Аудит фінансових інвестицій

Аудит фінансових інвестицій

34

Міністерство освіти і науки України

Первомайський політехнічний інститут

Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова

Курсова робота

з дисципліни: Організація і метод аудиту

на тему: Аудит фінансових інвестицій

7.050106.5428ЗП.09.22.КР

Первомайськ

2009

Зміст

Вступ

1. Планування аудиту

2. Аудит фінансових інвестицій

2.1 Мета і завдання аудиту фінансових інвестицій

2.2 Організаційно-економічна характеристика підприємства ВАТ «Гатіка»

2.3 План і програма аудиту фінансових інвестицій

2.4 Джерела інформації для перевірки

3. Звіт аудитора

Висновок

Список використаної літератури

Вступ.

В процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства можуть здійснювати відвернення засобів у вигляді фінансових інвестицій з метою отримання додаткового прибутку -- дивідендів, відсотків і тому подібне

Мета даної роботи: розгляд фінансових інвестицій і аудиту даної категорії. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

Визначити поняття, склад, порядок обліку фінансових інвестицій

Розглянути теоретичні і нормативні аспекти організації аудиту фінансових інвестицій

Дати коротку характеристику аудируємого підприємства

Розробити план і програму аудиту на підприємстві.

Надати звіт керівництву про проведену перевірку, в якому потрібно вказати всі виявлені недоліки і дати рекомендації по їх усуненню.

Актуальність вибраної теми полягає в тому, що в даний час багато організацій вважають за краще направляти вільні засоби у інвестиції різних видів, при цьому може відбуватися порушення законодавства. Для підтримки правильності норм обліку і законодавства і необхідна аудиторська перевірка.

Даний курсовий проект складається з двох частин: теоретичною і практичною. У теоретичній частині розглядається суть загальних питань планування аудиторської діяльності, що включає складання плану і програми аудиту. Необхідність планування аудитором своєї роботи пояснюється тим, що воно сприяє виконанню роботи з оптимальними витратами, своєчасно і якісно, дозволяє організувати внутрішній контроль.

У другій частині курсового проекту розробляється методика проведення аудиторської перевірки на прикладі аудиту фінансових інвестицій.

В ході аудиторської перевірки фінансових вкладень використовуються наступні аудиторські процедури:

- перевірка вірності віддзеркалення в бухгалтерському обліку оборотів и сальдо по рахунках;

- аналітичні процедури (зіставлення сальдо по рахунках за різні періоди, зіставлення показників бухгалтерської звітності з кошторисними показниками, оцінка співвідношень між різними статтями звітності і зіставлення їх з даними попередніх періодів, зіставлення фінансової інформації і не фінансовою);

- перевірка (тестування) засобів внутрішнього контролю;

Застосовуються наступні способи отримання аудиторських доказів:

- перерахунок;

- інвентаризація;

- перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій і складання звітності;

- підтвердження;

- перевірка документів.

1. Планування аудиту

Планування, будучи початковим етапом проведення аудиту, полягає в розробці: аудиторською організацією загального плану аудиту з вказівкою очікуваного об'єму, графіків і термінів проведення аудиту; аудиторської програми, що визначає об'єм, види і послідовність здійснення аудиторських процедур, необхідних для формування аудиторською організацією об'єктивної і обґрунтованої думки про бухгалтерську звітність організації.

Плануючи порядок проведення аудиту аудиторська організація повинна керуватися як загальними, так і приватними принципами проведення аудиту, а саме: комплексності; безперервності; оптимальності.

Принцип комплексності планування аудиту припускає забезпечення взаємопов'язаності і узгодженості всіх етапів планування - від попереднього планування до складання загального плану і програми аудиту.

Принцип безперервності виражається у встановленні зв'язаних завдань групі аудиторів і ув'язці етапів планування по термінах і по суміжних господарюючих суб'єктах (структурним підрозділам, виділеним на окремий баланс, філіям, представництвам, дочірнім організаціям). При плануванні аудиту на тривалий період часу, у разі аудиторського супроводу економічного суб'єкта, аудиторській організації протягом року слід своєчасно коректувати плани і програми проведення аудиту з урахуванням змін у фінансово-господарській діяльності економічного суб'єкта і результатів проміжних аудиторських перевірок.

Принцип оптимальності полягає в тому, що в процесі планування аудиторської організації слід забезпечити варіантність для можливості вибору оптимального варіанту загального плану і програми аудиту на підставі критеріїв, визначених самою аудиторською організацією.

При плануванні аудиту аудиторської організації слід виділяти основні його етапи: попередній, підготовка і складання загального плану аудиту, підготовка і складання програми аудиту.

На етапі попереднього планування аудитор повинен отримати інформацію:

- зовнішніх чинниках, що впливають на господарську діяльність економічного суб'єкта, відображають економічну ситуацію в країні (регіоні) в цілому і її галузеві особливості;

- внутрішніх чинниках, що впливають на господарську діяльність економічного суб'єкта, пов'язаних з його індивідуальними особливостями;

- організаційно-управлінській структурі економічного суб'єкта;

- видах діяльності;

- структурі капіталу і курсі акцій;

- технологічних особливостях;

- рівні рентабельності;

- основних контрагентах економічного суб'єкта;

- порядку розподілу прибули, що залишається у розпорядженні економічного суб'єкта;

- існуванні дочірніх і залежних організацій;

- системі внутрішнього контролю;

- принципах формування оплати праці персоналу.

Отримання інформації про діяльність аудируємого особи є важливою частиною планування роботи, допомагає аудиторові виявити події, операції і інші особливості, які можуть робити істотний вплив на фінансову (бухгалтерську) звітність.

Основними джерелами інформації про економічного суб'єкта служать:

1) статут економічного суб'єкта;

2) документи про реєстрацію економічного суб'єкта;

3) протоколи засідань ради директорів, засновників, зборів акціонерів або інших аналогічних органів управління экономічного суб'єкта;

4) документи, що регламентують облікову політику;

5) бухгалтерська і статистична звітність;

6) документи планування діяльності економічного субъекта (плани, кошториси, проекти);

7) контракти, договори, угоди економічного суб'єкта;

8) звіти аудиторів, консультантів;

9) внутрішньо фірмові інструкції;

10) матеріали податкових перевірок;

11) матеріали судових і арбітражних позовів;

12) документи, що регламентують виробничу і організаційну структуру економічного суб'єкта, список його філій і дочірніх компаній;

13) відомості, отримані з бесід з керівництвом і виконавчим персоналом економічного суб'єкта;

14) інформація, отримана при огляді економічного субъекта, його основних ділянок, складів.

На етапі попереднього планування аудиторська організація оцінює можливість проведення аудиту.

Вважаючи проведення аудиту за можливе, аудиторська організація готує письмо-зобов'язання про згоду на проведення аудиту і посилає його на адресу економічного суб'єкта. Потім формується група аудиторів для проведення перевірки і з економічного суб'єктом полягає договір. При цьому слід враховувати:

а) бюджет робочого часу для кожного етапу аудиту: підготовчого, основного і завершального;

б) передбачувані терміни роботи групи;

в) кількісний склад групи;

г) посадовий рівень членів групи;

д) спадкоємність персоналу групи;

е) кваліфікаційний рівень членів групи.

Коли аудиторська організація не вважає за можливе проведення аудиту, на адресу економічного суб'єкта посилається відмова від його проведення.

Розробка загального плану і програми аудиту ґрунтується на попередніх даних про економічного суб'єкта, а також на результатах проведених аналітичних процедур.

Проведенням аналітичних процедур аудиторська організація повинна виявити області, значущі для аудиту. Складність, об'єм і терміни проведення аналітичних процедур аудиторської організації слід варіювати залежно від об'єму і складності даних бухгалтерської звітності економічного суб'єкта.

В процесі підготовки загального плану і програми аудиту аудиторська організація оцінює ефективність системи внутрішнього контролю, що діє у економічного суб'єкта, і проводить оцінку самої системи внутрішнього контролю. Система внутрішнього контролю ефективна, якщо своєчасно попереджає про виникнення недостовірної інформації, а також виявляє її. Оцінюючи ефективність системи внутрішнього контролю, аудиторська організація повинна зібрати достатню кількість аудиторських доказів.

При підготовці загального плану і програми аудиту аудиторської організації слід встановити прийнятні для неї рівень істотності і аудиторський ризик, дозволяючи рахувати бухгалтерську звітність достовірної. Плануючи аудиторський ризик, аудиторська організація визначає невід'ємний (внутрішньогосподарчий) ризик бухгалтерської звітності і ризик засобів контролю, які властиві цій звітності незалежно від аудиту економічного суб'єкта. З урахуванням встановлених рисок і рівня істотності аудиторська організація виявляє значущі для аудиту області і планує необхідні аудиторські процедури. В процесі аудиту можуть виникнути обставини, що впливають на зміну аудиторської риски і рівня істотності, встановлені при плануванні.

Складаючи загальний план і програму аудиту, аудиторській організації слід враховувати ступінь автоматизації обробки облікової інформації, що також дозволить точніше визначити об'єм і характер аудиторських процедур. При цьому вона незалежна у виборі прийомів і методів аудиту, відображених в загальному плані, але несе повну відповідальність за результати своєї роботи відповідно до даного загального плану.

Результати що проводяться аудиторською організацією процедур при підготовці загального плану і програми слід детально документувати, оскільки вони служать підставою для планування аудиту і можуть використовуватися протягом всього процесу аудиту.

В процесі проведення аудиторської перевірки у аудиторської організації можуть виникнути підстави для перегляду окремих положень загального плану. Зміни, що вносяться до плану, а також причини змін аудиторові слід детально документувати.

У загальному плані необхідно передбачити терміни проведення аудиту і скласти графік його проведення, підготовки звіту (письмовій інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку. В процесі планування необхідно врахувати: реальні трудовитрати; рівень істотності; проведені оцінки рисок аудиту.

При розробці загального плану аудиту аудиторові необхідно взяти на увагу:

а) діяльність аудируємого особи, зокрема:

- загальні економічні чинники і умови в галузі, що впливають на діяльність аудируємого особи;

- особливості аудируємої особи, його діяльності, фінансовий стан, вимоги до його фінансової (бухгалтерської) або іншій звітності, включно зміни, події з дати попереднього аудиту;

- загальний рівень компетентності керівництва;

б) системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, зокрема:

- облікову політику, прийняту аудируємої особою, і її зміни;

- вплив нових нормативних правових актів в області бухгалтерського обліку на віддзеркалення у фінансовій (бухгалтерською) звітності результатів фінансово-господарської діяльності аудируємої особи;

- плани використання в ході аудиторської перевірки тестів засобів контролю і процедур перевірки по суті;

в) ризик і істотність, зокрема:

- очікувані оцінки невід'ємної риски і риски засобів контролю, визначення найбільш важливих областей для аудиту;

- встановлення рівнів істотності для аудиту;

- можливість (зокрема на основі аудиту минулих років) істотних спотворень або шахрайських дій;

- виявлення складних областей бухгалтерського обліку, зокрема таких, де результат залежить від суб'єктивної думки бухгалтера, наприклад, при підготовці оцінних показників;

г) характер, тимчасові рамки і об'єм процедур, зокрема:

- відносну важливість різних розділів обліку для проведення аудиту;

- вплив на аудит наявності комп'ютерної системи ведення обліку і її специфічних особливостей;

- існування підрозділу внутрішнього аудиту аудируємої особи і його можливий вплив на процедури зовнішнього аудиту;

д) координацію і напрям роботи, поточний контроль і перевірку виконаної роботи, зокрема:

- залучення інших аудиторських організацій до перевірки філій, підрозділів, дочірніх компаній аудируємої особи;

- залучення експертів;

- кількість територіально відособлених підрозділів однієї аудируємої особи і їх просторову віддаленість один від одного;

- кількість і кваліфікацію фахівців, необхідних для роботи з даною аудируємою особою;

е) інші аспекти, зокрема:

- можливість того, що допущення про безперервність діяльності аудируємої особи може опинитися під питанням;

- обставини, що вимагають особливої уваги, наприклад, існування аффилірованих осіб;

- особливості договору про надання аудиторських послуг і вимоги законодавства;

- термін роботи співробітників аудитора і їх участь в наданні супутніх послуг аудируємої особі;

- форму і терміни підготовки і представлення аудируємому обличчю висновків і інших звітів відповідно до законодавства, правил (стандартів) аудиторської діяльності і умов конкретного аудиторського завдання.

Аудиторська організація визначає в загальному плані і роль внутрішнього аудиту, а також необхідність залучення експертів в процесі проведення аудиту. Аудитор має право обговорювати окремі розділи загального плану аудиту і визначені аудиторські процедури з працівниками, а також з членами ради директорів і членами ревізійної комісії аудируємої особи для підвищення ефективності аудиту і координації аудиторських процедур з роботою персоналу аудируємої особи. При цьому аудитор несе відповідальність за правильну і повну розробку загального плану і програми аудиту.

Розробка програми проведення аудиту включає етапи, аналогічні тим, що і розробка загального плану аудиту. Програма є розвитком загального плану аудиту і є детальним переліком аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудиту. Вона служить докладною інструкцією асистентам аудитора і одночасно - засобом контролю термінів проведення роботи для керівників аудиторської організації і аудиторської групи. У другій частині курсового проекту буде приведений приклад складання плану і програми по аудиту фінансових вкладень.

Аудиторові слід документально оформити програму аудиту, привласнити номер (код) кожній аудиторській процедурі, що проводиться. Аудиторську програму складають або у вигляді програми тестів засобів контролю, або у вигляді програми аудиторських процедур по суті.

Програма тестів засобів контролю є переліком сукупності дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю і обліку. Призначення тестів засобів контролю в тому, щоб допомогти виявити істотні недоліки засобів контролю економічного суб'єкта.

Аудиторські процедури по суті включають детальну перевірку вірності віддзеркалення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках. Для процедур по суті аудиторові слід визначити, які саме розділи бухгалтерського обліку він перевірятиме, і по кожному розділу скласти програму аудиту. Залежно від зміни умов проведення аудиту і результатів аудиторських процедур програма аудиту може переглядатися. Причини і результати змін слід документувати.

Виводи аудитора по кожному розділу аудиторської програми, документально відображені в робочих документах, -- фактичний матеріал для складання аудиторського звіту (письмовій інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підстава для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта.

При складанні програми і по ходу аудиту аудитор повинен передбачити відповіді на ряд питань, що впливають на проведення перевірки, а саме:

- чи потрібні додаткові роз'яснення при інтерпретації сумнівних документів?

- чи виходить зроблене спостереження за рамки аудиту? Якщо так, то чи важливе воно для якості, безпеці і тому подібне і чи коштує те, щоб виходити за рамки даної аудиторської перевірки?

- чи задовільний рівень істотності при проведенні перевірки?

- чи існують особливі «аудиторські знахідки» або спостереження, що турбують клієнта?

- чи повністю застосовані в даній ситуації способи оцінки діяльності економічного суб'єкта, що вживаються?

- чи за планом здійснюється аудиторська перевірка? Чи не виходить за відведений час? Якщо так, то якими областями аудиту можна нехтувати без збитку для поставлених цілей?

Вироблення думок по цих і іншим подібним питанням вимагає від аудитора широти поглядів, усвідомлення своєї ролі, власної фільтруючої системи. При цьому відповіді на перераховані питання не повинні залежати від упереджень або яких-небудь інших причин. Проміжні думки не слід твердо формулювати до тих пір, поки немає фактів. Після закінчення процесу планування аудиту загальний план і програма аудиту мають бути оформлені документально і завізовані в установленому порядку.

2. Аудит фінансових інвестицій

2.1 Цілі і завдання аудиту фінансових інвестицій

В процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства можуть здійснювати відвернення засобів у вигляді фінансових інвестицій з метою отримання додатковою доходу - дивідендів, процентів і тому подібне До фінансових інвестицій організації відносяться: державні і муніципальні цінні папери, цінні папери інших організацій, зокрема боргові цінні папери, в яких дата і вартість погашення визначена (облігації, векселі); внески в статутні капітали інших організацій (зокрема дочірніх і залежних господарських суспільств); надані іншим організаціям позики, депозитні вклади в кредитних організаціях, дебіторська заборгованість, придбана на підставі поступки права вимоги, і ін. У складі фінансових інвестицій враховуються також внески організації-товариша за договором простого товариства.

Необхідно звернути увагу на те, що в ПБУ 19/02 чітко визначені ті види інвестицій засобів, які не відносяться до категорії фінансових:

- власні акції організації, викуплені акціонерними суспільствами у акціонерів для подальшого перепродажу або анулювання;

- векселі, видані організацією-векселедателем продавцеві (постачальникові) при розрахунках за продані товари, продукцію, виконані роботи, надані послуги;

- нерухоме і інше майно, яке передбачається використовувати для передачі за плату в тимчасове користування (володіння), тобто що враховується як прибуткові інвестицій в матеріальні цінності;

- дорогоцінні метали, ювелірні вироби, твори мистецтва і інші аналогічні цінності, придбані не для здійснення звичайних видів діяльності.

Крім того, не відносяться до фінансових в інвестицій активи, що мають матеріально-речову форму, такі як основні засоби, матеріально-виробничі запаси і нематеріальні активи

Перевіряючи обґрунтованість визнання активів як фінансові інвестицій, аудитор повинен оцінити одночасне виконання наступних умов:

Страницы: 1, 2