Методики розслідування хуліганства

факторів, ігноруючи які, вона вчинює хуліганство того чи іншого виду

(наприклад, урочисті збори, лекція в вузівській аудиторії, демонстрація

кінофільму в переповненій залі).

В ч.2 СТ.206 КК України вказаний вичерпний перелік кваліфікуючих ознак

злісного хуліганства. При кваліфікації хуліганських дій у постанові про

притягнення як обвинуваченого, в обвинувальному висновку та вироку повинно

бути відображено, за якою саме кваліфікуючою ознакою діяння визнається

злісним хуліганством.

При вирішенні питання про визнання хуліганських дій винятково

цинічними або особливо зухвалими необхідно виходити з оцінки конкретних

обставин справи в їх сукупності, враховуючи характер, час, місце та умови

вчинення злочину.

Злісним хуліганством.яке відзначається винятковим цинізмом, можуть

бути визнані хуліганські дії, що супроводжувались демонстративною неповагою

до загальноприйнатих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності,

знущанням над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадньому

стані та інше (абз.З п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28

червня 1991 року №3). Винятковий цинізм може проявлятись, зокрема, у

відправленні природних потреб або вчиненні статевого акту на очах в

обурених цими діями громадян, в демонстративному оголенні, особливо

непристойних рухах тіла перед публікою тощо.

Злісним хуліганством за ознакою особливої зухвалості може бути визнане

таке злочинне порушення громадського порядку, яке виражало явну неповагу до

суспільства, супроводжувалось, наприклад, насильством з заподіянням

тілесних ушкоджень або знущанням над особою, яке тривалий час і вперто не

припинялось або було пов'язане з знищенням чи пошкодженням майна, зривом

масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи,

підприємства чи громадського транспорту та інше (абз.2 п.8 постанови

Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р.№3).

На ступінь зухвалості хуліганства впливають форма хуліганських дій, їх

тривалість, нездатність потерпілого в зв'язку з мало-літством або старістю

протистояти хулігану, розмір спричиненої особі чи майну шкоди, особливе

буйство і безчинство тощо. В усіх випадках особлива зухвалість як

кваліфікуюча ознака злісного хуліганства проявляється в діях, що

відзначаються особливою нахабністю, грубістю.

Під припиненням хуліганства громадянином треба розуміти дії, здатні

самі по собі (наприклад, затримання, зв'язування) або з сторонньою

допомогою (скажімо, виклик по телефону наряду міліції) припинити

хуліганство. Умовляння, прохання, вимоги припинити злочин не є його

припиненням, оскільки в подібному випадку припинення хуліганства залежить

від прийнятого самим винним рішення, а не всупереч йому. Тому нанесення

хуліганом удару громадянину, який вимагав припинити хуліганство, саме по

собі не означає наявності розглядуваної кваліфікуючої ознаки, тоді як

нанесення за таких же обставин удару, скажімо, члену громадського

формування з охорони громадського порядку має кваліфікуватись за ч.2 СТ.206

КК України за ознакою здійснення під час хуліганства опору представнику

громадськості, який охороняє громадський порядок.

Хуліганство визнається злісним за ознакою минулої судимості за просте,

злісне або особливо злісне хуліганство при умові, що ця судимість не знята

і не погашена у встановленому законом порядку. Повторність вчинення

хуліганства при відсутності судимості за цей злочин не є підставою для

кваліфікації вчиненого за ч.2 ст.206 КК України.

Відповідальність за ч.З ст.206 КК України настає при наявності у

вчиненому ознак простого або злісного хуліганства, однак здійсненого з

застосуванням або спробою застосування вогнепальної чи холодної зброї,

ножів або інших предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних

ушкоджень.

Під застосуванням зброї, ножа або іншого предмета, спеціально

пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, треба розуміти таке умисне

використання їх вражаючих властивостей, при якому потерпілому заподіюються

ушкодження або виникає реальна небезпека їх заподіяння. Небезпека для

здоров'я або життя потерпілого таїться не в словах самих по собі, а в діях

по використанню вказаних у ч.З ст.206 КК України знарядь для нанесення

тілесних ушкоджень.

Особливо злісним хуліганством має визнаватися таке використання ножів,

колючої, ріжучої холодної зброї, коли нею торкаються до тіла людини,

маніпулюють в безпосередній близькості від обличчя потерпілого, розмахують

для прокладання дороги серед оточуючих тощо, і в цих випадках виникає

ситуація реальної небезпеки заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого. В той же

час однієї погрози застосування зброї, ножа або іншого предмета, спеціально

пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, навіть підкріпленої їх

демонстрацією, недостатньо для її кваліфікації за ч.З ст.206 КК України.

Спробою застосування зброї, ножа або іншого предмета, спеціально

пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, будуть ті випадки, коли

винний намагався, але не зміг використати вражаючі властивості цих знарядь

для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому при вчиненні особливо злісного

хуліганства в силу причин, які не залежали від його волі (скажімо, із

занесеної для удару руки ніж був вибитий потерпілим чи іншою особою(

постріл не відбувся внаслідок осічки).

При вчиненні групового хуліганства за ч.З ст.206 КК України можуть

бути кваліфіковані дії тих його учасників, які особисто застосували або

намагались застосувати зброю, ніж або інший спеціально пристосований

предмет для нанесення тілесних ушкоджень, а також тих, які хоча самі й не

застосовували та не намагались застосовувати, але дали згоду чи в інший

спосіб сприяли застосуванню (спробі застосування) згаданих знарядь іншими

виконавцями особливо злісного хуліганства. Якщо під час вчинення

хуліганських дій одним із учасників злочину були застосовані знаряддя

вчинення особливо злісного хуліганства без відома інших учасників злочину,

то відповідальність за ч.З ст.206 КК України може нести лише особа, яка

застосувала або намагалась застосувати згадані знаряддя для нанесення

тілесних ушкоджень.

6.Сліди злочину(в широкому змісті) та інші джерела доказів про обставини

злочину і злочинця в криміналістичній характеристиці охоплюють:

а) зміни в речовій обстановці місця події злочину;

б) сліди-відображення (сліди рук, ніг, інструментів та ін.);

в) предмети - речові докази, в тому числі документи, речовини,

мікрочастини;

г) документи - письмові докази різного виду та призначення;

д) особи, які можуть бути допитаними в якості свідків.

Хуліганство посягає на суспільний порядок, виражає явну неповагу до

суспільства (ст. 206 КК України). Предмет и^іюсереднього посягання при

хуліганстві: нормальна діяльність державних, суспільних організацій,

установ та осю, зайнятих охороною суспільного порядку; житлові, майнові

права громадян, їх свобода, здоров'я честь, гідність, недоторканість та

інші гарантовані Конституцією України права і свободи громадян, а також

державне або суспільне майно, пам'ятники архітектури, мистецтва і т.п.

РОЗДІЛ 2

Методика розслідування хуліганства .

2.1. Поняття методики розслідування хуліганства( її мета та структура.

Методика розслідування злочинів - це самостійний розділ науки

криміналістики. Його складають основані на вимогах кримінального і

кримінально-процесуального законодавства наукові положення, рекомендації і

методи розслідування окремих видів злочинів.

Виділити сліди, типові для визначених видів злочинів, розкрити їх

особливості, дати рекомендації по практичному використанню - ці задачі

вирішує методика розслідування, яка встановлює, які сліди та інші речові

докази, елементи речової обстановки (які потребують для виявлення,

закріплення та дослідження застосування даних криміналістичної техніки)

характерні для тих чи інших злочинів, яка відбирає відповідні прийоми і

розробляє практичні рекомендації по їх застосуванню в процесі розслідування

визначеного виду злочинів.

Методика розслідування тісно пов'язана і зі слідчою тактикою, яка

вивчає систему прийомів планування і організації розслідування, підготовки

і провадження окремих слідчих дій. Подібно криміналістичній техніці тактика

розглядає загальні прийоми планування, підготовки і проведення огляду,

обшуку, допиту та інших слідчих дій, а також тактичних операцій, не

вдаючись в особливості, притаманні провадженню цих дій при розслідуванні

окремих видів злочинів.

Методика, відштовхуючись від загальних положень тактики про планування

розслідування, розглядає слідчі дії в взаємозв'язку, показує їх типові

системи, а також формулює тактичні рекомендації, характерні для

розслідування крадіжок, вбивств, хуліганств, інших злочинів.

Основна мета методики розслідування (як і всієї криміналістики) -

сприяння найбільш успішному здійсненню задач кримінального судочинства

(ст.2 КПК України). Тому розробка методики, оцінка її рекомендацій

визначаються тим, наскільки вони допомагають швидкому та повному розкриттю

злочинів і їх попередженню.

Методика розслідування структурно поділяється на приватні методики

(методики розслідування окремих видів (груп) злочинів.

Кожна приватна методика відображає криміналістичні особливості

розслідування злочинів визначеного виду і одночасно їх подібність в

загальній структурі з іншими приватними методиками розслідування. Аналіз

загальних рис дозволяє виділити найбільш важливі елементи, типові для всіх

різновидів методик, і розглянути основні положення які відносяться до них і

які є визначальними для побудови кожної приватної методики розслідування та

ефективного використання її в слідчій практиці.

Структура приватної методики розслідування окремих видів злочинів

включає:

а)криміналістичну характеристику даного виду злочинів;

б)обставини, які необхідно встановити;

в)особливості порушення кримінальної справи;

г)першочергові слідчі дії та опера-тивно-розшукові заходи;

д)типові слідчі ситуації, побудова версій та планування розслідування;

е)тактику провадження окремих слідчих дій;

ж)профілактичні дії слідчого при розслідуванні конкретного злочину.

2.2. Першочерговий етап розслідування та слідчі дії на цьому етапі.

2.2.1. Особливості порушення кримінальної справи. Справи про злочини,

передбачені ст.206 КК України, при наявності підстав можуть порушуватися по

будь-якому вказаному в ст.94 КПК України приводу. При цьому органи дізнання

і слідчі повинні враховувати дві особливості: наявність достатніх даних,

які вказують на ознаки кримінально-караного хуліганства, оскільки

хуліганські вчинки, в залежності від характеру, ступеня порушення і

повторності, можуть тягти за собою як кримінальну, так і адміністративну

відповідальність; спрощений порядок провадження в справах про злочини,

передбачені ч.І ст.206 КК України, які за загальним правилом порушуються

судом по матеріалах органів міліції або інших органів дізнання (ст.430 КПК

України).

Приводами до порушення кримінальної справи, як показує практика,

найчастіше є заяви потерпілих, повідомлення установ, організацій, службових

осіб, представників громадськості або очевидців хуліганства. Нерідко справи

про хуліганські вчинки порушуються на підставі протоколу затримання

правопорушників в момент вчинення злочину або ж внаслідок безпосереднього

виявлення прокурорсько-слідчими працівниками ознак кримінально-караного

хуліганства. Як уже відзначалося, повідомлення про хуліганські дії

поступають або в момент їхнього вчинення, або відразу після закінчення і

потребують негайного реагування з боку робітників міліції для припинення

хуліганства і затримки злочинців.

Якщо повідомлення про хуліганство надійшло з запізненням, як правило

проводять попередню перевірку. У заявника і свідків-очевидців відбирають

пояснення, відбирають різні документи (медичні довідки, характеристики),

іноді проводять огляд місця злочину.

На початку розслідування висувають і перевіряють загальні типічні

версії:

- підозрюваний вчинив кримінально наказуємі хуліганські дії,

- у діях підозрюваного міститься склад не хуліганства, а іншого

злочину,

- подозреваемий учинив дрібне хуліганство.

За даними дослідження, справи про злочини, що кваліфікуються за

частинами 2 і 3 ст.206 КК України, порушувалися: органами дізнання - 59,7%,

слідчими установ внутрішніх справ - 31,4%, слідчими органів прокуратури -

5,2%, прокурорами - 3,2%, судами - 0,5% справ.

Більшість з них (68,6%) порушені за заявами потерпілих і

повідомленнями очевидців хуліганства, 15,7% - за ініціативою працівників

міліції, слідчих, прокурорів і суддів, 12,5% - за повідомленнями установ,

організацій і службових осіб. 3,2% справ порушено за матеріалами народних

дружинників, які вживали енергійних заходів до негайного припинення

хуліганських дій, складали протоколи і доставляли правопорушників в органи

міліції.*

Ефективність кримінально-правової боротьби з хуліганством значною

мірою залежить від своєчасного реагування на ці небезпечні злочини.

2.2.2. Початковий етап розслідування. Початковий етап розслідування

хуліганства починається з аналізу та оцінки первинних матеріалів. Це

дозволяє визначити слідчу ситуацію, а потім спланувати тактичні операції

для її вирішення.

Типові слідчі ситуації:

1. Осіб затримано на місці події, є свідки, потерпілий і матеріальні

сліди. Це характерно для хуліганства, скоєного на вулиці, в громадському

транспорті, в комунальній квартирі та інше. Тут можливі наступні тактичні

*Соціологічне дослідження діяльності слідчих і судових органів по

запобіганню хуліганства, ‘Наукова думка’,К., 1971 р.,с.30.

операції (тобто комплекс організаційних, оперативно-розшукових та слідчих

дій) для:

а). встановлення особи затриманого, встановлення ознак хуліганства в

його діях;

б). виявлення та забезпечення збереження джерел доказів. Вони

включають: бесіди, опитування, огляд, допит, особистий обшук, обшук по

місцю проживання (наприклад, в випадку розслідування радіохуліганства) та

інше.

1. Особа, яка скоїла хуліганські дії, знаходиться на місці події і

продовжує їх скоювати. Це типово для квартирного дебошу, порушень правил

поводження на пляжі, при спробі зриву громадських заходів (концерт,

збори), коли хулігани, не звертаючи уваги на попередження громадян,

погрожують застосуванням фізичної сили, нанесенням тілесних ушкоджень.

Особливо небезпечними бувають п'яні та озброєні хулігани, а тим більше

об'єднанні в групи.

Застосовуються наступні тактичні операції для:

а)припинення хуліганських дій;

б)затримання під час скоєння злочину;

в)встановлення джерел доказів.

3. Хуліганські дії скоєні в минулому, особи злочинців відомі. Ця

ситуація типова при порушенні кримінальної справи по заяві потерпілих.

Заявники в більшості випадків і є потерпілими, є свідки та деякі

матеріальні джерела доказів (наприклад, довідки судово-медичного

освідування, використані хуліганами предмети для нанесення ушкоджень, сліди

руйнування та знищення майна, фотознімки, звукозапис, фонограми та

кіноплівки, на яких зафіксовані хуліганські дії).

В цьому випадку допустимі наступні тактичні операції для:

а)встановлення факту скоєння хуліганства;

б)прийняття заходів, які забезпечують присутність підозрюваних на

попередньому слідстві;

в)встановлення джерел доказів.

4. Особа, яка скоїла хуліганські дії, зникла, вона відома лише в

об'ємі ознак зовнішності, які встигли запам'ятати потерпілий та свідки. Це

типово для скоєння хуліганства в громадському транспорті, в малолюдних

місцях, місцях відпочинку, де хулігану не було вчинено потрібного опору, і

він зник. Є потерпілі, свідки (в більшості випадків), матеріальні сліди

(наприклад, ніг, пошкоджень на одязі, тілі людини, знаряддя скоєння

хуліганства).

При даній ситуації можливі наступні тактичні операції для:

а). розшуку та затримання зниклого хулігану;

б). ідентифікації особи затриманного;

в). встановлення джерел доказів.

5. Знайдено сліди хуліганських дій, злочинець невідомий, свідків не

має. Це характерно для хуліганства, скоєного ‘без свідків’ (глум над

пам'ятниками культури, нанесення на парканах і будовах нецензурних текстів,

які ганблять честь та гідність громадянина, спричинення шкоди державному

або особистому майну і т.д.). В цьому випадку знайдені матеріальні сліди

відображають ознаки складу хуліганства, а також несуть інформацію про

спосіб скоєння, про знаряддя та особи злочинців.

Для вияснення обставин в цьому випадку можливі такі тактичні операції

по:

а)збиранню даних про скоєне хуліганство на місці події;

б)розшук злочинців по знайдених слідах.

Розслідування повинно бути організованим і

цілеспрямованими, слідчі дії повинні виконуватись в визначеній

послідовності, погоджуватись з оперативними заходами. З цією метою

здійснюється планування (в усній чи письмовій формі). Усна форма -

отримавши повідомлення про подію хуліганства, орган дізнання або слідчий

оцінює його і визначає, чи достатньо підстав для порушення кримінальної

справи про хуліганство (ст.94 КПК України, ст.206 КК України). Якщо

необхідно, проводиться перевірка в відповідності зі ст.97 КПК України та

приймається рішення про порушення справи, намічаються початкові слідчі дії.

Фактично це і є планування, яке здійснюється в усній формі. Воно характерне

для простих слідчих ситуацій, які зустрічаються частіше всього на

початковому етапі розслідування.

Реалізація тактичної операції завжди починається з планування

системислідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів,

направлених на рішення конкретної задачі розслідування. Так, план тактичної

операції “Припинення хуліганських дій та затримання хуліганів на місці

події” включає: припинення хуліганських дій, фізичне захоплення злочинців,

обеззброєння та доставлення їх в пункт охорони громадського порядку або в

відділ міліції, де проводяться: особистий обшук, освідування та допит. План

тактичної операції ‘Розшук і затримання хуліганів’ включає: огляд місця

події, допит свідків, потерпілих, обшук, впізнання, перевірка показів на

місці, а також проведення оперативно-розшукових заходів (переслідування ‘по

гарячих слідах’, організація спостереження за місцями ймовірної появи

злочинця, блокування вокзалів, парків відпочинку та інших місць, де

ймовірніше всього він може переховуватися; використання для розшуку

криміналістичних обліків та інформаційно-довідникових систем органів

внутрішніх справ; залучення до розшуку громадськості).

Найбільш складним в структурному і тактичному відношенні є планування

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6