реферат бесплатно, курсовые работы
 

Управління фінансовими ресурсами комерційного банку

Управління фінансовими ресурсами комерційного банку

Міністерство освіти і науки України

Вінницький фінансово-економічний університет

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Фінансовий менеджмент” на тему:

“Управління фінансовими ресурсами комерційного банку”

Виконав:

студент групи_____________

__________________________

Науковий керівник:

__________________________

Робота допущена до захисту

____________________

(підпис наукового керівника)

“____”______________2006р.

Вінниця 2006

План

Вступ………………………………………………………………………………. 1

1. Фінансовий менеджмент в комерційних банках

1.1 Мета, задачі та функції фінансового менеджменту в к\б …………….2-6

1.2 Суть та види процентної політики, вплив зовнішніх факторів.……...7-12

1.3 Інтегрований підхід до управління балансом банку ……………….13-18

2. Управління діяльності комерційного банку

2.1 Розрахунок окремих показників фінансової діяльності к\б ………...19-22

2.2 Аналіз динаміки та структури процентних доходів і витрат на

прикладі АКБ “Укрсоцбанк” ……..............................................................23-25

2.3 Аналіз фінансових звітів АКБ “Укрсоцбанк”………………………...26-38

3. Шляхи підвищення ефективності діяльності комерційних банків..........39-43

Висновки………………………………………………………………………….44-46

Список використаної літератури………………………………………………47

ВСТУП

Актуальність вибраної мною теми курсової роботи “Управління фінансовими ресурсами комерційного банку” визначається тим, що управління фінансовими ресурсами має важливе значення, особливо в даний час, коли в економіці спостерігається найгостріша недостача оборотних коштів. Щоб комерційний банк міг успішно функціонувати в таких умовах, його оборотний капітал повинен бути максимально ліквідним, у будь-який момент банк повинен мати досить готівки для оплати рахунків. Це досягається продуманим фінансовим плануванням та управлінням фінансовими ресурсами відповідно до плану.

Мета моєї роботи полягає в дослідженні механізму ефективного управління фінансовими ресурсами комерційного банку. Дослідження впливом коригування процентної політики на фінансові результати. Об'єктом дослідження виступає АКБ «УКРСОЦБАНК».

Структура роботи складається з трьох частин. В першій частині дається визначення сутності фінансового менеджменту в банках, висвітлюються основні питання, щодо організації фінансового менеджменту в банках. Особливе місце приділяється процентній політиці та питанням планування фінансових ресурсів. На практиці розглядаються методи планування та управління фінансовими ресурсами АКБ «УКРСОЦБАНК». Питання процентної політики є одним з найважливіших аспектів управління банківською діяльністю. Справа в тому, що деяка впевненість у рівні валютного курсу, темпах інфляції та облікової ставки НБУ дає можливість банківським керівникам застосовувати вироблені роками в зарубіжних країнах основні підходи до формування процентної політики, що в першу чергу орієнтується на співвідношення попиту та пропозиції на ринку кредитних ресурсів; враховує в певній мірі ризик зміни процентних ставок; величезна увага приділяється співвідношенню залучених та наданих ресурсів по строкам та відсотковим ставкам. Таким чином банки можуть прагнути отримати не стільки спекулятивний короткостроковий прибуток, скільки сформувати вагому базу (точку відштовхування) для подальшої діяльності, що забезпечить успіх та процвітання банківської установи у довгостроковому періоді.

В другій частині досліджуються питання, пов'язані з формуванням фінансових результатів в комерційних кредитних установах. В цій частині приводяться деякі методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продуктів які пропонують комерційні банки.

На основі отриманих даних, ми намагатимемось в третьому розділі розробити шляхи підвищення ефективності, шляхом вдосконалення методологій розробки та підходів до фінансового менеджменту у банках та формування процентної політики, можливих шляхів впровадження вже існуючих принципів.

1.2. Мета, задачі та функції фінансового менеджменту.

Необхідно визначити головну мету фінансового менеджменту в комерційному банку. Це забезпечення максимізації прибутку власників к\б в поточному та перспективному періоді , раціональне використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов'язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу [4] . Ця мета отримує конкретний вираз в забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників. Характеризуючи загальноприйняту в ринковій економіці вищевказану головну мету фінансового менеджменту, слід відмітити, що вона вступає в протиріччя з розповсюдженою у нас думкою, що головною метою фінансової діяльності к\б є максимізація прибутку. Річ у тім, що максимізація ринкової вартості акцій к\б далеко не завжди автоматично досягається при максимізації його прибутку. Так, отриманий високий у сумі і по рівню прибуток може бути повністю використаний на цілі поточної потреби, в результаті чого к\б лишиться основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого наступного розвитку. Крім того, високий рівень прибутку к\б може бути досягнутий при високому рівні фінансового ризику і загрозу банкротства в наступному періоді, що також може обумовити зниження ринкової вартості його акцій. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна з важливих задач фінансового менеджменту, але не як головна його мета.

Головне завдання фінансового менеджменту -- координувати рішення щодо активів і пасивів усередині кожного окремого банку, аби досягти найвищих результатів, максимально контролюючи обсяги, структуру, доходи та витрати як за активними, так і за пасивними операціями банку. Контроль керівництва банку над активами має координуватися з контролем над пасивами, оскільки лише в такому разі можна буде досягти внутрішньої єдності й завдяки цьому максимізувати різницю між доходами та витратами.[4]

В процесі реалізації своєї головної мети фінансовий менеджмент направлений на вирішення наступних основних задач:

1) Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно з задачами розвитку к\б в майбутньому періоді. Ця задача реалізується шляхом визначення загальної потреби в фінансових ресурсах комерційного банку на наступний період, максимізації обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення доцільності формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залученням позикових фінансових ресурсів, оптимізації структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.

2) Забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності к\б. Оптимізація розподілу сформованого обсягу фінансових ресурсів передбачає встановлення необхідної пропорційності в їх використанні з метою виробничого і соціального розвитку к\б, виплати необхідного рівня доходів на інвестований капітал власникам банку і т ін. В процесі виробничого споживання сформованих фінансових ресурсів в розрізі основних напрямків діяльності к\б повинні бути враховані стратегічна мета його розвитку та можливий рівень віддачі вкладених коштів.

3) Оптимізація грошового обігу. Ця задача вирішується шляхом ефективного управління грошовими потоками комерційного банку в процесі кругообігу його грошових коштів, забезпеченням синхронізації обсягів надходження і витрат грошових коштів по окремими періодам, підтримкою необхідної ліквідності його оборотних активів. Одним із результатів такої оптимізації є мінімізація середнього залишку вільних грошових активів, яка забезпечує зменшення втрат від їх неефективного використання та інфляції.

4) Забезпечення максимізації прибутку к\б з найменшим рівнем фінансового ризику. Максимізація прибутку досягається за рахунок ефективного управління активами банку, залученням в господарський оборот залучених фінансових коштів, вибором найбільш ефективних напрямків операційної та фінансової діяльності. При цьому, з метою досягнення економічного розвитку к\б повинен максимізувати не балансовий, а чистий прибуток, який залишається в його розпорядженні, що потребує здійснення ефективної податкової, амортизаційної і дивідендної політики. Вирішуючи цю задачу, необхідно мати на увазі, що максимізація рівня прибутку комерційного банку досягається, як правило, при суттєвому зростанні рівня фінансових ризиків, тому що між цими двома показниками існує прямий зв'язок. Тому максимізація прибутку повинна забезпечуватись в межах допустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками або менеджерами, з урахуванням їх фінансового менталітету (відношення до ступеню допустимого ризику при здійсненні кредитної діяльності).

5) Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при очікуваному рівні прибутку. Якщо рівень прибутку к\б заданий або спланований зарані, важливим завданням є зниження рівня фінансового ризику, який забезпечує отримання цього прибутку. Така мінімізація може бути забезпечена шляхом диверсифікації видів операційної і фінансової діяльності, а також портфеля фінансових інвестицій; профілактикою мінімізацією окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

6) Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку . Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності комерційного банку на всіх етапах його розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу і активів, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.[16]

Всі розглянуті задачі фінансового менеджменту тісно взаємопов'язані між собою, хоча окремі з них і носять різноспрямований характер (наприклад, забезпечення максимізації суми прибутку при мінімізації рівня фінансового ризику; забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів і постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку ). Тому в процесі фінансового менеджменту окремі задачі повинні бути оптимізовані між собою для найбільш ефективної реалізації його головної мети.

Фінансовий стан комерційного банку є основою його добробуту, тому головним на меті фінансовий менеджмент має знаходження розумного компромісу між завданнями, що ставить перед собою к\б, і фінансовими можливостями реалізації цих завдань для:

- підвищення обсягів активів і прибутку;

- підтримування стійкої прибутковості к\б;

- збільшення доходів власників (акціонерів);

- підвищення курсової вартості к\б ;

- збільшення ліквідності та ін. [16]

Ці завдання вирішують за допомогою раціонального управління потоками фінансових ресурсів між банком та джерелами його фінансування, як внутрішніми, так і зовнішніми, отриманими:

- у наслідку операційної діяльності;

- на фінансовому ринку внаслідок продажу акцій, облігацій, отримання кредитів;

- повернення суб'єктам фінансового ринку процентів і дивідендів як плати за капітал;

- сплати податкових платежів.

Слід підкреслити, що сутність тієї чи іншої категорії відображається в її функціях. Потрібно розглядати їх прояв в роботі фінансового менеджера.

В фінансовій літературі склалися дві основні позиції по цьому питанню.

1. Фінанси виконують дві функції - розподільчу та контрольну.

2. Фінанси виконують три функції: створення доходів (накопичення капіталу); здійснення витрат - розподільча; контроль ефективності.[17]

Деякі автори вважають більш обґрунтованою другу позицію, так як вона трактує розподільчу функцію більш широко. Таким чином, перша функція проявляється в роботі фінансового менеджера через своєчасну та повну концентрацію фінансових ресурсів у фондах грошових коштів.

Іще однією проявою першої функції є стимулювання зростання фінансових ресурсів, в тому числі грошових накопичень.

Друга функція - здійснення витрат, чи розподільча - проявляється в масштабі підприємства через розподіл і перерозподіл усіх грошових надходжень, в першу чергу, виручки від реалізації продукції чи послуг. Ця розподільча діяльність потребує від фінансового менеджера перманентних інвестиційних рішень; він повинен залучати всі тимчасово вільні ресурси та направляти їх, авансувати в приоритетні чи найбільш ефективні вкладення.

Третя функція фінансів - контрольна - тісно пов'язана з попередніми та має прояву через:

1) аналіз фінансових показників;

2) заходи фінансового впливу - головні рішення фінансового менеджера. [17]

Слід відрізняти функції фінансів і функції фінансового менеджменту.

Фінансовий менеджмент реалізує свою головну мету та основні задачі шляхом здійснення певних функцій. Ці функції діляться на дві основні групи, які визначаються комплексним змістом фінансового менеджменту:

1) функції фінансового менеджменту як керуючої системи;

2) функції фінансового менеджменту як спеціальної галузі управління підприємством.

Функції і методи фінансового менеджменту можна поділити на два блоки:

І. Управління зовнішніми фінансами.

ІІ. Внутрішньовиробничий облік і контроль [10].

Управління зовнішніми фінансами складається з управління оборотними активами (рухом грошових коштів, розрахунками з клієнтами, управління матеріально-виробничими запасами та ін.) та залучення коротко- та довготермінових зовнішніх джерел фінансування.

Внутрішньовиробничий облік і контроль передбачає:

- складання і аналіз фінансової звітності к\б;

- оцінку поточного стану к\б та перспективне планування;

- збирання й оброблення даних бухгалтерського обліку для управління капіталом;

- складання кошторису витрат, сплата податків тощо.[9]

Рішення із фінансових питань приймають у процесі інвестування в активи підприємства та при виборі джерел фінансування інвестиційних проектів. Інвестиційні рішення (довготермінові та короткотермінові) приймають для:

- раціоналізації структури активів, визначення необхідності їх зміни та ліквідації;

- розроблення й оцінки інвестиційних проектів;

- визначення потреби у фінансових ресурсах;

- управління “портфелем” цінних паперів.

Вибір джерел фінансування інвестиційних проектів здійснюють за допомогою:

- вироблення і реалізації політики раціонального поєднання власних і позичених коштів для забезпечення ефективного функціонування банку;

- вироблення і реалізація політики залучення капіталу на найвигідніших умовах;

- дивідендної політики. [ 11 ]

Отже, успішна діяльність будь-якого комерційного банку, його життєздатність протягом тривалого періоду часу залежить від неперервної послідовності управлінських рішень, що їх приймають менеджери як індивідуально, так і колективно.

До кола конкретних питань, які мають вирішуватись у фінансовому менеджменті, відносяться:

1) Розробка фінансової стратегії к\б.

2) Створення організаційних структур, які забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень по всім аспектам фінансової діяльності к\б.

3) Формування ефективних інформаційних систем, які забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень.

4) Здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності комерційного банку.

5) Здійснення планування фінансової діяльності к\б по основним її напрямкам.

6) Розробка дієвої системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень в галузі фінансової діяльності.

7) Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень. [10]

Фінансовий менеджмент включає:

1) Управління активами:

А) Управління оборотними активами;

Б) Управління необоротними активами.

2) Управління капіталом:

А) Формування фінансової структури капіталу;

Б) Управління формуванням власних фінансових ресурсів;

В) Управління залученням позикових фінансових ресурсів.

3) Управління інвестиціями.

4) Управління грошовими потоками.

5) Управління фінансовими ризиками та упередження банкрутства ().

Як і кожна управлінська система, фінансовий менеджмент передбачає наявність певного об'єкта управління. Таким об'єктом управління є капітал банку і його фінансова діяльність. Особливості формування капіталу та фінансових ресурсів, форми та методи розподілу цих фінансових ресурсів, об'єми та інтенсивність грошових потоків і інші умови фінансової діяльності суттєво розрізняються по окремих. [10]

Використання методів та прийомів фінансового менеджменту дає змогу зберегти міцні ринкові позиції будь-якому комерційному банку. Базуючись на зіставленні певних фінансових результатів, розраховуючи відповідні фінансові показники, банк здатен оцінити ефективність свого господарювання, визначити свою частку на ринку серед інших банків, планувати діяльність на майбутнє.

1.2 Суть та види процентної політики, вплив зовнішніх факторів

Моя увага до питання процентної політики пов'язана з тим, що саме виважене управління процентною політикою дає змогу максимізувати і стабілізувати результати операційної діяльності комерційного банку.

Нашим першим кроком на шляху вивчення такої глибокої та всеохоплюючої теми як процентна політика буде спроба дослідити розробку даного питання літературою вітчизняних та російських видавництв. На жаль, джерел цілком присвячених даному питанню мені виявити не вдалось, що пов'язано з рядом факторів, зокрема з тим, що це питання з'явилось на нашому “небосхилі” зовсім недавно і в теперішній час багато вчених займаються його дослідженням, тому основою роботи стали монографії та окремі підрозділи з наукових творів, щодо банківської діяльності.

Питання процентної політики є одним з найактуальніших у теперішній час, оскільки, зважаючи на останні події, що спричинили деяку стабілізацію валютного курсу та облікової ставки НБУ, тепер банки повинні широко застосовувати всі свої навички, знання та інтуїцію, щоб розробити найоптимальнішу процентну політику. Процентна політика (як депозитна, кредитна, валютна та ін.) є однією з найважливіших складових банківської політики. Вивчення динаміки руху процентних ставок показує, що процентна політика виступає одним з визначників і в той же час непростих механізмів в регулюванні ощадної та інвестиційної політики банку.

Процентна політика на макроекономічному рівні уявляє собою сукупність заходів в області процента, що направлені на забезпечення рентабельності банківської системи та забезпечення оптимальних темпів розвитку економіки.

Проведення політики на макроекономічному рівні, як правило, здійснює центральний банк країни. Процентна політика НБУ визначається цілями і задачами грошово-кредитної політики держави, а та в свою чергу - процесами, що відбуваються в економіці, і тими задачами, що ставляться на певних етапах її розвитку. [15]

Цілі ж процентної політики на мікроекономічному рівні важко визначити однозначно. Здавалось би, найбільш простим визначенням було б таке, що процентна політика конкретного комерційного банку служить для забезпечення максимальної в існуючих умовах рентабельності банку, тобто вона повинна бути направлена на максимізацію операційних доходів та мінімізацію операційних витрат. Однак, очевидно, що банк зобов'язаний піклуватись про досягнення рентабельності не тільки в короткостроковому, але в довгостроковому аспекті. Розуміючи це, найбільше далекоглядні банки прагнуть не до всемірного "витискання" прибутків, а до створення і розширення кола постійної клієнтури, надаючи допомогу у зміцненні економічного становища клієнтів, розвитку їхньої ділової активності. Більш того, по різних причинах не всі комерційні банки розглядають максимізацію рентабельності в якості єдиної цілі організації своєї діяльності. Тому процентну політику, що проводиться на рівні комерційного банку, у загальному вигляді можна визначити як стратегію і тактику банку в області регулювання процентних ставок, спрямованих на забезпечення ліквідності, рентабельності і розвиток операцій банку. [15]

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.