Аудит неопераційних витрат на підприємстві

Рис. 1. Послідовність проведення аудиту

Крім того, якщо клієнт змінив аудитора, варто з'ясувати обставини та причини такого кроку.

Перш ніж прийняти пропозицію від клієнта, аудиторові необхідно отримати попередню iнформацiю про галузь економічної дiяльностi та про форму власності підприємства, систем управління, органiзацiйну структуру, види здійснених операцій, а також оцінити отриману iнформацiю про дiяльнiсть клієнта, що сприятиме якісному та квалiфiкованому проведенню аудиту.

Аудитор може отримувати iнформацiю про виробничу та економічну діяльність підприємства з різних джерел, а саме:

1) попередній досвід спiвпрацi з клієнтом та роботи аудитора на підприємствах тієї галузі економіки, в межах якої працює потенційний клієнт;

2) спiвбесiди зі спiвробiтниками та посадовими особами підприємства;

З) спiвбесiди зі спецiалiстами служби внутрішнього контролю (аудиту) та аналiз звiтiв про проведення процедур внутрішнього аудиту;

4) співбесіди з іншими аудиторами, а також юрисконсультантами та іншими радниками, які надавали послуги підприємству або працювали в даній сфері;

5) спiвбесiди з обізнаними особами, які не входять до штату даного підприємства (клієнтами, постачальниками, конкурентами);

6) публікації та видання про конкретику галузі дiяльностi підприємства (наприклад, урядова статистика, опублiкованi дані досліджень та оглядів, звіти, пiдготовленi банками або торговцями цінними паперами, фінансова преса);

7) законодавчі акти та розпорядження, які значною мірою впливають на дiяльнiсть підприємства.

Після того, як угода про роботу над проектами буде ухвалена, необхідно одержати деталънiшу iнформацiю про бізнес підприємства. Як свідчить практика, аудитор має отримати таку iнформацiю до проведення процедур аудиту. У зв'язку з метою визначення обсягів, складності та термiнiв виконання аудиторських послуг, кола питань i проблем, які необхiднi під час підготовки аудиторського висновку, може бути проведена попередня експертиза дiяльностi клієнта.

Інформація про бізнес підприємства збирається до початку перевірки, але, як правило, вона проходить обробку та доповнюється новими даними пiзнiше, коли аудитор та його асистенти мають достатньо iнформацiї про дiяльнiсть клієнта.

Знання про галузь господарської дiяльностi є iнформацiйною базою, на пiдставi якої аудитор дає свою професійну оцінку підприємству. Розуміння особливостей дiяльностi у конкретній галузі та використання цих знань належним чином допомагає аудиторам під час планування аудиту, оцінки аудиторських даних та забезпечення кращого рівня обслуговування клієнта.

Під час проведення перевірки аудитору необхідно внести вiдповiднi коригування та проаналізувати iнформацiю, зібрану раніше, в тому числі й дані в робочих документах попередніх років. Аудитор також повинен проаналізувати та виявити значні зміни, які мали місце після проведення останнього аудиту.

Завданням аудитора також є забезпечення асистентів, залучених до роботи, необхідними знаннями щодо бізнесу клієнта, що значно полегшить проведення аудиторської перевірки. Йому слід упевнитися, що асистенти розуміють необхiднiсть бути готовими до сприйняття додаткової iнформацiї відносно дiяльностi клiента i доводитимуть цю iнформацiю до відома аудитора та інших асистентів.

Якщо буде прийнято позитивне рiшення про надання аудиторських послуг, аудиторська фірма та клієнт можуть обмінятися листами.

Лист-пропозицiя аудитора підтверджує його згоду з поставленим завданням i масштабом аудиту. Такий лист-пропозицiя може містити положення, які стосуються меж вiдповiдальностi аудитора перед клієнтом, форми надання звіту аудитора і його висновків та iншi моменти, про які аудитор вважає за необхідне домовитися до початку перевірки.

Після обміну листами та на їх основi складається договір на проведення аудиту.

Договір є основним документом, який засвідчує факт встановлення домовленості між замовником i виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Залежно від конкретних обставин, зміст договору на проведення аудиту може бути різним, проте існує ряд моментів, які в будь-якому разі мають бути зазначеними в договорі. Обов'язково мають бути розкриті такі положення:

-- мета аудиту;

-- масштаб аудиту, включаючи посилання на чинне законодавство, нормативи (поняття масштабу аудиту включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки; склад, кiлькiсть, обсяг аудиторських процедур);

-- можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої iнформацiї замовленої у зв'язку з аудитом;

-- відповiдальнiсть керівництва підприємства за надану аудиторам iнформацiю (у разі необхiдностi обумовлюється вимога про одержання від керівництва письмового підтвердження наданої iнформацiї);

-- умови вiдповiдальностi за початкові залишки під час першого проведення аудиту або якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором;

-- вказівка на те, що в зв'язку з рівнем суттєвості перевірки та інших властивих аудиту обмежень існує можливість, навіть ймовiрнiсть того, що будь-які iстотнi помилки можуть бути не поміченими;

-- форма, в якій замовникові буде видана iнформацiя про результати проведеної аудитором роботи (обсяг i склад переданої замовнику документації).

Крім того, у договір можуть бути включені такі пункти:

1. Угоди, які стосуються планування аудиту.

2. Угоди, як стосуються залучення до перевірки інших аудиторів та фахiвцiв інших галузей з деяких аспектів аудиту.

З. Угоди, які стосуються залучення до перевірки внутрiшнiх аудиторів та іншого персоналу клієнта.

4. Порядок розрахунків за виконання робіт з аудиту.

5. Будь-які можливості обмеження аудиторського зобов'язання.

б. Посилання на будь-які додаткові угоди між аудитором та клієнтом.

Детальна структура договору може бути різною, проте його форма в цілому повинна вiдповiдати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. У преамбулі договору після зазначення назви та номера договору, місця й дати його підписання наводяться назви сторін, які склали договір (замовник та виконавець), прізвища посадових осiб, які підписали договір від iменi кожної сторони.

У роздiлi “Предмет договору” вказується назва аудиторської послуги (“проведення аудиту” або “аудиторська перевірка”), мета аудиту і характеризується його масштаб.

У роздiлi “Зобов'язання сторін” задається перелік та характеристика зобов'язань, які бере на себе кожна із сторін. При цьому перелік зобов'язань замовника повинен містити такі положення:

-- надання аудиторам можливості доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, яка запрошена у зв'язку з аудитом;

-- відмову від будь-яких дій, які здійснюються з метою впливу на думку аудитора;

-- зобов'язання щодо прийому й оплати робіт;

-- iншi зобов'язання.

У перелік зобов'язань аудитора необхідно включити:

-- дотримання умов конфiденцiйностi iнформацiї та інших принципів аудиту;

-- зазначення форми, у якій замовникові буде видана iнформацiя про результати проведеної аудитором роботи (обсяг та склад переданої замовникові документації);

-- дотримання вимог щодо якості згідно із стандартами та нормами аудиту, законними актами України та іншими критеріями;

-- зобов'язання інформувати замовника, якщо в процесі роботи виявляється недоцiльнiсть її;

-- iншi зобов'язання.

У роздiлi “Порядок здавання та приймання робіт” дається перелік, характеристика та послiдовнiсть процедур, які виконуються сторонами у процесі передачі результатів роботи, а також зазначаються умови та порядок оформлення відмови замовника прийняти виконану роботу.

У роздiлi “Термін виконання робіт” вказуються тривалість виконання роботи, дати початку та закінчення, а також терміни надання результатів виконання робіт.

У роздiлi ”Вартість робіт та порядок розрахунків” вказуються відомості про розмір та порядок виплати винагороди за виконання робіт.

Розділ “Вiдповiдальнiсть сторін мiститъ умови вiдповiдальностi кожної сторони (за які саме випадки сторони нестимуть вiдповiдальність та в якому вигляді). Доцільно також обумовити аспекти, за які та чи інша сторона не несе відповiдальнiсть.

В умовах вiдповiдальностi замовника мають бути зазначені такі положення:

-- відповiдальнiсть за достовiрнiсть наданої аудиторам інформації;

-- вiдповiдальність у разі невиконання рекомендацій аудитора;

-- вiдповiдальність за невиконання зобов'язань прийому та сплати винагороди за роботу;

-- інші види й умови вiдповiдальностi.

В умовах вiдповiдальностi виконавця необхідно помістити положення:

-- вiдповiдальність за якість виконаних робіт;

-- вiдповiдалънiсть за дотримання термiнiв робіт;

-- вiдповiдальність за дотримання принципів аудиту під час виконання робіт;

- iншi види й умови вiдповiдальностi.

У цьому ж роздiлi обумовлюється вiдповiдальність за початкові залишки під час першого проведення аудиту або вiдповiдальність у разі, якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором. Тут має також бути вiдмiтка про термін дії такої вiдповiдальностi.

У роздiлi” Термін дії договору” наводиться вказівка про дату початку та закінчення дії договору.

У роздiлi “Реквізити сторін вказуються юридичні адреси та платiжнi реквізити кожної сторони.

У роздiлi “Особливі умови” зазначені питання, які сторони вважають за необхідне обумовити i які не знайшли відображення в попередніх розділах договору. Зокрема, обумовлюються:

-- питання про те, що в залежності від рівня суттєвості перевірки та інших притаманних аудиту обмежень, існує можливість i навіть ймовiрнiсть того, що будь-які, навіть суттєві, помилки можуть залишитися не помічене;

-- умови, за яких виконавець може відмовитись від продовження робіт на будь-якому етапі їх виконання;

-- умови продовження терміну виконання робіт;

-- посилання на будь-які додаткові угоди до даного договору, а також на додатки до договору;

-- порядок розв'язання спорів щодо даного договору;

-- iншi умови.

Окремі положення договору можуть пояснюватися додатковими документами (додатками до договору).

Планування аудиту -- це формування головно стратегії та визначення конкретних методів проведення перевірки, а також часу проведення аудиту. Розробка загального плану i програми аудиту повинна ґрунтуватися на вивченні особливостей бізнесу клiента та даних попередньої експертизи дiяльностi суб'єкта перевірки. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що а ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. Під час розробки плану аудитори i аудиторські фірми мають право самостійно визначати форми та методи аудиту на пiдставi чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору з клієнтом, професійних знань і досвіду. Окремі положення загального плану аудиторська фірма може узгоджувати з керівництвом замовника, якщо це вважається доцільним.

Метою планування є звернення уваги аудитора на найважливiшi питання, які слід перевірити найретельніше. Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має допомогти аудиторові належним чином організувати свою роботу i здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевiрцi, а також координувати роботу, яка виконується іншими аудиторами i фахівцями інших професій. Характер планування залежить від органiзацiйної форми, розміру та виду дiяльностi підприємства, виду аудиту, уявлення аудитора про стан справ на пiдприємствi.

У національних нормативах аудиту пiдкреслюєтъся доцільність i необхiднiсть документального оформлення процесу планування. Залежно від цього аудиторові необхідно документально оформити загальний план перевірки, визначити в ньому iстотнiсть помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Під час розробки загального плану аудитор має проаналізувати такі моменти:

-- головні фактори, які впливають на дiяльнiсть підприємства;

-- найважливiшi характеристики підприємницької дiяльностi клієнта (його органiзацiйна структура, особливості процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану), порядок звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;

--розподіл обов'язків між керівництвом підприємства;

-- методологію та принципи бухгалтерського обліку підприємства;

-- зміни в облiковiй полiтицi чи термінології аудиту;

-- оцінку ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати та виявляти помилки на пiдприємствi;

-- визначення порога суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

-- ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки та знайдені ним раніше помилки;

-- визначення складних бухгалтерських операцій з урахуванням суб'єктивної точки зору бухгалтера підприємства;

-- існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту;

-- ступінь автоматизації обробки облiкової інформації;

-- участь у перевірці інших аудиторів та аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочiрнiх підприємств, фiлiй та вiддiлень головного підприємства);

-- участь в аудиті експертів та інших фахiвцiв, які не є аудиторами;

-- дислокація (місцезнаходження) пiдроздiлiв головного підприємства;

-- можливість оперативного включення до програми аудиту наприкiнцi аудиторської перевірки питання бсзперервностi дiяльностi підприємства.

У загальному плані аудиту рекомендується передбачати:

-- які конкретні питання слід перевірити, щоб висновки за результатами аудиту були об'єктивними;

-- які суттєві обставини слід проаналізувати під час перевірки;

-- які вибiрковi плани аудиту варто розробити;

-- формування аудиторської групи, її чисельність та квалiфiкацiю фахiвцiв, які будуть залучені до проведення перевірки;

-- розподіл аудиторів у вiдповiдностi з їхніми професійними якостями на конкретні ділянки аудиторської перевірки;

-- з якими стандартами, законодавчими i нормативно-правовими актами слід ознайомити групу аудиторів;

-- бюджет робочого часу для кожного етапу аудиту;

-- інструктаж усіх членів групи щодо їхніх функціональних обов'язків, ознайомлення їх з особливостями фiнансовогосподарської дiяльностi підприємства;

-- контроль керівника групи за виконанням плану та якістю роботи асистентів, за веденням ними робочої документації та належним оформленням результатів аудиту;

-- роз'яснення керівником аудиторської групи методичних питань, пов'язаних з практичною реалiзацiєю аудиторських процедур;

-- документальне оформлення особливої думки окремого виконавця під час виявлення розбіжностей в оцiнцi конкретного факту між керівником аудиторської групи i рядовим її членом.

3. Аудиторський висновок: види та умови складання

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, який має вiдповiдати вимогам Закону України “Про аудиторську дiяльнiсть” та національних нормативів аудиту.

Аудиторський висновок складається з таких роздiлiв.

Розділ “Заголовок”, де треба записати, що аудиторська перевірка проводилася незалежними аудиторами, вказати назву аудиторської фірми, а також навести повну назву підприємства, яке перевіряється, та час перевірки.

Розділ “Кому адресується аудит” потребує чіткого визначення адресата.

Розділ “Вступ” мiститъ дані про склад звiтностi, яка перевірялась, дату, на яку була складена iнформацiя, обов'язкове повідомлення про вiдповiдальність за складання звiтностi керівництва підприємства та зауваження, що аудитор зобов'язаний готувати висновок на пiдставi iнформацiї, яка надійшла за результатами перевірки представленої звiтностi.

Розділ “Масштаб перевірки” передбачає висвітлення масштабів аудиту i змісту виконаних робіт. Цей розділ має забезпечити споживачам аудиторського висновку впевненість у тому, що аудит спланований i проведений вiдповiдно до вимог українських нормативів або за вимогами міжнародних стандартів аудиту. Аудиторський висновок повинен містити твердження про те, що перевірка була спланована i підготовлена з достатньою достовiрнiстю виявлених найсуттєвіших помилок звiтностi.

Аудитор має оцінити суттєвість помилок у системі обліку i внутрішнього контролю підприємства клієнта, виявити ступінь їх впливу на фінансову звiтнiсть.

Далi слід вказати на те, використовувався чи не використовувався принцип вибіркової перевірки iнформацiї i що під час перевірки аудитор звертав увагу тiлъки на суттєві помилки.

Аудиторський висновок має містити такі заяви:

-- про те, що аудитор використав конкретні тести при перевiрцi iнформацiї, яка підтверджує цифровий матеріал, покладений в основу створення звiтностi;

-- про методологію обліку, яку використало керівництво підприємства для підготовки звiтностi в цілому.

Розділ “Висновок аудитора про перевірену фінансову звiтнiсть” потребує чіткого судження аудитора про звiтнiсть, правильність усіх її суттєвих аспектів вiдповiдно до iнструкцiй про порядок складання звiтностi та чинних принципів обліку.

Розділ “Дата аудиторського висновку”. Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Завершеною вважається перевірка, коли її результати доведені до керівництва підприємства, на якому проводилася перевірка i керівництво підписало звіти, що додаються до аудиторського висновку та акту прийому-здачi роботи. Керівництво підприємства подає аудиторський висновок до вiдповiдної податкової iнспекцiї України не пiзнiше як через десять днів після закінчення аудиторської перевірки.

Розділ “Адреса аудиторської фірми” мiститъ адресу дійсного місцезнаходження аудиторської фірми, номер та термін дії лiцензiї, отриманої від Аудиторської палати України.

Розділ “Підпис аудиторського висновку”. Аудиторський висновок та звiтнiсть, про яку аудитор дає свій висновок, підписується незалежними особами (аудиторами) від iменi аудиторської фірми.

Висновок аудитора за результатами аудиту є різних видів. Класифікація висновків наведена на рисунку 2.

Регламентуються Міжнародними стандартами аудиту 700, 700А		Аудиторські висновки		Регламентуються Міжнародними стандартами аудиту 800, 810
	Аудиторські висновки перевірки бухгалтерської звітності		Аудиторські висновки спеціального призначення
	Позитивний		За результатами тематичного опитування
	Умовно-позитивний		Про фінансову звітність, підготовлену у відповідності з іншими принципами обліку
	Негативний
			Про окремі частини фінансової звітності
	Відмова від надання висновку
			Про дотримання договірних відносин
				Про узагальнену фінансову звітність підприємства

Рисунок 2. Класифікація аудиторських висновків

Безумовно позитивний висновок складається у випадках, коли, на думку аудитора, виконані такі умови:

-- аудитору надана вся iнформацiя i пояснення, необхiднi для цілей аудиту;

-- iнформацiя цілком достатня для відображення реального стану суб'єкта перевірки;

-- наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовiрностi й повноти змісту iнформацiї;

-- фінансова документація складена на основi прийнятої на пiдприємствi системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє iснуючi законодавчі та нормативні вимоги;

-- звiтнiсть складена на основi дійсних облікових даних i не є суперечливою;

-- звiтнiсть складена належним чином за затвердженою формою.

Якщо під час перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктами перевірки рішень, але йому представлено переконливі (обгрунтованi на законодавчому та нормативному рiвнi) докази цих рішень, то у своєму висновку аудитор не зобов'язаний посилатися на ці рiшення i така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку.

Аудитор не може видати без умовно позитивний висновок у разі:

-- невпевностi, коли він не може сформулювати свою думку;

-- незгоди, якщо сформульоване судження аудитора суперечить даним перевіреної фінансової iнформацiї.

Причини невпевностi:

-- обмежені обсяги аудиторської роботи через недостатність необхідної iнформацiї i пояснень, без чого аудитор не може виконати всі необхiднi аудиторські процедури (незадовільний стан обліку, обмеження у часі);

-- ситуацiйнi обставини, непевність у правильності висновку з певної ситуації.

Причини незгоди:

-- неприйнятність системи або способів обліку;

-- розходження у судженні відносно вiдповiдностi фактів або сум фінансової звiтностi даним обліку;

-- незгода щодо ступеня та способу відображення фактів у обліку та звiтностi;

-- невiдповiднiсть проведення або оформлення операцій нормам законодавства та іншим вимогам.

Наявність будь-якого ступеня непевності або незгоди є підставою для відмови щодо винесення безумовно позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від ступеня непевності або незгоди: нефундаментальний або фундаментальний.

Наявність нефундаментальних непевностей та (або) незгод дає аудитору підстави сформулювати умовно-позитивний (із застереженнями) висновок.

Наявність фундаментальної незгоди є підставою для видання негативного висновку, а також для відмови щодо видання висновку.

В усіх випадках формулювання висновку, який вiдрiзняється від безумовно позитивного, аудитор має описати всі суттєві причини свого судження (непевностей та незгод). Ця iнформацiя повинна бути коротко викладена в окремому роздiлi висновку, який передує формулюванню висновку або вiдмовi від висновку. У цьому ж параграфі може бути посилання на більш детальне обговорення зазначених моментів у iншiй документації, яка передається клiєнтовi.

Якщо аудитор видає умовно позитивний висновок i заперечення, пов'язані з наявністю нефундаментальної непевності, то він формулює відмову від свого висновку з конкретного питання (на пiдставi приведених у попередньому параграфі аргументів), а в останньому висловлює своє судження за допомогою тих самих формулювань, що й для безумовно позитивного судження.

Якщо заперечення у висновку пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор формулює цю незгоду за конкретними моментами (висловлює своє судження на пiдставi раніше наведених аргументів), а за вiдсутностi цих моментів висловлює своє позитивне судження.

Окремим випадком є ситуація, коли прорахунки й відхилення, виявлені під час перевірки, були лiквiдованi до моменту складання аудиторського висновку. У цьому випадку також є підстави для видання умовно позитивного висновку. Аудитор наголошує на тому, що показники фінансового стану є достовірними з урахуванням лiквiдації цих відхилень станом на вiдповiдну дату (попередню дату складання аудиторського висновку).

Якщо аудитор відмовляється від видання висновку про звiтнiсть, він аргументує неможливість сформулювати висновок про стан справ.

У різних обставинах стандартна форма аудиторського висновку може змінюватись. Будь-які зміни щодо стандартного позитивного висновку називаються “відхиленням” від нього. Такі зміни бувають трьох видів:

1) Обмеження;

2) Модифiкацiя аудиторського висновку;

3) Доповнення до аудиторського висновку.

Висновок з обмеженнями відображає:

-- посилання на наявність відхилень від чинних в Україні принципів обліку;

-- обмежений масштаб аудиторських процедур;

-- неможливість надання аудиторського висновку за неперевіреною звiтнiстю або у зв'язку з порушенням незалежності аудитора;

-- неможливість винесення аудиторського висновку, який підтверджував би достовiрнiсть звiтностi, через неадекватність достовірної інформації.

В аудиторському висновку необхідно описувати будь-яку нестачу iнформацiї, що спричинила до неможливості виконання процедури аудиту. В основному така нестача пояснюється:

-- неможливістю підтвердити дебіторську i кредиторську заборгованість;

-- незадовільними результатами iнвентаризацiй та інших майнових стосунків.

У аудитора можуть виникати сумніви i щодо деяких інших первинних документів. Це небажання клієнта, щоб аудитор виконував дії, пов'язані з прямими стосунками зі своїми контрагентами, які необхiднi аудиторові для підтвердження чи непiдтвердження первинних та інших документів. У цьому випадку аудитор зобов'язаний вирішити проблеми достовiрностi iнформацiї іншими можливими альтернативними методами. За умови позитивного результату аудитор не вносить у свій висновок обмежень i видає позитивний висновок.

Модифікований аудиторський висновок -- це висновок, який мiститъ додаткові пояснення, але у сам висновок обмеження не вносяться.

Як правило, модифікований аудиторський висновок мiститъ такі моменти:

-- проблеми невизначеності або непевності у безперервній дiяльностi підприємства;

-- зміни принципів обліку протягом періоду перевірки;

-- виправлення, які необхідно внести в облік підприємства за результатами аудиту;

-- опис принципів обліку, які вiдрiзняються від чинних в Україні принципів обліку;

-- роз'яснення з приводу використання висновків інших аудиторів;

-- пояснення щодо попередніх аудиторських висновків.

Доповнений (розширений) аудиторський висновок -- це висновок, додаток до стандартних роздiлiв якого містить коментарі i вiдомостi з різних питань:

-- важливості iнформацiї;

-- недолiкiв щодо поданої звiтностi або аналітичного обліку;

-- рiзнi пояснення, у тому числі щодо стосунків з контрагентами, економічних ризиків, судових процесів.

Висновок з такими поясненнями буде позитивним.

Алгоритм вибору висновку показаний на рисунку 3.

		Формування думки аудитора
		Вибір типової думки
		Чи виявлені при аудиті: Суттєві відхилення? ? Обмеження при виконанні? Фундаментальна невпевненість? Фундаментальна незгода?
	Ні
					Так
	Ні	Чи може бути значним вплив на фінансову звітність?
					Так
		Чи можна такий вплив розрахувати?
					Так
		Чи ставить це під сумнів повноту, достатність і достовірність фінансової звітності?	Ні
			Ні		Так
		Умовно-позитивний висновок
Позитивний висновок			Негативний висновок		Відмова від складання висновку

Рисунок 3. Алгоритм вибору висновку

На МПМШК-8 аудит не проводився, тому не має й аудиторського висновку. Але його проведення є обов'язковим для підприємства. Оскільки, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового й управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна підприємства під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Страницы: 1, 2