Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.

витрачається на спож-ня і нагромадження, складається з особистого та

виробничого попиту. Особисте спож-ня складає близько 2/3 всіх закуплених

товарів та послуг. Розглядав доход, що є у розпорядженні, як першочерговий

фактор, що визначає стр-ру спож-ких витрат. Витрати на спож-ня зростають у

міру збільшення цього доходу. Людина схильна споживати менше із зростанням

її доходу - “основний психологічний з-н”.

Основними факторами, що впливають на обсяг інвес-тицій є норма % і норма

очікуваного прибутку. Інвестиції можуть здійснюватися лише у тому випадку,

якщо очікуваний прибуток буде вищим, ніж %, що сплачується в рахунок

отримання позики. Необхідна умова нормального розв-ку ек-ки та її

перебування у стані рівноваги полягає у тому, щоб вакуум, утворюваний

внаслідок розриву між рівнем доходу та спож-ня заповнювався збільшенням

інвестиційних витрат, котрі покликані поглинути все зростаючий обсяг

заощаджень. Це можливо тільки тоді, коли інвестиції = заощадженням.

Заощадження здійснюють спож-чі, а інвестиції - вир-ки.

Вказував на існування 3-х мотивів, здатних спонукати людину зберігати

гроші за-мість активів, що приносять доход (земля, будівлі, акції,

облігації). До них належать: трансакцій-ний мотив (бажання мати готівку

для непередбачених платежів), мотив остороги та спекулятивний мотив (страх

втратити капітал). Цілісна картина ек-ної сис-ми відповідно може бути

представ-лена такою схемою. Сукупний попит становить суму витрат сус-ва на

спож-ня та очікуваних вит-рат сус-ва на інвестиції. Існує єдиний рівень

нац-ого доходу, при якому сукупні витрати сус-ва (су- купний попит) =

нац-ому прибутку (сукупній про-позиції). Це і є необхідний рівень

рівноваги нац-ого доходу. Ек-на сис-ма не зможе досягти рівно-ваги за

будь-якого ін. рівня нац-ого доходу, бо в цьому випадку плани покупців не

будуть співпадати з діями вир-ків.

Конкретні напрями державного втручання в ек-ку і держ. регулювання

охоплюють 3 основні сфери: грошовий обіг та грошову політику,

нагромадження капіталу та інвестування і реалізацію вироблених товарів.

Кейнсіанська теорія попиту на гроші зветься теорією “переваги

ліквідності”. Виступав прихильником наявності великої к-ті грошей в обігу,

що повинно було впливати на зниження % ставки. Це повинно було стати

стимулом зменшення “обережності ліквідності” та зростання інвестицій.

Вважав, що високий % є перешкодою для перетворення грошових ресурсів в

інвестиції, відстоював необхідність максимального зниження рівня % як

засобу, який заохочує використання нагромаджень на виробничі цілі.

Від Кейнса бере початок концепція дефіцитного фінансування або штучного

накачування грошей в ек-ку, що є доповненням до загального потоку витрат і

компенсує недостатній попит, зайнятість та прискорює зростання нац-ого

доходу. Основним стратегічним напрямом ек-ної політики дер-жави повинна

стати підтримка інвестиційної діяльності, сприяння тому, щоб максимально

можливо заощадження перетворювалися у капіталовкладення. При загрозі

ек-ого спаду уряд може протидіяти цьому шляхом скорочення податків,

збільшення трансфертних платежів чи підвищення видатків на оборону, розв-к

інфраструктури або інші цілі. При загрозі інфляції уряд може підвищити

податки, зменшити трансфертні платежі, відкласти заплановані державні

закупівлі. Зміна рівня рівноваги нац-ого доходу відбувається більшою

мі-рою, ніж зміни висхідного рівня автономних вит-рат, що його викликали.

Це поняття у макроек-ної теорії відоме як мультиплікаційний ефект.

Мультиплікатор витрат визначається як відношу-ння відхилень від

рівновісного доходу до почат-кової зміни у випадках (на інвестиції), що

викликали цю зміну. DY=DI*(1/(1-r)), деY - приріст до-ходу; I - приріст

інвестицій, що викликав приріст доходу;r - “гранична схильність до

спож-ня”;1/ 1-r - це і є величина мультиплікатора, що виражена через

“граничну схильність до спож-ня”. За даних обставин може бути встановлено

певне співвідношення між доходом та інвестиціями, яке слід назвати

мультиплікатором. Виходячи з цієї формальної алгебраїчної залежності -

зростання ін-вестицій автоматично веде до зростання зайнятості та до

пропорційного зростання нац-ого доходу, а коефіцієнтом пропорційності є

величина мультиплікатора.

.

9. Інвестиційна теорія циклів Хансена

Елвін Хансен (1887-1976) Характерною рисою ек-ної теорії

післякейнсіанського періоду є те, що у поясненні найважливіших ек-них

проблем вирішальне міс-це належить інвестиціям. У питаннях теорії вони

виходять з того, що причина циклічності і причина періодичних криз та

безробіття, полягає у \\\"коливаннях динаміки інвестицій”.

Велике значення у неокейн-сіанській теорії циклу має поділ

капіталовкла-день на автономні та похідні. Похідні інвестиції -

інвестиції, пов\\\'язані з розширенням спож-ня у рез-ті зростання нац-ого

доходу. Цей тип інвестицій бере участь у моделі мультиплікатор -

аксе-лератор. У процесі ек-ого зростання є цілий ряд факторів, що

викликають капіталовкладення не-залежно від руху спож-ня або нац-ого

доходу: те-хнічний прогрес та обумовлені ним технічні пере-вороти,

зростання населення, політика держави та інші фактори автономного хар-ру.

З дією цих факторів і пов\\\'язані автономні інвестиції. Неоке-йнсіанська

теорія циклу детально викладена у роботі Е.Хансена “Ек-ні цикли та нац-ний

доход” (1958. Рушійною силою, першопричиною В є технічний прогрес, який

вимагає нових капіталовкладень - автономних інвестицій. Рез-том кожної

нової порції автономних інвестицій є розгортання

мультиплікаційно-акселераційного процесу. Інвестиції породжують доходи,

сума яких тим вища, чим більша “схильність до спож-ня”. Зростання ж

доходів викликає похідні інвестиції, які збільшують нац-ний доход. На

думку Хансена, технічний прогрес визначає рівень капітального коефіцієнту,

акселератора. Інтенсивність та тривалість процесу зростання визначаються

виключно хар-ром технічного прогресу. Хансен визначає причини, що

викликають припинення процесу зростання і початок спаду: причина пов\\\'язана

з поступовим вичерпуванням автономних інвестицій: зниження очікуваної

норми прибутку із зростанням інвестицій, збільшення цін капітальних

това-рів і підвищення процента; пов\\\'язана з послабленням

“понадкумулятивного процесу”, що породжується дією мультиплікатора та

акселератора.

Тривалість та інтенсивність піднесення визначаються вирішальною мірою

обсягом та інтенсивні-стю автономних інвестицій. Рівновага ринкової сис-ми

передбачає загальну або макроек-ну рів-новагу ринку товарів, грошей,

облігацій та робочої сили. Макроек-на рівновага зводиться до вза-ємодії

2-х ринків - товарів та облігацій або това-рів і грошей. Останній варіант

зветься моделлю Хікса - Хансена. Хансен, взявши за основу кейн-сіанський

варіант, включив до нього діаграму IS-LM, додавши до неї рівняння попиту

та пропози-ції на ринку праці (IS - крива “інвестиції-заощад-ження” -

крива рівноваги грошового ринку, LM - крива “ліквідність - гроші” - крива

рівноваги това-рного ринку).

Модель Хікса - Хансена відкриває великі можли-вості для досл-ня взаємодії

ринкі товарів та гро-шей.

10. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.

Основоположником неолібералістського напрям-ку нім. ек-ної теорії вважають

В.Ойкена, який у повоєнні рр. заснував цілу школу - фрейбурзьку..

Представники фрейб. шк. вваж., що втручання держави в ек-ку має бути

обмеженним, а мето-дом запобігання диктатурі має бути встановлення

конкурентного ладу. Вихідним пунктом неоліб-них пошуків концепції

ідеального ек-ого ладу ста-ло вчення В.Ойкена про 2 типи ек-них сис-м:

1)“центрально-кероване госп-во” (примус. ек-ка) та 2)“мінове госп-во”

(вільна ринкова ек-ка). Він класифікував їх, виходячи зі способу

управлі-ння госп-им процесом, форм координації діяль-ності окремих госп-их

од., і підкреслював, що ри-нкове госп-во управляється ринком, є госп-вом

відносин обміну, а центрально-кероване виклю-чає вільний ринковий обмін і

управляється центральним керуючим органом.

“Центрально-кероване госп-во” хар-ся таким рівнем планування, за якого

всі ек-ні зв\\\'язки між ек-ими суб\\\'єктами заміщенні адміністративними

вертикальними зв\\\'язками центру з під-вами. Централізоване планування -

ек-на політика.

“Вільне ринкове госп-во”, побудовано на кон-куренції та приватній

власності, є природною ос-новою ек-ого порядку, оск забезпечує під-ку

ініці-ативу, розв-к ек-ки, встановлення рівноваги зав-дяки дії

конкурентних сил. Воно базується на принципі свободи вибору (рівня

спож-ня, профе-сії та робочого місця, ек-них відносин).

Теория Ойкена явилась фундаментом для построения \\\"социальной рыночной

экономики\\\" в Западной Германии

Людвиг Эрхард (1897-1977) является одним из основных авторов концепции

социального рыночного хозяйства. Согласно Эрхарду, современный либерализм

не может не допустить заметной роли государства в экономических процессах:

* во-первых, необходимо ограничение деятельности монополий;

* во-вторых, “безгосударственная” рыночная экономика порождает

чрезмерный разрыв в доходах, необеспеченность положения отдельных

социальных групп, что ведет к политической и социальной

нестабильности. Поэтому государство должно осуществлять частичное

перераспределение доходов в пользу малоимущих и финансировать ряд

социальных программ.

В исключительных случаях государство может даже регулировать цены на

критически важные товары и услуги (продовольствие, энергия, транспорт).

Альфред Мюллер-Армак (1901-1978) и Людвиг Эрхард (1897-1977). Эти авторы

создали концепцию социального рыночного хозяйства, которая исходит из

сочетания конкуренции, экономической свободы предпринимателей и активной

роли государства в перераспределении доходов и организации социальной

сферы. Теоретические аспекты социального рыночного хозяйства обусловлены

классической проблемой установления функций государства в условиях

экономики, управляемой \\\"невидимой рукой\\\" рынка. Эта проблема обсуждалась

еще А. Смитом, который доказал, что государство должно заниматься в

основном поддержанием общественного порядка и защиты страны.

11. Монетаризм Фрідмена

(від англ. \\\"money\\\" - гроші) - сучасна економічна теорія, в якій гроші та

грошова маса розглядаються як вирішальний фактор економічної структури

суспільства і головна причина інфляції, а грошово-кредитна політика -

найважливіший інструмент стабілізації внутрішнього механізму відтворення,

здійснення економічної політики держави. Монетаризм виник у середині 50-х

років ХХ ст. Вперше це поняття згадується у збірнику \\\"Дослідження в галузі

кількісної теорії грошей\\\" (1956 р.) за редакцією професора економіки

Чикагського університету Мілтона Фрідмена. Основні монетаристські

положення він виклав у фундаментальній праці \\\"Монетарна історія США. 1867-

1960\\\", яку написав у співавторстві з іншим представником чікагської школи

Анною Шварц. Головні ідеї теорії: 1) економіка саморегульована, державне

втручання шкідливе; 2) причина криз - нестача грошової маси; 3) приріст

грошової маси на 1-2% має випереджувати зростання обсягів виробництва,

контроль за грошовою масою - основна і чи не єдина державна економічна

функція; 4) соціальні програми мають бути скорочені до мінімуму.

Фрідмен (1912). Метод теоретичних досл-нь Фрідмена можна назвати

суб\\\'єктивно-позитивіст-ським, заснованим на емпіричних та статистич-них

узагальненнях. Багато положень його теорії було викладено у вигляді

гіпотез, які доводяться на базі припущень, порівнянь та аналізу

статич-ного в ек-них явищах. Він використовує абстракт-тні визн-ня, дані

ще класичною ПЕ. Його моне-таризм — це сукупність кількох неокласикних

те-орій, які мають самостійне значення, але об\\\'єд-нуються к-сною теорією

грошей, яку Фрідмен розглядав не як теорію, а як загальний принцип

аналізу. Свою концепцію він характеризує як «теоретичний підхід, що

стверджує важливість грошей». Важливим принциповим підходом до досл-ня

механізмів розв-ку сучасного кап-зму, за Фрідменом, є визнання

необхідності ек-ної свобо-ди, що зумовлює всі інші свободи в сус-ві. Ек-на

свобода, завдяки якій реалізується ідея сус-ної рівноваги, є невід\\\'ємною

від ринкової сис-ми, що перебуває в процесі постійного розв-ку. Основ-ною

та визначальною рисою ринкової сис-ми за-лишається вільна конкуренція, яка

має прони-зувати всі сфери сус-ого життя, щоб забезпе-

чувати умови автоматичного саморегулювання ек-ки. Ідея ек-ної свободи

реалізується невтру-чанням держави в ек-ку та зменшенням тієї час-тки

нац-ого продукту, що становить доходи дер-жави і є мат основою державних

«вмонтованих стабілізаторів». Державне втручання в ек-ку, під-креслює

Фрідмен, блокує дію стихійних регуля-торів, що сприяють встановленню

рівноваги, во-но орієнтоване на короткострокову перспективу: будь-які

непередбачені зовнішні чинники можуть спричинити відхилення від вибраного

напрямку.

Отже, основний принцип монетаризму полягає в тім, що альтернативи

ринковому механізму не існує.

12. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер,

За докладнішого аналізу ек-ки, коли до уваги бе-руться суб\\\'єктивні та

об\\\'єктивні чинники, науковці дійшли висновку, що політика стимулювання

по-питу менш ефективна. ніж можна було б сподіва-тися. Вона прискорює

темпи інфляції, забезпечу-ючи лише короткочасний позитивний вплив на В та

зайнятість. Тому багато ек-стів вирішило, що політику впливу на попит

треба замінити політикою впливу на пропозицію. На відміну від

кейнсі-анців, які вважали, що попит породжує відповідну пропозицію, вони

висунули тезу про залежність сукупного попиту від сукупної пропозиції.

Саме цю ідею було покладено в основу дебатів з про-блем «ек-ки

пропозиції», спрямованих на визн-ня напрямків стабілізації ек-ки. Основа

моделі - не під-во, не фірма, а індивід — індивідуальний капітал та

ін-дивідуальна праця, які виробляють з певною ме-тою. Тому державне

регулювання ринку має бути спрямоване на підвищення прибутковості,

дохідності, на розв-к В, а не виходити з проблем бюд-жету та вирішування

їх за допомогою оподатку-вання. Серед тих, хто об-грунтував ці принципи

теоретично, були американські про-фесори А. Лаффер та Р. Мендель , які

вважали, що ек-ка пропозиції формується на підставі вирішення проблем

нагромадження капі-талу та державних фінансів. Передовсім вони по-ставили

під сумнів висновок Кейнса, що заощад-ження є причиною скорочення обсягів

В, ек-ної діяльності і, отже, зайнятості, а тому його реко-мендації щодо

стимулювання попиту за рахунок маніпулювання податками визнали за

недоцільні.

Основний шлях до зростання В вони вбачали в стимулюванні праці,

заощаджень та інвестицій. Основним джерелом інвестицій (як і покриття

дефіциту державного бюджету) є заощадження, адже не можна інвестувати те,

чого нема. Високі податки знижують прибутковість В, скорочують розміри

доходів, а відтак і заощаджень під-ця.

Збільшення граничних ставок прибуткового податку є згубним для ек-ого

зростання, оск зменшує обсяг пропозиції інвестицій. Розумна податкова

по-літика, орієнтована на зниження ставки податку, на думку авторів,

вестиме до зростання обсягів та зменшення витрат В, що є основою

збільшен-ня пропозиції і, зрештою, забезпечить зростання нац-ого доходу,

що, у свою чергу, не тільки не зменшить надходження до державного бюджету,

не спричинятиме бюджетного дефіциту, а навпа-ки, збільшить податкову базу.

Цей причинно-наслідковий зв\\\'язок промоделював Лаффер, показавши, як

фіскальна політика впливає на сукупну пропозицію. Він зазначив, що вплив

податків на попит відчувається швидше. У короткостроковому періоді

зниження податків однозначно спричиняє зростання сукупного попиту та

зменшення обсягів податкових надходжень. Для того щоб став відчутним вплив

змін в оподаткуванні на пропозицію, потрібен більш тривалий час, оск це

зв\\\'язано з процесом В, але позитивний ефект від цих змін є також досить

тривалим. Графічне зоб-раження моделі має назву «Крива Лаффера». Ек-ний

зміст кривої Лаффера - коли податковий прес переходить оптимальну межу, то

надходження в бюджет спочатку зростають, а згодом починають зменшуватись.

Це відбувається тому, що зниження прибутковості В стимулює спадання

ділової активності, збільшення схильності до спож-ня та скорочення обсягів

інвестування, тобто фі-зично звужується база оподаткування. Крім того,

скорочується сфера легального бізнесу. Прагне-ння держави мати стабільний

рівень надходжень примушує її постійно збільшувати ставки податків аж

доти, доки вже ніхто не працюватиме і не сплачуватиме їх. Зниження ставок

податків у ко-роткому проміжку часу призведе до зменшення надходжень, але

стимулюватиме виробничу ак-тивність, що згодом збільшить і надходження.

Отже, основним в теорії «ек-ки пропозиції» було заперечення

маніпулятивної фіскальної політики та існуючої сис-ми прогресивного

оподаткування як такої, що нега-тивно впливає на ділову активність, оск не

сти-мулює заощаджень та інвестицій, зумовлює не-раціональний розподіл

факторів В, перерозподіл нац-ого доходу між В та спож-ням на користь

ос-таннього і стає причиною приховування доходів, що, у кінцевому

підсумку, призводить до виник-нення тіньової ек-ки, бартерного обміну,

скритої зайнятості.

13. Теорія раціональних очікувань.

У 60-х—70-х рр. зростає розуміння того, що регулюючого впливу держави

недостатньо для забезпечення збалансованого та стабільного ек-ого

зростання, оск такий вплив не враховує дії чинників, що не підлягають

к-сному оцінюванню, наприклад, ін-формації і прогнозів. Існує 2 підходи до

оцінки очікувань: «адаптивні очікування» і «раціональні очікування».

«Адаптивні очікування» спираються на колишній досвід: знання наслідків

певних ек-них дій, урахування колишніх помилок. На підста-ві «адаптивних

очікувань» фірми пристосовують-ся до ек-ної ситуації, виробляють стратегію

пове-дінки. «Раціональні очікування» базуються на на-укових прогнозах, що

враховують функ-ня реаль-ної ек-ної моделі: динаміку цін, витрат, рівень

ставки процента, наслідки конкретної ек-ної полі-тики, вплив урядових

рішень на макроек-ні показ-ники. Загальновизнаним автором ідеї

«раціона-льних очікувань», відповідно до якої очікування визнають

раціональними, якщо вони збігаються з прогнозом, отриманим на підставі

аналізу моде-лі, уважають Дж. Мута, який сформулював 1965 р. цей постулат

і відобразив його в побудованій ним моделі. Лише через 10 років до цієї

ідеї повернувся і використав її Р. Лукас.

14. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Р. Коуза.

Рональд Коуз (1910р. нар.) — ам. tк-ст англ. по-ходження. 1991 р. він

одержав Нобелівську пре-мію за праці з проблем трансакційних витрат —

«Природа фірми» (1937), «Проблеми соц-них ви-трат» (1960). 1-а з

найважливіших заслуг Коуза полягає в тім, що він визначив і запровадив у

на-уковий обіг таку категорію, як трансакційні витра-ти (витрати на пошук

інформації про ціни, попит, пошук партнерів, укладання контрактів тощо).

Госп-ка сис-ма — це своєрідно впорядкована сис-ма зв\\\'язку між виробниками

мат і немат благ і послуг та спож-чами. Координація цього зв\\\'язку, тобто

вирішення що виготовляти, як виго-товляти, для кого виготовляти, може

здійснюватися 2 способами: спонтанним, або стихійним порядком і ієрархією.

Страницы: 1, 2, 3