Валютні операції банку (на прикладі діяльності АКБ "Приватбанк")

1.3 Правове забезпечення здійснення валютних операцій

Правове забезпечення здійснення валютних операцій комерційних банків України обумовлюється наступними нормативноінструктивними документами Національного банку України:

а) «Положенням про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів» [13], яке встановлює порядок та умови проведення розрахункових та валютообмінних операцій клієнтів комерційних банків;

б) «Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» [20], яке встановлено порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках;

в) Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України [9].

г) Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України [10].

д) Правила проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів [11].

е) Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах [5].

ж) Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні [6].

з). Правилa використання готівкової іноземної валюти на території України [15].

і). Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих валютних операцій [16]

к). Правилa здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб [17]

л). Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України [26]

Згідно з «Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» [20], в Україні встановлені наступні види операцій з валютою:

- валютна операція на умовах «тод» - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в день укладення договору;

- валютна операція на умовах «том» - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в перший робочий день після дня укладення договору;

- валютна операція на умовах «спот» - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції на другий робочий день після дня укладення договору;

- валютна операція на умовах «форвард» - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції (з поставкою валюти за договором) пізніше ніж на другий робочий день після дня укладення договору;

Торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

Суб'єкти ринку мають право здійснювати обмін іноземної валюти на міжнародному валютному ринку відповідно до правил, які діють на цьому ринку, з урахуванням обмежень, установлених цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Суб'єкти ринку зобов'язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах «тод», «том» або «спот», крім наступних випадків:

1. Уповноважені банки мають право здійснювати валютні операції на умовах «форвард» для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1ї групи Класифікатора.

Резиденти - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати валютні операції на умовах «форвард» для хеджування ризику зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за зовнішньоекономічним договором за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1ї групи Класифікатора [14].

Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку.

2. Уповноважені банки мають право на міжбанківському валютному ринку України здійснювати валютні операції за гривні з іноземною валютою 1ї групи Класифікатора на умовах «форвард» для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо гривні.

Резиденти - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на міжбанківському валютному ринку України здійснювати валютні операції за гривні з іноземною валютою 1ї групи Класифікатора на умовах «форвард» для хеджування ризику зміни курсу іноземної валюти щодо гривні за зовнішньоекономічним договором.

Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку за умови, що довга (коротка) позиція банку за такими операціями становить не більше 10% регулятивного капіталу банку.

Валютні операції, зазначені в пунктах 1 і 2 виконуються в строк, що не перевищує один календарний рік.

Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з валютними деривативами.

Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 1ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3ї групи Класифікатора.

Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 3ї групи Класифікатора на іноземну валюту 1ї групи Класифікатора на міжбанківському валютному ринку України.

Суб'єкти ринку мають право здійснювати для фізичних осіб обмін готівкової іноземної валюти 1ї групи Класифікатора на безготівкову іноземну валюту цієї самої групи Класифікатора. Обмін готівкової іноземної валюти іншої групи Класифікатора на безготівкову іноземну валюту не здійснюється.

Національний банк має право:

- змінювати час проведення Торговельної сесії та/або термін подання заявки на участь у Торговельній сесії, попередивши про це суб'єктів ринку не пізніше ніж за два робочих дні до часу зміни;

- наділяти уповноважену особу правом призупиняти Торговельну сесію з об'явленням технічної перерви;

- установлювати для суб'єктів ринку граничні межі продажу готівкової іноземної валюти фізичним особам - резидентам;

- установлювати граничний розмір маржі, на яку курс купівлі та продажу іноземної валюти може відхилятися від офіційного курсу гривні до іноземної валюти, що встановлюється Національним банком, з метою недопущення безпідставних фінансових втрат населення та суб'єктів ринку, якщо події на міжнародному валютному ринку або інші негативно впливатимуть на міжбанківський валютний ринок України.

Заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів обов'язково мають містити такі реквізити:

- найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

- код заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів відповідно до Державного класифікатора управлінської документації, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 №1024;

- назву документа - «Заява про продаж іноземної валюти» або «Заява про продаж іноземної валюти або банківських металів»;

- дату складання заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

- повну або скорочену назву клієнта, що збігається з назвою, яка заявлена ним у картці зі зразками підписів і відбитком печатки, місцезнаходження, номер телефону / факсу (для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові);

- номер рахунку в іноземній валюті або банківських металах, з якого клієнт доручає здійснити продаж іноземної валюти або банківських металів, найменування та код уповноваженого банку, що його обслуговує, у якому відкрито цей рахунок (для фізичної особи, яка не займається підприємницькою діяльністю, цей реквізит може не заповнюватися);

- назву іноземної валюти або виду банківського металу, що продається, словами та цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора;

- суму продажу іноземної валюти цифрами у разі продажу банківських металів зазначається маса банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);

- мінімальний курс продажу (можливе зазначення «за курсом уповноваженого банку»);

- гривневий еквівалент іноземної валюти або банківських металів, що доручається продати відповідно до встановленого в заяві курсу (не заповнюється під час продажу іноземної валюти або банківських металів за курсом уповноваженого банку, що обслуговує клієнта);

- номер поточного рахунку в гривнях, на який потрібно зарахувати гривневий еквівалент проданої іноземної валюти або банківських металів, найменування і код уповноваженого банку, у якому відкрито цей рахунок;

- відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів та відбитком печатки (для фізичної особи, яка її не має, проставляється лише її підпис).

Додатково в заяві про продаж іноземної валюти або банківських металів можуть зазначатися такі реквізити:

- номер заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів (може містити цифри та літери);

- строк дії заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів;

- прізвище, ім'я та по батькові працівника, уповноваженого вирішувати питання за угодою про продаж іноземної валюти або банківських металів, номер його телефону, зразок підпису;

- номер рахунку уповноваженого банку, на який потрібно перерахувати іноземну валюту або банківські метали для продажу;

- сума продажу іноземної валюти або маса банківських металів словами;

- дата валютування для зарахування коштів у гривнях (якщо це передбачено тарифами уповноваженого банку).

У заяві про продаж іноземної валюти або банківських металів клієнт має зазначити про те, що він доручає уповноваженому банку, що його обслуговує, утримати комісійну винагороду в гривнях з коштів, отриманих від продажу іноземної валюти або банківських металів без зарахування на поточний рахунок клієнта в національній валюті, за умови, якщо цей поточний рахунок в національній валюті відкрито в іншому банку.

Валютні операції з негайним постачанням є самим мобільним елементом валютної позиції й несуть в собі визначений ризик. Роблячи угоди з негайним постачанням, банки дають доручення банкам-кореспондентам на переказ проданої валюти з їхніх коррахунків і на використання купленої валюти, не чекаючи одержання письмового підтвердження від контрагентів. При великих оборотах валютних операцій ризик зустрічного непереказу валюти може досягати величезних розмірів, і ліміти незавершених угод для контрагентів здобувають велике значення. У зв'язку з цим банки встановлюють для своїх банківських клієнтів на ринку ліміти незавершених операцій, тобто загальну суму валютних операцій, по яких ще немає даних про зустрічний переказ валюти покриття [20].

Термінові валютні операції (форвардні та ф'ючерсні) - це валютні операції, при яких сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти через визначений термін після заключення угоди за курсом, зафіксованим в момент її заключення. З цього випливають дві особливості термінових валютних операцій [34]:

1). Існує інтервал за часом між моментом заключення і виконання угоди. У сучасних умовах термін виконання угоди, тобто постачання валюти, визначається як кінець періоду від дати заключення угоди чи інший будь-який період у межах терміну.

2). Курс валют по терміновій валютній операції фіксується в момент заключення угоди, хоча вона виконується через визначений період.

З 70х років з переходом до «плаваючих» валютних курсів одержали розвиток валютні фьючерси - це угоди які означають зобов'язання (а не право вибору на відміну від опціону) на продаж чи покупку стандартної кількості визначеної валюти на визначену дату (у майбутньому) за курсом, заздалегідь установленим при заключення угоди. У стандартних контрактах регламентуються всі умови: сума, термін, гарантійний депозит, метод розрахунку.

Торгівля фьючерсами здійснюється через кліринговий будинок (розрахункову палату біржі), що є продавцем для покупця і покупцем - для продавця. При заключення угоди покупець і продавець зобов'язані резервувати на спеціальному депозиті первісну маржу в районі від 0,04 до 6% від номінальної ціни контракту. Продавець валютного фьючерса виграє, якщо при настанні терміну угоди продає валюту дорожче котирувального курсу на момент її виконання (гра на зниження курсу валют), і зазнає збитків, якщо курс дня заключення угоди нижче курсу дня її виконання (гра покупця на підвищення курсу валют).

Особливістю відмінності зовні подібних операцій форварда і фьючерса в тім, що при форварді практично 95% контрактів закінчується реальним постачанням валюти, а при фьючерсах від 1 до 6% зі сплатою штрафних санкцій продавцем чи покупцем за відмовлення від угоди при невигідних курсових умовах. При цьому штрафна санкція, що сплачується, і є основною метою учасників ф'ючерсної угоди (гри на прогнозних курсах). Крім того, торгівля фьючерсами винятково зосереджена на біржах зі стандартною сумою валютного контракту, на відміну від будь-якої суми форвардної угоди на міжбанківському ринку.

Лондонська біржа по торгівлі ф'ючерсними контрактами (LIFFE) розрізняє три категорії їхніх учасників:

- хеджери - банки, корпорації, менеджери по інвестиціях, що керують ризиками;

- спекулянти (трейдери), що приймають на себе ризик з метою одержання прибутку;

- арбитражери валютних ризиків.

Курс валют по термінових угодах відрізняється від курсу по операціях «спот» відповідно до прогнозованої динаміки курсу валют. Різниця курсу «форвард» і «спот» визначається як «дисконт», якщо курс «форвард» нижче курсу «спот» чи як «премія», якщо прогнозний курс «форвард» вище курсу «спот».

Курси валют по термінових угодах, котируємі в цифровому вираженні називаються курсами «аутрайт». Котирування валют по термінових угодах методом премії чи дисконту залежить як від прогнозованої динаміки курсу в період від заключення до виконання угоди, так і від розходження в процентних ставках по строкових вкладах у цих валютах.

Термінові угоди з іноземною валютою відбуваються в наступних цілях:

- конверсія(обмін) валюти в комерційних цілях, завчасний продаж валютних надходжень чи покупка іноземної валюти для майбутніх платежів, щоб застрахувати валютний ризик;

- страхування портфельних чи прямих капіталовкладень за кордоном від збитків у зв'язку з можливим зниженням курсу валюти, у якій вони здійснені;

- одержання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Різновидом валютної операції, що сполучить наявну і термінову операції, є угоди «своп». «Своп» - це валютна операція, що сполучить купівлю-продаж двох валют на умовах негайного постачання з одночасним контрпродажем на певний строк з тими ж валютами. при цьому домовляються про зустрічні платежі в різних валютах два партнери (банки, корпорації й ін.). По операціях «своп» наявна угода здійснюється за курсом «спот», що у терміновому контрпродажу корегується з урахуванням премії чи дисконту в залежності від динаміки валютного курсу. Операція «своп» зручна для банків: вона не створює відкритої валютної позиції (покупка покривається продажем). Операція «своп» використовується для:

- здійснення комерційних справ: банк продає іноземну валюту на умовах негайного постачання й одночасно купує її на термін.

- придбання банком необхідної валюти без валютного ризику (на основі покриття контрпродажем) для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікованості валютних авуарів;

- взаємного міжбанківського кредитування в різних валютах.

Операції «своп» проводяться також із золотом, щоб, зберігши право власності на нього, придбати необхідну іноземну валюту на певний строк.

Національний банк України нормативно контролює рівні валютних ризиків в діяльності комерційних банків, обмежуючи ризик загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку [6].

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноваженим банком розраховуються за формою №540 «Звіт про відкриті валютні позиції», що наведені в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України [22].

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківського металу.

На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

- купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти та банківських металів, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах та в банківських металах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

- одержання (сплата) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

- купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

- надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

- погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);

- інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів і навпаки).

У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:

- купівлю іноземної валюти та банківських металів для виконання зобов'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;

- купівлю іноземної валюти або банківських металів на міжбанківському валютному ринку України за гривні без наявності зобов'язань;

- купівлю банківських металів без наявності зобов'язань на міжнародному ринку за рахунок власної іноземної валюти або за рахунок купленої іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за гривні;

- купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповноважених фінансових установ, а також від нерезидентів;

- купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями;

- купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;

- залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);

- з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання здійснюється з відповідного рахунку витрат);

- за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат;

- з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11