Аудит

37. Шляхи виявлення помилок та обману.

Помилки та обман, які були допущені на окремих ділянках виробн.,господ. та фінанс. діяльності підп-ва, аудитор виявляє при дослідженні їх відображення в б/о шляхом застосуванняя спеціал. способів докумен-тального та фактич. контролю. Обман та помилки виявляють при перевірці правильності відображення розрахунків та підрахунків, відображ.господарських операцій на рахунках б/о, складання форм бухг. звітності. Багато фактів порушень виникають внаслі-док неправильних арифмет.дій, вони призводять до перекручення данних про рівень витрат на вир-во та фін. рез-тів. Потрібно багато увати приділяти правиль-ності підсумкових даних в перв.док-тах та звітах, регі-страх анал. та синтет. обліку та ін. Одним з методів ауд.перевірки є перевірка правильності складання звітів касира та перенесення даних в ж/о. Перевіряється правильність перенесення залишка на початок дня, оборотів та визначення залишка на кінець дня.

При перевірці операцій на рахунках в банках перевіряється правильність руху грош.коштів по випискам банку з рухом коштів по цьому рахунку в б/о. Практика аудиту свідчить, що в рез-ті перекручення підсумків(итогов) здійснюються злочи-ни.

Обман та помилки виявляються також при арифмети-чній перевірці правильності данних аналіт.обліку та співставлення їх з данними синтет.обліку. Часто виявляють факти обмана та помилок, які замасковані неправильними розрахунками.

32. Методика визначення величини аудитор. ризику.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ступенем ризику, це питання є дуже важливим при попередній оцінці стану клієнта.

Розрізняють 2 методи оцінки ауд.ризику:

34. Поняття та причини виникнення помилок.

Даючи оцінку виявленим порушенням, аудитор повинен визначити їх зміст і виділити помилки від шахрайства. Під час перевірки можуть бути виділені однакові факти порушень, які після дослідження можно класифікувати на зувмисні чи незувмисні. Помилки та обман, що допущені на окремих відділах виробничої, господарської та фінансової діяльності під-ва, аудитор виявляє при вивченні їх відображен-ня в бухг. звіті шляхом застосування спеціальних способів документального і фактичного контролю.

Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації в рез-ті арифметичних або логічних по-милок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного предс-тавлення в обліку фактів госп. діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне відображення записів в обліку.

35 Поняття та шляхи здійснення обману.

Обман - це навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами і кер-ом під-ва.

Обман може здійснюватися шляхом :

-маніпуляцій обліковими записами;

-фальсифікації або заміни первинних документів, реєстрів обліку і звітності

-навмисних змінах записів в обліку, які перекручують суть фін. і госп.операцій з метою порушення укр. закон-ва, або прийнятої на під-ві облікової політики;

-навмисно неправильній оцінці активів і методів їх списання;

-навмисного пропуску або приховування результатних записів або документів

-навмисного не висвітлення змісту відображенних операцій

-незаконного отримання в особисту власність грошово -мат. цінностей

-невідповідного відображення записів в обліку.

Маніпуляція - це навмисне використання неправильних некоректних проводок або сторнуючих записів з метою перекручень.

Фальсифікація - це оформлення наперед неправильних або фальсифікованих док-тів б/о.

Аудитор не відповідає за виявлення всіх без винятку фактів шахрайства, але він повинен отримати гарантію відсутності суттєвих помилок та фактів шахрайства. Аудитор матеріально відповідає за порушення пов'язані з невідповідним виконанням своїх обов'яз-ків, які стали причиною матер. збитків клієнта.

72. Основні ризики при аудиті активів.

Основним ризиком аудитора є невиявлення таких помилок в активах підприємства :

В необортних активах:

Матер. відповідальність організується лише у відповідності до власних основних засобів, які обліковуються на рах.10. Невідповідність інформації про наявність ОЗ по даним Головної книги та по залишкам інвентарних карток.

Неправильне нарахування зносу.

Звичайне хищення ОЗ та НМА.

По оборотних активах:

ТМЦ:

1) Не заключені договора про матеріальну відповідальність з МВО;

2) неправильно оформлені документи по оприбуткуванню та вибуттю ТМЦ;

3) не проводилася щорічна інвентаризація ТМЦ;

4) на складах зберігається велика кількість невикористовуваних ТМЦ;

5) неправильне списання ТМЦ і МШП по напрямках затрат.

КАСА:

1) пряме хищення грош. коштів;

2) неоприбуткування та присвоєння грош. сум, що надійшли;

3) некоректне відображення касовіх операцій в регістрах синтетичного обліку.

Р/Р:

1) відсутність виписок банку , підчистки, виправлення.

2) виправдні док-ти представлені неповністю;

3)на док-тах відсутній штамп банку про прийняття документів для обробки;

4) порушення акредитивної форми розрахунку.

Гот.прод:

1) оцінка ГП не відповідає методу оцінки, встановленій облік. політикою організації;

2) неправильний розрахунок і відображення в обліку відхилень фактичної с/в ГП від вартості її по обліковим цінам;

3) неповне відображення в обліку випущеної продукції;

4) несвоєчасне відображеня відвантаженої та реалізованої продукції;

5) відсутність інвентаризації ГП.

46. Поняття аудиторських доказів.

Відповідно до нормативу №14 “Ауд.докази” -це інф-ція,одержана аудитором для вироблення думок,на яких грунтується підготовка ауд.висновку та звіту. Ауд.докази склад-ся з перв.док-ів та облік.запасів,що кладуться в основу фін. звітності, а також підтверджувальної інф-ції з інших джерел.

Ауд.докази одерж-ся в рез-ті незалежного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість.

Зміст ауд. доказів залежить від способів їх отримання. В одному випадку аудитор проводить незалеж. процедуру виявлення стану обєкта контролю, в результаті чого отримує обєктивну і повну його хар-ку (прямі докази). В ін випадках він використовує дані внутр.контролю, інф-ю отриману від адміністрації або третіх осіб (постач-в,покуп-в та ін) при цьому аудитор отримує другорядні докази про стан обєктів контролю, до яких він повинен відноситись з обережністю, та як на практиці виявляються факти, що спростовують достовірність другорядних док-в.

Аудитор повинен одержати таку кількість ауд.доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при викор-ні яких буде підготовлено ауд.висновок.

При одержані ауд.доказів шляхом впровадження тестів систем контролю аудитор повинен розглянути достатність та належність ауд.доказів для обгрунтування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю.

Надійність ауд.доказів залежить від джерела їх отримання- внутрішнього чи зовнішнього.а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази.

Аудитор одержує аудиторські докази шляхом застосування однієї або декількох із зазначених процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.

39. Планування ауд. перевірки.

Найважливіш. методолог.принципом аудиту є план-ня, що зд-ся на підставі нормативу.

План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. Аудитори і ауд. фірми Укр під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного зак-вства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, проф. знань та досвіду.

Х-р план-ня залежить від орг. форми, розміру і виду діял-ті, виду аудиту та правильного уявлення аудитора про стан справ під-ва.

В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено, що робоча док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту,тобто підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту, визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом.

Заг. план аудиту розробляється так детально, щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту, що включає перелік ауд.процедур, період проведення процедур, виконавця, назву роб.док-в, примітки. Під час розробки плану аудитор здійснює аналіз таких питань: 1) розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості;

4) види, час і повнота процедур;

5) координація, керівництво,супроводження і нагляд;

6) інші питання.

Загальний план аудиту може бути такий:

-заплановані види робіт

-період проведення

-виконавець

-примітка.

В плані вказується: 1) яка організація перевіряється; 2) період аудиту; 3) кількість людино-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5)запланований ауд. ризик; 6)запланована суттєвість.

Розуміння ауд-м бізнесу клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку, то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. При визначенні ризиків і суттевостей, аудитор повинен визначити внутр.ризик. Координація, кер-во, супроводження і нагляд - це участь в аудиті ін. а-рів і АФ, експертів та інших фахівців,які не є а-рами.

40. Техніка і методика розробки планів та програм А.

Найважливіш. методолог. принципом аудиту є план-ня,що зд-ся на підставі нормативу.

План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта

В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено,що робоча док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту, тобто підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту,визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом.

Заг. план аудиту розробляється так детально,щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту,що включає перелік ауд.процедур,період проведення процедур,виконавця,назву роб.док-в,примітки. Під час розробки плану аудитор здійснює аналіз таких питань: 1)розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості; 4)види.час і повнота процедур; 5)координація,керівництво,супроводження і нагляд.

Загальний план аудиту може бути такий:

-заплановані види робіт

-період проведення

-виконавець

-примітка.

В плані вказується: 1)яка організація перевіряється; 2)період аудиту; 3) кількість люд-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5) запланований ауд.ризик; 6) запланована суттєвість.

Розуміння ауд-м бізнесу клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку,то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. Привизначенні ризиків і суттевостей, то а-р повинен визначити внутр.ризик.

Координація,кер-во,супроводження і нагляд -це участь в аудиті ін.а-рів і АФ,експертів та інших фахівців,які не є а-рами.

44. Контроль якості роботи аудиторів.

На підставі нац. нормативу №5, метою якого є встановлення осн. вимог до здійснення кер-ва і контроль за якістю ауд. робіт.

АФ зобовязана дотримуватись політики і процедур контролю якості ауд.робіт, які гарантують, що всі ауд.перевірки проводяться у відповідності з нац. нормативами аудиту та ЗУ”Про АД”.

2) компетентності - А/Фірму слід комплектувати працівниками , які досягнули певного рівня квалі-фікації та компетентності, які виконують встанов-лені норми;

3) призначення на проведення ауд-ту - проведеня аудиту необхідно доручати фахівцям, які мають досвід роботи і рівень проф.підготовки;

Аудиторська фірма повинна визначити політику і процедури контролю якості робіт, котрі забезпечать обгрунтовану гарантію, що всі аудиторські перевірки будуть виконані у відповідності з основними принципами аудиту.

42. Процедури аудиту.

Аудитор одержує ауд.свідчення шляхом застосування таких процедур: перевірка, спостереження, опитування, підтверд-ження, підрахунки, аналіт.процедури.

Перевірка складається з вивчення бух.регістрів, док-тів які дають змогу зібрати ауд.свідчення різ-го ступеня надійності. До осн.категорій док. ауд. свідчень належать:

Ці процедури є також шляхом одержання ауд.свідчень.

Ауд.процедури в загал.вигляді м.б.:

- розуміння діял-сті під-ва, його орг-ції;

- отримання та аналіз інформації про діял-сть підп-ва в цілому,

- вивчення форми та методів обліку, визначення їх відповідності відповідним вимогам;

- аналіз форм та методів обліку з письмовим викладенням фактів, складання схем документообігу;

- використання рез-тів аналізу діял-сті;

- контроль процесу відображення певних операцій в обліку;

- перевірка того,що протягом всього періоду діял-сті фірми форми та методи обліку застосовувались так, як це відображено в норматив. док-тах.

69. Аудит капіталу.

Аудит капіталу проводиться на основі засновницьких доку-ментів: статуту, засновницького договору, свідоцтва про реєстрацію п-тва., бух. Балансу (Ф1), Звіту про власний капі-тал (Ф4), журналу 7 та відомостей анал. обліку.

При аудиті Стат.кап. аудитор встановлює дійсність засно-вницьких док-тів - в статуті п-тва обумовлюється сума СК, яка порівнюється з даними балансу по рах-кам 40 “СК” і 41”Пайовий кап”. СК- це обєднання внесків учасників та засновників, тому встановлюються розміри внесків засновників по рах-ку 46 “Неоплачений капітал.” Заг. сума внесків повинна дорівнювати розміру СК в балансі. Зміна СК дозволяється тільки після реєстрації цих змін в держ.адмін-ції в устан.порядку.Співставляючи дані реєстра акціонерів та облікові дані по р-ку 46 , аудитор повинен проконтролювати своєчасність оплати акцій та законність операцій по їх руху.

Пайовий капітал - відобр-ся на рах. 41 -це сукупність коштів фіз.та юр.осіб (пайових внесків), добровільно розміщених у товаристві для здійс-ня його госп-фін діял-сті згідно з засновницькими док-ми. Застос-ся кредитними спілками, колективними с/г під-ми, житлово-будів кооперативами та ін.під-ми, у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.

При аудиті Додат.кап.- аудитор встановлює, з яких коштів складається сума ДК. Збільшення ДК можливе при : пере-оцінці основних та оборот.засобів, емісійному доході по ЦП, безкоштовному отриманні цінностей. ДК відображається в обліку на р-ку 42. Він використовується для покриття збит-ків від списання ОЗ, на покриття збитків по операціях з ЦП і при безкоштовній передачі ОЗ іншим п-твам.

Аудит резервного капіталу ( РК) передбачає перевірку джерел утворення РК. Аудитор встановлює, який відсоток прибутку віднесений в РК і чи відповідає відсоток заснов-ницьким документам. РК призначений для покриття непе-редбачуваних витрат, а також для виплати дивідендів учас-никам або акціонерам якщо не вистачило прибутку п-тва.

Аудитор встановлює правильність операції по використан-ню РК по р-ку 43.

Аудит фондів спец. призначення починається з визначення фондів, які утворені за рахунок прибутку. Облік цих фондів ведеться на рахунку 48. Фонди призначені для створення нового майна, тому факт. витрачання ( кап. вкладення) не змінює їх накопиченої величини. Ці фонди можуть бути зменшені тільки при списанні коштів на погашення збитків звіт року або виплати доходів засновникам. Перевіряється докум. оформлення обгрунтованності виплат з цих фондів - мат. допомоги, премій , винагород, за вислугу років та інш.

47. Джерела отримання аудиторських доказів.

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази. Хоча надійність аудиторських доказів залежить від конкретних обставин, допомогти оцінити надійність аудиторських доказів можуть подані нижче узагальнення:

Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел.

Аудиторські докази, одержані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю. Аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.

Аудиторські докази є переконливішими, якщо вони отримуються з різних джерел або джерел різного характеру і коли вони відповідають один одному. При неможливості одержання достатніх належних аудиторських доказів аудитор має висловити позитивний висновок з застереженнями або негативний висновок.

Джерела: - дані первич.док-в, облікові регістри, Головна книга, бухг.звітність, плани, калькуляції, накази, розпорядження, матеріали перевірок та ревізій, матеріали внутрігоспод. контролю підп-ва, дані отримані аудитором при проведенні докум. Та фактичного контролю об'єктів аудита, письмові та усні заяви робітників підп-ва відносно змісту досліджуваних обєктів.