Організація обліку витрат і виходу продукції рослинництва

Аналізуючи дані таблиці 2.3 можна зробити висновок, що коефіцієнт автономії в порівнянні з 2005 по 2004 рік зменшився на 0,21, а в порівнянні з 2006 по 2005 рік коефіцієнт автономії становить 0,074. це на 7,4 пунктів більше порівняно з минулим роком. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу відповідно в порівнянні з 2005 по 2004 рік збільшився з 0,107 до 0,445, що свідчить про високий рівень фінансової залежності від кредиторів. Про те в порівнянні 2006 року з 2005 роком коефіцієнт концентрації залученого капіталу зменшився з 0,445 до 0,221, що свідчить про низький рівень фінансової залежності підприємства від кредиторів.

Коефіцієнт фінансової залежності, як обернений показник до коефіцієнта автономії з 2005 по 2004 рік збільшився з 1,120 до 1,465, тобто на кінець 2005 року на 1 грн. власного капіталу припадає 1,465 грн. загальної вартості пасивів, а з2005 по 2006 рік показник зменшився з 1,465 до 1,322. дані показники свідчать, що власники майже повністю фінансують підприємство.

Значення коефіцієнта фінансової стабільності показує, що в 2004 році власний капітал перевищував зобов'язання в 2004 році у 8,285 рази, а у 2005 році зменшився і перевищував лише у 2,148 рази, але при порівнянні цього показника з 2006 роком він збільшився на 1,268. Відповідно за коефіцієнтом фінансового ризику в 2004 році становить 12,1 коп., у 2005 р.- 46,5 коп., у 2006 р. - 29,2 коп. В цілому дані показники свідчать про зростання рівня фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів з початку зростає, відповідно 2004р. з 2005 роком цей показник зріс на 0,058 в порівнянні 2005 року з 2006 роком зменшився на 0,034

Коефіцієнт довгострокових зобов'язань у порівнянні 2005 року з 2004 роком становить 0,133, а у порівнянні 2006 року з 2005 роком 0,046, що показує зменшення даного показника і відповідає нормативу. Значення коефіцієнта поточних зобов'язань вказує на те, що в структурі зобов'язань поточні зобов'язання у порівнянні 2005 року з 2004 роком відбувається зменшення 0,134, а при порівнянні 2006 року з 2005 роком відбувається збільшення на 0,048.

Коефіцієнт фінансового лівериджу у 2004 році становить 0, в 2005 році - 0,062, в 2006 році - 0,025, що свідчить про зменшення фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності.

Коефіцієнт страхування бізнесу в порівнянні з 2005року по 2004 рік зменшився на 0,102, а в порівнянні з 2006 року по 2005рік в загалом відсутній. Коефіцієнт страхування власного капіталу зменшується, що є негативним показником. Коефіцієнт страхування статутного капіталу зменшився. Незважаючи на деяке збільшення коефіцієнта маневреності власного капіталу, його фактичне значення відповідає нормативу (>0,5). В порівнянні 2005 рік з 2004 роком показник зменшився на 0,091, а в порівнянні 2006 рік з 2005 роком збільшився на 0,102.

Про високий рівень забезпеченості підприємства власними коштами свідчать коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними коштами і коефіцієнт забезпеченості власними коштами. На 2006 рік фактичний рівень першого становить 0,658, а другого відповідно у 11,46 рази. В структурі оборотних активів власні кошти становлять 65,8 %.

Значення коефіцієнта маневреності власних оборотних коштів показує, що ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця» відбувається підвищення в порівнянні 2006 року з 2005 роком на 0,217, а при порівнянні 2005 року з 2004 роком коефіцієнт зменшився на 0,219. Отже, ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця» має нормальну фінансову стійкість.

Коефіцієнт виробничого потенціалу з кожним роком збільшується з 0,278, що свідчить про нарощування виробничого потенціалу підприємства. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні при порівнянні 2005 року з 2004 роком збільшився на 0,126, а при порівнянні 2006 року з 2005 роком збільшився на 0,56, що вказує на підвищення частки основних засобів і оборотних виробничих фондів у майні. Коефіцієнт нагромадження амортизації в порівнянні 2005 року з 2004 роком зменшився на 0,012, а в порівнянні 2006 року з 2005 роком збільшився на 0,053.

За динамікою коефіцієнта співвідношення оборотних і необоротних активів ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця» підвищило рівень забезпеченості оборотними коштами. Якщо у 2004 році - 1,746, в 2005 році - 1,924, то у 2006 році - 2,484 на 1 грн. необоротних активів припадало оборотних активів.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Аналіз ліквідності підприємства передбачає складання балансу ліквідності.

Проаналізувавши дані додатку К можна зробити висновок про те, що високоліквідні активи в 2004 році становлять 2182,1 тис. грн., в 2005р. -98,4 тис. грн., в 2006 році - 3136,8 тис. грн., а найбільш термінові становлять в 2004 році - 1165 тис. грн., в 2005 році - 2455,3 тис. грн., в 2006 році - 2885,8 тис. грн.. При порівнянні середньо ліквідних і короткострокових відбувається надлишок платіжних засобів в 2004 році - 5,1, в 2005 році - 2356,9 тис. грн., в 2006 році - 2706,8 тис. грн.. В низько ліквідних активах відбувається збільшення з 2005 року по 2004 рік становить 1838 тис. грн., а з 2006 року по 2005 рік - 1673,1 тис. грн.. Довгострокові зобов'язання з кожним роком зменшуються, тобто зменшуються довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов'язання. Отже, при порівняння даних показників відбувається надлишок платіжних засобів.

Проаналізувавши дані додатку Л можна сказати, що в структурі операційних витрат питома вага собівартості реалізованої продукції з 2005 року по 2004 рік на 91,2%, а при порівнянні 2006 року з 2005 роком становить на 18,1%, тобто відбулося збільшення. По інших видах спостерігається збільшення питомої ваги, по адміністративних витратах, а інші операційні витрати збільшилися при порівнянні 2005 року з 2004 роком з 830,3 тис. грн. до 1820,5 тис. грн., а при порівнянні 2005 року з 2006 роком збільшилося з 1820,5 тис. грн. до 2464 тис. грн., а прибуток від звичайної діяльності до оприбуткування збільшився з 331,3 до 396,1%, а прибуток від звичайної діяльності при порівнянні 2005 року з 2004 роком становить 331,3%, а при порівнянні 2006 року з 2005 роком - 396,1%. У зв'язку з відсутністю надзвичайних доходів і витрат, чистий прибуток співпадає з прибутком від звичайної діяльності. У 2006 році частка чистого прибутку в доході від реалізації становить 23,8%, а у валовому прибутку 69,4%. Таким чином в цілому спостерігається позитивна динаміка фінансових результатів діяльності ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця».

Отже, ТОВ «Елеватор «Чиста Криниця» має позитивну динаміку ведення господарства, нормальна фінансова стійкість, підприємство є рентабельним.

РОЗДІЛ 3

ОБЛІК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО І ВИХІД ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

3.1. Первинний облік витрат на виробництво і вихід, продукції рослинництва, документообіг

Усі записи у бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції в галузі рослинництва проводять на підставі відповідних первинних документів. Можна виділити такі групи документів:

- з обліку витрат праці;

- з обліку витрат предметів праці;

- з обліку витрат засобів праці;

- з обліку інших витрат;

- з обліку виходу продукції.

Документи з обліку витрат праці фіксують трудові затрати на виконання конкретних робіт по вирощуваних культурах і нарахованих при цьому оплату. Основним первинним документом з відображення відпрацьованого часу є табель обліку робочого часу (ф.№64)(додаток М). Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо за виробничими підрозділами і категоріями працюючих. Табельний облік у відділках, на фермах, у бригадах, ремонтних майстернях та інших виробничих підрозділів ведуть спеціально призначені працівники або керівники підрозділів. Для кожного працівника в табель відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу, наприклад, вихідні або святкові дні - «ВС», відпустка - «ЧВ», дні хвороби - «Х», відрядження - «СВ» тощо. У табелі також зазначають посаду працівника, його склад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного і аналітичного обліку. Наприкінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці.

На механізованих роботах застосовують облікові листи тракториста-машиніста (ф.№67) (додаток Н) застосовується для обліку робіт тракториста-машиніста протягом 5, 10, 15 днів, тобто залежно від того, як це передбачено планом документообігу. У ньому відображаються виконані роботи під ту чи іншу культуру, склад агрегату і агротехнічні умови їх виконання. При використанні облікового листа для обліку праці комбайнерів до нього додаються другі екземпляри реєстрів (ф.№77), путівок (ф.№77а) чи талонів (ф.№776) на вивезення продукції з поля.

Незалежно від форми організації механізованих робіт на кожний трактор призначають одного, а при роботі у дві зміни - двох трактористів. Облік у тракторній бригаді веде обліковець-заправник або цю функцію виконує бригадир тракторної бригади, в обов'язки якого входить своєчасне і правильне складання первинних документів обліку виконаних робіт, витрачання нафтопродуктів і нарахування оплати праці механізаторам. Виконання тракторних та інших механізованих робіт записують щоденно до облікового листа тракториста. Листок розраховано приблизно на п'ятнадцять змін, показники записують за кожною зміною окремо.

Кожен механізатор після закінчення зміни повинен мати відомості про кількість та якість виконаної ним роботи, про витрати пального і розмір заробітку за зміну. Всі ці показники записують щоденно до облікового листа. У встановлені в господарстві терміни (через 10-15 днів) облікові листи, підписані механізатором, бригадиром, агрономом, обліковець подає до бухгалтерії, де їх перевіряють, затверджують, після чого вони є підставою для узагальнення і систематизації у Накопичувальній відомості обліку використання машино-тракторного парку і Журналі обліку робіт і витрат. Слід мати на увазі, що трактористи-машиністи виконують різні сільськогосподарські роботи.

Витрати на оплату праці трактористів-машиністів узагальнюються в накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку (ф.№37а), підсумкові дані якої переносяться до журналу обліку робіт і витрат. У ній на кожного тракториста-машиніста відкривається сторінка, на якій послідовно записують: прізвище, ім'я та по батькові механізатора, його класність і стаж роботи, марку та господарський номер трактора. У цей журнал записуються дані облікових листів праці і виконаних робіт, а також накопичувальних відомостей роботи вантажного автотранспорту (ф.№38) побудована за тим самим принципом, що і накопичувальна відомість обліку використання машинно-тракторного парку. В цій відомості за кожним автомобілем та водієм накопичуються дані із подорожних листів про виконані роботи і нараховану заробітну плату. В окремих графах виконанні роботи (у тоннах і тонно- кілометрах) розподіляють за споживачами послуг автопарку.

На підставі первинних документів з оплати праці, накопичувальних відомостей, журналів обліку робіт і витрат складається щомісячно зведена відомість нарахування і розподілу оплати праці та відрахувань від неї за об'єктами обліку (ф№10.2.1с.-г). У цій відомості відображається кількість відпрацьованих днів, людино-годин, сума нарахованої оплати праці і нарахувань на неї, включаючи забезпечення (резерв) відпусток за об'єктами обліку, виробничими підрозділами і в цілому по підприємству. Данні відомості є основною для внесення записів у виробничий звіт з рослинництва.

Матеріальні цінності відпускаються у виробництво у межах встановлених лімітів за лімітно-забірними картами (ф.№117 і №117-АПК) (додаток П); одноразовий відпуск оформляється накладними (внутрішньогосподарського призначення) (ф.№87) (додаток Р). Насіння відпускають кожному відділу чи бригаді відповідно до ліміту, встановленого агрохімічного службою залежно від площі та норми висіву. Підставою для списання насіння з підзвіту матеріально відповідальної особи акт витрати насіння і садивного матеріалу (ф.№l19) (додаток С). Акт оформляють за кожною культурою разом з доданими документами до нього (накладними внутрішньогосподарського призначення та лімітно-забірними картками) і передають бухгалтеру з обліку товарно-матеріальних цінностей. При внесенні добрив під культури, а також використанні отрутохімікати і гербіцидів для обробки посівів складають акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів (ф№l18) (додаток Т). У акті, складеному в двох примірниках, наводиться назва культури, під яку були внесені добрива, назва добрив чи отрутохімікатів, площа, номер поля, кількість внесених добрив. Акт затверджує керівник господарства. Дані цих первинних документів є основною для записів у журнал обліку робіт і витрат (ф№ 37) і складання Звіту про рух матеріальних цінностей (ф.№121), а також виробничого звіту з рослинництва (ф.№10.3а с.-г.).

Для віднесення на витрати рослинництва витрат засобів праці використовують розрахунки амортизаційних відрахувань за основними засобами.

Для обліку витрат на ремонт основних засобів застосовують відомість дефектів на ремонт машин (ф.№ 130). Дана відомість дає змогу визначити трудомісткість ремонту і слугує основою для виписування наряду на виконання робіт.

Витрати на роботи і послуги власних допоміжних виробництв, що забезпечують виробничі потреби галузі, відносять на конкретні об'єкти на основі подорожніх листів вантажного автомобіля, товарно-транспортних накладних, облікових листів праці і виконаних робіт та ін., дані яких групуються в накопичувальних відомостях і відносяться на об'єкти в рослинництві за фактичною собівартістю, що визначається щомісяця.

Послуги виробничого характеру, надані сторонніми організаціями, оформляються актами на виконання робіт (послуг), товарно-транспортними накладними і підтверджуються рахунками-фактурами (ф.№868).

Страхові платежі відносяться на об'єкти обліку рослинництва на підставі карток-розрахунків.

Загально виробничі витрати включають у витрати рослинництва на основі спеціального розрахунку на їх розподіл.

Для обліку надходження продукції рослинництва застосовують різноманітні первинні документи. До них відносять: по зернових культурах реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля (ф.№77), путівка на вивезення продукції з поля (ф.№77а), талони шофера (ф№776), комбайнера (ф.№77в) (додаток У), реєстр приймання зерна та іншої продукції (ф.№78) (додаток Ф), реєстр приймання зерна вагарем (ф.№78а) (додаток Х), відомість руху зерна та іншої продукції (ф.№80).

Для обліку одержаної зернової продукції застосовують путівки на вивезення продукції з поля. До початку збирання бухгалтерія видає кожному комбайнеру потрібну кількість бланків путівок, на кожному з яких зазначено назву господарства. Комбайнер на кожне відправлення зерна від комбайна виписує путівку в 3-х примірниках, де зазначає своє прізвище, ім'я та по батькові, номер відділу, куди відправлено зерно, назву продукції і сорт, номер поля і автомобіля, прізвище водія і бункерну масу зерна. Усе це комбайнер затверджує своїм підписом. Заповнену путівку комбайнер передає водієві, який розписується про одержання зерна на всіх 3-х примірниках.

Зерно, що надійшло від комбайнера на тік або до комори господарства, вагар повинен обов'язково зважувати і передавати 2-й і 3-й примірники путівки завідувачу током (комірникові), який залишає у себе для звіту третій примірник, а другий повертає водієві.

За другим варіантом використовують Реєстри відправлення зерна та іншої продукції з поля. При цьому комбайнер на кожний автомобіль один раз на день (під час першого завантаження машини) виписує реєстр у 4-х примірниках. 1-й примірник реєстру залишається к комбайнера, 2-й і 3-й примірники він передає водієві автомобіля або іншого транспортного засобу. Водій, у свою чергу, 2-й примірник реєстру залишає у себе, а 3-й і 4-й передає завідувачу током або комірнику. За зміну у нього може накопичитися кілька других примірників реєстрів залежно від кількості комбайнів, від яких він відвозив зерно.

У осіб, які приймають зерно від водіїв (трактористів), - також може за зміну зібратися декілька 3-х примірників реєстру, залежно від кількості комбайнерів, зайнятих на збиранні урожаю, і кількості водіїв, які доставляють зерно від комбайнів.

На підставі 3-х примірників путівок або реєстрів завідувач током або комірник щодня наприкінці робочого дня складає Відомість руху зерна та іншої продукції. Ця відомість має дві частини. У 1-й частині записують залишок зерна на початок дня, загальну кількість зерна, що надійшло і вибуло за день, і залишок його напри кінець дня. Дані про кількість зерна, що надійшло за день, визначають путівками або реєстрами, а про витрати зерна - товарно-транспортними накладними, актами на переробку, сортування і сушіння продукції рослинництва.

У 2-й частині відомості підзаголовок «Реєстраційний листок на продукцію, що надійшла і вибула», завідувач током записує кожне зважування, зазначене в реєстрах вивезення зерна з поля.

Наприкінці дня Відомість руху зерна та іншої продукції разом із первинними документами про його надходження і відправку передають до бухгалтерії господарства.

Прийняте від комбайнів на тік або зерносховище зерно облічує завідувач току або комірник у книзі (картці) складського обліку, де для кожної культури і сорту відводять потрібну кількість сторінок, на яких облічують одержане, відправлене або видане зерно в кілограмах. Підставою для записів у Книгу складського обліку є відомість руху зерна та іншої продукції.

Для обліку одержаної зернової продукції застосовують талони і спеціальні реєстри. Для оформлення відправки зерна від комбайна на тік або інші місця збереження застосовують талон шофера і талон комбайнера. Ці талони повинні бути різні за кольором, що полегшує подальшу облікову роботу з ними. Кожний талон призначено для обліку одного бункера зерна, відправленого від комбайна.

Відповідно талони із заповненими в бухгалтерії реквізитами і підписами головно бухгалтера реєструють за їх видами в Журналі обліку виданих талонів. Після цього їх вручають комбайнерам і водіям транспортних засобів, які будуть зайняті на збиранні урожаю.

При кожній відправці від комбайна повного бункера зерна комбайнер передає водієві один талон комбайнера. Водночас водій передає комбайнеру один талон водія. В місцях тимчасового або постійного зберігання зерна його зважують, після чого водій передає завідувачу током або комірнику талони, отримані від комбайнера, і Реєстр приймання зерна від водія, який ведеться в одному примірнику і постійно знаходиться у водія.

Після зважування транспортного засобу із зерном завідувач току записує номери талонів комбайнерів, прийнятих від водія, прізвище водія, який доставив зерно, номер транспортного засобу та інші дані в Реєстр приймання зерна вагарем, що також ведеться в одному примірнику. Після розвантаження водій повертається, завідувач току (вагар) зважує транспортний засіб і записує в своєму Реєстрі масу тари, визначає масу зерна і одночасно вказує, від якого комбайна прийнято зерно. Кількість зданого зерна підтверджується в цьому реєстрі підписом водія. Одночасно завідувач током ( вагар) фактичну масу прийнятого зерна записує в Реєстр приймання зерна від водія, підтверджує своїм підписом і передає його водію.

Водій на підставі свого Реєстру приймання зерна записує щоденно кількість перевезеного зерна в Дорожній лист вантажного автомобіля і здає наприкінці звітного або на початку наступного дня ці документи диспетчеру або безпосередньо в бухгалтерію господарства. Комбайнер після закінчення зміни передає завідувачу током (вагарю) всі талони, отримані від водіїв, а від нього в обмін отримує виписку з реєстру про намолот зерна, зібраного на скошеній площі. На підставі цих даних комбайнер заповнює Обліковий лист тракториста-машиніста і здає його бригадиру або в бухгалтерію.

3.2. Аналітичний та синтетичний облік витрат на виробництво і вихід продукції рослинництва

Під методом обліку витрат у широкому значенні розуміють сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати , що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання. Розглядаючи облік витрат і калькулювання як єдиний процес, зазначимо, що останній складається з двох взаємопов'язаних етапів: перший етап - облік витрат, що включає організацію аналітичного обліку витрат і розподілу витрат на виробництво продукції між об'єктами обліку; другий етап - калькулювання собівартості, що включає операції з визначення собівартості виробів та одиниць продукції.

З цієї точки зору методи калькулювання можна розглядати як спеціальні методи обліку витрат, що застосовують для розрахунку собівартості визначених видів, груп продукції (робіт, послуг). Таким чином, під методом калькулювання розуміють сукупність прийомів розподілу витрат підприємства за калькуляційними статтями та віднесення їх до об'єкту калькулювання.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9