реферат бесплатно, курсовые работы
 

Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні

ж) систему інформаційного забезпечення;

з) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;

и) правила ведення розрахунків;

і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Членами фондової біржі можуть бути тільки ліцензовані торговці цінними паперами, котрі відповідають вимогам фондової біржі, дотримуються її статутних правил.

У будь-якої біржі є дві основні функції у вигляді двох взаємозамінних і збалансованих сторін її діяльності. По-перше, фондова біржа мобілізує й концентрує вільні кошти через продаж цінних паперів (точніше, організовує їхній продаж), а по-друге, здійснює кредитування держави й різних організацій через купівлю цінних паперів. Зрозуміло, що такою самою є роль будь-якого посередника фондового ринку, у тім числі в його позабіржовому секторі, але тільки фондова біржа спроможна забезпечити високий рівень ліквідності вкладень в цінні папери і задовільну їхню надійність.

Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Великобританії - 22, США - 13, Японії - 9, Франції і Німеччині - по 8, Канаді - 5. Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токійська, Лондонська, Паризька, Франкфуртська, Копенгагенська, Амстердамська та інші.

Як правило, в економічно розвинутій країні налічується кілька фондових бірж, котрі утворюють певну біржову систему. В Україні (1992р.) першою виникла Українська фондова біржа (УФБ), яка представляє собою акціонерне товариство, в якому збігаються попит і пропозиція цінних паперів, що сприяє формуванню їх біржового курсу, і, яке здійснює свою діяльність у відповідності до Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” та іншими законодавчими актами країни. Конкурентами стали (з 1995 року): Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова торгова система (ПФТС).

Гігантський об'єм та різноманітність видів цінних паперів перетворюють їх купівлю-продаж в нелегку справу. Сам процес купівлі-продажу регулюється великою кількістю правил і обмежень. До того ж різні види цінних паперів реалізується на різних ринках. Ті, хто бере на себе функцію проведення операцій з цінними паперами, стають посередниками, або, кажучи по-іншому, професіональними учасниками ринку цінних паперів. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на фондових біржах. Просторово посередники розрізнені, проте вони зв'язані між собою і утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним. Саме це єдине ціле називається ринком цінних паперів. В окремо взятій фондовій операції (на фондовій біржі або поза нею) задіяно три сторони: продавець, покупець і посередник. Посередник може діяти двояко. По-перше, купуючи за свій рахунок цінні папери, він стає на де-який час їх власником і отримує доход у вигляді різниці між курсами купівлі і продажу. Таких посередників називають дилерами. По-друге, він може працювати як повірений або за певний процент від суми операції, тобто за комісійну винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення на купівлю-продаж цінних паперів. В цьому випадку він іменується брокером або керуючим. Крім того, він від свого імені здійснює операції з переданими йому в довірче керування на певний срок чужими цінними паперами. В Україні розвиваються всі види професійної діяльності на ринку цінних паперів. Окрім дилерської і брокерської діяльності це: кліринг (діяльність по визначенню взаємних зобов'язань на ринку цінних паперів), депозитарна діяльність (зберігання сертифікатів цінних паперів), діяльність по веденню реєстра власників цінних паперів та інші посередницькі послуги.

Біржа строго слідкує за тим, щоб ніхто з продавців або покупів не міг диктувати ціни. Накінець, всі операції заключаються методом відкритого торгу і по кожній з них надається повна інформація. Спочатку вона поступає на електронне табло біржі, а потім публікується в пресі. Фондові цінності - це цінні папери, з якими дозволені операції на біржі. Торгівля ведеться або партіями, на певну суму, або по видам, при цьому операції заключаються без наявності на біржі самих цінних паперів.

Всі біржові операції на фондовому ринку здійснюються у трьох основних напрямах і діляться на такі сегменти: безперервні аукціонні ринки, дилерські ринки, онкольні ринки.

В основі цих трьох напрямів лежить курсова вартість цінних паперів, яка сформульована під впливом попиту і пропозиції, а також певного проміжку часу, встановленого для здійснення операцій.

Безперервний аукціонний ринок - це основний спосіб торгівлі фондовими цінностями. Сутність його заключається в тому, що на відміну від звичайного традиційного акуціону, де з однієї сторони виступає продавеціь, а з іншої - де-кілька попупців, що конкурують між собою, і операція заключається з тим, хто запропонує вищу ціну за товар, на фондовій біржі аукціонна торгівля носить характер відкритої переклички заявок на купівлю та продаж цінних паперів.

Дилерський ринок знаходиться головним чином у позабіржовому обороті. Його учасниками являються, як правило, інституціональні інвестори з однієї сторони і дилерські фірми - з іншої, об'єктом операцій служать цінні папери компаній, що не включені в біржовий список. Дилерський ринок формується під впливом ціни, що встановлюється дилерською компанією.

Онкольний ринок - це ринок, що заснований на купівлі-продажу фондових цінностей по єдиній ціні, що врівноважує попит та пропозицію за певний проміжок часу. Онкольний ринок ефективний тільки при оптимальному співвідношенні попиту та пропозиції. Крім того, ефективність на цьому ринку залежить від кількості заявок і обороту фінансових активів.

При класифікації операцій з цінними паперами можна відштовхуватись від де-кількох критеріїв.

Види операцій на ринку

касові термінові арбітражні

прості ф'ючерси опціони

Найбільш важливим являється поділ на касові і термінові операції. Розрізняють також арбітражні операції, в основі яких лежить перепродаж цінних паперів на різних біржах, коли існує різниця в їх курсах, і пакетні операції, що являються операціями по купівлі-продажу великих пакетів цінних паперів. Типовим для касової операції являється те, що її виконання в основному відбувається безпосередньо після заключення операції. В Україні подібні операції здійснююються, як правило, протягом двох-трьох днів. Слід вказати на те, що самі цінні папери фізично не беруть участі в операціях, тому що, як правило, зберігаються на спеціальних рахунках банків. Для того щоб перевести продані цінні папери з банку покупцеві, їх власник виписує спеціальний чек на цінні папери. Після введення комплексних комп'ютерних систем біржових розрахунків необхідність виставлення чеків на цінні папери відпала і всі перекази здійснюються за допомогою ЕОМ. Термінові операції являються, по суті, договорами про постачання, в силу яких одна сторона зобов'язується здати у встановлений термін певну кількість фондових цінностей, а друга сторона -- терміново їх прийняти і оплатити раніш виставлену суму. Термінові операції зазвичай заключаються на термін від одного до трьох місяців, рідко -- на півроку. Термінові операції представлені перш за все, простими терміновими операціями, ф'ючерсами і опціонами.

Обіг цінних паперів на біржі називається котируванням. Котирування - це визначення курсу цінних паперів, яке здійснюється шляхом співставлення попиту та пропозиції, ліміту цін замовлень на купівлю і продаж цінних паперів, і встановлення оптимальної ціни (курсу дня). На Українській фондовій біржі діє програмне забезпечення, що пройшло апробацію на французьких біржах, яке дозволяє застосовувати так зване фіксингове котирування - співставлення в певний момент часу реального попиту і пропозиції цінних паперів.

Операції з цінними паперами здійснюються по таких етапах:

підписання операції;

звірка параметрів підписаної операції;

кліринг;

виконання операції.

Коротко зупинимося на змістові кожного этапу.

Підписання операції - це фактичне підписання договору про операцію (купівлі, продажу, обміну, і т.д.). Договір може підписуватися безпосередньо між інвесторами, однак частіше це робиться за участю посередників - професіоналів ринку цінних паперів (брокерами).

Різні типи операцій з цінними паперами розрізняються між собою в основному по способу, місцю і порядку підписання відповідного договору. Різна техніка підписання договору на біржовому і позабіржовому ринках.

Результатом даного етапу являється складання кожним з учасників своїх внутрішніх облікових документів, що відображають факт підписання операції (договору) і її основні параметри.

Звірка. На цьому етапі учасники мають можливість врегулювати всі випадкові розхождення у розумінні суті і предмету підписання операції. Для цього сторони оформляють спеціальні документи звірок, в яких конкретизуються всі істотні параметри операції, обмінюються ними (іноді цю функцію бере на себе біржа або тісно взаємнопов'язана клірингова операція), звіряють свої облікові документи із документами звірок, отриманими від контрагентів. Якщо розхождень немає, то звірка вважається успішною.

В ряді торгових систем від звірки як спеціальної процедури відмовляються. За цим ховається повна впевненість сторін в тому, що зрозуміли одне одного правильно.

Кліринг. Тут це цілий комплекс наступних процедур:

аналіз результуючих документів звірки на оригінальність і правильність оформлення;

вирахування суми грошей, що належать переказу, і кількості цінних паперів, які повинні бути поставлені по результатах операції (визначення і вирахування взаємних вимог і зобов'язань учасників операції, в тому числі нерідко з застосуванням взаєморозрахунків);

оформлення розрахункових документів, які направляються на виконання в системи, що забезпечують грошові розрахунки і постачання цінних паперів.

Виконання - останній етап операції. Воно передбачає здійснення грошового платежу і постачання відповідних цінних паперів. Те і інше виконується системами, які вибирають учасники операції (при наявності у них можливості вибору).

Що стосується постачання паперів, то воно можливе двома способами - шляхом передачі сертифікатів цінних паперів з рук колишнього власника в руки нового власника і шляхом переказу цих паперів з рахунка відповідального зберігання колишнього власника на аналогічний рахунок нового власника в депозитарії.

Всі операції на ринку з цінними паперами пов'язані з ризиком. Учасники цього ринку беруть на себе найрізноманітніші ризики - зниження доходності, прямих фінансових втрат, втраченої вигоди. Однак в кожному конкретному випадку доводиться враховувати різні види фінансового ризику.

Загальноекономічна Загальний Фінансове

і політична ситуація ризик положення емітента

Систематичний ризик Несистематичний ризик

Процентний ризик Ризик ліквідності

Країновий ризик Галузевий ризик

Інфляційний ризик Капітальний ризик

Валютний ризик Ризик постачання

Ризик врегулювання Кредитний ризик

розрахунків

Операційний ризик Відзивний ризик

Ризик законодавчих змін Процентний ризик

Регіональний ризик

Систематичний ризик - ризик падіння цінним паперів в цілому. Представляє собою загальний ризик на всі вкладання в цінні папери, ризик того, що інвестор не зможе їх в цілому вивільнити, вернути, не маючи при цьому втрат. Аналіз систематичного ризику зводиться до оцінки того, чи варто взагалі мати справу з портфелем цінних паперів, чи не краще вкласти вільні кошти в інші форми активів (прямі грошові інвестиції, нерухомість, валюту ...).

Несистематичний ризик - агреговане поняття, що об'єднує всі види ризиків, зв'язаних з конкретним цінними папером. Несистематичний ризик являється диверсифіцированим, понижаючим, в певному випадку може здійснюватися вибір того цінного паперу (по виду, по емітенту, по умовах випуску і т.д.), який забезпечує прийнятні значення несистематичного ризику.

Селективний ризик - ризик неправильного вибору цінного паперу для інвестування в порівнянні з іншими видами паперів при формуванні портфелю. Цей ризик, пов'язаний з неправильною оцінкою інвестиційних якостей цінних паперів.

Тимчасовий ризик - ризик емісії, купівлі або продажу цінного паперу у невідповідний час, що невпинно тягне за собою втрати.

Існують і більш загальні закономірності (на розвинутих і наповнених фондових ринках), наприклад сезонні коливання (цінних паперів торгових, сільськогосподарських і інших сезонних підприємств), циклічні коливання.

Ризик законодавчих змін - ризик, здатний призводити, наприклад, до необхідності перереєстрації випусків, і викликаючий суттєві витрати і втрати емітента і інвестора. Емісія цінних паперів ризикує стати недійсною, може несприятливо змінитися правовий статус посередників по операціях з цінними паперами.

Ризик ліквідності - ризик, пов'язаний з можливістю втрат при реалізації цінних паперів із-за зміни оцінки їх якостей.

Кредитний діловий ризик - ризик того, що емітент, який випустив боргові цінні папери, опиниться в стані, в якому він не в змозі виплачувати процент по ним і (або) основну суму боргу.

Інфляційний ризик - ризик того, що при високій інфляції доходи, які отримують інвестори від цінних паперів, знецінюються, з точки зору реальної покупної здатності швидше, ніж ростуть, інвестор несе реальні збитки. В світовій практиці давно відмічено, що високий рівень інфляції руйнує ринок цінних паперів, хоча розроблено досить багато способів зниження інфляційного ризику.

Процентний ризик - ризик втрат, які можуть понести інвестори у зв'язку зі зміною процентних ставок на ринку. Як відомо, зростання ринкової ставки процента веде до зниження курсової вартості цінного паперу, особливо облігацій з фіксованим процентом. При підвищенні процентної ставки може початися також масовий “викид” цінних паперів, емітованих під більш низькі (фіксовані) проценти і за умовами випуску завчасно прийняті емітентом назад.

Процентний ризик несе інвестор, який вклав свої кошти в середньо- і довготермінові цінні папери з фіксованим процентом при поточному підвищенні середньоринкового процента у порівнянні з фіксованим рівнем (інвестор міг би отримати приріст доходів за рахунок підвищення проценту, проте не може вивільнити свої кошти, які вкладені на вказаних вище умовах).

Процентний ризик несе емітент, який випускає середньо- і довготермінові цінні папери з фіксованим процентом при поточному зниженні середньоринкового проценту у порівнянні з фіксованим рівнем (емітент міг би залучити кошти з ринку під більш низький процент, проте він вже зв'язаний з умовами випуску цінних паперів).

В інфляційній економіці при швидкому зростанні ставок проценту цей вид ризику має значення і для короткотермінових цінних паперів.

Політичний, соціальний, економічний і т.п. ризики - вкладання коштів в цінні папери підприємств, що знаходяться під юрисдикцією країн з нестійким соціальним і економічним станом, з нетовариськими відносинами до країни, резидентом якої являється інвестор. Зокрема, політичний ризик - ризик фінансових втрат у зв'язку зі зміною політичної системи, розташування політичних сил у суспільстві, політичної нестабільності.

Галузевий ризик - ризик, що пов'язаний зі специфікою окремих галузей. З позиції цього виду ризику усі галузі можна поділити на галузі, яким властиві циклічні коливання, на помираючі, стабільно працюючі, швидко зростаючі.

Галузеві ризики проявляються у змінах інвестиційної якості і курсової вартості цінних паперів і які відповідають втратам інвесторів в залежності від приналежності галузі до того чи іншого типу і правильності оцінки цього фактору інвесторами.

Для фондового ринку України, в даний час, усі наведені вище ризики мають важливе значення. Таким чином, рівень ризику і агресивність господарського середовища на українському ринку цінних паперів роблять необхідним розробку особливих портфельних стратегій і фінансових інструментів, які здатні знизити ці ризики.

3. Прийняття рішень на фондовому ринку та методи їх обгрунтування.

Фондовий ринок - це не тільки цінні папери, не лише його учасники, а й дії, які вони виконують, оперуючи цінними паперами. Ясна річ, що перед виконанням будь-якої дії необхідно прийняти певні рішення - як діяти, чи діяти взагалі. Особливо це стосується фондового ринку, де навіть незначна помилка може призвести до великих неприємностей. Рішення приймають усі учасники фондового ринку: одні щодо випуску і продажу цінних паперів і залучення капіталу, інші - у розрахунку на придбання цінних паперів і вкладання капіталу, треті - з метою мати зиск із надання фондових послуг.

Для того, щоб знайти єдине правильне рішення не рідко потрібно зробити співставляючий аналіз ефективності різних напрямків вкладання коштів в ті чи інші види цінних паперів. Для цього користуються такими методами обгрунтування рішень:

вибір за одним показником;

метод ранжування показників;

рейтинговий метод.

Вибір за одним показником - це такий метод, в якому вибір слід вважати обгрунтованим лише тоді, коли на рішення, що грунтується на одному показнику, вибраному як головний, не впливатимуть суттєво інші показники, або якщо такий вплив незначний і може бути прийнятним.

Метод ранжування показників - це розподіл показників за зменшенням їхньої значущості для здійснення фондової операції. Найважливішому показникові надається перший ранг, а найменш важливому - останній ранг.

Рейтинговий метод передбачає наявність достатньо широкої характеристики об'єкта, яка в процесі роботи внаслідок поступового синтезу показників спрощується до однозначних виразів.

Дуже важливим інструментом успішної роботи на фондовому ринку являється аналітичний підхід та прогнозування. У світовій практиці для цієї цілі використовують індекс - числовий статистичний показник, що виражає (в процентах) послідовні зміни на ринку цінних паперів. Так NYSE INDEX, DOW JONES STOCK INDEX, FT-SE 100, BIOTEX, NIKKEY-225 та інші індекси мають щоденне котирування на біржах світу, продаються і купуються, тобто по суті і формі є цінними паперами.

В Україні для оцінки ситуації на фондовому ринку застосовуються такі індекси: CityAVERAGE, CityNUMBER OF SELLERS, CityMARKET POTENTIAL, L-індекс.

Індекс відображає курс цілої групи різних цінних паперів і дозволяє знизити ризик втрат від раптового падіння курсів де-яких з них; падіння курсу одних цінних паперів компенсується зростанням курсу інших.

Одним із призначень фондового ринку (власне його головним призначенням) є стимулювання інвестицій в економіку країни. Тому цілком виправданою є підміна будь-яких у межах фондового ринку засадним питанням про обгрунтування залучення інвестиційного капіталу.

Рішення, яке приймає інвестор, базується на п'яти економічних критеріях оцінення. В процесі прийняття рішення про інвестиції головним критерієм є рентабельність (Р) (дохідність, прибутковість), що становить співвідношення вкладеного капіталу та отриманого доходу (прибутку).

Інші критерії: дохід (Д), надійність отримання доходу і рентабельності (Н), капітал, що вкладається (К), час вкладення капіталу та отримання доходу (Т).

Р

К Н Д

Т

Ці критерії виконують дві функції:

1) вони призначені для обчислення рентабельності і для характеристики доходу;

2) вони можуть в окремих випадках відігравати самостійну роль в обгрунтуванні інвестицій.

Треба завжди пам'ятати, що критерії обгрунтування інвестицій є не конкретними показниками, а поняттями і навіть економічними категоріями, кожна з яких виражається певною множиною суто конкретних показників. Передовсім це стосується рентабельності. Сутність того чи іншого показника рентабельності залежить від того, який саме показник доходу і капіталу закладено в розрахунок. Наприклад, у чисельник дробу можна поставити один із таких чотирьох показників: загальний дохід за рік, загальний дохід за весь період фукціонування капіталу, чистий прибуток за рік, чистий прибуток за весь період фукціонування капіталу. Якщо при цьому в знаменнику дробу буде також один з чотирьох показників (вкладеного капіталу, усіх активів, ліквідних активів або річних витрат), то матимемо аж 16 похідних показників рентабельності і таку саму кількість показників терміну окупності.

Страницы: 1, 2, 3, 4


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.