В даний час І. займається малим бізнесом і є членом

профспілки.

Подібних випадків, коли міськком профспілки працівників середнього і

малого бізнесу займається захистом інтересів і прав військовослужбовців,

цілком достатньо, щоб говорити про те, що послуги нестандартного характеру

в вирішенні конфліктів стали невід’ємною частиною його діяльності.

Таким чином, діяльність профспілок у сучасний період є не тільки

багатоплановою і різноманітною, але й ефективною, як в області регулювання

трудових відносин (у покращенні умов праці), надання нових робочих місць,

юридичного консультування, у сфері розвитку середнього і малого бізнесу,

так і в інших областях нашого життя.

Висновок

Більшості наших співгромадян невідомі тонкості економічної політики,

конституційних перетворень і т.д. Але зате на багатьох заводах і фабриках,

у будь якому місті і на селі запитують, чому місяцями не платять зарплату,

чому підприємство, яке випускає потрібну людям продукцію, зупиняється, чому

держава не може захистити не тільки приватну власність, не тільки державну

власність, що залишилася, але і саме життя громадян.

На цьому явно несприятливому для роботи профспілок економічному і

соціальному просторі особливо гостро стоїть питання про шляхи подальшого

розвитку профспілкового руху в Україні, як одного з найбільших осередків

працівників найманої праці в СНД

Налагодження і зміцнення на новій основі міжнародних економічних

зв'язків України робить необхідним установлення міцних зв'язків українських

профспілок із профцентрами промислово розвинутих держав, розвитком

контактів з Європейської конфедерацією профспілок, Міжнародною

конфедерацією вільних профсоюзів, іншими міжнародними профспілковими

організаціями. Кінцевим результатом такої взаємодії могло б стати повне

членство в цих організаціях в інтересах єдності і международ-

ний солідарності.

Професійні спілки беруть активну участь у роботі Міжнародної

Організації праці.

Отже досить важливим є створення на базі закордонного досвіду

єдиного банку даних по соціально-економічних питаннях, а також системи

поширення даної інформації в профрух України.

Крім того, незважаючи на деякі позитивні результати, досягнуті у

своїй діяльності профспілками і, зокрема , Білоцерківським міськкомом

профспілки працівників середнього і малого бізнесу, вкрай важливо, щоб

держава розробила і прийняла програму підтримки діяльності професійних

союзів, як це робиться в деяких розвитих країнах, наприклад у Швеції.

Так, профспілка будівельників Швеції - найбільша у країні. Вона

поєднує 160 тисяч членів (90 відсотків будівельників країни).

120 тисяч членів працює, 40 тисяч - пенсіонери

95 відсотків коштів , що знаходяться в касі по безробіттю профспілка

одержує від держави. З цієї суми велика частина грошей витрачається на на

видання свого журналу, на пенсійний фонд і фонд страхування.

У перспективі роль профспілок буде неухильно зростати.

Тому що, як ми змогли переконатися, профспілки залишаються чи ледве не

єдиним органом, що стоїть на захисті прав і інтересів працюючих. Єдине, що

профспілкам необхідно уточнити свої завдання і задачі, удосконалювати

методи роботи. Але починати треба не з чистої сторінки. Необхідно вивчати і

брати до уваги уроки, пройдені профспілками інших країн світу, розвивати

вже наявні в кожній членській організації паростки нового.

Профспілковий рух у України в теперішніх умовах тільки складається.

Але очевидно, що якщо Україна буде розвиватися взявши за ідеал розвинуті

країни Європи, буде прагнути до Євросоюзу, та і профспілки будуть мати

відповідні методи роботи з профспілками інших країн. Тому методи і досвід

роботи профспілок інших країн представляють практичний інтерес.

Список літератури.

1.Конституція Укоаїни

2.Кодекс законів про працю України. К. Махаон 2003 р.

3.Основні чинні кодекстиі закони України. К. 2003 р.

4. Трудове право ЮРІНКОМ

5. Трудове право, підручник. Изд. “Проспект”, М., 1996р.

6. “Нове в законодавстві про колективні договори

і угодах”, практичний коментар,

Профінформ., 1993р.

7. “Організаційно-правові форми комерційної діяльності

у Україні”, “Галицькі контракти”№8 2000р.

8. “Прикладна економіка”, 1993р.

9.Закон України”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”

Профінформ К 1999р.

10.”Профспілковий рух і сьогодення”Зеркало недели” № 10 2003р.

-----------------------

[1]Кодекс законів про працю України. К. Махаон 2003 р.

[2] Закон України “Про професійні спілки їх права і гарантії

діяльності”Профінформ –1999р.

[3] Трудове право, підручник. Изд. “Проспект”, М., 1996р.

[4] Трудове право ЮРІНКОМ 2000р

[5] ”Профспілковий рух і сьогодення”Зеркало недели” № 10 2003р.

Страницы: 1, 2