Амортизація основних засобів

Оскільки строк корисної експлуатації основних засобів групується на попередніх оцінках керівництва підприємства, його слід періодично переглядати.

Якщо в результаті аналізу з'ясується, що очікуваний строк корисної експлуатації об'єкта основних засобів суттєво відрізняється від попередніх оцінок (внаслідок модернізації устаткування, зміни попиту на продукцію, яка виготовляється, з його використанням, тощо), слід скоригувати суми амортизації в поточному та майбутніх періодах.

У разі, якщо очікуваний спосіб отримання економічної вигоди від активу суттєво змінився, потрібно відповідно змінити метод його амортизації.

Відповідно до п.30 ПБО 7 [12] суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.

Для відображення нарахованої амортизації, як зазначалось вище, використовують регулюючий субрахунок, який має назву “Знос основних засобів”

Нарахована амортизація включається до складу витрат на виробництво рахунок 23, загальновиробничих витрат рахунок 91, адміністративних витрат рахунок 92, витрат на збут рахунок 93, інших витрат операційної діяльності рахунок 94 у залежності від того, для яких цілей використовується об'єкт основних засобів.

Підприємства, що використовують рахунки класу 8, до включення нарахованої амортизації до складу витрат “пропускають” нараховані суми через рахунок 83 “Амортизація”.

Дебет 83 “Амортизація”

Кредит субрахунку 131 “Знос основних засобів”

Якщо підприємство не використовує рахунки класу 8, то облік амортизаційних відрахувань відображаються наступними проводками:

Дебет 23 “Виробництво”, рахунків класу 9 “Витрати діяльності”

Кредит субрахунку 131 “Знос основних засобів”.

Отже частину амортизаційних відрахувань (наприклад адміністративних будинків) включають до складу витрат звітного періоду та відображають у Звіті про прибутки та збитки, а частину (наприклад амортизацію виробничого обладнання) - до складу запасів (незавершеного виробництва або готової продукції), які наводять у балансі.

Якщо ж об'єкти основних засобів використовуються в капітальному будівництві або освоєнні нових виробництв, агрегатів і т.ін., то тоді нарахування амортизації відображається бухгалтерськими проводками:

Дебет 15 “Капітальні інвестиції” і 39 “Витрати майбутніх періодів”;

Кредит субрахунку 131 “Знос основних засобів”.

Нарахування амортизації законсервованих основних засобів здійснюється тільки для груп 2 - 3. Відображення нарахування амортизації відбувається наступною проводкою:

Дебет 93 “Витрати на збут”

Кредит 131 “Знос основних засобів”.

Оскільки для малих підприємств характерним є облік амортизаційних відрахувань з використанням 8 класу рахунків, відповідно і базове підприємство ТОВ “Еліон 2000” використовує в обліку амортизаційних відрахувань рахунки 8 класу.

Підприємство нарахувало в звітному періоді амортизацію виробничих основних засобів у сумі 840 грн., загальновиробничих основних засобів - у сумі 170 грн., а також адміністративних ОЗ - 240 грн. Бухгалтерський облік зазначених операцій приведений у таблиці 2.14.

Таблиця 2.14.

№ п\п	Зміст операції	Кореспонденція рах-ів з 01.01.2000р.	Сума грн.
		Дебет	Кредит
1	Нарахована амортизація виробничих ОЗ.	23	83	840
	Загальновиробничих ОЗ	91	83	170
	Адміністративних ОЗ	92	83	240
2	Списання витрат за елементами	83	131	1250

Крім вище наведених методів відображення амортизаційних відрахувань відповідно до МСБО 16, є можливим застосування методу амортизаційного фонду. В умовах застосування методу амортизаційного фонду бухгалтерські записи мають певні особливості (рис. 3.)

Рис. 3. Облік операцій, пов'язаних з амортизацією основних засобів, в умовах створення амортизаційного фонду.

2.4. Методи амортизації.

Важливим економічним важелем у системі державного регулювання амортизації є методи нарахування амортизаційних відрахувань. Під методом нарахування амортизації розуміють методи розподілу вартості основних фондів по роках їхньої служби у певному системному порядку. Існують різноманітні методи нарахування амортизації, що можна розділити на так звані 2 основні групи: методи нормального нарахування амортизації та методи прискореного нарахування амортизації.

Перші припускають нарахування залежно від строку нормальної експлуатації об'єкта основних засобів, як правило, рівномірно й обчислюються виходячи з початкової вартості цього об'єкта. Другі базуються на прискоренні амортизаційного процесу виходячи з різноманітних систем прискорення й обчислюються частіше усього на основі залишкової вартості.

Звичайно перелік можливих конкретних методів нарахування амортизації регулюється державою, але кожне підприємство з переліку вибирає ті, що економічно доцільні саме для нього.

Вибраний метод амортизації має забезпечити розподіл вартості активу на систематичній основі та відображати спосіб, у який економічна вигода від цього активу споживається підприємством.

Класифікацію методів амортизації основних засобів наведено на рис. 4.

Рис. 4. Класифікація методів амортизації основних засобів.

Відповідно до пункту 26 ПБО 7 [12] передбачено 5 методів:

* прямолінійний;

* зменшення залишкової вартості;

* прискореного зменшення залишкової вартості;

* кумулятивний;

* виробничий.

Метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивний метод об'єднує те, що при їхньому застосуванні має місце щорічне зниження суми нарахованої амортизації. Це дає підставу розглядати їх як різновид одного з методів - методу дигресивної амортизації.

Ці методи можуть застосовуватися для всіх об'єктів, що обліковуються на рахунках 10 і 11. При цьому, для об'єктів, що обліковуються на субрахунку 111 “Бібліотечні фонди” і субрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи” (в подальшому МНМА), може застосовуватися спрощений метод нарахування амортизації. Амортизація МНМА нараховується в першому місяці використання об'єктів 100% його вартості. Вартісний критерій (признак) предметів, що входять до складу МНМА встановлений на рівні 2000 грн.

Вищезазначені положення встановлені в документі про облікову політику (Положення про облікову політику ТОВ “Еліон 2000”).

Відповідно до п.28 ПБО 7 [12] “Метод амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання”.

Таким чином, вибір методу амортизації, який теж є елементом облікової політики підприємства, являє собою не формально-правову, а економічну проблему.

Метод амортизації об'єкта ОЗ переглядається у випадку зміни очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації по новому методі починається з місяця, що слідує за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

Крім того, останнім абзацом п.26 ПБО 7 [12] підприємству надане право “застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством”, тобто ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [2].

Але застосування “норм і методів нарахування амортизації, передбачених податковим законодавством” не усуне розходжень між бухгалтерським і податковим обліком основних фондів (засобів).

Прямолінійний метод амортизації

Цей метод забезпечує рівномірну амортизацію об'єкта протягом усього терміну його користування.

Відповідно до пп.1 п.26 ПБО 7 [12] прямолінійний метод означає, що річна сума амортизації визначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

При використанні прямолінійного методу говорять не про річну норму, а про річну суму амортизації, що визначається по формулі:

Початкова вартість інвентарного об'єкта ОС 5000 грн., ліквідаційна вартість - 500 грн., термін служби - 10 років. Річна сума амортизації А цього об'єкта складе:

А = (5 000 - 500) : 10 = 450 грн.

На практиці, проте, зручніше, використовувати прямолінійний метод, користуватися не річною сумою амортизації, що для кожного об'єкта індивідуальна, а річною нормою амортизації, що можна встановити на групу об'єктів ОЗ. Річна норма амортизації при прямолінійному методі визначається множенням розрахованої річної норми амортизації на початкову вартість об'єкта (за відрахуванням його ліквідаційної вартості).

Норма амортизації (річна) визначається по формулі:

У розглянутому прикладі річна норма амортизації дорівнює 10 % (100 : 10).

Оскільки амортизація нараховується щомісяця, а вартість, що амортизується може змінюватися в зв'язку з переоцінкою або витратами на поліпшення, тому зручніше користуватися місячною нормою амортизації, що визначається діленням річної норми на 12. У розглянутому випадку місячна норма амортизації складає у відсотках - 0,833 (10 : 12), а в гривнях - 37,5.

Розрахунок суми амортизації і залишкової вартості об'єктів при прямолінійному методі покажемо на прикладі.

Собівартість придбаного верстата 20 000 грн., а термін його корисної експлуатації - 4 роки. Очікується, що цей верстат буде мати ліквідаційну вартість 2000 грн. Норма амортизації 1/4, або 25 %. Амортизована вартість - 18 000 (20 000 - 2 000). У таблиці 2.15. наведений розрахунок амортизації методом прямолінійного списання.

Таблиця 2.15.

Роки експлуатації	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація (знос), грн.	Залишкова вартість, грн.
0	-	-	-	20000
1-й	18000*25%	4500	4500	15500
2-й	18000*25%	4500	9000	11000
3-й	18000*25%	4500	13500	6500
4-й	18000*25%	4500	18000	2000
	Всього	18000

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу амортизуєма вартість об'єкта рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об'єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

* річна сума амортизації однакова протягом усього років експлуатації об'єкта;

* сума зносу накопичується рівномірно;

* залишкова вартість об'єкта ОС рівномірно зменшується до досягнення ліквідаційної вартості.

Метод прямолінійного списання має свої переваги і недоліки.

Переваги даного методу - простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з прибутком від його реалізації.

Його недоліком вважають те, що він не враховує моральний знос, розходження у використанні виробничої потужності ОЗ у різні роки їхньої експлуатації і необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Прямолінійний метод був найбільше поширений до 01.07.1997 р., тобто до вступу в силу Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”[2], коли нарахування амортизації провадилося по встановленим ще в радянські часи єдиним нормам. Привабливість цього методу є в його простоті і традиційності.

Прямолінійний метод найбільше прийнятний для амортизації будинків і споруд і загальновиробничого устаткування.

Виробничий метод нарахування амортизації

Виробничий метод нарахування амортизації передбачає нарахування місячної суми амортизації множенням фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації (пп.5 п.26 ПБО 7) [12]. Це єдиний метод, при якому місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не розподілом на 12 річної суми амортизації (або норми амортизації), як це має місце при застосуванні прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості і кумулятивного методу.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується на загальний об'єм продукції (робіт, послуг), що підприємство планує виробити (виконати) із використанням об'єкта ОЗ.

Виробнича ставка амортизації розраховується по формулі:

Для визначення цієї ставки інформація про термін корисного використання об'єкта не потрібна. Але потрібна інформація про очікуваний обсяг виробництва, що може виражатися як у натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах і ін.), так і в грошах. Відповідно, норма амортизації може встановлюватися на штуку, тонну, гривню і т.д.

Перевага цього методу є в тому, що він забезпечує максимально рівномірний (справедливий) розподіл амортизаційної вартості на виготовлену продукцію. Проте використання цього методу обмежено. Він застосовується насамперед для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), по яких може бути визначений випуск продукції (обсяг робіт, послуг). Основним недоліком цього методу є те, що в ряді випадків важко визначити сумарний виробіток об'єкта.

Застосування цього методу можливо для всіх ОЗ конкретних підрозділів (цехів, відділень, філій) із нерівномірними обсягами виробництва.

Початкова вартість верстата 20 000 грн, ліквідаційна вартість - 2 000 грн. Очікуваний обсяг виробництва - 90 000 од. Тоді норма амортизації на одиницю продукції складе: (20 000 - 2000) : 90 000 = 0,2 грн./од. Протягом терміну експлуатації фактично виготовлено, од.: 1-й рік - 30 000; 2-й рік - 25 000; 3-й рік - 15 000; 4-й рік - 20 000.

Виходячи з цього, розрахуємо методом суми одиниць продукції амортизаційні відрахування (таблиця 2.16.)

Таблиця 2.16.

Роки експлуатації	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація (знос), грн.	Залишкова вартість, грн.
0	-	-	-	20000
1-й	30000*0,2	6000	6000	14000
2-й	25000*0,2	5000	11000	9000
3-й	15000*0,2	3000	14000	6000
4-й	20000*0,2	4000	18000	2000
	Всього	18000

До 01.07.1997 р. цей метод використовувався в деяких галузях промисловості - автотранспорті (норми встановлювалися на пробіг), видобутку корисних копалин.

Методи прискореної амортизації в умовах ринку.

Знос є об'єктивним процесом, оскільки визначається рядом факторів, більшість із який є спільними, об'єктивними (час, зовнішнє середовище, темпи науково-технічного прогресу і т.п.).

Амортизація є суб'єктивною категорією, оскільки при визначенні нормативного строку експлуатації основних засобів є присутнім суб'єктивізм. Вона є більш широкою категорією, що повинна не тільки забезпечувати умови для простого відтворення, але і сприяти підвищенню конкурентноздатності виробництва. Тому виникла потреба в застосуванні методів прискореної амортизації. Прискорена амортизація припускає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку.

Прискорена амортизація покликана стимулювати своєчасне технічне оновлення виробництва.

Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється такими причинами:

найбільша інтенсивність використання основних засобів припадає на перші роки їхньої експлуатації, коли вони фізично і морально ще є новими;

накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується, в разі його швидкого морального старіння та інфляції;

забезпечується можливість збільшення частки витрат на ремонт об'єктів, які амортизуються, що припадає на останні роки використання їх, без відповідного збільшення витрат виробництва.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” [2] передбачає застосування прискореної амортизації до основних фондів тільки групи 3 і то придбаних лише після набуття чинності цього законодавчого акта.

Вивчення зарубіжної економічної літератури дозволяє виділити два найбільш широко використовуваних методи прискореної амортизації, а саме:

метод зниження залишку;

метод суми цифр років (кумулятивний метод).

Метод зменшення залишкової вартості.

Метод зменшення залишкової вартості (або метод зниження залишку) передбачає визначення річної суми амортизації множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його початкову вартість (пп.2 п.26 ПВО 7) [12].

Сума амортизації за рік при цьому методі визначається по формулі:

Норма амортизації визначається в цьому випадку, так само, як і в попередньому, у момент придбання об'єкта. Розрахунок норми амортизації здійснюється по формулі:

де N - норма амортизації у відсотках;

m - кількість років корисного використання об'єкта.

Місячна норма амортизації в цьому випадку, як і в попередньому, визначається розподілом річної норми на 12.

Норма амортизації при цьому методі значно вище, чим при прямолінійному, значення норми залишається незмінним протягом усього терміну використання об'єкта. База для нарахування амортизації при цьому методі постійно (рік від року) змінюється. Це забезпечує швидку (прискорену) амортизацію об'єкта протягом перших років його експлуатації. При цьому методі залишкова вартість ніколи не буде дорівнює нулю. Цей метод грунтується на припущенні, що новий об'єкт ОЗ дасть велику віддачу в перший рік його експлуатації. Потім його віддача (продуктивність, потужність) із року в рік буде зменшуватися. Відповідно, у першому році експлуатації об'єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11