Демографічна ситуація в Україні та шляхи її покращення

По-третє, ініціативні фонди. Жителі будь-якого регіону можуть мати спільну для всіх додаткову медичну послугу за рахунок додаткових відрахувань. Громадські ініціативні фонди мають концентрувати ці кошти і від імені населення регіону розпоряджатися ними. Це також можуть бути громади і групи людей, які замовляють конкретні медичні послуги. Наприклад, батьківські комітети шкіл, які замовляють проведення профілактичних програм для своїх дітей, або колективи підприємств, зацікавлені в конкретних оздоровчих заходах.

По-четверте, одним із найважливіших джерел надходження додаткових коштів повинні стати сімейні бюджети. Завдання полягає в тому, щоб частково перерозподілити платежі з державного бюджету до сімейного. Тут може виявитися ефективним механізм звільнення від податків на суму, витрачену на медичну допомогу. Цей механізм передбачає, що громадяни компенсують свої витрати на медичну допомогу тим, що протягом певного часу сплачують державі тільки частину податку на прибуток.

Інше завдання в галузі медичного страхування полягає у зміні структури і пропорцій витрат відповідно до рівня заробітної плати. Сімейний бюджет, як і будь-який інший, окрім дохідних, має і видаткові статті. Громадяни повинні зрозуміти, що вкладення коштів у власне здоров'я і здоров'я членів сім'ї набагато важливіше, ніж витрати на шкідливі звички, предмети розкоші, розваги і підтримку престижу.

3.3 Порівняння демографічної ситуації України та країн СНД

Україна займає 79 місце в світі за рівнем охорони здоров'я. Найкраща суспільна система охорони здоров'я в світі створена у Франції, на другому місці - Італія, на третьому місці - маленька європейська держава Сан-Марино. Окрім них, в першій десятці: держава-карлик Андорра, Мальта, Сінгапур, Іспанія, Оман, Австрія і Японія. Для порівняння, Китай знаходиться на 144 місті, Індія - на 112, Польша - на 50, Албанія - на 55, повідомляє агентство Washington ProFile. При достатньо невисокому рівні дитячої смертності, держави колишньої СРСР страждають від високої смертності серед дорослого населення та низької тривалості життя.

Навіть високі розміри допомоги на новонароджених і великі зарплати в країні, швидше за все, не допоможуть кардинально виправити ситуацію. Про це можна судити за станом демографічних процесів в інших, економічно розвиненіших, державах. Наприклад, у Росії, де величина середньої зарплати приблизно в 2 рази вища, ніж в Україні, коефіцієнт фертильності сьогодні дорівнює лише близько 1,3 дитини на одну жінку. Не краще становище і в ще благополучніших в економічному плані країнах Європи і світу. Наприклад, у Німеччині - державі з вельми високими доходами громадян і найрозвиненішою економікою в Європі - кількість пологів на одну жінку становить нині 1,4, в Японії - економічному лідері Азії - 1,23. А взагалі в більшості країн Європи коефіцієнт фертильності знаходиться в діапазоні 1,2 - 1,4. З тієї причини, що більшість жінок мають лише по одній дитині, а чимало жінок - жодної. Лише у деяких європейських державах - таких як Франція, Нідерланди, Фінляндія і деяких інших - рівень народжуваності дещо вищий, але все таки менше 2 дітей на одну жінку.

Країни СНД зберігають для України принципову важливість не лише з огляду на перспективи розвитку зовнішньоекономічної діяльності, але й як корисна база для порівняння поступу та проблем соціально-економічного розвитку. Подібність багатьох успадкованих від радянських часів макроекономічних та соціальних диспропорцій, так само як і завдань та проблем перехідного періоду країн СНД, дозволяє об'єктивно оцінити темпи соціально-економічних перетворень в Україні, скористатися досвідом реалізації трансформаційної політики в цих країнах.

За роки незалежності тривалість життя чоловіків в Україні скоротилась більш ніж на 4 роки, жінок - більш ніж на 1,5 року. Найбільших втрат від підвищення смертності у цілому за трансформаційний період зазнало населення у квітучому працездатному віці, зросла чоловіча надсмертність, збільшився статевий розрив щодо тривалості життя, що нині є вже абсолютно непристойним (разючим) (в Україні він становить близько 12 років проти 5-6 - у країнах європейського союзу). Нині ж ми маємо тривалість життя на рівні 68 років і за тривалістю життя жінок (у 2005 р.- 73,4 р.) ми відстаємо від провідних європейських країн на 8-9 років, за середньою ж тривалістю життя для чоловіків (61,5 р.) Ї на 12-13 років.

Проведення аналізу основних тенденцій соціально-економічного розвитку країн Співдружності у контексті визначення ефективності національних економік та їх спрямованості на досягнення основної мети сучасного суспільства - підвищення рівня та якості життя населення, дасть змогу визначити пріоритетні напрямки соціально-економічних реформ для України.[5]

Демографічне становище в країнах СНД:

Сукупне населення країн СНД зростало до 1994 року, проте з 1995 року почало скорочуватися, й у 2004 році зменшилось до рівня 1989 р. У 2007 році його чисельність оцінюється на рівні 279,7 млн осіб, що майже дорівнює показнику 2006 року.

При цьому в більшості країн Співдружності, в першу чергу в республіках Середньої Азії, продовжується природне зростання населення, в той час як в Україні, Молдові, Білорусі й Росії чисельність населення зменшується.

Слов'янські держави - Росія, Україна, Білорусь, а також Молдова вирізняються більшою часткою літнього населення й зменшенням частки дітей у віковій структурі, а також нижчою тривалістю життя, особливо чоловічого населення. Держави Середньої Азії зберігають максимальний природний приріст населення, більш високу частку дітей (понад 35 %), найнижчу частку літнього населення (4-6 %) і середні показники тривалості життя при меншій різниці між чоловіками й жінками.

У країнах Закавказзя й Казахстані природний приріст населення за останні роки істотно скоротився, хоча він залишається позитивним. Перехід до простого відтворення населення вже відбувся в Грузії. Всі країни Закавказзя відрізняються найвищими серед держав Співдружності показниками тривалості життя.

Для всіх країн СНД характерним є зростання коефіцієнту смертності населення, причому Україна за цим показником посідає перше місце серед країн Співдружності. Як наслідок, Україна останнім часом лідирувала серед країн СНД за темпами скорочення населення. Депопуляційні процеси в нашій державі потребують посилення уваги до таких факторів, як підвищення середньої тривалості життя, поліпшення стану здоров'я, підвищення рівня життя, сприяння відновленню в українському суспільстві сімейних цінностей.

Важливо відзначити, що в Білорусії, Росії й в Україні на тлі скорочення загальної чисельності населення відзначаються певні позитивні тенденції в процесі відтворення населення, обумовлені, у першу чергу, збільшенням числа народжень.

Порівняльний аналіз основних показників соціально-економічного розвитку України та інших країн СНД дає підстави для наступних висновків.

Україна найбільше серед країн Співдружності потерпає від природ-ного скорочення населення. Цей процес, незважаючи на деяке покращання у сфері народжуваності, з року в рік поглиблюється.

Хоча в Україні і було запроваджено фінансову допомогу новонародженим, проте ці кошти не призвели до кардинальної зміни демографічної ситуації.

Незважаючи на те, що реальні доходи населення в останні роки зросли в усіх країнах СНД, не відбулося кардинальних зрушень у підвищенні рівня життя більшої частини населення. За рівнем середньої заробітної плати Україна знаходиться на 4-му місці слідом за Росією, Казахстаном та Білоруссю. При цьому в Україні у 2007 році зафіксований один з найнижчих темпів приросту заробітної плати.

Стан ринку праці для всіх країн Співдружності нині характеризується послабленням напруженості. За показником навантаження на робоче місце Україна характеризується досить сталими позитивними тенденціями. На тлі інших країн СНД за цим показником наша держава займає четверте місце за Росією, Молдовою та Казахстаном, що вказує на зростання зайнятості та скорочення безробіття, але при цьому, за висновком Міжнародного статистичного Комітету СНД, в Україні спостерігається стала орієнтація на низьку вартість робочої сили, що провокує українське населення до міграцій.

Отже, порівняно з іншими країнами СНД, Україні вдалося досягти порівняно успішних позицій за наступними соціально-економічними показниками:

- зростання зайнятості населення;

- річні темпи зростання промислового виробництва;

- зростання обсягів роздрібного товарообороту;

Водночас спостерігається значне відставання України від партнерів по СНД в демографічній сфері, в розмірі та динаміці заробітної плати. Також в Україні фіксується значний рівень інфляційних процесів.

З цією метою:

1. Необхідно створити та реалізувати державні цільові програми, спрямовані на виправлення критичної демографічної ситуації, що склалася в країні - розширення видів та збільшення кредитувань на демографічні цілі (надання пільгових кредитів молодим сім'ям з дітьми, кредитування пільгового молодіжного житлового будівництва, прискорення реалізації пенсійної реформи та підвищення її ефективності, посилення державних гарантій щодо забезпечення медичних заходів охорони материнства і дитинства тощо). Для подолання депопуляції та відтворення трудового потенціалу країни необхідно перейти від декларативного до реального виконання програм в галузі розвитку медицини, охорони здоров'я, обов'язкового медичного страхування населення, оздоровлення навколишнього середовища, покращення умов праці. Всі ці програми мають бути орієнтовані на зниження смертності та мінімізацію витрат процесу відтворення населення, а також формування нового ставлення до збереження й зміцнення здоров'я.

2. Для підвищення рівня добробуту населення потрібно провести реформування системи оплати праці для забезпечення послідовного переходу до моделі економіки з високою вартістю робочої сили; розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, зниження податкового тиску на фонд оплати праці на підприємствах усіх форм власності; зниження рівня диференціації заробітної плати й прибутків. Здійснення цих перетворень сприятиме стимулюванню відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати та посиленню її зв'язку з кінцевим результатом праці.[16]

3. На ринку праці для пом'якшення гостроти існуючих проблем необхідні лібералізація законодавства про працю, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; подальша реструктуризація державних підприємств із залученням інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій сфері на умовах забезпечення модернізації застарілих і створення нових високопродуктивних робочих місць; вдосконалення інструментарію пільгового кредитування створення нових робочих місць; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; удосконалення системи моніторингу ринку праці; підвищення якості робочої сили та професійно-кваліфікаційної збалансованості попиту та пропонування робочої сили; стимулювання економічної активності населення; посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості; стабілізації фінансового забезпечення політики зайнятості.[13]

Демографічна проблема -- сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Найважливіші проблеми народонаселення, які загрожують украй негативними наслідками: стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або демографічна криза, в економічно розвинених країнах. До проблем народонаселення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються, кризу великих міст у деяких розвинених країнах, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами.

ВИСНОВКИ

Українському суспільству ніколи не бути процвітаючим чи навіть стабільним, якщо його населення не матиме відповідних умов життя і не відчуватиме повної безпеки для реалізації нормальної демовідтворювальної поведінки, не буде бачити перспектив для існування й розвитку кожної сім'ї та особи.

До останнього часу проблеми безпеки досліджувалися переважно у військовій та політичній сферах й обмежувалися потенційними конфліктами між країнами та міжнародними загрозами. Однак події свідчать, що внутрішня негативна соціально-демографічна ситуація, зокрема, той чи інший режим відтворення населення, кількісний та якісний його склад може стимулювати чи гальмувати виникнення й розвиток внутрішніх і зовнішніх конфліктів, бути каталізатором сепаратистських прагнень частини населення, тобто здійснювати деструктивний вплив на стан безпеки держави навіть за стабільної міжнародної ситуації.

Соціально-економічна перебудова суспільства в Україні спричинила гострі проблеми. Їхнє вирішення передбачає розробку науково обгрунтованої комплексної програми подолання демографічної кризи, яка б охоплювала не тільки питання простого відтворення населення, але й його розвитку у широкому соціальному контексті.

В умовах значного зниження народжуваності, зростання смертності та погіршення здоров'я необхідно докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.

При обмежених фінансових можливостях, а також занепаді системи соціального захисту увага і підтримка держави повинні бути спрямовані на вирішення проблем, що безпосередньо впливають на рівень захворюваності і смертності населення і, зокрема, дітей та жінок.

У зв'язку з цим необхідно реформувати систему охорони здоров'я, на якій негативно позначилися зміни соціально-економічних умов, а також збільшити асигнування на розвиток цієї сфери.

Для подолання депопуляції та відтворення трудового потенціалу країни необхідно перейти від декларативного до реального виконання програм. Необхідно:

- поступове збільшення дотацій під час народження дитини та для її подальшого утримання;

- створити належну систему соціального обслуговування осіб похилого віку і забезпечити його доступність незалежно від місця проживання;

- вирішити проблему міграційного відпливу населення України за кордон шляхом створення гідних умов роботи в Україні та покращення економічного становища сфери праці тощо.

Враховуючи необхідність зміни соціально-психологічного клімату, пріоритетами сучасної національної демографічної політики мають бути:

- цілеспрямована державна соціальна політика на поліпшення демографічної ситуації;

- системне та безперервне статеве виховання підлітків на цінностях національної та християнської культури в родині, у навчальних, медичних, закладах;

- утвердження високого соціального статусу сім'ї;

- виховання в населення демографічної грамотності та формування ідеологічних і філософських принципів, які відповідають цілям та пріоритетним завданням національної демографічної політики.

Впровадження і виконання зазначених та інших методів вирішення демографічної проблеми може змінити сучасний та дати ефективний поштовх майбутньому розвитку населення України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Васильєва Л. Й. Демографічні аспекти сучасної сім'ї // Актуал. пpобл. політики: Зб. наук. пp. - Одеса, 1997. - Вип.1-2. - С.15-17.

2. Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 рр./За наук. ред. акад. І.Ф.Кураса, С.І.Пирожкова. - К.:ІВЦ Держкомстату України, 2004. - С.476-501.

3. Стратегія розвитку України: теорія і практика. -- К.: НІД., 2002. -- С. 864.

4. Гнибіденко І. Соціальний вибір в умовах глобалізації як засіб забезпечення соціального захисту та прав людини: Україна: аспекти праці. - 2005. - №2. - С.35.

5. Демографічне дзеркало нації// Слово просвіти. - 2001. - 23 листопада. с.6.

6. Діти, жінки та сім'я в Україні: статистичний збірник. - К.:Державний комітет статистики України, 2000. - 362 с.

7. Демографічна криза в Україні. - К.: Ін-т економіки НАНУ, 2001. - С.467.Н.М. Зобко "Демографічні проблеми людства" К.: 2001.- 543с.

8. Довжук Б. Актуальне регіональне дослідження трудової міграції: Україна: аспекти праці. - 2005. - №3. - С.37.

9. Демографічна криза в Україні// Народна газета. - 2002. - № 17. - с.4-5.

10. До питання про концепцію національної демополітики в Україні: Демографічні дослідження. - Вип.18. - К.: Ін.-т економіки НАН України, 2004. - С.40-41.

11. Етнодемографічна політика. Піскунов О.Д.: Дивослово. - 2002. - № 8. - с.2.

12. Лібанова Е. Демографічний колапс: Уряд. кур'єр. - 2004. - №40. - С.11.

13. Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці: Матеріали Всеукраїнської науково-апрктичної конференції. - Т., 2004. - 294с.

14. Стасюк М., Крючковський В. Вплив міграційних процесів на основні демографічні показники в Україні: Україна: аспекти праці. - 2004. - №5. - С.42.

15. Стасюк М., Крючковський В. Вплив міграційних процесів на основні демографічні показники в Україні: Україна: аспекти праці. - 2004. - №5. - С.40.

16. Україна - аспекти праці: щомісячник.-К.:2006.- №8. - 63с.

17. Україна - аспекти праці: щомісячник.-К.:2007.- №3. - 60с.

18. Україна - аспекти праці: щомісячник.-К.:2007.- №1. - 63с.

19. Україна - аспекти праці: щомісячник.-К.:2006.- №4. - 63с.

20. Яцків Я. Твоє обличчя в портреті України: Урядовий кур'єр. - 2005. - №163. - С.18.

21. Яцків Я. Твоє обличчя в портреті України: Урядовий кур'єр. - 2005. - №177. - С.9.

22. Послання президента до Верховної Ради України. - www.president.gov.ua; Скільки нас в Україні//Соц. Політика. - 2005. - №8.

23. Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 роки. - www.rada.gov.ua.

24. Державна статистика України. - www.ukrstat.gov.ua

25. Статистичний портал. - www.ukrcensus.gov.ua

ДОДАТКИ

Рис.1.1 Чисельність населення на 1 лютого 2009 року та середня за січень 2009 року, млн.осіб

Рис.1.2 Густота населення України, осіб/кв.км

Рис.1.3 Динаміка народжуваності та смертності населення, тис.осіб

Рис.1.4 Середній коефіцієнт народжуваності за 2006 рік, осіб

Таблиця 1.5 Міграція населення за регіонами, осіб

	Число прибулих	Число вибулих	Приріст (скорочення)
	2008	2007	2008	2007	2008	2007
Україна	710748	758292	695869	741454	14879	16838
Автономна Республіка Крим	33767	36615	30297	33091	3470	3524
Вінницька	29268	31643	30933	33176	-1665	-1533
Волинська	19053	19973	18975	20084	78	-111
Дніпропетровська	46230	53487	48002	52654	-1772	833
Донецька	61233	65591	62120	65681	-887	-90
Житомирська	22419	23348	24525	25092	-2106	-1744
Закарпатська	9392	9622	10772	11187	-1380	-1565
Запорізька	23817	26497	24187	27378	-370	-881
Івано-Франківська	15338	16185	15477	16386	-139	-201
Київська	26275	26419	24962	27143	1313	-724
Кіровоградська	11899	12344	15878	16544	-3979	-4200
Луганська	35696	37030	39326	41866	-3630	-4836
Львівська	31106	32293	31837	33490	-731	-1197
Миколаївська	17485	19175	18630	19816	-1145	-641
Одеська	43231	48617	36612	37280	6619	11337
Полтавська	26504	28385	26772	28954	-268	-569
Рівненська	19588	22425	21460	24396	-1872	-1971
Сумська	21071	21995	22391	24317	-1320	-2322
Тернопільська	13482	13579	14956	15283	-1474	-1704
Харківська	50444	52974	46039	48943	4405	4031
Херсонська	15312	16181	18071	19177	-2759	-2996
Хмельницька	24309	24660	25120	26357	-811	-1697
Черкаська	23016	25779	23336	26066	-320	-287
Чернівецька	11796	12544	11136	11932	660	612
Чернігівська	18317	20296	19144	21421	-827	-1125
м. Київ	54948	54885	31548	30082	23400	24803

Страницы: 1, 2, 3, 4