Теоритичні основи бухгалтерського обліку

= = =

Рівність підсумків першої пари зумовлена рівністю підсум. активу і пасиву балансу наз. вхідний баланс. Рівність підсумків другої пари зумовлена подвійним записом операцій. Рівність підсумків третьої пари зумовлена двома попередніми рівностями і наз. вихідний баланс. Ця форма оборотної відомості назив. контокорентною. Також існує шахова форма оборот. відомості.

5. Інформаційна база

5.1. документи як джерело первинної операції

5.2. вимоги до змісту і оформлення документів

5.3. класифікація документів

5.4. організація документо-обороту

5.5. інвентаризація в системі первинного обліку

5.1. Документи як джерело первинної операції

Бух.документ - письмове свідоцтво певної форми та змісту, яке містить відомості про господарські операцію і є доказом її здійснення.

Спосіб здійснення госп.операцій документами - документацією.

Документація - елемент методу бух.облуку призначений для первинного спостереження за господарськими операціями для відображення їх в обліку.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення госп.операцій є підставою для відобра-ження їх в БО. Вони мають бути складені відповідно до вимог до змісту і оформлення документу.

5.2. Вимоги до змісту і оформлення документів

Документи повинні містити обов'язкові реквізити. Такими реквізитами для первинних бух.документів є:1.Назва. 2.Дата і місце складання 3.Назва документа, що складає цей документ

4.Зміст та обсяги господарських операцій 5.Одиниця виміру госп.операції 6.Посади осіб відповідних за здійснення госп.операції і правильність її оформлення та їх особистий підпис.

Вимоги до документів: 1)Первинні документи складаються в момент здійснення госп.операції або безпосередньо після її закінчення; 2)Документи складаються на бланках типових форм; 3)Вільні рядки прокреслюються; 4)У грошових документах суми проставляються цифрами і прописом; 5)Кожен первинний документ повинен містити підписи осіб, які мають на це право

5.3. Класифікація документів

Документи класифікують:

За місцем складання:

- внутрішні (на під-ві оформляються і тут же застосовуються. Напр, табелі обліку роб. часу)

- зовнішні (складають інші підприємства, організації, реєструються і оформляються на бланках уніфікованих форм)

За призначенням:

- розпорядчі (документи, які містять наказ, розпорядження, завдання на здійснення певної господарської операції. Наприклад, накази про прийняття або звільнення з роботи)

- виконавчі (документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції. Наприклад, авансові звіти, квитанції, прибуткові та видаткові касові ордери)

- бух.оформлення - складаються на основі виконавчих і розпорядчих (меморіальні ордери,...)

- комбіновані - поєднують ф-ії всіх 3-х перелічених вище (вимоги, касові ордери, наряди, ...)

За порядком складання:

- первинні (документи складаються в момент здійснення господарської операції. Наприклад, акти прийняття робіт і послуг, накладні)

- зведені (складаються на підставі первинних шляхом групування і узагальнення їх показників. Наприклад, звіти касира, товарні звіти, платіжні відомості…)

За способом використання:

- разові (фіксують 1 або кілька госп.операцій. Наприклад, вимоги, накладні, ордери)

- накопичувальні (формують інформацію про однорідні госп.операції за певний звітний період. Наприклад, відомості випуску готової продукції, табель обліку робочого часу…)

За змістом:

- грошові (оформлюють операції пов'язані з грошовими коштами. Наприклад, платіжні доручення, касові ордери, банківські чеки)

- розрахункові(оформляють розрахунки між фіз. і юр. особами. Напр, рахунок фактура)

- матеріальні (оформлюють операції пов'язані з рухом матеріальних цінностей. Наприклад, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери).

5.4. Організація документообороту

Документооборот - це порядок і шляхи руху документів на підприємстві. Організовує документооборот головний бухгалтер, який розробляє правила і технологію обробки облікової інформації: 1)Складання первинних документів і їх реєстрація; 2)Облікова обробка та використання; 3)Передача документів для зберігання в архів.

Ці етапи відображають у спеціальному документі - план-графік документообороту. Документи оформляються у вигляді накопичувальних та групувальних відомостей. Всі первинні документи містять кореспондуючі рахунки.

Для зберігання документів призначені архіви, терміни зберігання визначені законодавчо, головним архівним угруповуванням при Кабміні України.

5.5. Інвентаризація в системі первинного обліку

Інвентаризація - спосіб спостереження, регістрація госп.операцій призначених для підтвердження правильності та достовірності бух.обліку та звітності.

Інвен-ція проводиться шляхом перевірки наявності майна під-ва через перерахунок, зважу-вання, вимір, оцінку залишків і порівняння одержаних результатів з документальними даними БО.

Основні завдання інвентаризації: 1)виявка фактичної наявності господарської операції; 2)встановлення надлишку або нестачі цінностей і відображення їх в бух.обліку; 3)виявлення ТМЦ, які втратили свою первісну якість; 4)перевірка достовірності і реальної вартості зарахованих на баланс активів і пасивів підприємства.

Інвентаризації підлягають:ОЗ, немат. активи, ТМЦ, грош. кошти, документи та розрахунки.

За повнотою оформлення інвентаризацію поділяють на повну і часткову.

Залежно від характеру проведення інвентаризацію поділяють:

- планова - здійснюється за раніше складеним планом відповідно до затвердженого графіка її проведення

- позапланова - проводиться за розпорядженням керівника, за вимогою слідчих та контролюючих органів при зміні матеріально-відповідальних осіб або проведенні ревізії.

Ефективними є раптові часткові інвентаризації, які підвищують відповідальність матеріально-відповідальних осіб у своєчасному оприбутковуванні і списанні мат.цінностей.

Відповідно до нормативних актів об'єкти і строки проведення інвентаризації визначаються керівником підприємства, крім випадків, коли їх проведення є обов'язковим, а саме:

- перед складанням річної фін.звітності

- при передачі майна держ.підприємства в АТ

- зміна мат.-відповідальних осіб (на день приймання, передачі справ).

- встановлення фактів крадіжок, псування, а також за приписом судово-слідчих органів

- пожежі, стихійні лиха, аварії

- ліквідація підприємства.

Для інвент. на під-вах, наказом керівника, створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії.

Інвентаризація проводиться на 1-ше число місяця поточного звітного періоду. В процесі інвентаризації відбувається підрахунок, зважування, обмір фактичної наявності об'єктів інвентаризації, дані про які записують в інвентаризаційному описі (складається в декількох примірниках), котрий підписують всі члени комісії.

Дані інв.описів порівнюються з даними б.о. і складають порівняльні відомості. Визначають результат інвентаризації. Внаслідок такого порівняння встановлюють відповідність або невідповідність облікових фактичних даних.

Затверджені результати інвентаризації відображаються в б.о. в такому порядку:

1. надлишки основних засобів, товарів, матеріалів, цінних паперів, коштів підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно до доходів діяльності або збільшенню фінансуванню

2. нестачу цінностей в межах затверджених норм списують за рішенням керівника підприємства на валові витрати або на зменшення фінансування

3. понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування відносять на винних осіб за цінами, за якими розраховують розмір шкоди (у подвійному розмірі)

4. понаднормові витрати і нестачі мат.цінностей та готової продукції, якщо винних осіб не встановлено, зараховують на збитки або зменшення фінансування.

6. Вартісна оцінка в б.о.

6.1. Сутність та значення вартісної оцінки

6.2. Оцінка обєктів обліку

6.3. Калькуляція, як складова методу б.о.

6.1. Сутність та значення вартісної оцінки

Оцінка - це спосіб вартісного вимірювання госп.засобів та джерел їх утворення.

Мета оцінки - формування основного завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки. А саме:

- повне і правильне найменування об'єкту оцінки

- вид активів, що оцінюються

- вид майнових прав, що оцінюються

- дата оцінки

Оцінці підлягають всі об'єкти БО відповідно до ст.4 ЗУ «Про БО та фін.звітність в Україні».

В процесі госп.діяльності оцінка необхідна при: 1) надходженні і вибутті активів; 2) виникненні прав і зобов'язань; 3) купівлі-продажу, оренді майна, страхуванні, інвестуванні, ліквідації під-ва.

Міжнародні стандарти бух.обліку передбачають можливість застосування декількох різних видів оцінки одночасно з різним ступенем та в різних комбінаціях. Виділяють такі бази оцінки:

1. Історична собівартість - активи відображаються за сумою сплачених коштів та їх еквівалентів. Зобов'язання відображаються за сумою грошових коштів, що як очікується будуть сплачені з метою погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підп-ва.

2. Поточна собівартість - активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого активу. Зобов'язання відображаються за сумою грошових коштів, яка була б необхідна для погашення зобов'язання.

3. Вартість реалізації - активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації. Зобов'язання відображаються за вартістю їх погашення, тобто за сумою грошових коштів, яка як очікується буде сплачена для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

4. Теперішня вартість - активи відображаються за вартістю майбутніх чистих надходжень чистих коштів. Зобов'язання відображаються за майбутньою вартістю грошових коштів, які як очікується будуть необхідні для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

6.2. Оцінка обєктів обліку

Оцінка різних об'єктів обміну визначається у відповідних стандартах:

- оцінка основних засобів - П(С)БО №7 «Основні засоби»

ОЗ зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю - це історична собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справ.вартості активів сплачених на дату придбання основних засобів. Первісна вартість включає фактичні витрати на придбання (створення) ОЗ та приведення їх до придатного для використання стану. Первісна вартість може змінюватися в процесі їх використання (її збільшення на суму витрат пов'язаних з поліпшенням обєкта).

- оцінка нематеріальних активів - П(С)БО №8 «Нематеріальні активи»

Первісною оцінкою нематеріальних активів є собівартість їх придбання чи створення, яка визначається сумою грошових коштів чи їх еквівалентою або справедливою вартістю іншої компенсації наданою підприємством для придбання (створення). Собівартість немат.активів включає: ціну, мито, інші податки та витрати пов'язані з придбанням активу

- оцінка запасів - П(С)БО №9 «Запаси»

Придбані (вироблені) запаси оцінюють за первісною вартістю. При придбанні до собівартості включають такі фактичні витрати: суми сплачені постачальнику, ввізне мито, сума непрямих податків, витрати на заготівлю, розвантажування, … Первісна собівартість виготовлених запасів є їх виробнича собівартість. Вона включає: прямі немат.витрати, прямі витрати, загально виробничі витрати. Запаси відображаються в обліку за найменшою з 2-х оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

- оцінка дебіторської заборгованості - П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість»

Оцінка деб.заборгованості залежить від виду цієї заборгованості:

Заборг. за товари, роботи, послуги визначається, як актив одночасно з визнанням доходу від реалізації і оцінюється за первісною вартістю.Поточна оцінка деб.заборг. здійснюється за чистою вартістю реалізації, яка визначаться як різниця між первісною та резервом сумнівних боргів.

Грош. кошти та їх еквіваленти в нац.валюті оцінюються за номіналом. Грош. кошти та грош. документи в іноз.валюті перераховуються в гривні на дату отримання та на дату складання звітності за курсом НБУ.

- оцінка зобов'язань підприємства - П(С)БО №11 «Зобовязання»

Для оцінки використовуються всі визначені основи оцінки: історична вартість зобов'язання, поточна вартість, вартість погашення, теперішня вартість. Вибір способу оцінки залежить від характеру зобов'язання, його строковості та способу погашення.

- Оцінка фін.інвестицій - П(С)БО №12 «Фінансові інвестиції»

Фінансові інвестиції -активи, які утримують з метою збільшення прибутку, збільшення вартості капіталу (акції, облігації, частки в статутних капіталах інших підприємств…). Фін.інвестиції оцінюються за їх історичною собівартістю, яка включає: ціну придбання, комісійні винагороди, мито, інші податки, банк.збори, витрати пов'язані з придбанням інвестицій.

- Оцінка доходів і витрат підприємства - П(С)БО №15 «Дохід» і П(С)БО №16 «Витрати»

6.3. Калькуляція, як складова методу б.о.

Калькуляція - елемент методу б.о., що полягає в обчисленні у грошовому виразі витрат підприємства на придбання, виробництво окремого виду мат.цінностей і витрат на реалізацію.

Об'єктами калькулювання собівартості виробництва продукції є: витрати вир-ва, які згруповані за відповідними ознаками (за ек.елементами та статтями кал-ня). Ек.елементи - це однорідні первинні вит-и, які не розкладаються на складові частини (мат.витрати, амортизація активів).

Групування витрат за статтями:

- за призначенням у процесі виробництва

- за видами статті поділяються на:

1. прямі мат.витрати

2. прямі витрати на оплату праці

3. інші прямі витрати

4. загально виробничі витрати

Класифікація витрат:

За ек.змістом: витрати засобів праці; предметів праці; живої праці.

За кругообігом капіталу: постачальницько-збутові; виробничі; витрати на збут.

За місцем виникнення і центрами відповідальності: витрати виробництва; витрати цехів.

За способом віднесення на собівартість: прямі; непрямі.

За видами: за ек.елементами; за статтями калькуляції.

За складом: одноелементні; комплексні.

За впливом до обсягу виробництва: постійні; змінні.

За календарним періодом: поточні; майбутніх періодів; минулих періодів.

За відношенням до технологічного процесу: основні; накладні.

Складовою частиною процесу калькулювання є калькуляційний облік - система аналітичного обліку витрат на виробництво.

Поєднання системи калькуляційного обліку та калькуляції здійснюється при застосуванні методів калькулювання - сукупність способів аналітичного обліку витрат і прийомів обчислення собівартості калькуляційних обкатів.

Методи калькулювання:

1. простий - використовуться в однопродуктових вир-вах, коли всі витрати йдуть на продукт. Собівартість - це розподілення всіх витрат на кіл-сть виробленої продукції.

2. попередільний - використовується у послідовних вир-вах, коли техн..процес розподіляється на окремі частини - переділи і за кожним з них окремо обліковуються витрати, а на останньому калькулюється собівартість готової продукції.

3. позамовний - всі в-ти групуються за замовленнями, соб-сть одиниці виробу визначається шляхом розподілу всіх ви-т за зам-ням на кіл-ть випущених виробів.

4. нормативний - витрати обліковуються за нормами, а факт.собівартість визначається як сума витрат за нормами, відхилень від норм, а також змін норм.

7. Техніка і форми бухгалтерського обліку.

7.1. Облікові регістри та їх класифікація.

7.2. Техніка облікової реєстрації.

7.3. Способи виправлення помилок.

7.4. Форми бухгалтерського обліку.

7.1. Облікові регістри та їх класифікація.

Всі госп. операції після оформлення первинними документами заносяться до облікових регістрів - таблиць, призначених для відображення документально оформлених госп. операцій в системі рахунків накопичення та зберігання облікової інформації. Записи в регістрах бух. обліку виконуються на підставі первинних документів. Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та гол. бухгалтером.

Аналітичні дані в облікових регістрах мають співпадати з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

Класифікація облікових регістрів:

І. За зовн. виглядом:

1) бухгалтерські книги, які застосовують для ведення записів з синтетичного і аналіт. обліку; тут всі листки пронумеровано, на останній стор. вказана кількість сторінок з підписом керівника, гол. бухгалтера і печаткоє під-ва. До них належать: Касова книга, Головна книга, Журнал-Головна книга.

2) облікові регістри-картки: ведуться для відображення аналіт. даних по кожному об'єкту обліку (ТМЦ, ОЗ); не скріплюються між собою, зберігаються в картотеці. Бувають: кількісно-сумового обліку, контокорентної форми, картки складського обліку, інвентарні картки тощо.

3) облікові регістри-листки: мають стандартний формат, призначені для обліку певних операцій. До них належать: Журнали-ордери, відомості, розрахункові таблиці.

ІІ. За обсягом змісту:

1) синтетичні - регістри, в яких ведуть облік за синтетичними рахунками. Відносять: Журнал-Головна, Головна книга, Журнали-ордери.

2) аналітичні - регістри, в яких облік ведеться за аналітичними рахунками. До них належать книги і картки, в яких інформ. подають в натур., трудових і вартісних вимірниках.

3) комбіновані - поєднують синтетичні і аналітичні записи. Напр, Журнал-ордер.

ІІІ. За видами бух. записів:

1) хронологічні - регістри, призначенням яких є реєстрація операцій у порядку хронолог. послідовності їх виконання та оформлення. належать: Журнал реєстрації госп. операцій, Касова книга, Табель відпрацьованого часу, Журнал обліку надходження готової продукції.

2) систематичні - регістри, в яких виконується групування однорідних операцій на синтет. і аналіт. рахунках. Такі записи ведуть у : Головній книзі, книгах, картках.

3) комбіновані - регістри, де одночасно поєднується хронологічні і систематичні записи. Таку будову має Журнал-Головна книга.

ІV. За будовою:

1) односторонні - відображають дані про госп. операцію, суму якої записують по Дт або по Кт відповідного рахунку. Залежно від змісту обліковуваних операцій односторонні регістри поділяють на:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6