Особливості функціонування підприємства на фондовому ринку

Вже на сьогоднi компанiя “IТТ-iнвест” є спiввласником бiльш нiж 100 пiдприємств України. Придбавши акцiї цих пiдприємств, компанiя спiвпрацює з ними на взаємовигiднiй основi. Ця праця має на метi розвиток пiдприємств i iнвестицiйну пiдтримку на основi спiльно розроблених, добре спланованих i обмiркованих iнвестицiйних програм.

Результатом спiвпрацi з українськими пiдприємствами є зростання обсягу виробництва необхiдної суспiльству продукцiї, надання послуг i на цiй основi - одержання прибутку.

На кiнець 1998 року компанiя здiйснила двi емiсiї власних простих iменних акцiй на загальну кiлькiсть 120 000 штук з номiнальною вартiстю 50 копiйок кожна. Державною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку випуск простих iменних акцiй внесено до реєстру цiнних паперiв за Реєстрацiйним № 688/10/1/98 вiд 12.08.98 р. В результатi третьої емiсiї власних цiнних паперiв було сформовано статутний фонд ЗАТ iнвестицiйна компанiя “IТТ-iнвест” в розмiрi 1 726 667 грн., який на даний момент часу мiстить 3 453 334 простi iменнi акцiї номiнальною вартiстю 50 копiйок кожна.

Акцiї ЗАТ iнвестицiйна компанiя “IТТ-iнвест” розподiляються мiж засновниками i не можуть розповсюджуватися шляхом пiдписки, купуватися та продаватися на бiржi.

Iнвестицiйнi сертифікати. Iнвестицiйний сертифiкат компанiї на пред'явника - цiнний папiр, який згiдно з Положенням "Про iнвестицiйнi фонди та iнвестицiйнi компанiї" випускається виключно компанiєю i дає право його власниковi на отримання доходу у виглядi дивідендів. Iнвестицiйна компанiя “IТТ-iнвест” здiйснила три випуски iнвестицних сертифiкатiв:

· на суму 450 000 грн., в тому числi на пред'явника 900 000 шт. номiналом 50 коп. зареєстровано МФ України та видано Свiдоцтво про реєстрацiю випуску iнвестицiйних сертифiкатiв за Реєстрацiйним № 349/3/95 вiд 12.12.95 р.

· на суму 450 000 грн., в тому числi на пред'явника 900 000 шт. номiналом 50 коп. зареєстровано МФ України та видано Свiдоцтво про реєстрацiю випуску iнвестицiйних сертифiкатiв за Реєстрацiйним № 106/3/96 вiд 05.08.96 р.

· на суму 20 317 500 грн., в тому числi на пред'явника 40 635 000 шт. номiналом 50 коп. зареєстровано МФ України та видано Свiдоцтво про реєстрацiю випуску iнвестицiйних сертифiкатiв за Реєстрацiйним № 139/3/96 вiд 25.11.96 р.

Iнвестицiйнi сертифiкати компанiї випущенi для продажу та обмiну на приватизацiйнi папери i пiдлягають вiльному перепродажу та обiгу (дарiння, обмiн та iнше) на фондовому ринку без додаткової реєстрацiї в пунктах продажу. Сертифiкат Компанiї дає право його власнику на отримання дивiдендiв. Розмiр дивiдендiв визначається зборами засновникiв Компанiї за пiдсумками фiнансового року.

Викуп iнвестицiйних сертифiкатiв здiйснюється пiсля закiнчення строку дiяльностi закритого взаємного фонду Компанiї, але не ранiше закiнчення строку використання приватизацiйних цiнних паперiв. Iнвестицiйнi сертифiкати викуповуються за цiною, яка дорiвнює вартостi чистих активiв, але не нижча за номiнальну.

Принципи формування портфелю компанії. Діяльність по спільному інвестуванню в об'єкти приватизації здійснюється компанією "ІТТ-інвест" через власні закриті взаємні фонди, які є її філіями. Акумульовані фондами приватизаційні цінні папери, компенсаційні сертифікати та грошові кошти вкладаються в перспективні і високорентабельні підприємства таких галузей як енергетика, зв'язок, металургія, виробництво будівельних матеріалів, харчова та паперова галузі.

Компанія створює інвестиційний портфель за принципом виробничої та економічної взаємодії функціональних ланцюжків відповідно до потреб виробничої структури галузі, починаючи з первинної переробки сировини. Такий принцип формування портфелю відтворює виробничі зв'язки, робить прозорими та ефективними економічні взаємостосунки підприємств, що сприяє розвитку галузі та значному зниженню ризика інвестицій в ці підприємства.

Наприклад, в галузі виробництва будівельних матеріалів портфель компанії містить підприємства, які згруповані відповідно до видів продукції, що виробляється:

· Сировина: Укрвибухбуд, Малинський каменедробильний завод, Пинязевицький кар'єр, Вільшанський спецкар'єр;

· Будівельно-монтажні вироби: ВАТ "Трансгідромеханізація", Обухівський завод пористого бетону;

· Залізобетонні вироби: Київський завод залізобетонних виробів №1, Дарницький завод залізобетонних конструкцій;

· Будівельна оснастка: Київський експерементально-механічний завод “Металіст”;

· Оздоблювальні матеріали: Київський “Комбінат будіндустрії”.

4. Шляхи залучення вільних коштів за допомогою ринку цінних паперів

Перед власниками та керівництвом багатьох українських підприємств гостро стоїть питання "Яким чином залучити кошти на розвиток бізнесу?" Існує категорія керівників, які сподіваються на підтримку держави. Практично всі звертаються по кредити до банків. Деякі чекають на інвестора, який дасть гроші та не буде втручатись у господарську діяльність підприємства, очікуючи, коли йому гроші повернуть. І тільки невелика кількість українських підприємств відкрито стає учасником фондового ринку та пропонує свої цінні папери. Власники та менеджмент цих підприємств готові залучати кошти методом, якім не одне десятиріччя вдало користуються їх закордонні колеги. Цей метод - випуск підприємством корпоративних облігацій.

Давайте порівняємо три найбільш розповсюджені шляхи залучення грошових коштів.

Кредити. Безумовно, отримати гроші в банку не складно, особливо, якщо у керівництва підприємства існують надійні стосунки з банком. Але, у всякому випадку, доведеться віддавати щось у заставу, а кредитна ставка може бути досить високою.

Емісія акцій (для акціонерних товариств). Емісія акцій є зручним видом залучення грошових коштів. В цьому випадку Ви не зобов'язані повертати отримані гроші. Також зовсім не обов'язково платити дивіденди по акціям. Однак, такий спосіб залучення коштів є недоступним переважній більшості українських підприємств. На жаль, інвесторів мало цікавлять акції українських підприємств (за винятком одного-двох десятків емітентів). Причини полягають в наступному:

загальні макроекономічні умови;

· відсутність розвинутого вторинного ринку акцій;

· незадовільний економічний стан підприємств;

· неможливість акціонерного товариства сплачувати дивіденди.

Навіть, якщо підприємство має можливість випускати акції й інвестори теоретично готові їх купувати, то власники підприємств не поспішають емітувати акції, тому що це обов'язково спричиняє перерозподіл прав власності. Цей момент і є основним бар'єром на шляху емісії акцій.

Облігації. Залучення коштів шляхом випуску облігацій підприємством має багато переваг:

· відсоткову ставку завжди можна установити привабливою для інвестора (вище депозитної) та буде влаштовувати і емітента (нижче кредитної);

· гнучке керування боргом - емітент може "сконструювати" позику виходячи з власних потреб (з урахуванням очікувань інвесторів);

· право вибору кредиторів - емітент вибирає коло потенційних інвесторів, що може бути досить широким;

· ринковий характер позики - емітент виходить на ринок із своїм фінансовим інструментом. Ринковий борг тим і відрізняється від кредитів, що він може бути легко перевідступлений одним кредитором іншому.

Недоліком є те, що емісія облігацій не є простою справою. Але і лякатися складностей не варто. Як правило, підприємства, успішно випустивши облігації й погасивши свої зобов'язання один раз, виходять на ринок облігаційних запозичень і надалі.

Отже: якщо підприємство хоче залучити кошти на розвиток свого бізнесу, і при цьому не збираєтеся ділитися владою на підприємстві, а відсотки по банківським кредитам змушують сумніватися в економічній доцільності усього проекту - варто серйозно розглянути можливість випуску корпоративних облігацій.

Що таке облігація? "Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення ії власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах." Визначення облігації взяте з Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". В словосполученні: "…Якщо інше не передбачено умовами випуску …" - мова йде про цільові, товарні облігації. В Україні найбільш широко відомі "телефонні" облігації "Укртелекому", у Росії - це "Таттелеком". Дані інструменти не є повною мірою фінансовими і ринковими облігаціями. (В українському випадку використовується монопольне становище на ринку). Тому приділяти увагу слід грошовим, ринковим паперам, по яким інвестор одержує дохід і може продати їх на фондовому ринку іншому інвестору.

Потрібно зрозуміти, якому підприємству варто розглядати можливість розміщення облігаційної позики:

· малому підприємству, швидше за все, варто звернутися за кредитом у банк. Економічний ефект від випуску облігацій можливий тільки при емісії на більш-менш значні суми. Це під силу тільки великим і середнім підприємствам;

· підприємство має бути у задовільному економічному стані. Ніхто не купить облігації підприємства-банкрута.

Етапи випуску облігацій:

· Ухвалення рішення про випуск облігацій. Рішення приймає емітент і оформляє його відповідним протоколом.

· Підготовка і реєстрація проспекту емісії. Дуже відповідальний етап. Проспект емісії - це не просто декларація про наміри випустити цінні папери - це дуже важливий документ. Першим кроком, що зробить поважаючий себе інвестор перед прийняттям рішення про купівлю облігацій, буде те, що він уважно вивчить проспект емісії. Тому, проспект має зацікавити потенційних інвесторів. Їм має сподобатися все - і прибутковість облігацій, і умови виплати доходу, і термін обігу облігацій і умови їх погашення. Має сподобатися також готовність підприємства розкривати максимум інформації про себе - інвестор хоче співпрацювати з чесним і відкритим позичальником. Якщо інвестору буде щось незрозуміло чи, того гірше, підозріло, він утримається від інвестицій. Коли інвестор вважає, що проспект емісії є перспективним, він буде готовий серйозно розглядати можливість придбання облігацій.

· Розміщення (продаж) облігацій. Це є найважливіший етап. Заради вдалого здійснення саме цього етапу і були початі зусилля по написанню проспекту емісії, по проходженню формальних процедур реєстрації проспекту.

· Організація вторинного ринку. Про вторинний ринок ще поговоримо докладніше.

Є таке порівняння, що емісія облігацій - це конструктор "LEGO", де кубики різного кольору і розміру - це елементи емісійного процесу. І той, хто конструює облігаційну позику, начебто збирає модель з кубиків "LEGO". Можна порівняти моделювання облігаційної позики з захоплюючим, потребуючим часу і концентрації уваги збиранням картини з елементів “Puzzle”, де невірна підстановка хоча б одного елемента у вибудовану схему не дає результату - картина не виходить і, навпаки, правильний підбір елементів дозволяє одержати цілісну і правильну картину.

Так і з облігаційною позикою - вибравши правильні елементи для моделювання і грамотно склавши їх, ми одержимо результат - залучимо кошти на вигідних умовах. Розглянемо деякі, найбільш важливі елементи.

· Обсяг коштів, що залучаються залежить від вартості бізнес-плану проекту та можливостей фондового ринку "поглинути" даний обсяг цінних паперів.

· Документарні чи бездокументарні - залежить від переваг підприємства і категорії потенційних інвесторів.

· Купонні, дисконтні - залежить від бізнес-плану проекту (платити відсотки періодично протягом терміну обігу облігацій, чи тільки при погашенні облігацій), і від очікувань інвесторів.

· Серійність випуску - залежить від проекту бізнес-плану.

· Прибутковість облігацій - залежить від рівнів ставок на кредитних і депозитних ринках, рівнів прибутковості облігацій з аналогічними параметрами інших емітентів.

· Умови погашення (інвестор має право на дострокове погашення облігацій у визначені моменти часу або емітент має право на дострокове відкликання облігацій у визначені моменти часу) - залежить від проекту бізнес-плану і від очікувань інвесторів.

· Можливість конвертування (погашення шляхом обміну облігацій на інші цінні папери підприємства, як правило, акції) - залежить від бізнес-плану проекту і від очікувань інвесторів. На ринках, що розвиваються, рідкість.

· Інші умови - усе, що не суперечить правилам випуску і обігу цінних паперів. Правда, це має підвищити привабливість облігацій і не обтяжувати підприємство. Наприклад, можна передбачити участь інвесторів у прибутку підприємства (додатковий відсоток). Хоча, не варто занадто "обтяжувати" проспект емісії всілякими умовами - чим простіші і зрозуміліші умови випуску облігацій, тим більше коло потенційних інвесторів придбає дані цінні папери.

Орієнтовні витрати на емісію облігацій складаються з:

· Держмито - 0,1 % від номінальної вартості емісії;

· Публікація інформації про емісію;

· Послуги депозитарію;

· Друк бланків сертифікатів;

· Послуги аудитора;

· Послуги компанії - торговця ЦБ.

Тут представлені основні статті витрат на обслуговування емісії облігацій. Однозначно визначеним є тільки розмір держмита (до речі, воно досить невелике - у Росії, наприклад, воно становить 0,8%). Інші статті не мають заздалегідь визначених тарифів і залежать від конкретних умов. Наприклад:

· бланки цінних паперів - на пред'явника чи іменні (різна вартість друку);

· випуск облігацій у депозитарній системі (бездокументарна форма випуску є дешевше, ніж у паперовій формі)

· і т.д.

Слід відзначити, що до осені 1999 року підприємствам було економічно невигідно випускати облігації. Це було обумовлено існуючим у той час оподатковуванням - підприємства були зобов'язані платити податок на прибуток із суми, залученої шляхом емісії облігацій. З жовтня 1999 року Закон "Про оподатковування прибутку підприємств" не дозволяє такого оподатковування. Залучені кошти не включаються до валового доходу підприємства. Процентні виплати по облігаціях включаються до валових витрат підприємства. Тобто, з погляду податкового законодавства, немає ніяких перешкод для емісій облігацій.

Розглянемо алгоритм емісії облігацій.

· Рішення про випуск облігацій. Для акціонерного товариства - не більше 25% статутного фонду і після оплати випущених акцій.

· Визначення моделі облігаційної позики.

· Підготовка проспекту емісії.

· Реєстрація випуску й інформації про випуск облігацій.

· Оформлення Глобального Сертифіката чи друк Бланків Облігацій.

· Розміщення облігацій (продаж).

· Погашення облігацій. Виплата доходу.

· Підготовка звіту про результати погашення облігацій.

Частина цих пунктів характеризує формальні процедури, що не представляють особливих складностей, а частина (підготовка проспекту емісії, продаж облігацій інвесторам) вимагає серйозного підходу за участю професіоналів фондового ринку.

Вторинний ринок облігацій. Облігації вдало розміщено (продано). Тепер давайте розглянемо вторинний ринок. Навіщо емітенту взагалі піклуватися про те, чи обертаються його облігації на фондовому ринку чи ні - головне завдання виконано - облігації успішно продані, кошти залучені - усі задоволені. Але, виконана тільки частина задачі. Інвестори, знаючи, що емітент докладає зусиль для того, щоб облігації оберталися на вторинному фондовому ринку, і ці облігації, дійсно, мають вільний обіг - будуть більш впевнені в цілості своїх інвестицій (на розвинутому ринку облігації перетворюються в гроші в будь-який момент часу). Тобто, інвестор буде готовий купувати такі папери з прибутковістю, меншою, ніж у більш ризикованих паперів. Таким чином, навантаження по обслуговуванню такої облігаційної позики на підприємство буде менше. Сприяючи організації вторинного ринку облігацій, підприємство готує свій завтрашній день на ринку облігаційних запозичень. Яким чином емітент може сприяти організації вторинного ринку? По-перше, необхідне співробітництво з компетентною компанією - торговцем цінними паперами, що має доступ до інфраструктури фондового ринку (фондові біржі, торгово-інформаційні системи, клієнтська база потенційних інвесторів і т.д.). По-друге - передбачити можливість створення фонду підтримки ліквідності - мати кошти для викупу частини облігацій на ринку з наступним продажем цих облігацій на тому самому ринку. За різними оцінками, такий фонд може складати до 5% від обсягу першої емісії. При подальших емісіях достатньо 1-2%. Помітимо, що наявність такого фонду бажана, але зовсім не обов'язкова. По-третє - весь процес має проходити з максимальною відкритiстю та підтримкою зв'язку з інвесторами.

Способи надання інформації про підприємство та емісію облігацій можуть бути різними - від традиційної реклами в засобах масової інформації до організації презентації ("ROAD SHOW"), головне, щоб це було ефективно. Крім звітності, що надається підприємством у контролюючі органи, варто розміщувати інформацію про фінансовий стан і плани на майбутнє підприємства в легко доступних для інвесторів джерелах. Відома компанія - партнер, що активно працює на фондовому ринку, буде сприяти формуванню позитивного інформаційного поля в середовищі інвесторів. (Якщо цими облігаціями займається відома фондова компанія, значить ці облігації чогось варті).

Можна дуже багато говорити про закордонну історію корпоративних облігацій. Ми проаналізували стан російського ринку корпоративних облігацій. Результати діяльності російських підприємств на ринку облігаційних позик вражають. Цифри говорять самі за себе - це сотні мільйонів доларів, що залучаються майже щомісяця на російському ринку.

Аналіз галузевої структури розміщених емісій в Росії дозволяє стверджувати, що немає обмежень на випуск облігацій по галузевій ознаці. Безумовно, велика частина емісій у грошовому вираженні приходиться на великі і дуже великі підприємства. Але не варто вважати, що випуск облігацій - привілеї великих підприємств. (І компанія "Газпром" і середні підприємства харчової галузі випускають облігації).

Досвід роботи на фондовому ринку свідчить про те, що українські підприємства, слідом за російськими, обов'язково прийдуть за коштами на фондовий ринок (інакше не може бути, для цього фондовий ринок і існує), і цей процес уже починається. Питання в тому, хто раніше вийде на цей ринок зі своїми цінними паперами? Хто першим зарекомендує себе, як надійного, відкритого емітента, той буде мати конкурентну перевагу перед іншими.

Безумовно, випуск облігацій не є панацеєю від економічних проблем. І ми не закликаємо зовсім відмовитися від одержання банківських кредитів чи від випуску акцій. Ми закликаємо диверсифікувати портфель позикових коштів за допомогою більш дешевих джерел, за допомогою випуску корпоративних облігацій.

Висновок

З часу прийняття Закону України “Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” минуло два з половиною роки. Розроблено практично всі нормативно - правові акти щодо регулювання діяльності Національної депозитарної системи, в яких відтворено міжнародний досвід і норми Європейського співтовариства та адаптовано їх з реаліями українського законодавства.

Однак, сподівання на будівництво ринком нормально діючої системи обліку прав на ринку цінних паперів, нажаль, не виправдалися. Відсутність достатньої капіталізації учасників ринку та передумов щодо їх консолідації для вирішення стратегічних проблем розбудови в Україні фундаменту фондового ринку постійно супроводжується конфліктами, байдужістю, “гарячими пресовими коментарями” і некомпетентністю. Якби в Україні затягнули б з розбудовою власної платіжної системи важко уявити наслідки цього для фінансової системи і взагалі незалежності країни. При грошовій приватизації відсутність в Україні надійної системи обліку прав за цінними паперами і виконавчої системи щодо угод з цінними паперами може мати не менш фатальні наслідки для безпеки держави.

Розвиток ринку цінних паперів забезпечується формуванням його інфраструктури. Ефективність інфраструктури ринку цінних паперів:

· впливає на акумуляцію та концентрацію коштів населення і підприємств;

· сприяє залученню вітчизняного й іноземного капіталу в економіку країни;

· сприяє приватизації на її завершальному етапі;

· узгоджує майнові інтереси країни, інституціональних і індивідуальних інвесторів в процесі обігу цінних паперів;

· економить суспільні витрати на обіг фінансових інструментів та поліпшує взаємні розрахунки підприємств;

· сприяє підвищенню ефективності керування підприємством;

· створює умови для інтеграції країни у світову економічну систему завдяки впровадженню загальносвітових принципів і стандартів функціонування ринку цінних паперів.

Інфраструктура ринку цінних паперів включає:

· Систему укладання угод (інформаційну систему)

(в Україні є 6 фондових бірж та 2 торгівельно-інформаційні системи)

· Систему обліку прав власності

(її в Україні утворюють 376 реєстраторів та 72 зберігачі)

· Систему виконання угод

(в Україні вона складається з 3 депозитаріїв та розрахункових банків)

На сьогодення, нажаль, діяльність українських підприємств на фондовому ринку обмежується виключно емісією та первісним розміщенням акцій. Інші інструменти фондового ринку такі як облігації, інвестиційні сертифікати тощо практично не використовуються. В даній курсовій роботі проаналізовано діяльність вітчизняної інвестиційної компанії на ринку цінних паперів, а також зроблено спробу проаналізувати вигідність залучення вільних коштів підприємствами за допомогою такого інструменту як корпоративні облігації.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу": Прийнятий 10 верес. 1997 р. № 523/97-ВР // Уряд. кур'єр. - 1997. - 18 жовт. - С. 6.

2. Бакай І. Фондовий ринок України: реалії і перспективи // Нар. газета. - 1999. - № 47 (листоп.). - С. 2.

3. Барановський О. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспективи // Вісн. Нац. банку України. - 2002. - № 9. - С. 20-24.

4. Бурмака М.О. Регулювання фондового ринку в Україні // Фінанси України. - 2001. - № 11. - С. 78-84.

5. Організаційно-правові основи біржової діяльності / А.І. Берлач та ін., К.: КНЕУ, 2001.

6. Попков В.П., Семенов В.П. Организация и финансирование инвестиций, М.: Бизнес, 2002.

7. Черватюк М.В., Ясинський Є.В. Роль цінних паперів у формуванні портфеля інвестицій регіону // Чернівец. ун-т. Наук. вісн. - Чернівці, 1998. - Вип. 28: Економіка. - С. 145-160.

Array

Страницы: 1, 2