Аудит основних засобів та нематеріальних активів на прикладі ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод"

3.5 Особливості аудиту нематеріальних активів

Мета аудиторської перевірки нематеріальних активів -- встановити достовірність даних про нематеріальні активи у фінансовій звітності підприємств і відповідність фінансових та господарських операцій з ними чинному законодавству. До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду, більшого за 1 рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншими особами (права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки торгівлі й послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші нематеріальні активи) [10, с.22]. Аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 №242, Законами "Про власність", "Про товарні знаки" тощо.

Завдання аудиту нематеріальних активів -- встановити:

правильність віднесення об'єкта до нематеріальних активів;

достовірність інформації про нематеріальні активи;

повноту, достовірність і точність відображення в обліку витрат на покупку нематеріальних активів, правильність нарахування амортизації, операцій щодо їх надходження і вибуття за період, що перевіряється;

дотримання законодавства і П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» щодо ведення обліку та складання звітності, методологію оцінки;

прийнятність звітності по нематеріальних активах;

правильність оцінки нематеріальних активів;

можливість отримання в майбутньому економічних вигод від використання нематеріальних активів;

* відповідність суми окремих операцій даним, наведеним у книгах і журналах аналітичного обліку, правильність підсумків і відповідність їх даним, наведеним у Головній книзі;

* правильність класифікації нематеріальних активів, достовірність показників звітності по нематеріальних активах.

Аудит нематеріальних активів, як і інших об'єктів обліку, має здійснюватися відповідно до аудиторських стандартів, де сформульовані єдині базові вимоги до якості аудиту, що забезпечують при їх дотриманні рівень гарантії результатів аудиторської перевірки. Перевірка нематеріальних активів здійснюється тільки в грошовому вираженні на підставі первинних документів. Проведення інвентаризації нематеріальних активів починається з визначення правильності віднесення сум, що обліковуються на рахунку 12 «Нематеріальні активи», саме до складу нематеріальних активів, після чого проводиться перевірка обґрунтованості їх оприбуткування, наявності документів, на підставі яких оформлені придбані майнові права. Під аудитом інтелектуальної власності (нематеріальних активів) розуміється перевірка прав підприємств на користування землею, водою, об'єктами промислової та інтелектуальної власності (авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва тощо). Аудитори для проведення технічної експертизи об'єктів інтелектуальної власності й здійснення юридичного аналізу документів, що підтверджують право на власність, залучають патентних повірених та юристів. Починаючи аудит, аудитор перевіряє факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт , або де підтверджується створення об'єкта. Крім того, акт приймання-передання може підтвердити факт одержання даного об'єкта інтелектуальної власності [15, с.84]. Аудитор разом із залученими спеціалістами визначає правильність вартості інтелектуальної власності. Якщо об'єкт власності вкладений у статутний капітал, то його оцінка визначається за домовленістю засновників, якщо його придбано за кошти, то він оцінюється за фактичними витратами на придбання, якщо одержано безкоштовно, то його оцінка визначається експертним методом. Аудитору слід перевірити правильність оприбуткування об'єктів на рахунку 12 "Нематеріальні активи" у кореспонденції з рахунками 31 "Рахунки в банках", 46 "Неоплачений капітал", а також обґрунтованість їх вибуття (продаж, списання чи безкоштовна передача. Для обліку амортизації нематеріальних активів використовують рахунок 13 "Знос необоротних активів", субрахунок 133 "Знос нематеріальних активів". Аудитору слід пам'ятати, що підставою для оприбуткування нематеріальних активів є документи, що ідентифікують ті активи. Він робить такі записи:

* Д-т рахунка 12 "Нематеріальні активи";

* К-т рахунка 46 "Неоплачений капітал" -- на внесене право на користування.

У разі одержання нематеріального активу від засновників у рахунок внесків до статутного капіталу:

Д-т рахунка 12 "Нематеріальні активи";

К-т рахунка 46 "Неоплачений капітал".

У разі безкоштовного одержання:

Д-т рахунка 12 "Нематеріальні активи";

К-т рахунка 424 "Безоплатно одержані необоротні активи".

Відповідно до П(С)БО8 нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну їх корисного використання, але не більше 20 років, починаючи з дати прийняття на облік. Метод і нарахування амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно, виходячи з особливостей форми отримання очікуваних економічних вигод. Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються у складі витрат цього періоду або включаються до собівартості іншого активу.

4. Оцінка стану внутрішньогосподарського контролю та додержання облікової політики на підприємстві

На ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» створена система внутрішнього контролю для виконання поставлених перед нею завдань. Систему внутрішнього контролю можна визначити як політику і процедури підприємства, спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок та відхилень від норм, які можуть з'явитись у фінансових звітах. Згідно з аудиторськими стандартами необхідно, щоб аудитор досягнув належного розуміння системи внутрішнього контролю для відповідного планування і збору аудиторських свідчень. Достатня уява про структуру контролю дозволяє аудитору визначити типи можливих відхилень, ступені ризику і розробити методику проведення перевірки для їх виявлення. Аудитор отримує уяву про клієнта, визначаючи особливості заходів і процедур стосовно до кожного елементу структури контролю. Уява про структуру контролю, необхідного при складанні плану проведення аудиторської перевірки формується на основі раніше накопиченого на підприємстві досвіду використання результатів аудиторської перевірки за минулий рік, на основі анкетування персоналу фірми-клієнта, спостерігання за виконанням персоналом своїх обов'язків і аналізу підготовленого напередодні клієнтом опису заходів і процедур, а також іншої документації. Аудитор повинен сформулювати думку щодо системи внутрішнього контролю, достатню для складання плану та програми проведення перевірки. Одним з етапів процесу планування -- оцінка системи внутрішнього контролю, основна мета якої -- створення основи для планування аудиторської перевірки, а також визначення виду, часу проведення, об'єму аудиторських процедур, які знаходять своє відображення в аудиторській програмі. Тому характер і якість перевірки багато в чому будуть залежати від того, наскільки грамотно та достовірно аудитор вивчить систему внутрішнього контролю.

Якщо у клієнта система внутрішнього контролю ефективна, то ризик контролю буде незначним, а кількість аудиторських свідчень може бути меншою, ніж при слабкій системі внутрішнього контролю. В процесі формування думки щодо структури внутрішнього контролю аудитор визначає критичні моменти системи бухгалтерського обліку, в яких можуть бути помилки чи викривлення, і дістає впевненість, що стосовно таких пунктів були розроблені й проведені заходи і процедури, які дають змогу виявити помилки та викривлення. Висновки аудитора щодо оцінки внутрішнього ризику та ризику контролю визначають характер, обсяг і масштаб процедур аудиту кожного рахунку чи групи рахунків. Основним у стратегії аудиторської перевірки є питання: чи слід проводити додаткові перевірки засобів контролю і таким чином значно зменшити кількість аудиторських процедур по суті, чи їх слід проводити без великих обмежень на основі результатів перевірок засобів контролю. На кожному етапі перевірки аудитор вибирає певну стратегію дій. Проведення додаткових перевірок на відповідність засобів контролю ефективне тільки у разі, якщо час та зусилля, зекономлені при проведенні перевірок на суттєвість, перевищують час і зусилля, затрачені на проведення перевірок на відповідність засобів контролю. Перевірку зазвичай проводять тільки стосовно таких заходів і процедур, котрі, за оцінкою аудитора, здатні до мінімуму знизити ризик контролю. Перевірка своєї думки стосовно того, що ризик контролю незначний здійснюється шляхом виконання певних процедур, які називаються тестами контрольних моментів (тестами засобів контролю). Більшість тестів контрольних моментів передбачають перевірку первинних документів, якими підтверджуються господарські операції. При розробці ефективної системи внутрішнього контролю адміністрація підприємства, як правило, ставить такі основні завдання. Для забезпечення процесу управління адміністрація повинна мати надійну інформацію, система контролю має перешкоджати появі недостовірної інформації. Оцінюючи ефективність системи внутрішнього контролю, аудиторська фірма повинна зібрати достатню кількість аудиторських доказів. Якщо аудиторська організація вирішує покластися на систему внутрішнього контролю і систему бухгалтерського обліку для отримання достатнього степеню впевненості в достовірності бухгалтерської звітності, вона повинна відповідним шляхом скорегувати об'єм аудиторської перевірки.

Адміністрація підприємства зобов'язана забезпечити існування такої системи внутрішнього контролю, яка була б достатньою для того, щоб:

- адміністрація підприємства мала у своєму розпорядженні надійну інформацію для ефективного керівництва діяльністю;

- фінансова інформація передавалась найбільш ефективним шляхом з метою її ефективного використання уповноваженими особами;

- програми, які контролюють функціонування облікової системи (пер винні документи, їх обробку і рознесення за рахунками), не могли бути сфальсифіковані;

- матеріальні активи не були розкрадені, незаконно привласнені, не ефективно використані чи випадково знищені;

- забезпечити збереження нематеріальних активів, важливих документів і реєстрів бухгалтерського обліку;

-політика управління в галузі планування, довгострокового прогнозування, тощо була узгоджена;

– усі відхилення від планів своєчасно виявлялись, аналізувались, а винні особи несли відповідальність.

Стосовно системи бухгалтерського обліку внутрішній контроль повинен забезпечити перевірку дотримання основоположних принципів ведення обліку. Система внутрішнього контролю клієнта має бути надійною для забезпечення достатнього рівня упевненості в тому, що:

- дані за всіма господарськими операціями, які зафіксовані в бухгалтерських реєстрах, відображають події економічного характеру, що дійсно мали місце;

- усі господарські операції відображені в обліку;

- усі господарські операції належним чином організовані і затверджені персоналом, який має відповідні повноваження.

- активи, пасиви, власний капітал, доходи і витрати мають відповідну правильну оцінку. Адекватна система внутрішнього контролю повинна запобігати появі помилок в оцінці (оцінка);

- дані за всіма доходами і витратами відображені у відповідних облікових періодах. Контроль за своєчасністю відображення господарських операцій підвищує їх належний розподіл за обліковими періодами (своєчасність і розподіл);

- господарські операції належним чином рознесені за бухгалтерськи- ми рахунками. Контрольні процедури повинні забезпечити перевірку адек- ватної класифікації інформації первинних реєстрів згідно з планом рахунків (класифікація);

- записи господарських операцій велись у відповідних реєстрах, підсумки за ними правильно підсумовані й узагальнені.

Система внутрішнього контролю підприємства включає в себе методику і процедури трьох основних категорій, які розробляє і використовує адміністрація, щоб забезпечити достатню гарантію відповідності завданням контролю, їх називають елементами системи внутрішнього контролю, до них належать: середовище контролю; облікова система; контрольні моменти (процедури).

Висновки

В умовах нових форм організації праці, діяльності суб'єктів господарювання з різною формою власності значно зросла роль контролю використання основних засобів та збереження власності. З огляду на те, що основні засоби займають значну частину в загальному фонді майна на більшості підприємств, на сучасному етапі розвитку важливого значення набувають питання їх ефективного використання та збереження. Цьому значною мірою сприяє здійснення дієвого контролю за станом та використанням цих об'єктів.

Дослідження теоретичних положень та діючої практики організації обліку основних засобів в умовах трансформації бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів дозволяють визначити коло проблем, що гальмують процес управління виробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. До таких проблем належать різні підходи до визначення сутності основних засобів та методики їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, відсутності сталої визначеності складу основних засобів та інші. Поряд з розкриттям сутності та методики обліку основних засобів особливої актуальності набувають дослідження проблеми нарахування амортизації, розвитку та вдосконалення в цілому системи амортизації, уточнення її ролі в процесі відтворення, а також фінансового контролю ефективності використання основних засобів у виробничому процесі.

Необхідність аудиторської перевірки зумовлюється тим, що найбільш достовірним джерелом інформації про господарську діяльність підприємства є дані бухгалтерського обліку і звітності. Аудит основних засобів є частиною загального аудиту підприємства. Аудитор повинен в результаті перевірки забезпечити:

– зміцнення законності та правопорядку, державної та фінансової дисципліни;

– забезпечення збереження власності, яка належить підприємству;

– досягнення цільового, економного та раціонального використання всіх засобів, які знаходяться у розпорядженні підприємства;

– виявлення та використання резервів росту та підвищення ефективності виробництва;

– виявлення шляхів удосконалення роботи суб'єктів господарювання та інші.

Аудит фінансово-господарської діяльності активно впливає на виявлення негативних явищ у діяльності підприємств, встановлення їх причинних взаємозв'язків, сприяють профілактиці збитків, нестач, втрат у господарській діяльності. Аудит основних засобів дозволяє встановити стан основних засобів на підприємстві, їх правильний облік, нарахування амортизації. Можна зробити висновок, що аудит основних засобів дуже складний процес, а з огляду на постійні зміни в нормативних актах стосовно їх амортизації, класифікації тощо це ще й дуже важлива частина в загальному аудиті підприємства, так як може значно впливати на його кінцеві результати.

Список використаної літератури

1. Закон України „Про аудиторську діяльність” від 14 вересня 2006 р.

2. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996 - ХІY.

3. Методические рекомендации по подготовке аудиторского заключения при проверке ОАО, одобренные АПУ от 23 февраля 2001 г. №99 // Бухучет и аудит. - 2001. - № 4, с.50.

4. Белоусов А. Учет излишков и недостач основных средств // Бухгалтерский учет и аудит: журнал. - 2006. № 5. с. 27 - 31.

5. Белоусов А. Пути гармонизации бухгалтерского и налогового учета основных средств // Бухгалтерский учет и аудит: журнал . - 2005. №11. - с. 11 - 16.

6. Бондарь А. К вопросу оценки основных средств предприятия в бухгалтерском учете // Бухгалтерский учет и аудит: журнал. - К, 2005. - №3. - с. 23 - 28.

7. Валентинова Т. Документальная сторона нематериальных активов // Все о бухгалтерском учете. - Киев, 2007. - № 54. - с. 7 -13.

8. Дорощенко И. В. Классификация основных фондов и нормы налоговой амортизации // Все о бухгалтерском учете. - Киев, 2007 - № 55. - с. 9 -10.

9. Золотухин А. Ремонт собственных основных средств // Вестник налоговой службы Украины: журнал. - 2006. - №19. с. 30 - 33.

10. Ивкин К. Учет нематериальных активов // Вестник бухгалтера и аудитора Украины: журнал. - 2007 - № 11/12. - с. 22 - 25.

11. Ивкин К. Учет операций арендованных основных средств// Вестник бухгалтера и аудитора Украины: журнал. -2007. - № 3/4. - с. 18 - 22.

12. Ивкин К. Амортизация основных средств // Вестник бухгалтера и аудитора Украины: журнал. - 2007. - №7/8. - с. 14 - 19.

13. Кириченко В. Ремонт основных средств: документальное оформление и учет// Бухгалтерский учет и аудит: журнал. - Киев, 2004. - № 2. - с. 38 - 44.

14. Копылов В. А. Методические рекомендации по бухгалтерскому учету основных средств / Бухгалтерский учет и аудит: журнал. - Киев.- 2003.- № 10. с. 3-10.

15. Лепетан І. М. Нематеріальні активи та інтелектуальний капітал // Економіка АПК: журнал. - 2007. - № 19. - с. 83 - 87.

16. Медведєва Н. Ю. Особливості бухгалтерського обліку вибуття основних засобів // Облік и фінанси АПК: Науково-виробничий журнал. - 2007. - № 6/7. - с. 90 - 92.

17. Мировнова О. Переоценка основных средств как один из способов влияния на финансовый результат деятельности предприятия // Вестник бухгалтера и аудитора Украины: журнал. - 2007. - № 9/10. с. 17 - 21.

18. Миняйло В. Бухгалтерский учет основных средств // Вестник бухгалтера и аудитора Украины: журнал. - К., 2005.- № 19/20. - с. 39 - 43.

19. Облік основних засобів // Бухгалтерія в сільскому господарстві: журнал. - 2007 - № 3. - с. 38 - 44.

20. Основные средства // Балонс. Библиотека бухгалтера: методическое пособие. - 2006. - № 4. - с. 2 - 177.

21. Основные средства // Все о бухгалтерском учете. - Киев, 2006. - № 31. - с. 1- 64.

22. Павлюк И. Бухгалтерский учет выбытия и амортизации нематериальных активов // Бухгалтерский учет и аудит: журнал - 2007 - № 2 . - с. 3 - 8.

23. Петрик Е. Методологические аспекты аудита основных средств предприятия // Бухучет и аудит. - 2001. - № 3, с. 33.

24. Поступление и выбытие основных фондов // Все о бухгалтерском учете. - Киев, 2006. - № 67. - с. 7 - 37.

25. Повлюк И. Бухгалтерский учет реализации и передачи основных средств // Бухгатерский учет и аудит: журнал. - 2006. - № 4 . - с. 33 - 36.

26. Рындя А. Основные средства и основные фонды: порядок их учета // Налоги и бухгалтерский учет. - 2005 - № 11. - с. 11- 80.

27. Сук П. Облік вибуття основних засобів // Бухгалтерія в сільському господарстві. Київ. - 2006 - № 11. с. 11-13.

28. Шумакова Т. Документальное оформление операций с основными средствами (часть 1) / Баланс Агро: газета. - 2006. - №9. - с. 17-21.

29. Белуха Н. Г. Аудит: Учебник. - К.: Знання, 2000. - 769 с.

30. Білик М.Д. Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003.-628с.

31. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник. 3-тє вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 512с.

32. Бычкова С.М. Итыгмлова Е.Ю. Международные стандарты аудита: Учебное пособие. - М.: Изд-во Проспект, 2007.-432с.

33. Давидов Т. М. Аудит: Навчальний посібник. - 2- ге вид., перероблене і доповнене. - К.: Знання, КОО., 2001. - 363 с.

34. Завгородний В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях рынка. 2-е изд. - К.: Фирма „ДИ-КСИ”, 1997. - 832 с.

35. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: „Каравела”; Львів: Новий світ - 2000”, 2002 - 504 с.

36. Огійчук М. Ф. Організація і методика аудиту: Навчальний посібник. - Харків: ХНАУ, 2005 - 230 с.

37. Усач Б.Ф. Аудит: Навчальний посібник. - 2 - ге видання, - К.: «Знання-прес», 2003. - 223 с.

Додатки

Додаток 1

Оцінка стану внутригосподарського котролю

Листок оцінки власного ризику и ризику невідповідності внутрішнього контролю

Назва перевіряємого підприємства (п/п): ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5