Організаційно-методичні аспекти бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах на прикладі ЗАТ "Компанія Інтерлогос"

Розглянемо кожен з наведених показників окремо:

1. фондовіддача - показує скільки виручки припадає на одиницю основних фондів. Як бачимо, цей показник має тенденцію до збільшення (хоча у 2006 році фондовіддача була менша ніж у 2005 році, проте в порівнянні з 2004 роком вона зросла), що є позитивною тенденцією і свідчить про збільшення ефективності використання основних фондів підприємства;

2. період одного обороту обігових коштів - визначає середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію. Цей показник у 2005 році збільшився (з 99 днів у 2004 році) до 105 днів, проте у 2006 році спостерігається його найнижче значення - 86 днів. Зменшення цього показника свідчить про більш ефективне використання обігових коштів на підприємстві;

3. період одного обороту запасів - це період, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Мінімальне значення цього показника спостерігалося у 2005 році (48 днів), у 2006 році він дещо збільшився і становив 54 дні, проте це є менш ніж у 2004 році (62 дні);

4. показники періоду погашення дебіторської та кредиторської заборгованості свідчать про те, що підприємство набагато більше часу користується по суті безкоштовним кредитом з боку власних кредиторів ніж сама кредитує (безкоштовно) інші підприємства. Також в обох випадках спостерігається стала позитивна тенденція до зниження даних показників.

Таким чином, провівши аналіз фінансового стану ЗАТ „Компанія Інтерлогос” можна зробити наступні висновки:

· основні засоби є сильно зношеними і оновлення фондів практично не відбувається;

· фінансова стійкість підприємства є незадовільною, хоча і спостерігається тенденція до його покращення;

· показники ліквідності підприємства свідчать про неліквідний баланс підприємства;

· показники ділової активності свідчать про нарощування підприємством випуску основної продукції і мають позитивну тенденцію до покращення;

Отже, для покращення свого фінансового стану та збільшення об'єму виробництва та реалізації продукції, підприємство потребує значних капіталовкладень з боку зовнішніх інвесторів, інакше, йому може загрожувати банкрутство.

4.Облік формування статутного капіталу та змін статутного капіталу акціонерних товариств

Статутний капітал - це сума грошових вкладів, що їх власник надає в повне госопдарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке він створює або вартість відповідного майна.

Статутний капітал підприємства створюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників та засновників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також майнові права (зокрема на інтелектуальну власність). Вклад, оцінений у гривнях, становить частку засновника у статутному капіталі.

Акціонерні товариства мають статутний капітал, поділений на певну кількість акцій різної номінальної якості. Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства (тобто статуту) в державному реєстрі та припиняється (закінчується) днем вибуття підприємства з державного реєстру внаслідок припинення діяльності, банкрутства, припинення строку дії тощо.

Бухгалтерський облік статутного капіталу здійснюється на рахунку "Статутний капітал". Рахунок "Статутний капітал" призначений для обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства. Сальдо цього рахунка має відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах підприємства та зареєстрований у державному реєстрі. Записи за згаданим рахунком виконуються лише в разі збільшення або зменшення статутного капіталу, що відбувається в установленому чинним законодавством порядку, але тільки після внесення відповідних змін до установчих документів, тобто перереєстрації статутного капіталу.

Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал у сумі внесків засновника (учасників), які передбачені установчими документами (наприклад, у сумі виконаної підписки в акціонерному товаристві), відображається за кредитом рахунка "Статутний капітал".

Аналітичний облік за рахунком "Статутний капітал" проводиться по засновниках підприємства. На підприємствах, створених у формі акціонерних товариств, до рахунка "Статутний капітал" можуть бути відкриті субрахунки:

1. за видами акцій - прості, привілейовані;

2. за ознаками внесків - оголошений капітал, підписаний капітал, оплачений капітал, вилучений капітал.

Розглянемо докладніше особливості обліку статутного капіталу заново створеного акціонерного товариства. Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал у сумі вкладів учасників, передбачених статутними документами (у сумі проведеної підписки на акції), відображається за кредитом рахунка "Статутний капітал" та дебетом рахунка "Неоплачений капітал". Фактичне надходження вкладів засновників проводиться за кредитом рахунка "Неоплачений капітал" у кореспонденції з рахунками коштів та матеріальних цінностей.

Статутний капітал зареєстрованого АТ залежно від стану заборгованості за акціонерами враховується на таких субрахунках рахунка 1 - "Оголошений капітал" - у сумі, записаній у статуті АТ; 2 - "Підписний капіталі" - на вартість акцій, за якими проведено підписку; 3 - "Оплачений капітал" - у розмірі коштів, внесених засновниками в момент підписки та пізніше; 4 - "Вилучений капітал" - вартість акцій, вилучених з обігу (викуплених товариством в акціонерів).

З моменту реєстрації АТ усі акції враховуються на субрахунку 1. Коли закінчено підписку на акції, на їх номінальну вартість робиться запис щодо зменшення коштів на субрахунку 1 та збільшення коштів на субрахунку 2. Після оплати акцій та оформлення прав власності акціонерів на акції (внесення учасників до реєстру акціонерів) номінальна вартість акцій переводиться із субрахунка 2 на субрахунок 3.

Статутний капітал, оголошений під час реєстрації АТ, має бути сплачений повністю протягом одного року. У разі, коли статутний капітал сплачений не повністю, його величину слід зменшити (перереєструвати) на суму нерозмішених акцій. Щодо наступних випусків акцій у порядку збільшення статутного капіталу законодавство таких вимог не містить. Нерозміщеними акціями, які перебувають на балансі АТ, розпоряджається Рада директорів товариства. Такі акції можуть бути використані як резерв для наступних емісій. Дивіденди на нерозміщені акції не нараховуються.

Оприбуткування майна, наданого в натуральній формі у власність підприємств у рахунок вкладів до статутного капіталу чи для оплати акцій, провадиться за ціною, визначеною за домовленістю учасників. Майно, надане підприємству в користування, оприбутковується в оцінці, яку визначено на підставі орендної плати за користування цим майном, обчисленої за весь зазначений в установчих документах строк діяльності підприємства чи інший установлений засновниками строк (якщо інше не передбачене установчими документами). У разі оприбуткування валютних коштів та майна, оціненого в інвалюті, у рахунок вкладів до статутного капіталу сумові різниці відносяться на рахунок "Резервного капіталу". Спрямовувати їх на потреби споживання підприємства не можна.

Вартість прав користування землею, спорудами, устаткуванням, інтелектуальною власністю і т. ін., внесена засновниками в рахунок вкладів до статутного капіталу АТ, ураховується на рахунку "Нематеріальні активи". У разі оприбуткування вартості майна, що вноситься, збільшуються витрати, спрямовані на те, щоб об'єкти були готові до використання.

Із закінченням строку, протягом якого АТ має право користуватися майном, що внесене замість оплати акцій, додатковий внесок до статутного капіталу не робиться і статутний капітал не зменшується.

У разі несплати підписувачами в установлений строк оголошеної кількості акцій правління АТ може анулювати підписку на акції і повернути внесені кошти чи зменшити суму до внесеної величини. На величину анульованої підписки робиться запис в аналітичному обліку за рахунком "Неоплачений капітал".

Розглянемо конкретний приклад. Було внесено авансом в рахунок внесків до дня реєстрації Статутного капіталу ЗАТ „Компанія Інтерлогос” особами, що підписалися на акції, 8000 грн. Основні бухгалтерські проведення наведено у таблицях 2.1 та 2.2.

Таблиця 2.1

Основні бухгалтерські проведення при формуванні статутного фонду (капіталу) ЗАТ „Компанія Інтерлогос”

№ п/п	Зміст операції	Сума	Дебет	Кредит
1	Сума статутного капіталу зареєстрована	25000	НК	СК
2	Внесено в рахунок внесків після реєстрації ЗАТ особами, що підписалися на акції:
2.1	грошові кошти	3000	К	НК
2.2	устаткування, незакінчені об'єкти капітальних вкладень (інвестиції)	2000	КІ	НК
2.3	матеріальні цінності -- запаси	1 000	ОМ	НК
2.4	різні товари	2000	Т	НК
2.5	Облігації чужої емісії (цінні папери)	1200	ЦПЧЕ	НК
2.6	векселі одержані	600	ВО	НК
2.7	права користування майном (нематеріальні активи)	500	НА	НК
2.8	основні засоби за залишковою (узгодженою) вартістю на: величину початкової вартості	4000	ОЗ	НК
3	Зарахована сума передплати	8000	РЗ	НК

Балансову інтерпретацію проведень унаочнює рис. 4.1. Згідно з чинним законодавством акціонерне товариство може змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу дозволене лише після повної сплати всіх раніше випущених акцій, встановлених внесків.

Основні шляхи збільшення статутного капіталу можуть бути такі:

· додаткові вкладення засновників;

· випуск та реалізація у встановленому чинним законодавством порядку нових акцій;

· обмін облігацій на акції підприємства (товариства);

збільшення номінальної вартості випущених акцій.

АКТИВ			ПАСИВ
	Рахунок „Каса”			Рахунок „Розархунки з постачальником
	Дт	Кт			Дт	Кт
	2.1 3000				3. 8000	С. 8000

АКТИВ			ПАСИВ
	Рахунок „Устаткування до незавершених капітальних вкладень”			Рахунок „Статутний капітал”
	Дт	Кт			Дт	Кт
	2.2 2000					1. 25000

АКТИВ			ПАСИВ
	Рахунок „Матеріальні запаси”			Рахунок „Неоплачений капітал”
	Дт	Кт			Дт	Кт
	2.3 1000				1. 25000	2. 2.1 3000 2.2 2000 2.3 1000 2.4 2000 2.5 1200 2.6 600 2.7 500 2.8 4000 3. 8000

Рис. 4.1 Балансова інтерпретація проведень



АКТИВ
	Рахунок „Товари”
	Дт	Кт
	2.4 2000

АКТИВ
	Рахунок „Облігації чужої емісії (цінні папери)”
	Дт	Кт
	2.5 1200

АКТИВ
	Рахунок „Векселі одержані” короткострокові
	Дт	Кт
	2.6 600

АКТИВ
	Рахунок „Нематеріальні активи”
	Дт	Кт
	2.7

АКТИВ
	Рахунок „Основні засоби”
	Дт	Кт
	2.8

Рис. 4.1 Балансова інтерпретація проведень (продовження)

Водночас розмір статутного капіталу може бути також і зменшеним. Основні шляхи зменшення статутного капіталу можуть бути такі:

· вилучення власного капіталу;

· зменшення номінальної вартості акцій;

· анулювання акцій, що викуплені товариством в акціонерів.

Рішення про зміну розміру статутного капіталу набуває чинності лише з моменту внесення цих змін до державного реєстру.

Розглянемо особливості обліку змін статутного капіталу акціонерного товариства. Зборами акціонерів може бути прийнято рішення про зміни статутного капіталу. У бухгалтерському обліку це рішення відбивається лише після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. На збільшення статутного капіталу робиться проведення: кредит рахунка "Статутний капітал", дебет рахунків або "Неоплачений капітал" або "Нерозподілений прибуток".

Зміна статутного капіталу АТ шляхом збільшення номінальної вартості акцій відображається за дебетом рахунка "Неоплачений капітал" та кредитом рахунка "Статутний капітал", при зменшенні номінальної вартості акцій - за дебетом рахунка "Статутний капітал" і кредитом рахунка "Розрахунки з учасниками".

Щоб збільшити суму статутного капіталу, АТ може переоцінити наявні основні засоби за ринковими цінами.

Статутний капітал акціонерних товариств, утворених у ході приватизації, може (у зв'язку з переоцінюванням основних засобів) збільшуватися завдяки зростанню номінальної вартості акцій, випущених у процесі приватизації, чи додаткового випуску акцій (того самого виду та номіналу, що були випущені під час приватизації) на суму збільшення статутного капіталу. Акції додаткового випуску розподіляються між акціонерами пропорційно до їхньої частки акцій у статутному капіталі АТ. У разі збільшення номіналу акцій відповідні акції чи сертифікати акцій вилучаються з обігу і водночас акціонерам видаються нові. Збільшення статутного капіталу шляхом заліку сум переоцінювання основних засобів відображається за кредитом рахунка "Статутний капітал", дебетом рахунка "Додатковий капітал".

У разі переоцінювання основних засобів сума дооцінювання відображається за дебетом рахунків "Основні засоби" або "Капітальні інвестиції" та кредитом рахунка "Статутний капітал". Дооцінювання нарахованих сум зносу за виробничими основними засобами відображається за дебетом рахунка "Статутний капітал" та кредитом рахунка "Знос основних засобів". Сума дооцінювання за невиробничими основними засобами відноситься в кредит рахунка "Додатковий капітал" й у балансі відображається окремо. У разі прийняття загальними зборами АТ рішення про збільшення статутного капіталу на суму дооцінювання основних засобів робиться проведення за дебетом рахунка "Додатковий капітал" та кредитом рахунка "Статутний капітал".

Якщо рішення про збільшення статутного капіталу ще не зареєстроване, а внески учасників почали надходити, ці засоби враховуються на рахунку "Розрахунки з засновниками". Після реєстрації зміни статутного капіталу відображаються записом: дебет рахунка "Розрахунки з засновниками", кредит рахунка "Невкладений капітал".

Облік власних акцій, викуплених акціонерним товариством у акціонерів для їх наступного перепродажу, поширення серед своїх учасників чи анулювання, провадиться на рахунку "Вилучений капітал". При викупі акцій акціонерним товариством робиться запису у дебет рахунка "Вилучений капітал", кредит рахунків обліку коштів. Анулювання викуплених АТ власних акцій відображається за кредитом рахунка "Вилучений капітал" та дебетом рахунка "Статутний капітал". Різниця між номінальною та викупівельною вартістю акцій відноситься на збільшення чи зменшення "Додаткового капіталу".

За рішенням загальних зборів АТ може бути проведене дрібнення акцій (спліт) чи їх консолідація. У першому разі кожна із випущених товариством акцій замінюється на кілька акцій меншого номіналу, у другому - кілька акцій обмінюються на меншу кількість нових акцій з більшим номіналом. Величина статутного капіталу при цьому не змінюється. В обліку ця операція відображається тільки на аналітичних рахунках.

Якщо сукупна номінальна вартість акцій, внесених у рахунок вкладів до статутного капіталу акціонерного товариства, зменшилася, це товариство зобов'язане в двомісячний строк провести зменшення власного статутного капіталу або виконати його до оголошеного.

5. Облік формування та використання прибутку акціонерних товариств

Згідно з Національним та Міжнародним стандартами з бухгалтерського обліку термін "дохід" означає валовий приплив (надходження) економічної вигоди протягом звітного періоду, який виникає у процесі звичайної діяльності підприємства. Коли ці припливи сприяють збільшенню власного капіталу, окрім збільшення, яке пов'язане з внесками акціонерів, то його називають прибутком, коли зменшенню - то збитком.

Концептуальне визначення валового доходу, як збільшення економічних вигод, протягом звітного періоду в формі надходження (збільшення) активів чи зменшення зобов'язань, яке веде до зростання власного капіталу (крім вкладів власників), подане у статті 7 П(С)БОЗ, окремі статті Положення конкретизує це поняття по відношенню до таких операцій, як реалізація товарів і послуг (ст. 13), від участі у капіталі (ст. 26), дивіденди, відсотки (ст. 27), отримання доходів внаслідок використання іншими підприємствами активів даного підприємства (ст. 28) та інші (ст. 35).

Правило визнання доходу від продажу реалізації готової продукції, товарів - це дата, коли підприємство:

· передало значний ризик і винагороду від володіння товаром покупцю;

· не зберігає ні такої спадкоємності керівництва, яка звичайно пов'язана з володінням, ні ефективного контролю за реалізованими товарами;

· може достовірно виміряти суму доходу;

· має впевненість, що економічні вигоди внаслідок реалізації надійдуть;

· може із значним ступенем достовірності оцінити фактичні чи очікувані витрати.

Доходи включаються до складу об'єктів облікового процесу на підставі принципів нарахування та відповідності. Тому доходи визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку тих періодів, до яких вони відносяться. Крім того, затрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Застосування принципів нарахування та відповідності під час визнання доходу як елемента обліку про фінансові результати відбувається таким чином як це відображено у таблиці 5.1.

Для визначення моменту визнання доходу потрібно знати економічний зміст господарської операції, внаслідок якої отримується дохід. Внаслідок врахування вимог принципу превалювання змісту над формою дохід від продажу реалізації може бути визнаний як на дату відвантаження, так і до чи або після неї.

Таблиця 5.1

Визнання доходів у фінансовому обліку та звітах під час використання припущення нарахування

ДОХОДИ
види
підлягали отриманню та отримані у звітному періоді	підлягали отриманню, але не отримані у звітному пе-ріоді	отримані, але не підляга-ли отриманню у звітному періоді
визнання
доходи звітного періоду	доходи майбутніх періодів
Звіт про фінансові результати	Баланс
Фінансові звіти

Положенням (стандартом) БО 3 визначені три види доходів:

1. продаж готової продукції (або куплених товарів);

2. надання послуг (виконання робіт);

3. проценти, рояльті, дивіденди та інші види доходу.

В міжнародній практиці ці доходи характеризуються за такими типами діяльності: звичайні від поточної основної діяльності, яка визначена статутом або неосновної (іншої) діяльності, інвестиційної або фінансової діяльності (дивіденди, проценти тощо); надзвичайні (стягнені сплачеш штрафи, пені, неустойки, пожежа, повінь тощо).

Доходи від кожної операційної діяльності, аналогічно затратам поділяють за такими функціями:

· виробництво, в т.ч.:

а) виробництво продукції

б) виробництво послуг

в) купівля та продаж товару

· управління (адміністративні)

· збут (продаж).

Результатом операційної виробничо-комерційної (господарської) діяльності акціонерного товариства є прибуток або збиток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, АТ може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв і господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або знижують розмір прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності.

Облік фінансових результатів - прибутків і збитків - здійснюється на фінансово-результативному рахунку "Фінансові результати". На цьому рахунку збираються всі затрати, доходи (прибутки і збитки) підприємства, які групуються в аналітичному обліку за характером прибутків і збитків. На кредиті цього рахунка відображують прибуток, а на дебеті - збитки і втрати.

Розмір і характер прибутків і збитків за кожний період діяльності підприємства є найважливішими підсумковими показниками їх роботи.

Прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, що одержано у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і затратами на її виробництво і збут.

На підприємстві можливі доходи, затрати і втрати, які не пов'язані з реалізацією продукції, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, - це інвестиційна та фінансова діяльність, а також результати, які пов'язані з надзвичайними подіями (пожежа, повінь тошо).

Розглянемо докладніше загальну методику визначення та обліку фінансового результату - чистого прибутку (збитку) акціонерного товариства у звітному періоді.

Визначення фінансового результату полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів та затрат. Ця послідовність наведена на рис. 5.1 для основної операційної діяльності.

Рис. 5.1 Загальна схема обліку по визначенню фінансового результату основної операційної діяльності

Як видно з рисунка, визначення фінансового результату як процесу розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділене на такі етапи:

1. Визначення валового доходу.

2. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації проду кції (товарів, послуг).

3. Визначення валового прибутку (збитку).

4. Визначення фінансового результату - прибутку (збитку) від операційної діяльності до оподаткування.

5. Визначення нерозподіленого чистого прибутку підприємства.

6. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до

оподаткування.

7. Визначення чистого прибутку (збитку) від звичайної діяльності.

8. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

У системі рахунків цей процес буде відображений, як показано на рис. 5.2.

Рис. 5.2 Загальна побудова обліку затрат, доходів та результатів діяльності у системі рахунків

Як видно з рис. 5.2 та 5.3, обліковий процес формування фінансових результатів операційної діяльності є складним. Основна система записів у системі рахунків має таку послідовність:

а) на суму валового доходу (виручки) буде зроблено запис:

Дебет рахунка "Каса" або "Дебітори" або "Покупці" тощо;

Кредит рахунка "Доходи від реалізації". Потім цей дохід буде перенесено на рахунок фінансових результатів записом: дебет - "Доходи від реалізації", кредит - "Фінансові результати";

б) на суму нарахованих податків на валовий дохід:

Дебет рахунка "Затрати на податки по валовому доходу"

Кредит рахунка "Розрахунки за податками та платежами"

А далі - дебет рахунка "Фінансові результати", кредит рахунка "Затрати на податки по валовому доходу";

в) на суму фактичної виробничої собівартості проданої готової продукції, послуг, проданих товарів:

Дебет рахунка "Фінансові результати"

Кредит рахунка "Собівартість проданої продукції" (товарів, послуг);

г) на суму адміністративних затрат та затрат зі збуту відповідно

Дебет рахунка "Фінансові результати";

Кредит рахунка "Адміністративні затрати";

Дебет рахунка "Фінансові результати";

Кредит рахунка "Затрати зі збуту" (продажу);

д) на суму податку з прибутку;

Дебет рахунка "Фінансові результати"

Кредит рахунка "Розрахунки з фінансовими органами по оплаті податку з прибутку";

е) нерозподілений прибуток підприємства, який залишився після вищеперелічених проведень, буде записано так:

Дебет рахунка "Фінансові результати"

Кредит рахунка "Нерозподілений прибуток".

Кінцевий фінансовий результат в цілому по підприємству визначається як різниця між різними видами прибутків, що враховані на кредиті, і відповідно збитками і витратами, врахованими на дебеті рахунка „Фінансові результати”.

Залишений нерозподіленим за звітний рік прибуток (або непокритий поточними доходами збиток) перераховують на рахунок "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)". На цьому рахунку сума обліковуватиметься, допоки не постане потреба використовувати прибуток або до моменту покриття збитків відповідними коштами.

В акціонерних товариствах у процесі використання нерозподіленого прибутку можуть створюватися різні фонди економічного стимулювання (заохочення, на соціальні потреби тощо), спеціального призначення (резервний, охорони праці тощо).

Для бухгалтерського обліку зазначених щойно коштів передбачено такі субрахунки (у рахунку нерозподіленого прибутку):

· "Економічного стимулювання";

· "Спеціального призначення".

За кредитом перелічених субрахунків відображається надходження коштів (нарахування., відрахування, надходження тощо), за дебетом - використання (нарахування виплат, наприклад, допомоги за тимчасовою непрацездатністю, виплата допомоги (на новонародженого), перерахування коштів для одержання цінностей тощо).

Відрахування у фонди відображують бухгалтерським записом:

· Дебет рахунка "Нерозподілений прибуток".

· Кредит рахунка "Фонд економічного стимулювання" (за видами фондів).

Фонд матеріального заохочення використовують на: преміювання, оплату виконаних особливо важливих робіт, надання одноразової допомоги, виплату винагороди робітникам за загальними підсумками роботи підприємства тощо.

Фонд соціального розвитку використовується на поліпшення культурно-побутового і медичного обслуговування робітників підприємства, на оздоровчі заходи (придбання путівок до санаторію і будинку відпочинку, придбання медикаментів для медичних пунктів тощо).

До фондів спеціального призначення, що утворюються відповідно до діючих положень, належать:

· фонд в орендовані основні засоби розвитку науки і техніки;

· фонд в орендовані основні засоби;

· фінансовий резерв;

· фонд уцінки товарів;

· фонд фінансової підтримки тощо.

Фонди спеціального призначення облічують на субрахунках "Фонди спеціального призначення". По кожному окремому фонду рух відображують за відповідними субрахунками.

При операціях, пов'язаних з утворенням фондів, у бухгалтерському обліку роблять такий запис:

· Дебет рахунка "Нерозподілений прибуток*

· Кредит рахунка "Фонди соціального призначення" (за відповідними субрахунками).

Аналітичний облік утворення та використання коштів по кожному окремому фонду ведуть за статтями кошторису відповідно до діючих положень.

Висновок

Дослідивши в курсовій роботі поставлену проблему ми можемо зробити наступні висновки та узагальнення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах:

· обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

· повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

· автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

· послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

· безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

· нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

· превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

· історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

· єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

· періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

· створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

· удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно:

· визначає облікову політику підприємства;

· обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

· розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

· затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

· може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

2. Закон України "Про обов'язковий примірник документів"

3. Азаренкова Г.М., Самородова Н.М. Бухгалтерський облік. Київ: Знання, 2006, 415 с.

4. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. Київ: Київський державний торговельно-економічний ун-т, 2000, 692 с.

5. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Житомир: ПП "Рута", 2005, 726 с.

6. Бутинець Ф.Ф., Івахненков С.В.,Давидюк Т.В., Шахрайчук Т.В. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. Житомир: ПП "Рута", 2004, 544 с.

7. Васюта-Беркут О.І., Шепітко Г.Ф., Ромашевська Н.О. Теорія бухгалтерського обліку. Київ: МАУП, 2001, 176 с.

8. Горлов Д.О., Шпак І.В. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні: Закон. Положення. Інструкції. Київ: Юрінком Інтер, 2000, 232 с.

9. Гура И.О. Облік видів економічної діяльності. Київ: Знання, 2006, 541 с.

10. Даньков Й.Я., Лучко М.Р., Остап`юк М.Я. Бухгалтерський облік у галузях економіки. Київ: Знання-Прес, 2005, 206 с.

11. Деващук Л.Г., Єрмалаєва В.І., Квач Я.П., Рудинська О.В. Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку. Ч.1. Харків: ТОВ "Одіссей", 2001, 495 с.

12. Загородній А.Г. та ін. Аудит: теорія і практика. Львів: Видавн. Національн.універ. «Львівська політехніка», 2006, 456 с.

13. Загородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. Київ: Т-во "Знання", КОО, 2006, 377 с.

14. Камлик М.І. Бухгалтерський облік та звітність в Україні. Збірник нормативно-правових актів. Київ: Атіка, Літера ЛТД, 2001, 752 с.

15. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. Київ: Центр навчальної літератури, 2005, 224 с.

16. Михайлов М.Г., Мельник О.А., Теслюк В.М. Національні стандарти в бухгалтерському обліку. Питання використання. Київ: Вища освіта, 2004, 400 с.

17. Підопригора О.А., Петрова І.Л., Фере В.А. Основи підприємницької діяльності. Київ: Інститут системних досліджень освіти України, 1995, 244 с.

18. Петрович Й.М., Будіщева І.О., Устінова І.Г. Економіка виробничого підприємства. Київ: Товариство "Знання", КОО, 2001, 405 с.

19. Подсолонко В.А., Миронова Т.Л. Підприємництво. Київ: ЦУЛ, 2005, 616 с.

20. Свідерський Є. І. Бухгалтерський облік у галузях економіки. Київ: КНЕУ, 2006, 233 с.

21. Сопко В. Бухгалтерський облік. Київ: КНЕУ, 1999, 500 с.

22. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. Київ: А.С.К., 2000, 784 с.

23. Трохименко Л.М. Бухгалтерський облік. Київ: КНЕУ, 2005, 506 с.

24. Книга: Науково-практичний коментар до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Київ: "Основа", 2000, 62 с.

25. Книга: Практичний посібник для аудиторів. Київа: Атіка, 2004, 560 с.

Array

Страницы: 1, 2, 3