Аудиторська діяльність

Є зміни і серед складу замовників на аудиторські послуги. Якщо вчора їх цікавили винятково перевірка з огляду на її обов'язковість та штрафи за неподання аудиторського висновку, і частково - стан бухгалтерського обліку, то сьогодні, за спостереженнями КРК АПУ, аудит звітності ВАТ залишається основним замовленням. Є тенденція до зростання таких замовлень, як оцінка фінансового стану підприємства, консультації з поліпшення діяльності управлінського персоналу. Про те все ще спостерігається “анти фіскальний” характер замовлень - усі побоюються відповідальності за порушення податкового законодавства. А це цілком однозначно визначає сучасний український аудит як винятково підтверджуючий.

Третє. А що завтра? Вектори розвитку професії та ринку аудиту в Україні розходяться за напрямами. Якщо національний ринок аудиту повинен розвиватися в ширину, що передбачає поширення аудиту на розпаювання земель, приватизацію та корпоратизацію, діяльність неприбуткових та політичних (громадських) об'єднаннь, транснаціональних компаній, то професійно аудит повинен зосередитися на підвищенні професіоналізму і, як результат - на якості та повноті задоволення потреб суспільства в аудиторських послугах. Аудиторська палата України свого часу прийняла рішення про необхідність удосконалення системи сертифікації майбутніх аудиторів. Окремі пропозиції з цього питання ввійшли в проект нової редакції Закону України “Про аудиторську діяльність”. АПУ розробляє концепцію підготовки до сертифікації, яка передбачає тестування на ПЕОМ, вирішення ситуаційного завдання та написання стислого аудиторського висновку, а також співбесіду з екзаменаційною комісією. Скасування ліцензування аудиту і введення в дію Положення про реєстр суб'єктів аудиторської діяльності в Україні (затверджене рішенням аудиторської палати України від 31.10.2000 р. протокол № 95) передбачає обов'язкове підвищення кваліфікації практикуючих аудиторів як однієї з умов наявності їх в реєстрі (подовження дії сертифіката), для чого АПУ розробляється спеціальне Положення. Отже, сучасний аудитор повинен постійно вчитися та актуалізувати знання, якщо він прагне працювати в цій сфері.

Одночасно назріла потреба у створенні в Україні спеціальної контролюючої інституції, яка б на постійній основі здійснювала перевірку додержання всіма суб'єктами аудиту вимог Національних або Міжнародних нормативів, Кодексу професійної етики, якості послуг та робіт, які надаються замовникам.

Проте якщо ми хочемо конкурувати з іноземними аудиторами, то одним із завдань українських аудиторів є ширше та ефективніше застосування ННА. З огляду на відповідність часу та місця, слід найскоріше розробляти науково-практичний коментар до ННА. При цьому у вказаних розробках необхідно чітко визначитися з тлумаченням як П(С)БО, так і ННА, а також привести усю термінологію в обліку та в фінансовому контролі до єдиної семантичної бази. І дійсно, професіонали обліку та аудиту - як іноземні, так і вітчизняні - повинні говорити однією мовою. При цьому має бути забезпечено єдине тлумачення і розуміння професійних дефініцій.

Крім того, необхідне наукове забезпечення аудиторської практики. Отже, розуміння проблеми є, залишається її вирішити. Без науково-методичного забезпечення професійного незалежного аудиту сама професія не матиме історичної перспективи, а перероджуватиметься в централізований фіскальний контроль.

Доцільно страхувати і аудиторські ризики - це не тільки збільшить довіру клієнтів, а й певним чином нормалізує вартість робіт та послуг аудиторів.

І останнє. В українського аудиту є історичний шанс привчити (або навчити) співвітчизників, особливо підприємців, до того, що існує незалежна високопрофесійна думка кваліфікованих та чесних фахівців, які піклуються про захист прав теперішнього та майбутнього добробуту кожного, хто в цій країні вважає себе чесним та повноправним власником набутого матеріального, фінансового або інтелектуального капіталу. Для цього слід усім разом (без винятку) стати до плідної співпраці і спочатку вкласти свої доробки у загальну справу і тільки після цього отримувати вигоди.

Аудит потребує широкої реклами насамперед серед потенційних замовників, з одного боку, та серед громадськості - з іншого. Аудиторська спільнота має постійно роз'яснювати, що аудит - це не тільки підтвердження звітності за вимогами ДКЦПФРУ. Це і контрольно-правове супроводження діяльності, і консультування з питань правового та договірного забезпечення, і розробка системи внутрішнього аудиту, і бізнес-планування, і науково-методичні розробки з питань економіки, управління та права, і робота з персоналом (навчання, підвищення кваліфікації тощо).

Розділ 2. Види аудиту: основні характеристики, аналіз відмінностей між ними та сфера застосування на підприємствах України

2.1 Методика організації внутрішнього аудиту на підприємствах України

Що стосується внутрішнього аудиту, безпосередньої системи контролю на підприємстві, то тут відсутня будь-яка правові регламентація з боку держави. Мета внутрішнього аудиту, а також обсяг охоплюваної роботи залежить від вимог менеджерів підприємства і бажання в його функціонуванні.

Термін “внутрішній аудит” визначено як діяльність внутрішньої аудиторської служби (чи служби внутрішніх ревізорів) підприємства. Тут же зазначено основні функції внутрішнього аудиту: оцінка окремих операцій підприємства і контроль їх відповідності бухгалтерському обліку, а також контроль за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.

Основні елементи внутрішнього аудиту, визначені міжнародними стандартами аудиту

1.	Огляд системи бухгалтерсько обліку і внутрішнього контролю.
2.	Аналіз систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також моніторинг їх функціонування з подальшим наданням рекомендацій щодо їх удосконалення.
3.	Перевірка фінансової та господарської інформації: а) аналіз засобів, необхідних для визначення, вимірювання та класифікації інформації, на основі якої складається фінансова звітність; б) конкретна перевірка окремих статей звітності, включаючи докладне тестування операцій, сальдо рахунків і процедур.
4.	Аналіз економічності та ефективності діяльності фінансових і не фінансових засобів контролю суб'єкта.
5.	Перевірка додержання державних законодавчо-нормативних актів і внутрішніх положень, інструкцій та вимог керівництва.

Організація внутрішнього аудиту є одним з найбільш надійних способів контролю за станом обліку й ефективністю функціонування системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві. На жаль, на сьогодні в Україні недооцінюється значення внутрішнього аудиту як самостійного виду аудиту. Так, у Законі України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р. (із змінами і доповненнями) внутрішній аудит взагалі не згадується. У Національному нормативі аудиту 12 “Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства і ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування” йдеться загалом про систему внутрішнього контролю підприємства, насамперед у контексті її оцінки з позиції зовнішніх аудиторів, оскільки національні нормативи аудиту поширюються тільки на зовнішній аудит, а не на внутрішній.[4, ст. 54]

Певним кроком уперед на шляху розвитку внутрішнього аудиту в Україні є Положення про організацію внутрішнього аудиту у комерційних банках України від 20.03.1998 р. № 114. Хоча це Положення враховує різні аспекти організації внутрішнього аудиту конкретно в банках, воно певною мірою може бути використане при розробці аналогічного положення для підприємств. Особливість організації внутрішнього аудиту полягає в тому, що він може здійснюватися одночасно зі здійсненням господарської операції або слідом за нею, що дає змогу вчасно знайти недоліки в роботі підприємства і вжити заходів, спрямованих на їх усунення. Внутрішньогосподарський контроль створює передумови для виявлення і мобілізації прихованих резервів підприємства, організує систему оперативного управлінського обліку, створює умови, що забезпечують планування раціональних витрат ресурсів підприємства, суттєво впливає на організацію й підвищення ефективності виробництва, посилення режиму економії. Грамотно побудована система внутрішнього контролю дає змогу не тільки знайти недоліки в роботі підприємства, а й вчасно вжити заходів до їх усунення. До того ж витрати на організацію та проведення внутрішньогосподарського контролю відносно невеликі. Це витрати на залучення фахівців, що працюють безпосередньо на самому підприємстві.

1. В Україні внутрішній аудит не набув поширення, оскільки відсутня у достатньому обсязі необхідна інформація про методику створення, роль, функції, об'єкти, прийоми і способи внутрішнього аудиту. В економічній літературі підкреслюється позитивний досвід і потреба у застосуванні внутрішнього аудиту: “насамперед необхідно орієнтуватися на внутрішній аудит..., оскільки саме такий аудит визначає ефективність роботи підприємства і результати зовнішнього аудиту” Аудит: Практ. пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик и др. / Под ред. А. Кузьминского. - К., 1996. - С. 12. .

Під внутрішнім аудитом необхідно розуміти організовану на підприємстві, що діє в інтересах його керівництва або власників, регламентовану внутрішніми документами систему контролю за додержанням встановленого порядку здійснення бухгалтерського обліку і надійністю функціонування системи внутрішнього контролю. Внутрішній аудит не є одним із видів внутрішньогосподарського контролю у чистому виді, тобто: “внутрішній аудит... не підмінює внутрішньогосподарський контроль”22 Білуха М.Т. Курс аудиту. - К., 1998. - С.72..

Організацію внутрішньогосподарського контролю покладено на керівника підприємства відповідно до Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. (із змінами і доповненнями). Головний бухгалтер нарівні з керівником підприємства несе відповідальність за порушення правил і положень, що регламентують здійснення обліку і складання звітності, тому він також здійснює функції контролю на підприємстві особисто і через працівників бухгалтерії.

Одним із основних завдань внутрішнього аудиту є контроль за станом і функціонуванням системи внутрішньогосподарського контролю.

Основна ознака, за якою внутрішній аудит відрізняють від зовнішнього, полягає в тому, що він залежний, тобто підпорядкований тій формі, де він провадиться. Об'єктивність внутрішнього аудиту забезпечується ступенем його незалежності в організаційній структурі управлінням підприємством. Внутрішній аудит підпорядковується і зобов'язаний подавати звіти тільки керівництву або власникам, які призначили його, і не залежить від керівники філій підприємств, органів внутрішнього контролю, що перевіряється. Зарубіжний досвід свідчить, “ чим вищий рівень керівництва, перед яким має звітувати внутрішня аудиторська група, тим ефективнішою є її діяльність”33 Блейк Дж., Амат О. Європейський бухгалтерський облік. Довідник / Пер. з англ.. - М., 1997. - С. 89..

Функції внутрішнього аудиту мають визначатися керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки діяльності підприємства, системи управління підприємством, що склалася, а також від стану внутрішнього контролю.

Типові функції внутрішнього аудиту можуть охоплювати:

1. перевірку систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, їх моніторинг та розробку рекомендацій щодо поліпшення цих систем;

2. перевірку бухгалтерської й оперативної інформації;

3. перевірку додержання законів та інших нормативних актів;

4. перевірку діяльності різних ланок управління підприємством;

5. оцінку ефективності механізму внутрішнього контролю;

6. перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна підприємства;

7. оцінку використовуваного підприємством програмного забезпечення;

8. розробку і подання пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і рекомендацій щодо підвищення ефективності управління.

Класифікація методичних прийомів внутрішнього аудиту:

1. загальнонаукові:

1) аналіз;

2) синтез;

3) індукція;

4) дедукція;

5) спостереження;

6) порівняння.

2. документальні:

1) зустрічна перевірка документів;

2) аналогія;

3) логічне осмислення операції;

4) експертні оцінки (експертиза) документів;

5) статистичні методи;

6) економіко-математичні методи;

7) моделювання.

3. фактичні:

1) інвентаризація;

2) обстеження;

3) спостереження;

4) лабораторний аналіз;

5) контрольний запуск матеріалів у виробництво;

6) контрольний обмір виконаних робіт.

Методичні прийоми внутрішнього аудиту можна визначити як сукупність способів вивчення законності, доцільності й ефективності господарських операцій для оцінки діяльності підприємств загалом. Ці прийоми будуть подібними незалежно від особливостей підприємства, оскільки вони різноманітні тп їх застосування обумовлюється не тільки об'єктами аудиту, а й професійним рівнем і практичним досвідом працівників аудиторської служби підприємства.

Основними об'єктами внутрішнього аудиту е такі:

1) ведення бухгалтерського обліку;

2) достовірність звітності;

3) здійснення податкового обліку;

4) структура управління підприємством;

5) система внутрішньогосподарського контролю;

6) стан активів підприємства;

7) якість роботи економічних і технічних служб;

8) фінансова стійкість і платоспроможність;

9) інші процеси господарської діяльності підприємства.

Отже, функціонування служби внутрішнього аудиту на підприємстві є надійною гарантією запобігання необґрунтованим і незаконним діям працівників підприємства, зниження ризику прийняття неправильних і неефективних управлінських рішень.

2.2 Поняття та функції операційного аудиту в Україні

На сучасному етапі розвитку відбуваються еволюційні процеси як в управлінській системі в цілому, так і в сфері аудиту зокрема. І коли, як не сьогодні, в умовах формування та становлення складних корпоративних структур актуальним є питання проведення саме операційного аудиту.

Об'єкти операційного аудиту - технічні, технологічні процеси створення продукту, функції цих процесів, витрати живої та уречевленої праці на створення кінцевої продукції.

Мета операційного аудиту - визначення ефективності і продуктивності тієї чи іншої підсистеми будь-якої господарської системи.

Завдання операційного аудиту - пошук шляхів оптимального співвідношення між споживною вартістю та вартістю; оптимальні способи і форми створення споживних вартостей; оцінка виконання заданих параметрів роботи окремих структурних підрозділів; визначення та вимірювання чинників і причин, які зумовили відхилення від заданих параметрів; пошук резервів, розробка заходів їх мобілізації; дослідження особливостей функціонування і розвитку кожного структурного підрозділу; оцінка додержання принципів внутрішньої облікової та управлінської політики.

Виникнення та поява операційного аудиту в переліку послуг сучасних аудиторських компаній пов'язано з поступальним розвитком функціонування сучасних підприємницьких структур, а також переходом аудиту до наступного етапу розвитку - від класичного аудиту фінансової звітності до ризико-орієнтованого, операційного аудиту. Саме комплексна оцінка ефективності діяльності організації, прогнозування її фінансового стану та рентабельності, розробка дійових заходів щодо їх поліпшення мають виступати кінцевою метою операційного аудиту. Крім того, в межах операційного аудиту мають місце складніші об'єкти оцінки та аналізу:

1) глибоке обґрунтування бізнес-планів;

2) вивчення впливу структури витрат виробництва на рентабельність підприємства;

3) вплив на рентабельність оборотності обігових коштів та амортизаційної політики;

4) огляд стану процедур внутрішнього контролю і підготовка відповідних звітів;

5) ідентифікація недоліків у системі внутрішнього контролю і вживання заходів щодо їх ліквідації;

6) допомога в забезпеченні прозорості компанії для клієнтів.

Вивчаючи сутність операційного аудиту та його організацію на підприємстві, доцільно здійснити порівняльний аналіз останнього з аудитом фінансової звітності.

Таблиця 3

Відмінності операційного аудиту та аудиту фінансової звітності

Ознака	Операційний аудит	Аудит фінансової звітності
1. Призначення перевірок	Приділення основної уваги ефективності та продуктивності.	Приділення основної уваги тому, чи правильно в обліку та фінансовій звітності відображені господарські операції.
2. Надання звітів	Формулювання висновків з операційного аудиту, що можуть суттєво змінюватись через обмеженість розповсюдження висновків операційних аудиторів і різноманітність характеру перевірок для встановлення ефективності та продуктивності.	Уніфікація змісту аудиторського висновку, надання йому формалізованої форми для досягнення загального розуміння користувачів (акціонерів, банків та ін.).
3. Діапазон застосування	Стосується багатьох аспектів ефективності та продуктивності в тій чи іншій господарській системі.	Обмеження проблемами, які безпосередньо впливають на об'єктивність подання фінансових звітів.
4. Оцінка внутрішньогосподарського контролю: 4.1. Мета оцінки 4.2. Обсяги оцінки	1. Оцінка продуктивності та ефективності контролю, надання рекомендацій керівництву організації. 2. Тестування керівництва та відповідальних осіб з питань, які безпосередньо впливають на точність фінансової звітності.	1. Мета оцінки - визначення масштабу перевірки. 2. Визначення впливу будь-яких видів контролю на продуктивність та ефективність.

Таблиця 4

Відмінності в процесах операційного аудиту та аудиту фінансової звітності

№ пор.	Етап аудиту	Особливості здійснення операційного аудиту відносно аудиту фінансової звітності
1.	Планування аудиту	Слід враховувати те, що більше часу потрібно приділяти спілкуванню із зацікавленими особами, щоб сторони договору чітко усвідомлювали, які мають бути поставлені цілі і критерії, і мали повну згоду із цих питань.
2.	Збір інформації (доказів)	Здебільшого використовують документацію, опитування клієнта та спостереження. Оскільки точність є метою операційного аудиту, такі аудиторські свідчення, як підтвердження та арифметична точність, не є такими важливими, як при аудиті фінансової звітності.
3.	Складання аудиторського висновку	В аудиторських висновках з операційного аудиту відсутні стандартні формулювання, проте вони обов'язково мають містити інформацію щодо сфери аудиту, виявлених фактів, рекомендацій.

Як відомо, при здійсненні аудиту фінансової звітності основний час відводиться перевірці даних обліку; співбесіди з управлінських та обліковим персоналом обмежуються укладанням угоди та поясненням змісту деяких облікових записів або порядку визначення бухгалтером бази оподаткування. Операційний аудитор більше часу приділяє опитуванню персоналу підприємства, дослідженню технологічних процесів, спостереженню за виконанням функцій, покладених на окремих працівників згідно з посадовими інструкціями, послідовністю виконання виробничих процесів, використанням ресурсів у процесі виробництва, постачанням та реалізацією продукції.

Страницы: 1, 2, 3