Інформаційна складова іміджу держави на міжнародній арені, на прикладі України та США

Україні не доцільно будувати політику щодо ЄС на основі визнання реальності швидкого вступу. Не варто також йти шляхом впровадження в суспільну свідомість комплексу „європейських очікувань” [55], пропонувати програму інтеграції до ЄС як національну ідею. У такий спосіб із зовнішньополітичної стратегії євроінтеграційні проекти можуть перетворитися на один з чинників внутрішньої політики, а відтак і на потенційне джерело політичних ризиків.

Замість інтеграції за „шоковим” [56] сценарієм слід запропонувати „інтеграцію конструктивну” [56], сутність якої полягає у подальшому розширенні й поглибленні співпраці з Європейським Союзом та його членами, поетапному досягненні Україною та українським суспільством європейського рівня життя.

Необхідними передумовами входження України до європейського політичного, безпекового, економічного та правового простору виступають поглиблення євроатлантичної інтеграції та завершення процесу вступу до Світової організації торгівлі.

Виходячи з проголошеного Екс-Президентом України Л. Кучмою принципу конструктивної інтеграції [57], трьома базовими завданнями, розв'язання яких віддзеркалює специфіку євроінтеграційної стратегії України, визначені такі:

· реалізація стратегії випереджального розвитку, яка має забезпечити до 2015 року зростання ВВП у 2,3-2,4 разу та подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС;

· опанування інноваційної моделі з метою істотного підвищення конкурентоспроможності економіки, утвердження України як високотехнологічної держави;

· цілеспрямоване забезпечення рівня та якості життєвих стандартів, адекватних стандартам ЄС, подальше формування в Україні середнього класу, що гарантує стабільність та демократизацію суспільства.

У двосторонніх відносинах Україна очікує від ЄС надання статусу держави з ринковою економікою в контексті антидемпінгового законодавства, а також впровадження преференцій у рамках Генеральної системи преференцій ЄС, що знизило б імпортні тарифи на українські товари та дозволило б вітчизняним підприємствам повною мірою скористатися перевагами, що надає вступ до ЄС держав Центрально-Східноєвропейського регіону.

У ході першого після розширення ЄС самміту Україна - Євросоюз, що відбувся у Гаазі 8 липня 2004 р., сторони погодилися, що Україна має отримати статус країни з ринковою економікою, як тільки будуть виконані необхідні умови. Відбувся також всебічний обмін думками щодо спільної роботи над Планом дій в рамках Європейської політики сусідства, його деталізацією та перспективною спрямованістю. Слід зазначити, що з деяких принципових питань існують серйозні розбіжності. Так, Україна наполягає на внесенні до документа спеціального положення про посилення відносин з ЄС після виконання Плану дій. Євросоюз, погоджуючись з важливістю подальшого розвитку відносин, про що свідчить спільна заява сторін за результатами самміту, поки що не готовий внести зазначене положення до Плану дій.

У ході переговорів наголошувалося на потребі спільної праці над зміцненням стабільності та процвітання Європейського континенту, необхідності уникати появи в Європі нових ліній розмежування. У цьому зв'язку було підкреслено, що потребує розвитку конструктивний діалог з візових питань. Як зазначалося у спільній заяві, Україна і ЄС погодилися посилювати співпрацю у сфері управління ризиками, зокрема щодо угод про процедури безпеки обміну класифікованою інформацією і про встановлення рамок участі України в операціях ЄС з управління кризовими ситуаціями.

Системним ризиком подальшого зближення України з ЄС є не тільки неготовність української економіки до успішної ринкової конкуренції, а й незавершеність процесу внутрішньополітичної консолідації. Вступ до Європейського Союзу як кінцева мета реалізації євроінтеграційної стратегії може бути забезпечений лише за рахунок фундаментальних внутрішніх перетворень.

Принципово важливим напрямом таких перетворень є послідовна демократизація суспільства, забезпечення свободи слова та розбудова громадянського суспільства. У цьому контексті поглиблення співпраці України з ЄС після його розширення слід розглядати як визначальний чинник вирішення зазначених завдань. Необхідно враховувати, що нині формування системи відносин Євросоюз - європейське громадянське суспільство є майже завершеним. Аналіз принципів і методів функціонування цієї системи, перспектив її впровадження у вітчизняну політичну практику вимагає від українських науковців визначення засад діяльності організацій європейського громадянського суспільства, розгляду застосованих і запропонованих на майбутнє інституціями ЄС політико-правових механізмів їхньої участі в процесі прийняття рішень, зокрема щодо європейської інтеграції, з'ясування ролі програм ЄС зі сприяння розвиткові громадянського суспільства в європейських державах, що залишаються поза межами ЄС. За умов посилення громадського інтересу в Україні до міжнародних зв'язків, активнішого залучення громадян до участі у розбудові загальноєвропейського громадянського суспільства має розглядатися як неодмінна складова успішної євроінтеграційної стратегії України. Важливим завданням у зазначеному контексті є також встановлення, яких саме змін очікують українці від вступу нашої держави до ЄС.

Відродження притаманних українському народу духовних цінностей, подолання ідеологічних стереотипів, браку національної гідності, комплексу меншовартості, самоствердження українців як європейської нації через відтворення національної ідентичності обґрунтовано визнаються не менш суттєвими, ніж темпи економічного зростання, чинниками входження до демократичної спільноти європейських народів. Реалізація принципу конструктивної інтеграції потребує активної державотворчої політики також і в цих напрямах.

Не менш важливим чинником здійснення євроінтеграційної стратегії України є збереження досягнутого рівня й подальше поглиблення співробітництва з державами Центральної та Східної Європи [51]. Існують об'єктивні передумови поглиблення інтеграційних процесів в Центрально-Східноєвропейському регіоні за участю України. Близькість культурної спадщини наших народів, історичних традицій та цивілізаційних цінностей зумовлює можливість і необхідність їхнього подальшого зближення. Українська мова є третьою за поширеністю мовою, якою розмовляють в країнах ЄС - 25 (після турецької та російської): володіють і розмовляють українською близько 2 млн громадян цих країн, передусім нових членів Євросоюзу.

Держави „Вишеградської четвірки” [46] - Польща, Чехія, Словаччина й Угорщина - і після вступу до Євросоюзу демонструють зацікавленість у зміцненні співпраці з Україною та готовність до відстоювання її інтересів у керівних органах ЄС. На останній зустрічі прем'єр-міністрів чотирьох країн ухвалено заяву, якою було підтримано європейську перспективу України і закликано зробити це Європейську комісію. Не зважаючи на набуття державами “Вишеградської четвірки” членства в ЄС і НАТО, учасники підтвердили намір щодо збереження цього угруповання та розширення його ролі в європейських справах.

Внутрішня політика України сьогодні як ніколи заважає зовнішній і, насамперед, на її найважливішому, - західному напрямку. Так само, як не скорочується відстань між запевненнями з боку влади в дотриманні демократичних норм, немає підстав сподіватись на виконання нею міжнародних зобов'язань щодо здійснення реформ. Щирість намірів і практична спроможність реалізувати європейський вибір наочно спростовуються багаторічними зволіканнями із дотриманням обов'язків, пов'язаних з членством в Раді Європи, фактичною відмовою від реалізації реформаторських положень „Хартії про Особливе партнерство між Україною і НАТО" [41], непослідовністю в реалізації Угоди про партнерство і співробітництво з ЄС. Україна залишається умовно демократичною державою. Динаміка в сфері дотримання політичних і громадянських прав і свобод протягом декількох останніх років - скоріше негативна. У країні не відбувається послідовного прямування від авторитаризму до консолідованої демократії.

Головною проблемою зовнішньої політики України є те, що вона не може запропонувати партнерам нічого нового в головному, - у здійсненні демократичних перетворень в політиці та економіці. У цих умовах дипломатичні зусилля не будуть мати вагомого результату. Вже зараз очевидно, що нам доведеться коректувати власну стратегію інтеграції. Зміни, що відбуваються в ЄС і його політиці розширення, практично ведуть до зникнення інституту асоційованого членства. Спостерігається недостатня наполегливість у реалізації Угоди про партнерство і співробітництво та готовність використовувати можливості програми сусідства. Розроблений в українському уряді проект Плану дій „Україна - ЄС” [41], на жаль, не став, відповідно до європейської практики, предметом широкого обговорення спеціалістів і громадськості.

Проте 2004 рік приніс в українську зовнішню політику і новий досвід, більш чітке розуміння її слабостей і резервів. Це був період принципових рішень для партнерів і швидкого вичерпання можливостей маневрування для України. Наслідком цього стала більша певність у позиціях і більша ясність щодо реального стану справ. Дорога в Європу одержала більш детальну розмітку. Вона не стала довшою, але нам доведеться суворо дотримуватися ще більш складних правил, що потребує висококваліфікованого керманича.

3.3 Розробка методологій створення сприятливого іміджу України.

Для створення, зміни та поширення ефективного іміджу країни необхідно витратити 15?20 років на цілеспрямовану та скоординовану діяльність у зазначеному напрямку:

· Налагодити співробітництво та залучення представників урядових структур, бізнесових кіл, представників культури, освіти та засобів масової комунікації;

· Дослідити сприйняття країни власним населенням та міжнародною спільнотою (яка виступає основним об'єктом іміджу), використовуючи кількісні та якісні методи дослідження;

· Проконсультуватися з лідерами думок (opinion leaders) щодо слабких та сильних національних рис країни та порівняти з результатами дослідження;

· Побудувати іміджеологічну стратегію, яка повинна включати професійну модель іміджу та види комунікацій, передбачаючи при цьому різні шляхи комунікацій для різних цільових груп (потенційні туристи зазвичай трохи відрізняються від інвесторів, хоча і пов'язані між собою);

· Створити систему, яка б пов'язувала організації та відділи, що можуть бути частиною іміджу.[17]

Однією із складових національної PR-програми має бути активізація інформаційної політики України. Необхідно доносити до міжнародної спільноти правду про нашу країну, пропагування її надбання і цінності. Головний акцент має бути поставлений на тому, що Україна - це європейська держава з багатим сировинним потенціалом, родючою землею, сприятливими кліматичними умовами та високим інтелектуальним потенціалом. Українське суспільство володіє значним ринком кваліфікованої робочої сили. В економіці є перспективні напрямки міжнародної співпраці - це галузі, що здатні виробляти високотехнічну продукцію для завоювання міжнародних ринків.[8]

Для того, щоб задіяти весь іміджевий потенціал нашої держави, необхідні продумана державна інформаційна політика й чітко сплановані іміджеві кампанії. Вдале поєднання внутрішньої та зовнішньої складової іміджу дасть можливість скорегувати негативний імідж України та створити підстави для формування позитивного іміджу. Саме зовнішньополітичні техніки PR дозволяють не протидіяти стереотипам, а створювати новий імідж країни чи запускати нові позитивні характеристики, які б закріпили її позиції на міжнародній арені та в міжнародному співтоваристві.

Іміджеві кампанії України повинні базуватися на дослідженнях щодо вже існуючого іміджу країни, враховувати національні особливості цільових груп та досвід зарубіжних країн. Але cпочатку імід кампанії має передувати поява та завоювання світового ринку високоякісними вітчизняними продуктами, які б асоціювалися у міжнародній спільноти з Україною.[4]

Висновки.

Комплексний аналіз інформаційних складових іміджу держави дають можливість зрозуміти наскільки важливо для кожної країни мати свій імідж. За допомогою яких складових можна побудувати успішний імідж будь якої держави. А саме важливість хорошої роботи ЗМІ, дипломатичних служб та участь країни в міжнародних організаціях.

Ми живемо у час колосальних змін, людська думка піднялася до позахмарних висот, промислова, технологічна революції змінили сферу людського буття, наповнили її новим змістом. Особливий зміст прийняли міжнародні відношення. Але незважаючи на всі досягнення прогресу, людина залишається істотою, із психікою яка укладалася не одне тисячоріччя. За цей пройдений шлях у її гармонійно втілилось і прагнення до новий, невідомому і консерватизм, відмова від забобонів і неуцтво. У нових умовах людина бореться тим часом що їй хочеться досягти і тим, чого вона неусвідомлено боїться. Як показують дослідження в психології, сприйняття світу людиною є нічим іншим, як сприйняття образу і побудова власної моделі світу, зручної і сприйманої даною людиною. Таким чином, зовнішня уява -- імідж, є основою світо сприйняття людини. [19]

Тому потрібно будувати імідж завчасно, заплановано та ретельно:

Що стосується нашої держави то варто підкреслити, що у сучасних умовах, із проголошенням незалежності, перед нашою державою підвелася велика кількість проблем. Наша держава змушена почати будувати відношення з іншими державами із самого початку (не маючи достатнього досвіду). У зв'язку з цим, проблема іміджу України має велике значення. Відсутність устояного іміджу має як позитивні так і негативні сторони. У якості позитивних моментів -- можливість конструювання сприятливого і зручного для держави іміджу; Україна, за часи перебування в складі СРСР, не має негативних в історичному плані дій. До негативних моментів можна віднести те, що уявлення про нашу державу мають суперечливий і стихійний характер.

Аналіз внутрішніх і зовнішніх обставин свідчить про те, що попереду в Україні - тривалий перехідний період, протягом якого її імідж може змінитися в кращу або гіршу сторону. Україна не може залишатися в позаблоковому стані, а події, які відбуваються в середині країни не можуть не обминути уваги світової громадкості. І якщо ми є патріотами, то незалежно від того, який у нас політичний устрій, хто у нас при владі, ми повинні турбуватись про те, щоб у світі про українців думали добре. Тоді у нас влада буде змінюватися на краще, а не навпаки [26].

Що стосується США взагалі ця держава вважається лідером на міжнародній арені, але останнім часом вона все погіршує свій імідж, завдяки таким чинникам як війна в Іраці, нав'язування своєї думки іншим країнам. Але все ж таки не зважаючи на це Україна значно відстає від США. Взагалі порівнювати імідж України та США не можливо, це настільки дві різні держави.

Список літератури:

1) Г.Г. Почепцов. Имиджелогія. М.:реал-бук, К.: Ваклер - 2000 - 768с.

2) Палеха Ю.І. Іміжжологія. К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - 323с.

3) Шепель В.М.. Имиджеология: Секреты личного обаяния - 2-е изд., перероб. И доп. - М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. - 382с.

4) Бажанов Е.П. Актуальние проблемы меж.отн. В 3 томох. Том 1 - М.: Научная книга, 2001. - 464с.

5) Бажанов Е.П. Актуальние проблемы меж.отн. В 3 томох. Том 3 - М.: Научная книга, 2001. - 480с.

6) Бэензинсский. Выбор. Мировое господство или глобальное лидерство/ Пер. с англ. - М.: Международные отношения, 2006. - 288с.

7) Шенятенков В.Г. Европейская интеграция. М.: Международные отношения, 2003. - 400с.

8) Европейская интеграция современное состояние и перспективи: Сб.науч. ст./ Науч.ред. С. Паньковский. - Мн.: ЕГУ, 2001. - 336 с.

9) Змановская Э.В. Руковоство по управлению личным имиджем. - СПБ.: Речь. 2005 -114с.

10) Перелычина Е.Б. Психология имиджа: - М.: Аспект Пресс, 2002. - 223с.

11) Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкера. - 2-е изд., испр. и доп. - Спб.: Алетейя 2001. - 256с.

12) Політологія: Академія наук: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М.І. Панов , Л.С. Геросіна та ін.. - 2-е вид. перероб. і доп. - К.: Видавничий дім „ Ін Юре”, 2006 . - 520с.

13) Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз, К.: “Ваклер”. - 2001. - 258с.

14) Закон України про дипломатичну службу від 28.11.2002

15) http://www.franko.lviv.ua/mediaeco/biblioteka/filos-potjt.htm - філософія масової комунікації.

16) http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1341 електронна бібліотека Інституту журналістики.

17) http://www.experts.net.ua - всеукраїнська експертна мережа.

18) http://www.mns.gov.ua - МНС України. „Надзвичайна ситуація”.

19) http://www.zakarpat.info/index2.php?option=com_content&task=view&id=808&pop=1&page=0&Itemid=43 - Україна в пошуках іміджу.

20) Мадіссон В.В. Сучасна українська геополітика. -К.,2003. - 289с.

21) ПанякІ.О.Звернення http://www.uvkr.com.ua/ua/visnyk/visnyk2005/january2005

22) Міжнародний імідж України: міфи і реалії. Аналітична доповідь УЦЕПД. - Центр Разумкова, 2000. Київ, 2001.- 257с.

23) Іноземцева О. Технології позитивного іміджу // Урядовий Кур'єр.-2002-№9.

24) Газета “Europeplusnet” http://www.europeplusnet.info/

25) Газета “Gazeta Wyborcza” www. serwisy.gazeta.pl/wyborcza

26) Вознюк О.Р. Міжнародний авторитет //Людина і політика www.lp-ua.info

27) Губернський Л. На чому ґрунтується міжнародний авторитет //Політика і час.-2002.-№4

28) Дергачов О. Міжнародне становище України // Політична думка. - 2000.-№2.

29) Тихомирова Є.Б. Зв'язки з громадськістю. Навчальний посібник. -К.:НМЦВО, 2001. - 321с.

30) Центр “Соціальний моніторинг” http://www.smc.org.ua

31) Козик В.В., Панкова Л.А. Міжнародні економічні відносини: навч. Посіб. - 4-те вид., - К.: Знання-Прес, 2003. - 406с.

32) Гончар Б.М., Гончар Ю.Б. “Ставлення США до проблем інтеграції країн Центрально-Східної Європи в Західноєвропейське об'єднання”// Питання нової та новітньої історії. Київ, 1996, випуск 42, - с.139-146.

33) Гончар Ю.Б. “Маастріхт, США і європейська безпека”
// Питання нової та новітньої історії. Київ, 1995, випуск 41, - с.142-150.

34) http://news.bbc.co.uk/hi/russian/news/newsid_2550000/2550361.stm - Имидж США нуждается в косметологе.

35) http://www.voanews.com/ukrainian/archive/2006-08/2006-08-11-voa13.cfm - США збираються підняти свій рейтинг у світі.

36) http://novostey.com/business/news12632.html - Буш запросил у конгресса $1,5 миллиарда на улучшение имиджа США.

37) Макаренко Є. Політичні стратегії інформаційного суспільства: специфіка національних моделей //Актуальні проблеми міжнародних відносин.-2000.-№22.-Частина І.

38) Зовнішня політика України: позиції та оцінки громадян // Національна безпека і оборона. - 2002. -№2.

39) Луговий В.І., Князєв В.М. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України -К.: Вид-во УАДУ, 2001.-Вип.1.

40) Драч М. Франція головує у ЄС: перспективи для України. //Українське слово, 12 липня 2000.

41) Результати дослідження про стан процесу інтеграції України www.icps.com.ua/doc/public_opinion_survey_ukr.pdf

42) Литвиненко О., Паламарчук В. Політичний цикл 2002-2006 рр.: ключові питання і суперечності http://www.niss.gov.ua/

43) О.С. Власюк Проблеми та перспективи співробітництва України www.niisp.gov.ua

44) Крістіан Бек Україна між Росією та Заходом www.uceps.org

45) Верховна Рада-Кабінет Міністрів: півтора роки впертого протистояння. -Україна і світ сьогодні,2 жовтня 2004.

46) Крамаренко О.І Україна і світ http://www.ea-ua.info/main.

47) Україна - Публікації Зовнішня політика України http://ukraineinfo.gov.ua/syria/ua/publication

48) Україна і світ: Проблеми та перспективи міжнародних відносин. -К.,2003

49) Україна - 2004: підсумки року: інформаційно-аналітичний огляд. -К.: інститут політики. -2004

50) Статистичний щорічник України за 2000 рік. Державний комітет статистики України. - Київ, 2001

51) Україна дипломатична. - Науковий щорічник. -К.,2004

52) Результати дослідження про стан процесу інтеграції України www.icps.com.ua/doc/public_opinion_survey_ukr.pdf

53) Плахотник І.М. Міжнародніі партнери України // Журнал Ї http://www.ji-magazine.lviv.ua/ji-junior/N32-1

54) Павлов О. Нейтралітет у зовнішній політиці України: теорія і практика // Підтекст.-1998.-№21

55) Мостовая Ю. Герхард Шредер- Украина: все в твоих руках // ЗН.-2000.

56) Мартинов А. Україна в міжнародних відносинах…//Україна.-2003.-№1.

57) Державна програма забезпечення позитивного іміджу України на 2003-2006 роки. Ухвалена Кабінетом Міністрів України 15 жовтня 2003 року.

Додатки.

Діаграма 1.

Діаграма 2.

Схема1. Проблеми іміджу України.

УКРАЇНА

Фактори	Внутрішній імідж	Зовнішній імідж
1.	Безробіття;	Високі податки, що відбивають охоту ведення підприємницької; діяльності та незмога залучити іноземні інвестиції в економіку країни;
2.	Загальне незадоволення нації;
3.	Недовіра народу владним структурам;	Зацікавленість світової громадськості проблемою свободи слова в Україні
4.	Порушення свободи слова.

 Діаграма 3.

Діаграма 4.

Array

Страницы: 1, 2, 3