Экологическое сознание как фактор развития украинского общества

Экологическое сознание как фактор развития украинского общества

Українська Академія державного управління

при Президентові України

Харківський філіал

«Допущено до захисту магістерської дисертації»

Екологічна свідомість як фактор розвитку українського суспільства

Магістерська дисертація на здобуття кваліфікації магістра державного

управління

|Науковий керівник |Заступник Голови Харківської |

| |обласної державної адміністрації, |

| |кандидат історичних наук |

| |Мєщєряков Валерій Федорович |

|Слухач |Фісун Ігор Леонтійович |

Харків 1997

З М І С Т

ВСТУП 3

Розділ I

Роль і місце екології у сучасному світогляді 10

1.1.Наука про довкілля 10

1.2.Місце екології у системі наук 13

1.3.Принципи і закони природи 14

1.4.Наука і технологія 15

1.5.Наука і ціннісний підхід 16

1.6.Наука про довкілля і області її застосування 17

Розділ II

Аналіз сучасних уявлень про стосунки «людина-природа» 18

Розділ III

Правове регулювання у галузі захисту довкілля 32

3.1.Міжнародні правові акти 32

3.2.Конституція та закони України 33

Розділ IV

Громадськість як вагомий чинник захисту довкілля 40

4.1.Активність громадськості як запорука збереження довкілля 40

4.1.1.Спільний інтерес 42

4.1.2.Порушені зв’язки. Баланс 42

4.2.Ключовий термін 43

4.3.Необмежені можливості впливу 43

4.4.Необхідність громадської активності та її переваги 44

Розділ V

Організаційні умови екологічного менеджменту в місцевих державних

адміністраціях та органах самоврядування 47

5.1.Структури місцевого самоуправління, необхідні для більш

спішного екологічного менеджменту 48

5.2.Завдання адміністративних підрозділів 49

5.3.Класифікація завдань 51

5.4.Інтегрування екології в адміністративні структури 52

5.4.Екологічні відомства (підрозділи) 52

Висновки та пропозиції 59

Використана література 61

Додатки 66

…як нам дійти до злагоди і згоди

в буденних пристрастях, в суєтній метушні?

Є вищий смисл в гармонії природи,

дай, Боже, нам гармонії в душі.

Віталій Іващенко

В С Т У П

Глобальна екологічна криза є реалією нашого часу. Але на фоні

політичної і економічної ситуації, яка склалася в Україні, проблема

стосунків з природним оточенням відкладається в побутовій свідомості на

задній план. Найбільшу увагу привертають такі аспекти загострення

екологічної ситуації, як погіршення якості життя в результаті забруднення

довкілля і наслідки антропогенних катастроф, перш за все – наслідки аварії

на ЧАЕС. Від цієї проблеми, певно, ми позбавимось ще нескоро, мине чимало

десятиліть, а, можливо, і століття, поки ми будемо згадувати про це як про

історичний факт із життя України. Тому для українського суспільства

проблема формування екологічної свідомості є нагальною, і у найближчих

десятиліттях вона повинна стати найважливішим фактором його розвитку.

Відповідно, в психологічних дослідженнях, які торкаються проблеми

«людина-природа», переважає аналіз психологічних аспектів проблем, які

виникають у зоні екологічного лиха. Головна увага при цьому приділяється

задачам психологічної реабілітації потерпілих. Переважно в такому ж

контексті екологічно незадовільних умов життя розробляються проблеми

екологічного виховання, навчання і екологічної пропаганди. Визнаючи

значення такої роботи, слід підкреслити актуальність вивчення не тільки

наслідків, але й психологічних причин виникнення антропогенних екологічних

порушень.

Системний аналіз сучасної екологічної ситуації приводить до розуміння

значення побутових уявлень про щоденні, профанні форми взаємодії з

природним оточенням, оскільки врешті саме ці уявлення мають визначальне

значення у розвитку антропогенних криз як на мікро-, так і на макрорівні.

Коли у 1960-ті роки людство почало усвідомлювати серйозність посталих

перед ними екологічних проблем, виникло питання: скільки часу у нас

залишилось? Скільки років мине, перш ніж ми зіткнемося з трагічними

наслідками нашого недбайливого ставлення до довкілля? Відповіддю було: 30-

35 років. Зараз, коли ми наблизились до кінця зазначеного тридцятирічного

терміну, цей прогноз, нажаль, має своє підтвердження і він був недалекий

від істини, бо вочевидь потеплення клімату, дірки в захисному озоновому

шарові над полюсами, повсякчасна присутність токсичних хімічних речовин у

ґрунтових водах багатьох країн світу, голод у Африці, забруднення харчових

продуктів залишками пестицидів і вимирання численних видів в міру

відступання лісів перед зростаючим народонаселенням планети. У нас просто

немає інших тридцяти або хоча б десяти років для вивчення і обговорення

екологічних проблем. Необхідно вже зараз вжити рішучих заходів задля

спасіння біосфери. Ще через тридцять років ми або створимо стійке

суспільство, або станемо свідками згасання цивілізації на Землі.

Все це дуже прикро, але втішно те, що перераховані проблеми вивчені і

вже розроблені (принаймні теоретично або на рівні дослідних установок)

технології, які дозволяють їх вирішити, а значить, забезпечити стійкий

розвиток суспільства. Треба серйозно взятися до справи.

Яким би ми хотіли бачити довкілля? Якщо б нас попросили його описати,

ми б, ймовірно, згадали такі речі, як чиста вода, чисте повітря, родючий

ґрунт і високопродуктивне сільське господарство, відсутність небезпечних

відходів та недоторканий людиною простір з багатим рослинним і тваринним

світом. Але більше за все ми, мабуть, прагнемо, щоб взаємозв’язок людства з

довкіллям був стійким, тобто можна було б з упевненістю дивитися у

майбутнє, знаючи, що наведені вище риси не деградують і не зникнуть, а

будуть зберігатися, постійно відновлюючись, і в майбутньому доступність їх,

принаймні, не зменшиться.

Через засоби масової інформації лунають попередження про неминучі,

екологічні лиха. Забруднюється повітря і вода. Їжа отруєна пестицидами.

Кислотні дощі загрожують озерам та лісам. Ерозія призводить до втрат

ґрунтів. Руйнується захисний озоновий шар, котрий зберігає все живе на

Землі. Клімат планети теплішає через надмірне виділення двоокису вуглецю

при спалюванні різних видів палива – це парниковий ефект. Воді, якою ми

користуємося, загрожує забруднення, або вона вже містить токсичні відходи.

Дика природа зубожіє: тисячі видів наближаються до межі вимирання, а сотні

вже перейшли цю межу. Багато ресурсів виснажені надмірним використанням.

Перенаселення загрожує поринанням світу в епоху безмежного голоду за

прикладом Ефіопії. Коротше кажучи, наші теперішні взаємостосунки з

довкіллям дуже далекі від стійкості. Наші дії призводять до її виснаження

та деградації. Якщо так буде продовжуватися й надалі, середовище в решті

решт стане непридатним для життя.

Отже, те що ми маємо, вочевидь відрізняється від того, чого ми

прагнемо. Існує давнє китайське прислів’я, яке несе за своєї простоти

глибинний зміст: «якщо не отримуєш бажаного – зміни свої дії». Зміни

стосуються самого погляду на проблему і глибину її розуміння, а також

змісту, якого ми надаємо різним бокам життя. Наші цінності змінюються в

міру розуміння проблем, а роблячи у відповідності з переглянутими

цінностями, ми змінюємо ситуацію. Справді, дбайливе ставлення до довкілля

веде до добре помітних змін у поглядах, діях, а отже свідомості людей і

суспільства у цілому.

Але як показує досвід, не маючи ефективно функціонуючих державних

структур в галузі охорони довкілля в Україні, і маючи переважно громадські

(а інколи навіть просто аматорські) структури, реалізація зазначеної

проблеми не досягає бажаних результатів у вирішенні проблеми, бо тільки

держава є гарантом здійснення ефективної екологічної політики, бо держава

має для цього всі необхідні засоби: правове, політичне і фінансово-

економічне забезпечення, а демократія – інструмент у руках суспільства для

створення такої держави, яка б у повній мірі відповідала інтересам

суспільства і забезпечувала їх права і свободи.

У своїй роботі ми прагнемо розкрити деякі аспекти психології людини, її

природжених і набутих рис у стосунках «людина-природа», і базуючись на

цьому, спробувати пов’язати усі сторони нашого повсякденного життя, як то

економічні, політичні й юридичні, у контексті екологічної свідомості

суспільства, а також сформулювати модель адміністративних державних органів

влади і недержавних місцевих структур у сфері захисту довкілля.

Об’єкт нашого дослідження – побутові екологічні уявлення та їх вплив на

формування екологічної свідомості суспільства.

Предметом дослідження стали особливості системної організації побутових

екологічних уявлень.

Мета нашої роботи – дослідження особливостей репрезентації в побутовій

свідомості стосунків «людина–природа», та їх вплив на розвиток українського

суспільства. Показати вплив екологічної свідомості суспільства на

формування державних інститутів влади. Розкрити суть екології, як науки про

природне оточення, що становить основу формування суспільних відносин.

Гіпотеза дослідження:

Побутові екологічні уявлення є системною освітою, яка функціонує на

різних рівнях рефлексії. Основу сучасних побутових уявлень складає

антропоцентризм, поєднаний з потребою безпосередньої взаємодії з природою.

Були визначені такі завдання дослідження:

1. На матеріалі етнографічних, філософських, лінгвістичних, соціологічних і

власне психологічних досліджень, що висвітлюють суб’єктивний аспект

проблеми стосунків «людина-природа», здійснити теоретичний аналіз системи

екологічних уявлень побутової свідомості.

2. Дослідити особливості сприймання екологічної проблематики, представленої

в контексті міжособових відносин.

3. Сформулювати основи створення державних і недержавних структур у галузі

захисту довкілля та їх ефективного функціонування з урахуванням

особливостей геополітичного розташування України.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

. проведено психологічний аналіз побутових екологічних уявлень, розглядаючи

їх у контексті формування екологічної свідомості суспільства як фактору

розвитку держави;

. виявлені особливості сприйняття екологічної (природоохоронної)

проблематики, показаній у контексті міжособових відносин;

. продемонстровано антропоцентриський напрямок сучасних побутових

екологічних уявлень, поєднаний з прагненням до безпосередньої взаємодії з

природним оточенням;

. показана необхідність впровадження екологічної освіти при підготовці

державних службовців в Українській Академії державного управління при

Президентові України владних структур.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що:

. проведено теоретичний аналіз системної багаторівневої організації

побутових екологічних уявлень;

. розроблено понятійно-категорійний апарат, який дозволяє здійснювати

теоретичний аналіз у галузі, що досліджується;

. створена теоретична основа організації державних структур у галузі

захисту довкілля.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати бути

застосовані:

. при вирішення проблем екологічного виховання, навчання та екологічної

пропаганди;

. при формуванні (створенні) адміністративних структур на рівні району

(області) як в органах виконавчої влади (обласних та районних

держадміністраціях), так і в органах місцевого самоврядування, з

урахуванням специфіки місцевих умов довкілля;

. при створенні громадських екологічних організацій, та ефективного їх

використання у правовому регулюванні стосунків «людина–природа»

(виробництво і раціональне природокористування);

. виявлена перевага антропоцентриських установок у побутових уявленнях про

стосунки «людина-природа», що демонструє низьку ефективність традиційного

екологічного навчання, яке здійснюється з антропоцентриських позицій.

Перехід до біоцентрованого (екоцентрованого) навчання зумовлює орієнтацію

на системне бачення екологічної ситуації, основу якого може скласти

визнання потреб і розуміння життя інших живих істот;

. як практичні рекомендації у організації й функціонування підрозділів

екологічного напрямку.

Основні положення, які виносяться на захист:

1. Побутові екологічні уявлення є системною освітою, яка функціонує на

різних рівнях рефлексії.

2. Основу сучасних побутових екологічних уявлень складає антропоцентризм,

який поєднується з базовою потребою у безпосередніх контактах з природним

оточенням. Антропоцентризм – домінуюча установка при сприйнятті природи;

3. Екологія – наука, що становить основу формування суспільства, і є

первісним віддзеркаленням суспільних відносин.

Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновку та переліку

літератури з 91 найменування. Робота викладена на 66 сторінках, включає 5

малюнків.

Розділ I

Роль і місце екології у сучасному світогляді

1.1.Наука про довкілля

Історично так склалося, що наслідуючи визначені цілі типу видобування

руди, виготовлення продуктів або прокладки доріг, люди ставили на чолі кута

тільки цю конкретну мету. Ми просто не думали про екологічні наслідки, про

побічні дії на довкілля. Такий підхід за своєю суттю не такий поганий, він

притаманний для виробництва всіх створюваних людиною матеріальних благ,

якими ми користуємося. Та доки населення і масштаби виробництва були малі

порівняно з розмірами Землі, екологічні наслідки сприймалися як прийнятний

компроміс. Іншими словами, природні простори були досить великі, що для

досягнення поставлених цілей і отримання прибутку (тобто більші цінності

замість менших відданих) можливо було пожертвувати частиною недоторканої

землі, так як і деякою мірою чистоти повітря і води.

Але, вочевидь, цей процес у нашому небезкрайньому світі не може

продовжуватися вічно. У міру зростання кількості народонаселення і

масштабів виробництва екологічні наслідки ставали все більш серйозними і

поширеними, а природні простори безперервно скорочувались. У 60-х роках

суспільство почало відчувати загрозу глобального забруднення довкілля. Ми

зрозуміли, що зниження її якості вже неможна вважати прийнятним

компромісом. Вийшла переоцінка цінностей, і були вжиті перші заходи.

З’явилося багато законів, спрямованих на обмеження забруднення повітря

і води, пом’якшення інших наслідків нашого впливу на довкілля.

У 1972 році в США було створено федеральна Аґенція охорони довкілля

(ЕРА) для захисту національних земель, повітря і водних систем; паралельні

аґенції виникали на рівні штатів, округів, населених пунктів. Громадянами

створювались сотні організацій щодо охорони довкілля. Багато вчених

звернулося до вивчення пов’язаних з ним проблем. Приватні підприємці

створили нові виробництва і розробили нові продукти, які служать для

боротьби із забрудненням, розміщення відходів і под. Завдяки такому

значному підвищенню громадської свідомості і активності в 1960-1970-ті роки

цей період посів гідне місце в історії, як ера природоохоронного руху.

Помітний прогрес 1960-1970-х років вочевидь не призвів до рішення всіх

проблем. Суспільство, у всякому випадку тимчасово, вичерпало свою здатність

приділяти головну увагу охороні довкілля. Початок і середину 1980-х років

можна вважати періодом зниження громадського інтересу до цих питань. Але

наукові дослідження, створення нових технологій і розвиток природоохоронної

служби продовжувались. Зараз ми вже досить гарно розуміємо увесь комплекс

проблем, дії і технології, необхідні для їх вирішення. Існує ціла низка

законів, контрольних аґенцій і громадських організацій, якими управляють

тисячі компетентних, відданих справі професіоналів. Укладаються підручники

та читаються різноманітні курси. Таким чином, 1980-і роки можна вважати

періодом консолідації сил і росту професіоналізму.

Зараз виникли нові проблеми. Чисельність населення Землі порівняно з

1965 роком майже подвоїлась. Якщо у 1960-тих та 1970-тих роках з’явилося

тільки лише нечіткі прогнози відносно кислотних дощів, руйнування озонового

екрану і потеплення клімату, пов’язаного з викидом в атмосферу вуглекислого

газу при горінні, то зараз для всіх очевидно: ґрунт, вода і багато інших

життєво необхідних нам ресурсів наблизились до межі їх можливого

використання. У той же час природоохоронний рух 1990-х років може призвести

до швидких і глибоких змін, так як підготовча робота вже зроблена. Через 30-

50 років (час нашого життя) воно здатне зробити нестійкий зараз розвиток

цивілізації стійким.

Спробуємо показати два цих визначення наглядно за допомогою аналогії.

Людина може плигнути з вершини високої скелі, переконана в тому, що

полетить. Вона може навіть відчути ейфорію від успіху, але пролетівши

половину шляху закричить: «Досі все гаразд!» Але все це – свого роду «життя

запозичене»: воно вже не належить їй. Її політ «нестійкий».

Очевидно, що заперечення сили тяжіння не призведе до уміння добре

літати. Але, розуміючи і визнаючи закони гравітації, а крім того, принципи

аеродинаміки, і беручи за основу їх у своїй діяльності, можна цьому

навчитися. Хоча ми й «стійко» літаємо, використовуючи різні летальні

апарати, збудовані з урахуванням наукових принципів.

Приблизно, теж саме можна сказати і про наші взаємини з довкіллям. У

більшості випадків розвиток людського суспільства протікає при повному

незнанні або навіть запереченні принципів, які керують самовідтворенням

живих систем. Ми в багатьох відношеннях живемо «за позикою», і численні

екологічні проблеми, які стоять перед нами, вказують на те, що такий стан

нестійкий. Але, як не лишили ми спроб летіти, спіткнувшись об силу тяжіння,

також не слід відказуватися від розвитку людського суспільства і

повертатися до первісного життя. Слід лише зрозуміти екологічні принципи і

прямувати до гармонічного розвитку відповідно до них. Це дуже просто:

концепція стійкого розвитку полягає в задоволенні потреб і прагнення

сьогодення без вступу в конфлікт із майбутнім.

Ми маємо необхідну інформацію. У середині XІX століття вчені почали

вивчати і відкривати принципи взаємовідносин рослин і тварин між собою і з

довкіллям. Цю область біології назвали екологією. У 1960-ті роки стало

загальнопризнаним, що екологічні принципи і теорії відносяться не тільки до

диких рослин і тварин в звичайних умовам існування. Вони застосовуються і

до людини, причому в глобальних масштабах. Цю галузь екології, тобто

вивчення екологічних принципів застосуємо до людського суспільства,

необхідну для його стійкого розвитку, зараз часто називають наукою про

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6