Амортизація основних засобів

Отже, при застосуванні цього методу економічно обгрунтоване нарахування більшої суми амортизації в першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі.

Оскільки при застосуванні цього методу сума амортизації нараховується нерівномірно, тому також нерівномірно накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. В останньому році експлуатації об'єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної вартості.

Підприємство амортизує верстат, початкова вартість котрого 20 000 грн., а залишкова - 2 000 грн. Термін корисного використання - 4 року.

Норма амортизації дорівнює

Використовуючи дану норму, одержимо розрахунок амортизаційних відрахувань по роках. У таблиці 2.17. наведено розрахунок амортизації методом зниження залишкової вартості.

Таблиця 2.17.

Роки експлуатації	Розрахунок	Амортизаційні відрахування грн.	Накопичена амортизація (знос), грн.	% аморт. Відрахувань від зал. варт.	Залишкова вартість, грн.
0	-	-	-		20000
1-й	20000*44%	8800	8800	44	11200
2-й	11200*44%	4928	13728	68,6	6272
3-й	6272*44%	2760	168	82,4	3512
4-й	3512*44%	1545	18033	90,2	1967

Цей метод доцільно застосовувати для амортизації об'єктів, схильних швидкому моральному старінню, у силу чого термін їхнього корисного використання може бути визначений лише приблизно. До таких об'єктів відносяться використовувані в адміністративних цілях транспортні засоби, прилади, засоби зв'язку, меблі, комп'ютери.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Метод прискореного зменшення залишкової вартості є різновидом попереднього. По цьому методі річна сума амортизації визначається як множення залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації і подвоєної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об'єкта (пп. 3 п.26 ПБО 7)[12].

Розрахунок амортизації здійснюється по формулі:

Місячна норма амортизації визначається діленням річної норми на 12.

При застосуванні цього методу річна норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до залишкової вартості об'єктів основних засобів. При цьому в перший рік експлуатації об'єкта ОЗ нараховується найбільша сума амортизації, потім вона зменшується щороку.

Передбачувана ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому в останній рік експлуатації об'єкта річну суму амортизації варто розраховувати не по формулі, а як різницю між залишковою вартістю об'єкта на початок року.

Для строку експлуатації в 4 роки норма прискореної амортизації складе 50 % (1 : 4 х 2 х 100 %). Розрахунок амортизації методом зменшення залишкової вартості по роках використання, об'єкта первинна вартість якого 20 000 грн., а ліквідаційна - 2 000 грн., наведено у таблиці 2.18.

Таблиця 2.18.

Роки експлуатації	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація (знос), грн.	Залишкова вартість, грн.
1-й	20000*50%	10000	10000	10000
2-й	10000*50%	5000	15000	5000
3-й	5000*50%	2500	17500	2500
4-й	2500*50%	1725	19225	775

Цей метод забезпечує ще більш швидку амортизацію, чим попередній, уже за 3 роки використання об'єкта його залишкова вартість практично дорівнює ліквідаційній.

Кумулятивний метод

Кумулятивний метод, або метод суми цифр років, грунтується на розрахунку так званого кумулятивного коефіцієнта, що є по суті, нормою амортизації. При цьому методі річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується і кумулятивного коефіцієнта (пп.4 п.26 ПБО 7)[12].

Розрахунок амортизації здійснюється по формулі:

Кумулятивний коефіцієнт розраховується на кожен рік використання об'єкта діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміна використання об'єкта ОЗ, на суму числа років його корисного використання. Сума років (або цифр років) корисної експлуатації об'єкта - це результат додавання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

У нашому випадку, оскільки термін служби верстата складає 4 року, сума цифр років дорівнює:

1+2+3+4=10.

У випадку якщо термін експлуатації об'єкта достатньо тривалий, сума цифр років визначається по формулі кумулятивного числа:

де п - термін служби (у нашому прикладі - 4 роки). В прикладі кумулятивний коефіцієнт складає: в 1-й рік - 4/10, у 2-й рік - 3/10, у 3-й рік - 2/10, у 4-й рік - 1/10.

Ефект від використання цього методу такий же, як і від використання методу зменшення залишкової вартості, - у перші роки експлуатації списується основна частина початкової вартості, але досягається це не за рахунок того, що в наступні роки зменшується база для нарахування амортизації, а за рахунок зменшення норми амортизації. Проте зменшення залишкової вартості відбувається повільніше. По закінченні останнього строку корисної експлуатації об'єкта його залишкова вартість дорівнює ліквідаційній.

В таблиці 2.19. наведено розрахунок амортизації верстата початковою вартістю 20 000 грн., ліквідаційної - 2 000 грн. і термін експлуатації 4 року методом суми цифр років.

Таблиця 2.19.

Роки експлуатації	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація (знос), грн.	Залишкова вартість, грн.
0	-	-	-	20000
1-й	18000*4/10	7200	7200	12800
2-й	18000*3/10	5400	12600	7400
3-й	18000*2/10	3600	16200	3800
4-й	18000*1/10	1800	18000	2000
	Всього	18000

Для здійснення економічно обгрунтованого вибору методу амортизації необхідно порівняти результати нарахування амортизації для одного об'єкта.

Найшвидшу амортизацію забезпечує кумулятивний метод, за ним - метод прискореного зменшення залишкової вартості. Прямолінійний метод і виробничий метод дають однакові результати, якщо випуск продукції рівномірно розподілений по роках.

Порівняльні дані обчислення сум амортизації основних засобів за допомогою різних методів наведені в додатку 4.

На базовому підприємстві ТОВ “Еліон 2000” для нарахування амортизації основних засобів використовують два методи: прямолінійний для групи 1, та метод зменшення залишкової вартості для основних засобів груп 2 і 3. Чому саме, в обліковій політиці підприємства, після вступу в силу ПБО 7, визначені дані два методи? Як зазначалось вище за прямолінійним методом найкраще проводити амортизацію за такими об'єктами основних засобів, як будівлі споруди, а якщо звернути увагу на додаток 3, то в даному випадку даний метод є найбільш прийнятним для основних засобів групи 1. Однак при виборі методу амортизації перед керівництвом ТОВ “Еліон 2000” постало питання проведення нарахування амортизації, адже, як зазначено в ПБО 7, за прямолінійним методом амортизація проводиться на первісну вартість об'єкта основних засобів, а оскільки по об'єктах основних засобів 1 групи проводилась амортизація виникла певна дилема. Виходячи з даної ситуації керівництво підприємства вирішило продовжувати нараховувати амортизацію, за первісною вартістю, але з урахуванням уже накопиченого зносу, до прирівнення вартості об'єктів нульового значення.

Використання виробничого методу для нашого підприємства є не доцільним, тому що, за даним методом, проведення амортизаційних є доцільним лише втому випадку, якщо випуск продукції є рівномірним, а оскільки випуск продукції в ТОВ “Еліон 2000” є дрібносерійним, продукція виготовляється в основі під замовлення покупця, тому і застосування даного методу є не доцільним.

Що ж стосується основних засобів груп 2 і 3, то в даному випадку проблем ніяких не виникало, адже за методом зменшення залишкової вартості амортизація нараховується на залишкову (балансову) вартість і використовується він для об'єктів основних засобів схильних швидкому моральному старінню, у силу чого термін їхнього корисного використання може бути визначений лише приблизно, а якщо звернутись до додатку 3 то ми побачимо, що основні засоби даних груп схильні до швидкого морального старіння.Розділ ІІІ Аналіз використання основних фондів.

3.1. Методи, прийоми, задачі та джерела інформації для аналізу використання основних фондів.

Розвиток виробництва завжди викликає необхідність зосереджувати увагу на проблемі ефективності використання основних виробничих фондів. Будь-яке підприємство державне, акціонерне, приватне в частині використання основних фондів повинно йти по таким напрямкам:

1. Прискорення темпів науково - технічного прогресу - постійно збільшувати масу прогресивних фондів.

2. Насичувати підприємство основними фондами високотехнічного рівня, яке повинно здійснюватися на базі реконструкції і технічного переобладнання.

3. Найкраще використовувати основні фонди - це основне

значення досягнення кінцевих результатів підприємства.

Задачі аналізу основних фондів:

Перевірка забезпеченості підприємства основними фондами.

Перевірка технічного стану основних фондів.

Встановлення рівня використання основних фондів.

Виявлення причини недоліків у використанні основних фондів.

Розрахунки впливу використання основних фондів на обсяг випуску продукції.

Джерела даних для аналізу: план підприємства, план технічного розвитку, форма №1 “Баланс підприємства”, форма №3 “Додаток до балансу підприємства”, “Звіт про фінансово - майновий стан підприємства”, дані про переоцінку основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів.

Аналіз основних фондів починається із знайомства зі складом в цілому і по групах. При цьому виявляється рух і направлення в зміні основних фондів, виявляється питома вага промислово - виробничих основних фондів, непромислових основних фондів, виробничих основних фондів інших галузей в загальній їх вартості на початок і на кінець аналізуємого (звітного) періоду.

По характеру участі у виробництві продукції основні фонди діляться на активні і пасивні, у процесі аналізу розраховується питома вага активної і пасивної частки основних фондів в загальної вартості промислово -виробничих основних фондів.

Підвищення активної частки (машин, устаткування) приводить до росту фондовіддачі в наслідок цього активна частина повинна збільшуватись .

3.2 Аналіз динаміки та структури основних фондів.

Аналіз починається з вивчення обсягу основних засобів, їх динаміки та структури. Фонди підприємства діляться на промислово - виробничі та непромислові, а також фонди невиробничого призначення. Виробничу потужність визначають промислово - виробничі фонди. Крім того, прийнято відокремлювати активну частину (робочі машини та обладнання) та пасивну частину фондів, а також відокремлені підгрупи у відповідності з їх функціональним призначенням (будівлі виробничого призначення, робочі машини, обладнання, вимірювальні пристрої, транспортні засоби та інші). Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури.

При аналізі складу та структури основних фондів визначаються значення кожної їх групи в абсолютній сумі, а також питома вага в загальній вартості та зміни на протязі звітного року.

Діяльність підприємства (установи організації) передбачає наявність основних засобів в більш або менший мірі в залежності від напрямку діяльності підприємства (виробництво, торгівля, надання послуг, будівництво та інше); їх розмір - від потужності підприємства та інших факторів.

В таблиці 3.1. приведені дані про наявність, склад та рух основних засобів на підприємстві ТОВ “Еліон 2000”.

Структура основних фондів.

Таблиця 3.1.

Група основних фондів	Наявність на початок року	Надходження за рік	Вибуття за рік	Наявність на кінець року
	тис.грн	питома вага %	тис.грн	питома вага %	тис.грн	питома вага %	тис.грн	питома вага %
Промислово-виробничі ОФ	1500.7	62.25	2480	90.84	640.3	43.34	3340.4	91.18
Основні виробничі фонди інших галузей	-	-	-	-	-	-	-	-
Невиробничі основні фонди	910.0	37.75	250	9.16	837	56.66	323	8.82
Разом основних фондів	2410.7	100	2730	100	1477.3	100	3663.4	100
в т.ч. активна частина	850.0	35.26	1950	71.43	-	-	2800	76.43

Дані таблиці 3.1. показують, що за звітний період відбулися значні зміни в наявності та структурі основних фондів. Вартість основних фондів зросла на 1252,7 тис.грн чи на 52%.

Тобто в звітному періоді при незначній вартості вибувших основних фондів, підприємством ТОВ “Еліон 2000” здійснено придбання основних фондів у значних розмірах, в тому числі особливо промислово-виробничих.

А сама вартість основних виробничих фондів зросла на 1839,7 тис. грн. чи на 123%.

Збільшилася частка виробничих основних фондів в загальній сумі на 28,9%. Відповідно зменшилася доля невиробничих фондів на 28,9% в зв'язку з реалізацією їх на сторону.

Значно збільшилась питома вага активної частки фондів з 35,26% до 76,43%, що необхідно оцінити як позитивний фактор.

Взагалі, на зміну структури впливають:

структурні капітальні вкладення;

рівень автоматизації і механізації виробництва;

його комбінування, спеціалізація і кооперування.

Елементи основних фондів (машини і обладнання, інструменти для обробки матеріалів, для проведення вимірювань, виробничий й господарчий інвентар та прилади, та інш.), які приймають безпосередню участь у виробництві, складають активну частину основних фондів. Чим більша доля активної частини, тим більше продукції може бути вироблено при незмінному загальному обсягу засобів праці, тому структура основних фондів є дуже важливим показником технічного рівня виробництва.

Розрізняють виробничу та галузеву структуру основних фондів.

Виробнича структура основних фондів - представлена у вигляді переліку груп, відповідно з прийнятою класифікацією з вказівкою долі вартості кожної групи в загальної вартості фондів (виробнича структура представлена в таблиці 3.1).

Галузева структура характеризує розподіл маси засобів праці між окремими галузями.

Для більш детального аналізу динаміки основних фондів розглянемо таблицю 3.2.

Наведені дані на початок 1998 року дають змогу розглянути зміни в наявності та структурі за два роки роботи підприємства ТОВ “Еліон 2000”, а також порівняти показники звітного 1999 року з попереднім роком.

Таблиця 3.2.

Показники	Наявність на поч. 1998р тис.грн	1999 р	зміна за 1998р (+)(-)	зміна за 1999р (+)(-)
		на поч. року тис.грн	на кінець року тис.грн
1.Промислово-виробничі основні фонди 2.Виробничи фонди інших галузей 3.Невиробничи основні фонди Всього: в т.ч. активна частина	928 - - 928 306	500,7 - 910 2410,7 850	3340,4 - 323 3663,4 2800	+572,7 - +910 +1482,7 +544	+1839,7 - -587 +1252,7 +1950

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11